П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/4108/21
Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В.
Дата і місце ухвалення 20.10.2021 р., м. Херсон
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії,
10.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 04.06.2021р. № 965050120776;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії за вислугу років з 13.12.2019р. у розмірі 80% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Херсонської обласної прокуратури про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсій від 10.03.2020р. №18-116вих-20, та виплачувати пенсію без обмеження максимального розміру пенсії, відповідно до вимог ч. 20 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» 2014р. №1697-УІІ, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії;
- стягнути на користь позивача судові витрати в сумі 908 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ГУ ПФУ в Херсонській області.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №965050120776 від 04.06.2021р. щодо перерахунку з 13.12.2019р. ОСОБА_1 пенсії у розмірі 60% від суми заробітної плати, зазначеної у довідці Херсонської обласної прокуратури від 10.03.2020р. №18-116вих-20 та встановлення обмеження при виплаті пенсії у її граничному максимальному розмірі, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 13.12.2019р. із розрахунку 80% від загальної суми складових місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Херсонської обласної прокуратури від 10.03.2020р. №18-116вих-20, без обмеження пенсії у її граничному максимальному розмірі, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у сумі 908 грн (дев'ятсот вісім гривень) на користь позивача.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, посилаючись на положення ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», вважає, що при перерахунку пенсії позивача, застосуванню підлягають норми Закону, чинні на момент такого перерахунку, а тому розмір пенсії позивача не може перевищувати 60 % від сум місячної заробітної плати.
Крім того, апелянт вказував на те, що положеннями Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» визначено, що максимальний розмір пенсії, призначеної, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тобто, виплата пенсії без обмеження максимальним розміром має відбуватися лише до того часу, поки розмір пенсії, що виплачується, буде відповідати максимальному її розміру. Норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії на даний час є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами.
Враховуючи викладене, апелянт вважає, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , у зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 року з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, вважає, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 02.04.1999р. перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Пенсія позивачу призначена у розмірі 80% від суми місячної заробітної плати відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ "Про прокуратуру".
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13.04.2021р. у справі №540/2486/20, яке набрало законної сили 14.05.2021 року, було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та визнано протиправним та стасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 15.05.2020 року №4 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з 13.12.2019 року здійснити перерахунок і виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ, на підставі довідки прокуратури Херсонської області №18-116вих-20 від 10.03.2020 року, з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13.04.2021р. (справа №540/2486/20), Головним управлінням ПФУ в Херсонській області було перераховано пенсію ОСОБА_1 з 13.12.2019р. на підставі довідки Херсонської обласної прокуратури від 10.03.2020р. №18-116вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.
Згідно рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 04.06.2021р. №965050120776, прийнятого за наслідком здійсненого перерахунку, розмір пенсії ОСОБА_1 з 13.12.2019р. склав 18 467,14 грн (60% від розміру заробітної плати 30 778,57 грн., вказаної у довідці від 10.03.2020 року № 18-116вих-20).
При перерахунку пенсії позивача відповідачем на підставі ст. 86 Закону України №1697-VII застосовано обмеження пенсії максимальним розміром, у зв'язку із чим з 13.12.2019р. розмір пенсії складає 16 380 грн. із розрахунку 1638 грн. х 10, де 1638 грн. - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.12.2019 року відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України за 2019 рік"; з 01.07.2020р. - 17120 грн. із розрахунку 1712 грн. х 10, де 1712 грн - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.07.2020р. відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України за 2020 рік"; з 01.12.2020р. - 17690 грн. із розрахунку 1769 грн. х 10, де 1769 грн. - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.12.2020р. відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України за 2020р.".
Пенсія позивачу після здійсненого перерахунку виплачується у розмірі 18467,14 грн. з 01.07.2021р.
На звернення позивача щодо перерахунку його пенсії, пенсійний орган листом від 16.06.2021р. №3918-3187/Л-02/8-2100/21 повідомив про прийняте рішення.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 04.06.2021 року № 965050120776 в частині застосування відсоткового значення пенсії 60 % та в частині обмеження пенсії граничним розміром, позивач оскаржив його до суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Херсонській області з 02.04.1999р. та отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ із розрахунку 80% складових заробітної плати. Суд зазначив, що на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч. ч. 12 та 17 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком. За наслідком розгляду поданих документів та аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов висновку, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Що стосується питання обмеження розміру пенсії позивача, суд першої інстанції зазначив, що частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України. Також суд вважав, що норми Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VІІ в цій частині, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки наведений закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності. Отже, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Натомість, позивачу пенсія призначена відповідно до ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, тобто до набрання чинності Законом №1697-VІІ.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VІІ.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне:
За обставин даної справи, позивачу здійснено перерахунок пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII з 13.12.2019 року на підставі довідки Херсонської обласної прокуратури від 10.03.2020 року №18-116вих-20, в якій визначена загальна сума заробітної плати в сумі 30 778,57 грн.
