П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 січня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/1475/20
Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 29.06.2021 р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Смирнової М.В.,
представника позивача Хаджи І.Д.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, -
21.02.2021р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу №01-13/500ДАБК від 27.12.2019р. про скасування права на виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) №ОД 061181701993.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 р. позов задоволений.
24.06.2021р. ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу в сумі 15000грн.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2021р. стягнуто з Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000грн.
Не погоджуючись з ухваленим у справі додатковим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення судових витрат.
Апелянт зазначає, що позивачем не надано доказів про оплату гонорару адвоката та інших витрат пов'язаних із наданням правової допомоги. Крім того, позивачем не обґрунтовано вимоги щодо стягнення з управління витрат на правничу допомогу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.ч.3, 4, 5 ст.143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладені договір про надання правової допомоги від 21.02.2020р. №01, акт виконаних робіт від 21.06.2021р. за вказаним договором про надання правової допомоги на загальну суму 15000грн., рахунок-фактуру №№1, 2 від 21.06.2021р. на загальну суму 15000грн.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, відповідно до виконаних робіт складено акт з детальним описом виконаних робіт, з метою обрахування розміру витрат на правничу допомогу адвоката за договором про надання правової допомоги від 21.02.2020р. №01, загальний розмір якого складає 15000грн.
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, враховуючи надані стороною позивача докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката, участь адвоката в судових засіданнях та зміст і обсяг наданих матеріалів до суду першої інстанції, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 5000грн.
Дана правова позиція узгоджується з висновком постанови Верховного Суду від 12.08.2020 р. (справа № 826/17201/16).
На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 03.02.2022р.
Головуючий суддя Крусян А.В.
Судді Єщенко О.В. Яковлєв О.В.