П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/15970/21
Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо проведення перерахунку пенсії та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром на підставі довідки про грошове забезпечення Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 31.08.2020 року №ЮО96692 станом на 05.03.2019р без обмеження максимальним розміром та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 05.03.2019 по день проведення перерахунку.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/2694/21 проведено перерахунок пенсії, під час якої протиправно, на думку позивача, обмежено її максимальним розміром.
Посилаючись на практику Верховного Суду та Конституційного Суду, позивач вважає таке обмеження протиправним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено частково.
Суд визнав протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 31.08.2020 року №ЮО96692 станом на 05.03.2019р., без обмеження її максимальним розміром та зобов'язав провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії на підставі вказаної довідки.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ПФУ в Одеській області порушило вимоги ч.7 ст.43 Закону №2262, де встановлені тимчасові рамки обмеження максимального розміру пенсій, а також ст.63 за приписами якої визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Суд першої інстанції, керуючись рішенням Конституційного Суду України від 20.10.2016р. №7-рп/2016 наголосив, що обмеження максимальним розміром та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення вищезазначеного Рішення.
Крім цього, керуючись рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, суд першої інстанції звернув увагу на виокремлення певних категорій громадян, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, що забезпечують суверенітет, територіальну цілісність, економічну та інформаційну безпеку.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині зобов'язання виплатити різницю між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 05.03.2019 р. по день проведення перерахунку, суд вважав ці вимоги передчасними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки у позивача виникло право на перерахунок пенсії за оновленою довідкою лише з 01.04.2019р. та що відновленню підлягає лише порушене право, тому в даному випадку відсутні підстави вважати, що, після здійснення перерахунку пенсії вона буде обмежена максимальним розміром.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, Головне управління пенсійного фонду в Одеській області просить скасувати його в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у їх задоволенні.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначив про відсутність правових підстав для виплати пенсії позивачу в розмірах більших, ніж передбачено ст.2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 року №3668-VI.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Враховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2021р року у справі № 420/571/21 ГУ ПФУ в Одеській області, здійснюючи перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року, встановив обмеження її максимальним розміром.
Листом ГУПФУ в Одеській області від 23.08.2021р. повідомлено представника позивача про те, що обмеження розміру пенсії проведено у відповідності до ст.2 Закону України №3668.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень пункту “а” частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, пенсії за вислугою строків служби особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт “а” статті 12) призначаються: за вислугу 20 років - 50%, а звільненим у відставку за віком або через хворобу - 55 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 % відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 % відповідних сум грошового забезпечення (частина друга статті 13 цього Закону).
Перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій визначений статтею 63, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Колегія суддів зауважує, що стаття 13 Закону №2262-ХІІ неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення після призначення пенсії позивачу та на момент виникнення спірних правовідносин установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Водночас колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що застосування цього показника до перерахунку пенсії позивача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону №2262-ХІІ, тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у зразковій справі № 240/5401/18 сформовано правовий висновок, згідно з яким при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону 2262-ХІІ на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Відносно доводів апелянта в частині обмеження пенсії позивача максимальним розміром, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.7 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п. 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Конституційний Суд України, керуючись частиною третьою статті 61 Закону України "Про Конституційний Суд України", вважає, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, згідно з якими "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Пунктами 1, 2 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, положення частини сьомої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з 20.12.2016 втратили чинність, оскільки є неконституційними.
Крім того, суд враховує, що положення ч.7 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в цілому визнано неконституційним з 20 грудня 2016 року, що означає, що з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, а отже, зміни, внесені Законом України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 6 грудня 2016 року №1774 VIII до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії, призначеної у відповідності до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, максимальним розміром.
Даного висновку суд апеляційної інстанції дійшов з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17, а також у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року (справа №300/633/19).
При цьому суд не приймає до уваги посилання апелянта на постанову Верховного Суду по справі №580/234/19, оскільки висновки вказаної постанови стосуються призначення пенсій згідно з Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тоді як у даному випадку пенсія позивачеві призначена згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром є протиправними, а доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Косцова І.П.
Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.