П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/3193/21
Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу від 01.06.2021 року №162 "Про застосування до працівників управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення", -
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Херсонській області від 01.06.2021 року №162 про застосування до працівника управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначила, що 16.04.2021 року під час зупинки та складання протоколу за адміністративне правопорушення водія транспортного засобу включила відеореєстратор, а після завершення документального оформлення правопорушення вимкнула його, що підтверджується звуковими сигналами цього пристрою. Те, що не було здійснено відеофіксацію з технічних причин не знала бо вважала, що такий запис проведено. Оскільки це відбулось з технічних причин і не мала умислу на нездійснення відеофіксації, а також відсутні негативні наслідки та скарги, вважає, що дисциплінарне стягнення накладено протиправно і наказ підлягає скасуванню. Зазначила, що під час ознайомлення з наказом на ньому стояла інша дата, що свідчить про заміну першої сторінки.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та зазначив, що під час дослідження постанови серії ЕАН № 4075257 від 16.04.2021 року, складеної відносно ОСОБА_2 , за порушення вимог п.9.5 Правил дорожнього руху України, було встановлено, що молодший лейтенант поліції ОСОБА_1 та сержант поліції ОСОБА_3 , не проводили відеозапис спілкування з водієм на портативний відеореєстратор. Це стало підставою для призначення та проведення службового розслідування, за результатами якого на них накладено дисциплінарні стягнення. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки порушень при призначені та проведенні службового розслідування не допущено, а за його результатами встановлено порушення службової дисципліни позивачкою.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу від 01.06.2021 року №162 "Про застосування до працівників управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення" - відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального права, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.04.2021 на ім'я начальника УПП в Херсонській області ДПП надійшов рапорт інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Херсонській області ДПП з повідомленням про те, що під час дослідження постанови серії ЕАН №4075257 від 16.04.2021 року, складеної відносно ОСОБА_2 , за порушення вимог п.9.5 Правил дорожнього руху України, було встановлено, що поліцейський взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Херсонській області ДПП молодший лейтенант поліції ОСОБА_1 та поліцейський взводу №2 роти №4 батальйону УПП в Херсонській області ДПП сержант поліції ОСОБА_3 , не проводили відеозапис спілкування з водієм на портативний відеореєстратор.
06.05.2021 року наказом №134 начальника Управління ПП в Херсонській області з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни ОСОБА_1 , ОСОБА_3 призначено службове розслідування.
Відповідно до висновку службового розслідування від 01.06.2021 року встановлено, що молодший лейтенант поліції ОСОБА_1 та сержант поліції ОСОБА_3 вчинили дисциплінарний проступок, який виразився у порушенні вимог пункту 5 Розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 року №1026, пункту 1 Доручення УПП в Херсонській області ДПП "Про застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, особовим складом батальйону управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції" від 21.01.2019 року №6 під час спілкування із водієм транспортного засобу марки "VOLKSWAGEN CADDY", номерний знак НОМЕР_1 .
Наказом начальника Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції НПУ від 01.06.2021 року №162 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.
Не погоджуючись із зазначеним наказом, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 31, статті 40 Закону України "Про Національну поліцію", з метою забезпечення організації застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 затверджено Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (далі Інструкція №1026).
Розділом ІІ Інструкції передбачено наступне:
4. Під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
5. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
6. Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.
У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції.
Після прибуття до місця постійної дислокації портативний відеореєстратор або карта пам'яті передається відповідальній особі.
7. Під час приймання портативного відеореєстратора відповідальна особа проводить його візуальний огляд та за відсутності видимих пошкоджень приймає під підпис зазначений портативний відеореєстратор або карту пам'яті.
Отже, колегія суддів наголошує, відповідно до вищевказаних норм закону та Інструкції №1026 проведення відеофіксації поліцейськими під час здійснення повноважень є обов'язковим.
Не використання чи не здійснення відеофіксації є порушенням Закону України "Про Національну поліцію України" від 02 липня 2015 року №580-VIII та Інструкції №1026.
ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН
Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження у даній справі є наказ від 01.06.2021 року №162 "Про застосування до працівників управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора взводу №1 роти №4 батальйону управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
Колегія суддів зазначає, що позивачкою не оскаржується процедура призначення та проведення службової перевірки, а лише вважає службову перевірку необ'єктивною, оскільки не встановлено її вини та відсутні негативні наслідки.
Колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги стосовно того, що при спілкуванні з водієм ОСОБА_1 включала відеореєстратор, але кнопка вмикання відеореєстратора не спрацювала з технічних причин (не з її вини), тобто, вимогу п.5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, на думку апелянта, вона виконала, але через залипання/несправності кнопки відеозапис не розпочався, а тому, апелянт вважає, що в її діях відсутня протиправна винна дія.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вірно встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції, технічні особливості відеореєстратора є такими, що крім звукового сигналу про початок відеофіксації він подає вібросигнал, одночасно вмикається зелене світло як підтвердження здійснення запису, а на зворотній стороні розміщений екран, на якому відображається хід запису. Червоне світло свідчить про те, що відеозапис не здійснюється.
Отже, колегія суддів вважає, що відеореєстратор має достатньо технічних можливостей щодо інформування користувача про його стан активності, тобто здійснення запису чи не здійснення такого.
Крім того, колегія суддів наголошує, що ОСОБА_1 мала можливість перевірити стан відеореєстратора усіма вищенаведеними способами, але вона не вжила заходів для його правильного використання та виконання приписів закону і Інструкції №1026.
Разом з цим, як встановлено матеріалами справи, позивачка несла службу разом зі своїм напарником ОСОБА_3 , який як встановлено службовим розслідуванням також допустив аналогічне порушення та притягнутий до відповідальності. Тобто, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поліцейські мали можливість допомогти один одному переконатись у стані режиму відеореєстратора та належним чином провести фіксацію спілкування з правопорушником, але не здійснили це за відсутності поважних причин.
Колегія суддів вважає, що перевірка стану режиму відеореєстратора та здійснення відеофіксації є обов'язком поліцейського, а не здійснення таких дій є порушенням службової дисципліни.
Крім того, ОСОБА_1 , як під час отримання відеореєстратора перед початком чергування, так і після його закінчення жодних заяв, рапортів про технічну несправність, чи нездійснення відеофіксації з інших причин не подавала та не повідомляла керівництво Управління НП.
Згідно підпункту 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до підпункту 1, пункту 3.1 розділу III Посадової інструкції інспектора патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 19.12.2018 року №5613 інспектор зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Статтею 64 Закону України "Про Національну поліцію" зазначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові. Присяга передбачає, що працівник поліції присягає вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність у порядку та на підставах, передбачених Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (далі - Дисциплінарний статут).
Частиною 1 статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до частин третьої, сьомої та восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна вина дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частини 1 статті 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до підпунктів 1.1-1.2 пункту 1 Доручення УПП в Херсонській області ДПП "Про застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, особовим складом батальйону управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції" від 21.01.2019 року №6, під час спілкування з громадянами при виконанні службових обов'язків, складанні адміністративних матеріалів застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, якими забезпечено управління; нагрудну відеокамеру (портативний відеореєстратор) активовувати та тримати в режимі відео зйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди, розгляді справ про адміністративні правопорушення, при застосуванні поліцейських заходів, тощо.
Згідно з підпунктами 1, 2, 12 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, а також професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституції, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поведінка працівника Національної поліції завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам.
Таким чином, на підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що матеріалами службового розслідування повністю підтверджено, що 16.04.2021 року молодший лейтенант поліції ОСОБА_1 та сержант поліції ОСОБА_3 не проводили відеофіксацію на портативний відеореєстратор під час спілкування із водієм транспортного засобу марки "VOLKSWAGEN CADDY", номерний знак НОМЕР_1 , чим порушили вимоги пункту 5 Розділу II Інструкції №1026, пункту 1 Доручення УПП в Херсонській області ДПП "Про застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, особовим складом батальйону управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції" від 21.01.2019 року №6, підпункту 1, пункту 3.1 розділу III Посадової інструкції інспектора патрульної поліції, підпункту 1, 2 частини 1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 1 -3 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту під час спілкування із водієм транспортного засобу марки "VOLKSWAGEN CADDY", номерний знак НОМЕР_1 .
Службове розслідування проведено об'єктивно, повно та усебічно, а дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани відповідає ступеню тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, до позивачки вже застосовувались заходи дисциплінарного впливу, що підтверджується наказом №63 від 09.03.2021 року (а.с.153-155).
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Кравченко К.В. Вербицька Н.В.