П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/2909/21
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Кравця О.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року, прийняте у складі суду судді Дубровної В.А. в місті Херсон, по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, як відокремленого підрозділу ДПС України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Миколаївській області, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
У червні 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, як відокремленого підрозділу ДПС України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Миколаївській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 18.11.2020 року № 004560706, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 117401,28 гривень.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 18.11.2020 року № 004560706, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 117401,28 гривень.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, як відокремлений підрозділ ДПС України звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, що призвело до винесення необґрунтованого рішення та невірного вирішення спору, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що апелянт не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині твердження, що Головне управління ДПС у Миколаївській області помилково ототожнило надлишок товару з таким порушенням як реалізація товарів, які не обліковані в установленому порядку. З цього приводу апелянт вказує, що жодних документів, що підтверджують облік товарів, зокрема передбачених Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України не було ані в ході проведення перевірки, ані разом із запереченнями на акт перевірки. Апелянт не погоджується із висновками суду, що посадові особи відповідача не дослідили первинні документи щодо руху палива, оскільки під час проведення перевірки не надано документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Крім того, апелянт вважає, що наданих до суду звітів за формою №17-НП не достатньо для підтвердження обліку палива на АЗС.
Разом з тим, апелянт, посилаючись на висновки Верховного Сулу, викладені у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 стверджує, що з моменту отримання позивачем рішення ДПС України від 24.02.2021 №4334/6/99-00-06-03-02-06 пройшло більше 1 місяця, що є порушенням строку визначеного вимогами ст. 122 КАС України, тому о позовна заява повинна бути залишена без розгляду.
Представник позивача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 15.10.2020 р. по 23.10.2020 року посадовими особами ГУ ДПС у Миколаївській області на підставі наказу ГУ ДПС у Миколаївській області від 12.10.2020 року № 1628 у присутності ОСОБА_2 , особою, яка наповнює баки на АГЗП, проведено фактичну перевірку автозаправки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить суб'єкту господарювання ФОП ОСОБА_1 з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального за період з 30.01.2018 по 23.10.2020 року, за результатами якої складено акт від 26.10.2020 № 0272/14/29/07/ НОМЕР_1 ( далі - акт перевірки), який вручено та підписаний ФОП ОСОБА_1 із запереченнями.
Висновком даного акту перевірки є порушення п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері, громадського харчування та послуг", яке полягає у порушенні ФОП ОСОБА_1 ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на автогаззаправці, здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, що підтверджується відомістю про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно - матеріальних цінностей), якою зафіксовано надлишок товарних запасів (скрапленого газу) на загальну суму 58 700,64 грн. Крім того, в порушення п. 44.6 cт. 44 Податкового кодексу України платником ФОП ОСОБА_1 до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.6 Податкового кодексу України не надано документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, а саме: оригіналів або копій документів, які відносяться до предмету перевірки. Відповідний запит про надання документів було вручено 15.10.2020. ( а.с. 18-19)
27.10.2020 р. ГУ ДПС у Миколаївській області супровідним листом № 1365/7/14-29-07-07-11 направило на адресу ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 для застосування штрафних санкцій згідно чинного законодавства. ( а.с. 91).
05.11.2020 р. позивачем засобами поштового зв'язку направлено на адресу ГУ ДПС у Миколаївській області заперечення на вказаний акт фактичної перевірки, до якого додано копії товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, акцизних накладних форми "П", змінного звіту АГЗС за Формою № 14-ГС, довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягу обігу (отримання/відпуску та залишків пального на акцизному складі пального станом 15.10.2020 р., договорів постачання нафтопродуктів (скрапленого газу) № 14102020/жд/01 від 14.10.2020 р, № 02072020/у/02 від 02.07.2020 р., реєстраційного посвідчення № 3000340572 від 05.07.2017 р., довідки про опломбування реєстратора розрахункових операцій, копії X- звіту № 1253 від 14.10.2020 р., X- звіту № 71 від 15.10.2020 р., витягу з Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність № 2 розпочату 29.11.2016 р., першої та останньої сторінки книги обліку розрахункових операцій № 3000340572р/1, № 3000340572р/2, № 3000340572р/, №3000340572р/4, № 3000340572р/5, державного акту на право власності на землю Серія МК № 031294 від 05.06.2020 р., дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устаткувань підвищеної небезпеки № 125.20.48 від 10.03.2020 р., оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 за 14.10.2020-15.10.2020 р., трудового договору з ОСОБА_3 № 1 від 01.02.2015 р та додаткові угоди до нього, трудового договору з ОСОБА_2 № 9 від 05.02.2019 року а додаткові угоди до нього. ( а.с. 30-70)
17.11.2020 р. ГУ ДПС у Миколаївській області листом № 6942/10/14-29-07-07-09 повідомило ФОП ОСОБА_1 , що за результатами розгляду заперечень до акту фактичної перевірки від 26.10.2020 № 0272/14/29/07/ НОМЕР_1 та доданих документів внесено зміни. ( а.с. 196-201)
18.11.2020 року ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.11.2020 року № 004560706 про застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 117 401,28 гривень.
15.12.2020 р. ФОП ОСОБА_1 оскаржив дане податкове повідомлення - рішення в адміністративному порядку, проте, рішенням ДПС України №4334/6/99-00-06-03-02-06 від 24.02.2021 р. податкове повідомлення - рішення від 18.11.2020 року № 004560706 залишено без змін. ( а.с. 112-118).
