П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/377/21
Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Миколаїв
Повний текст судового рішення складений 17.05.2021р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
22.01.2021р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України (надалі - ГУ ПФУ) в Миколаївській області про визнання протиправними дій щодо зменшення розміру його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, під час перерахунку на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.09.2020р. у справі №400/1608/20, з 88% винагороди судді на 58% винагороди судді; зобов'язання здійснити йому, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області №7/1-487/20 від 27.02.2020р. в розмірі 88% винагороди судді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що здійснюючи перерахунок його довічного грошового утримання, на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.09.2020р. у справі №400/1608/20, пенсійним органом протиправно зменшено відсоток винагороди судді з 88% на 58%.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2021р. позов задоволений, оскільки на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, виникла лише одна підстава його перерахунку, а саме збільшився розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Інші складові (стаж роботи на посаді судді та відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) залишилися незмінними.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Апелянт зазначає, що у пенсійного органу відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки у позивача відсутній необхідних стаж роботи на посаді судді.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що постановою Верховної Ради України від 19.09.2013р. №604-VII, відповідно до п.п.2, 3, 9 ч.5 ст.126 Конституції України звільнено з посади суддів, зокрема, Новобузького районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 - у зв'язку з поданням заяви про відставку.
10.10.2013р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI.
Згідно протоколу №300210 від 21.10.2013р. ОСОБА_1 призначено з 03.10.2013р. довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 88% від заробітної плати судді (стаж судді складає 24 роки 4 місяці 20 днів) у розмірі 15140,40грн. та надбавки у розмірі 223,50грн. Всього - 15363,90грн. /а.с.9/
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020р. № 2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення пункту 25 розділу 91 ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судді України, які перебувають у відставці, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання лише за умови проходження кваліфікаційного оцінювання або призначення судді за результатами конкурсу.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.09.2020р. у справі №400/1608/20 (набрало законної сили 27.10.2020р.) визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 10.03.2020р. №1/03.14-р.; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок, нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020р. на підставі довідки, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №7/1-487/20 від 27.02.2020р. /а.с.17-20/
На виконання рішення суду у справі №400/1608/20, відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 19.02.2020р. виходячи із заробітку, визначеного довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області №7/1-487/20 від 27.02.2020р.
Проте, пенсійним органом змінено відсоткове значення розміру довічного грошового утримання із 88% до 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. /а.с.16/
09.12.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про повторне проведення перерахунку грошового утримання судді на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.09.2020р. у справі №400/1608/20, - у розмірі 88% від суддівської винагороди. /а.с.11-13/
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 24.12.2020р. №7656-7552/Б-02/8-1400/20 повідомлено ОСОБА_1 про те, що його стаж роботи на посаді судді обраховано відповідно до ст.137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та складає 24 роки 4 місяці 20 днів, а тому розмір щомісячного довічного грошового утримання розраховано відповідно до ч.3 ст.142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та рішення суду складає 54862,20грн. (94590грн.*58%). /а.с.14-15/
Не погоджуючись з діями пенсійного органу щодо нарахування та виплати щомісячного довічного грошове утримання судді у відставці, у розмірі 58% суддівської винагороди, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Спірні у цій справі відносини регулюються, зокрема, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII (надалі - Закон України №1402-VIII), який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Так, пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI (надалі Закон України №2453-VI), крім положень, зазначених у п.п.7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно зі ст.142 Закону України №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першої цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч.3 ст.135 Закону України №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Водночас, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI.
Водночас. пунктом 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI.
Однак, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019р. №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019р., було виключено зазначені вище п.п.22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402-VIII.
Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402-VIII було встановлено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у п.23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402-VIII було визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя виходить у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п.25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону України №1402-VIII зі змінами.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями п.25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням ч.1 ст.126 Конституції України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України».
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Згідно з ч.1 ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020р. №2-р/2020 Закон України №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
З огляду на вищевикладене, з 19.02.2020р., наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, у позивача, якому довічне грошове утримання судді призначено відповідно до Закону України №2453-VI, виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України №1402-VIII.
Отже, у цьому випадку, перерахунок, який проведено відповідачем на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області №7/1-487/20 від 27.02.2020р., обумовлений відновленням раніше порушених прав позивача з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020р. у справі № 2-р/2020.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначене у розмірі, визначеному Законом України №2453-VI, яким передбачалась інша формула обрахунку грошового утримання, зокрема, розмір суддівської винагороди та відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання.
Положеннями ч.3 ст.142 Закону України №1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Вказаною нормою визначено інший підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, ніж той, з якого виходив позивач (а саме за Законом № 2453-VI).
При цьому, ч.3 ст.142 Закону України №1402-VIII неконституційною не визнавалась, а також вказана норма повною мірою відповідає критерію якості закону та не вступає в колізію з іншими нормами законів, що дозволяло б відповідачу не застосувати її стосовно позивача (у протилежному випадку рішення відповідача прямо б суперечило вимогам ч.2 ст.19 Конституції України).
Розмір довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді (88%) визначений у порядку, передбаченому Законом України №2453-VI, відрізняється від порядку визначення розміру довічного грошового утримання судді, встановленому чинним Законом України №1402-VIII, на підставі якого позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Така відмінність полягає в тому, що Законом України №2453-VI розмір довічного грошового утримання судді у відставці визначався у відсотках (80% і більше), виходячи із суддівської винагороди працюючого судді, зокрема з окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018р. №11-р/2018), на відміну від положень Закону України №1402-VIII, який передбачає інші базові показники суддівської винагороди, виходячи з окладу працюючого судді; в даному випадку судді першої інстанції, - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, (ст.135 Закону України №1402-VIII), а також інший розмір довічного утримання судді у відставці 50% і більше від суддівської винагороди (ч.3 ст.142 Закону України №1402-VIII).
Отже, оскільки чинним Законом України №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, то відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання судді одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом України №1402-VIII, а розміру відсотку - за Законом України №2453-VI.
Зворотне, зумовить неоднакове визначення розміру довічного грошового утримання суддів, що вийшли у відставку відповідно до Закону України №2453-VI, та тих, які вийшли або вийдуть у відставку відповідно до Закону України №1402-VIII. Вказане призведе до дискримінації останніх та суперечитиме положенням ч.1 ст.126 Конституції України щодо гарантування незалежності суддів.
При цьому, визначення розміру довічного грошового утримання позивача на підставі норм Закону України №1402-VIII (50% і більше) не призводить до порушення гарантованих ст.22 Конституції України прав позивача, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право позивач, за нормами Закону України №1402-VIII, не є меншим, ніж той, який був забезпечений з урахуванням положень Закону України № 2453-VI, а значно більшим.
У зв'язку із цим, відповідач, приймаючи рішення про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% від грошового забезпечення діючого судді відповідно до заяви позивача від 09.12.2020р., діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.09.2021р. у справі №580/585/21.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, в порядку ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнити, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року скасувати.
Ухвалити у справі постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий суддя Крусян А.В.
Судді Єщенко О.В. Яковлєв О.В.