Питання щодо наявності у позивача права на перерахунок пенсії згідно з довідкою Херсонської обласної прокуратури від 10.03.2020 року №18-116вих-20 вирішено рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 року у справі № 540/2486/20 та не є спірним у даній справі.
Звертаючись з позовом у даному випадку, позивач посилався на те, що відповідачем протиправно здійснено наведений перерахунок пенсії із розрахунку 60% від заробітної плати з обмеженням максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами посилаючись на те, що на момент призначення пенсії за Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ розмір пенсії позивача визначався із розрахунку 80% та обмеження розміру пенсії не застосовувалось.
В свою чергу, обґрунтовуючи правомірність своїх дій/рішення в частині перерахунку пенсії позивача із розрахунку 60% від заробітної плати із застосуванням обмеження максимального розміру, відповідач посилається на положення ч.ч. 2, 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, в редакції на дату проведення перерахунку пенсії, а також вимоги ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI.
Таким чином, спірними у цій справі є питання щодо розміру відсотку, який підлягає застосуванню при перерахунку пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, а також застосування при такому перерахунку пенсії обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Вирішуючи справу в частині вимог щодо розміру відсотку, який підлягає застосуванню при перерахунку пенсії позивача, колегія суддів виходить з наступного.
Так, статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII (далі - Закон № 1789-ХІІ), у редакції, чинній до 01.10.2011 року, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом України від 08.07.2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у статтю 50-1 Закону № 1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Законом України від 27.03.2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій і п'ятій цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій та п'ятій цифри « 70» замінено цифрами « 60».
За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 01.01.2015 року) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01.01.2015 року умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.
Водночас, 15.07.2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015 року.
З набранням чинності Законом № 1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно з частиною двадцятою цієї статті призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою.
Тобто, до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 року № 1-зп, від 09.02.1999 року № 1-рп/99, від 05.04.2001 року № 3-рп/2001, від 13.03.2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон № 1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону № 1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто, одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.
Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону № 1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.
Враховуючи наведене, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом № 1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону № 1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону № 1697-VII.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 року № 5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
Колегія суддів зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.
На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Таким чином, оскільки оскаржуваний перерахунок пенсії позивача проведений згідно Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII з 13.12.2019 року на підставі довідки Херсонської обласної прокуратури від 10.03.2020 року № 18-116вих-20, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону № 1697-VII, в силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Посилання позивача та суду першої інстанції на положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону № 1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність.
Наведені правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 580/5962/20, які в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають врахуванню при розгляді даної справи.
Так, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у вказаній справі відступив від висновку, викладеного, зокрема у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 року у справі № 580/5238/20 у подібних правовідносинах, та сформував правовий висновок, відповідно до якого до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
З огляду на все вищезазначене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що позовні вимоги у частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 80 відсотків від суми місячної заробітної плати є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Що стосується максимального розміру пенсії, колегія суддів виходить з наступного.
Як вже зазначалось колегією суддів, позивачу здійснено перерахунок пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII з 13.12.2019 року на підставі довідки Херсонської обласної прокуратури від 10.3.2020 року № 18-116вих-20.
Згідно абз. 16 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, оскільки позивачу здійснено перерахунок пенсії саме на підставі вимог Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, відповідач при такому перерахунку цілком правомірно застосував положення абз. 16 ч. 15 ст. 86 цього Закону.
Що стосується посилань позивача на те, що пенсія йому вперше була призначена у 1999 році на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII без обмеження максимального розміру, а тому, відповідно застосування положень абз. 16 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, який набрав чинності після призначення позивачу пенсії, звужує обсяг набутих ним прав, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статей 147, 151-2 та 152 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України; рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
На сьогодні Конституційний Суд України у своїх рішеннях сформував практику стосовно запровадження, шляхом прийняття законів, нових механізмів перерозподілу Державного бюджету України та використання бюджету Пенсійного фонду України у соціальній сфері, спрямованих на досягнення розумного балансу між інтересами окремих осіб, суспільства та держави.
Так, у Рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 (пункт 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави, тобто кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва, проте відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
У Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. В даному рішенні Конституційний Суд спирається на Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, який встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).
У Рішенні Конституційного Суду від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: «обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права». Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов'язана з обов'язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.
Тобто, одним з основних принципів, який застосовується державою для реалізації конституційного права на соціальний захист є принцип збалансованості та пропорційності між фінансовими можливостями держави, які визначаються, у першу чергу, внутрішнім законодавством держави, що враховує, зокрема, зовнішньо та внутрішньо економічні і політичні чинники.
У Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, в ситуації з перерахунком призначеної пенсії працівникам органів прокуратури таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.
Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII, на який посилається позивач, втратив чинність, а тому, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, колегія суддів зазначає, що внаслідок спірного перерахунку розмір пенсії позивача не зменшився, тобто, у спірному випадку не відбулось звуження набутих позивачем прав.
Також, позивач посилається на неможливість застосування до спірних правовідносин вимог абз. 16 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII щодо максимального розміру пенсії з огляду на те, що Закон № 1697-VII наведеними положеннями був доповнений Законами № 213-VIII від 02.03.2015 року, № 911-VIII від 24.12.2015 року, № 1774-VIII від 06.12.2016 року. Позивач зазначає, що згідно Прикінцевих положень Законів №№ 213-VIII, 911-VIII, 1774-VIII дія положень цих Законів щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року та з 01 січня 2017 року. За таких обставин, позивач вважає, що перерахунок його пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII має бути здійснений без обмеження максимального розміру.
Колегія суддів не погоджується з вказаними доводами позивача, з огляду на викладене.
Так, первинна редакції Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII містила положення, згідно яких максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність (ч. 15 ст. 86).
Законом України № 213-VIII від 02.03.2015 року частину п'ятнадцяту статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII викладено в такій редакції:
« 15. Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:
особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується;
у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
З 1 січня 2016 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.».
Згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону України № 213-VIII від 02.03.2015 року порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.
Також, Законом № 911-VIII від 24.12.2015 року у частині п'ятнадцятій статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII абзаци перший і другий викладено в такій редакції:
« 15. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року:
особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються»;
в абзаці четвертому цифри « 2016» замінити цифрами « 2017»;
абзац шостий доповнити реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Згідно Прикінцевих положень Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Законом України № 1774-VIII від 06.12.2016 року у частині п'ятнадцятій статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII: в абзаці першому слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року»; в абзаці другому слова «законами України «Про державну службу» замінити словами і цифрами «які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України»; в абзаці четвертому цифри « 2017» замінити цифрами « 2018»; в абзаці шостому слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінити словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Проте, у спірних правовідносинах порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам, встановлений Законом № 213-VIII, щодо тимчасової невиплати пенсії під час роботи на відповідних посадах, а також тимчасове, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, обмеження розміру пенсії, що визначено Законом № 911-VIII від 24.12.2015 року, не застосовано відповідачем, вказані періоди взагалі не є предметом спору у даній справі.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє посилання позивача на наведені Прикінцеві положення Законів №№ 213-VIII, 911-VIII.
Також, Прикінцеві положення Закону України № 1774-VIII не містять будь-яких норм, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів вважає помилковими доводи позивача та вважає, що при проведенні спірного перерахунку відповідач вірно виходив з того, що положення норм чинного законодавства, якими обмежується максимальний розмір пенсії не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.
Крім того, надаючи оцінку діям відповідача щодо застосування обмежень розміру пенсії позивача, колегія зазначає, що за положеннями статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року (в редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону України «Про прокуратуру», та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Зазначені вище положення Закону № 3668-VI не визнавались Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.
Що стосується посилань позивача на положення абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).
Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Аналізуючи положення пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, колегія суддів приходить до висновку, що вказані норми не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом № 3668-VI.
В даному випадку ці норми не скасовують обмеження розміру пенсії, а лише визначають, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.
Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом тощо).
Колегія суддів зазначає, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню.
У зв'язку з цим, положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв'язку між собою.
Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 1 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
З огляду на викладене, оскільки на момент набрання чинності Законом № 3668-VI пенсія позивача не перевищувала законодавчо встановленого максимального розміру, колегія суддів приходить до висновку, що на позивача не поширюються норми пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI.
Текстуальний аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про невірне застосування статті 2 та пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI.
Колегія суддів зазначає, що позиція суду у даній справі ґрунтується на висновках Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 10 вересня 2021 року у справі № 580/5238/20 та від 21 грудня 2021 року у справі № 580/5962/20.
На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність рішення Головного управління ПФУ в Херсонській області № 965050120776 в частині перерахунку пенсії позивача у розмірі 60 % від суми заробітної плати, вказаної у довідці Херсонської обласної прокуратури від 10.3.2020 року № 18-116вих-20 та в частині обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами та, відповідно, наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
В даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи, доводам сторін по справі, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що постановлене Херсонським окружним адміністративним судом рішення від 20.10.2021 року підлягає скасуванню на підставі ст. 317 КАС України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.
Зважаючи на відмову у задоволенні позову, судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 240, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задовольнити.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.В. Єщенко