П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/6773/21
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року (суддя Єфіменко К.С., м. Одеса, повний текст рішення складений 26.11.2021) про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року,-
19 серпня 2021 року набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року, яким за адміністративним позовом ОСОБА_1 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 08.04.2021 року №15-1621/13-21-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, яким було відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Саф'янівської сільської об'єднаної територіальної громади (Матроської сільської ради), Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання позивача від 09.03.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної власності, орієнтовною площею 2 га, що виділена на викопіюванні та знаходиться в районі поруч з земельними ділянками з кадастровими номерами: 5122083600:01:002:0551, 5122083600:01:002:0548, 5122083600:01:002:0012, 5122083600:01:002:0013 (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Саф'янівської сільської об'єднаної територіальної громади (раніше Матроської сільської ради) Ізмаїльського району Одеської області (за межами населених пунктів) або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу.
На виконання зазначеного рішення ГУ Держгеокадастру в Одеській області видало наказ від 08.04.2021 року №15-1621/13-21-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, яким ОСОБА_1 відмовлено у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Саф'янівської сільської об'єднаної територіальної громади (раніше Матроської сільської ради), Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, з таких підстав: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, згідно якого бажана до відведення земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності.
18 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, в якій просив визнати протиправним та скасувати зазначений наказ та зобов'язати ГУ Держгеокадастру в Одеській області надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га, що виділена на викопіюванні та знаходиться в районі поруч з земельними ділянками з кадастровими номерами: 5122083600:01:002:0012, 5122083600:01:002:0551, 5122083600:01:002:0548, 5122083600:01:002:0013 (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Саф'янівської сільської об'єднаної територіальної громади (раніше Матроської сільської ради) Ізмаїльського району Одеської області (за межами населених пунктів).
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що, виконуючи рішення суду про зобов'язання повторно розглянути його заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, відповідач прийняв протиправне рішення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити в повному обсязі вимоги його заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України
Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2021 року було відкрито апеляційне провадження та справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Частиною 1 статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Положеннями частини 2 цієї правової норми визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Згідно з частиною першою статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 6) передачі справи на розгляд іншого суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) затвердження умов примирення сторін; 9) призначення експертизи; 10) визначення розміру судових витрат; 11) зупинення провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 15) відмови ухвалити додаткове рішення; 16) роз'яснення або відмови у роз'ясненні судового рішення; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення; 22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 23) окрема ухвала; 24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу; 26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження; 27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Частиною першою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до частини п'ятої цієї правової норми у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Частиною шостою статті 383 КАС України закріплено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Така заява повертається заявнику, якщо вона не відповідає вимогам, вказаним в статті 383 КАС України, і таке повернення підлягає оскарженню, про що зазначено в частині 5 цієї статті.
При цьому, за змістом частини шостої статті 383 КАС України оскарженню підлягає також і окрема ухвала, яку законодавець зобов'язав суд постановити у випадку задоволення цієї заяви.
Разом з тим, оскарження рішення суду першої інстанції по суті розгляду заяви про встановлення судового контролю в порядку статті 383 КАС України процесуальним законом не передбачено.
Згідно частини першої статті 6 Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (див., рішення у справі "Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі" (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, п. 62 та у справі "Воловік проти України" (Volovik v. Ukraine) від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03.).
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія A № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення у справі Guйri№v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37).
Термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції (995_004) спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява №7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії" (Coeme and Others v. Belgium), №№32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, п. 98, ECHR 2000-VII). Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".( додатково див.п. 23-24 рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Заяви №29458/04 та №29465/04) від 20 липня 2006 року.
З огляду на наведене, ураховуючи відсутність у Кодексі адміністративного судочинства України норми, яка б передбачала можливість оскарження ухвал суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, колегія суддів уважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року відкрито помилково, а тому підлягає закриттю.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11 липня 2019 року в справі №821/11/18, від 30 квітня 2020 в справі №814/1171/17, від 20 січня 2021 у справі №280/4632/18 та від 7 грудня 2021 року у справі №420/5553/19
Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає апеляційному перегляду, у зв'язку з чим, керуючись статтями 294, ч. 1 п. 1 ст. 299, ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 321 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року закрити як таке, що помилково відкрите.
Ухвала набирає законної з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І.П.Косцова
Суддя Ю.В.Осіпов