Вважаючи дане податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до суду надані первинні документа та змінні звіти за формою №17-НП, які підтверджують наявність обліку палива на АЗС. На підтвердження ведення обліку газу, у тому числі товарних запасів, позивачем надано суду копії видаткових, товарно-транспортних накладних, оборотно-сальдових відомостей тощо. Крім того, надходження газу на АЗС за наданими до суду копіями товарно-транспортних накладних зафіксовано у змінних звітах за формою №17-НП, що на думку суду спростовує висновки акту перевірки про реалізацію не облікованого палива.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами .
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів(ч. 3 ст. 122 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Верховний Суд в постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 вже висловлював позицію про те, що застосування скорочених строків звернення до суду при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах у порівнянні з такими строками в інших публічних правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи платника податків та в діяльності суб'єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується зі встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов'язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв'язку з достатністю часу на підготовку та оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів у межах процедури адміністративного оскарження, тоді як скорочені строки забезпечують досягнення цієї мети та завдань функціонування податкової системи держави.
Більш скорочені строки звернення до суду у разі попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов'язані з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов'язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
У цій справі процедура адміністративного оскарження закінчилася днем отримання позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги (т.1 а.с. 156), тобто 02.03.2021 року (підпункт 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України).
Таким чином, оскільки позовна заява була подана до суду першої інстанції 23 червня 2021 року, позивачем було пропущено встановлений законом місячний строк звернення до суду. Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.
На підставі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом.
Так, в суді першої інстанції заявлялось відповідне клопотання про поновлення прощеного строку звернення до суду. Доводи вказаного клопотання ґрунтувались на тому, що оскаржувані податкові правовідносини, виникли та набули характеру спірних до зміни сталої судової практики, що була викладена раніше у постанові КАС ВС від 03.04.2020 р. у справі № 2540/2576/18. Представник позивача зазначав, що застосування строку для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження має здійснюватися у відповідності до ст. 56.18 ПК України, при цьому предмети регулювання ст. 56.18 та ст. 56.19 ПК України є тотожними, але допускають неоднозначне тлумачення правових норм, а тому має застосовуватися принцип презумпції правомірності рішення платника податків. Окрім того, представник позивача посилався на відповідні роз'яснення органів ДПС України.
Дійсно, Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 зазначив, що зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
Цей підхід було висловлено в першу чергу щодо справ, які на час розгляду справи №500/2486/19 вже перебували на розгляді у судах і подання позову у яких відбулось без додержання строку, про який зазначив Верховний Суд у цій постанові. Водночас, такий підхід дійсно є застосовним і для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року, однак, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом суттєве значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.
При цьому не можна вважати порушенням правової визначеності як елементу принципу верховенства права сам факт зміни судової практики (як вказує скаржник), в тому числі і в питанні правозастосування норм щодо строків звернення до суду у бік їх скорочення, у разі забезпечення особі можливості доступу до суду у розумний строк, якщо він є об'єктивно достатнім для реалізації цього права.
Колегія суддів наголошує, що зміна підходів щодо питання тривалості строку звернення до суду в податкових спорах після використання процедури адміністративного оскарження відбулася саме з ухваленням Верховним Судом постанови від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18. Водночас предметом спору у справі № 640/20468/18 було рішення контролюючого органу, яке не пов'язане з визначенням грошових зобов'язань.
У справі №500/2486/19 Верховний Суд у складі судової палати сформулював висновок у розвиток і уточнення зазначеного підходу при оскарженні податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошових зобов'язань. Проте зміна підходів до правозастосування в таких правовідносинах не була непередбачуваною.
При цьому, у межах справи №500/2486/19 Верховний Суд пов'язував можливість поновлення строку звернення до суду саме із датою звернення до суду, а не з датою проведення податкової перевірки, як помилково вважає позивач.
Отже, оскільки позивач звернувся до суду вже після прийняття Верховним Судом постанов від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 та від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, зміна підходів до правозастосування в таких правовідносинах не була непередбачуваною.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року (справа № 755/10947/17), суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Колегія суддів критично оцінює доводи позивача із посиланням на вимоги ст. 56.18 ПК України, оскільки норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відносно доводів позивача, що предмети регулювання ст. 56.18 та ст. 56.19 ПК України є тотожними, але допускають неоднозначне тлумачення правових норм, тому національні органи зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків, колегія суддів зазначає, що колізія між нормами пунктів 56.18 і 56.19 статті 56 ПК України відсутня та вказані норми не припускають множинного трактування прав платників податків.
Покликання апелянта на відомості з офіційного порталу Державної податкової служби України, колегія суддів оцінює критично, оскільки податковий орган позбавлений права офіційно тлумачити норми Податкового кодексу України поза межами процедур надання індивідуальної або узагальнюючої податкової консультації.
За таких обставин, оскільки у цій справі звернення до суду з вимогами про скасування податкового-повідомлення рішення відбулося вже після зміни правового підходу і позивач не навів поважних причин пропуску строку, які б давали підстави для його поновлення, суд констатує пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Зазначені норми права визначають підстави для залишення адміністративного позову без розгляду у разі пропуску строку звернення до суду без поважних причин.
У відповідності до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про залишення адміністративного позову без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року - задовольнити частково.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, як відокремленого підрозділу ДПС України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Миколаївській області, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О. О. Кравець
Суддя: Л.Є. Зуєва