П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 лютого 2022 р. м.ОдесаСправа № 420/7083/21
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі № 420/7083/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві про зобов'язання вчинити певні дії та встановлення судового контролю за виконанням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021 по справі № 420/7083/21, -
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом, у якому просив:
- зобов'язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві видати наказ, яким надати ОСОБА_1 чергову щорічну основну невикористану оплачувану відпустку з 08.02.2021 терміном 15 календарних днів за період роботи з 27.11.2019 по 26.11.2020;
- зобов'язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві надати ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення до щорічної основної відпустки за період роботи з 27.11.2019 по 26.11.2020 у розмірі середньомісячної заробітної плати, а саме 56 958,00 грн.;
- зобов'язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві надати ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік у розмірі середньомісячного окладу, а саме 56 958,00 грн.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 05 серпня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року по справі № 420/7083/21 - в частині позовних вимог щодо зобов'язання нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань - скасував.
Ухвалив у цій частині позовних вимог нову постанову, якою позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.
Зобов'язав Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві розглянути заяви позивача від 01.02.2021, 08.02.2021, 05.04.2021 про можливість нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням висновків цієї постанови.
В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року по справі № 420/7083/21 - залишив без змін.
28.12.2021 на адресу П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та встановлення судового контролю за виконанням постанови суду, у якій позивач просив:
- ухвалити додаткову постанову, якою зобов'язати ТУ ДБР, розташоване у місті Миколаєві (код ЄДРПОУ 42341034) видати наказ про виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошової допомоги до щорічної основної відпустки за період роботи з 27.11.2019 по 26.11.2020 року у розмірі середньомісячної заробітної плати, а саме 56958 (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень);
- ухвалити додаткову постанову, якою зобов'язати ТУ ДБР, розташоване у місті Миколаєві (код ЄДРПОУ 42341034) видати наказ про виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік у розмірі середньомісячної заробітної плати, а саме 56958 (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень);
- встановити судовий контроль за виконанням постанови суду, зобов'язати ТУ ДБР, розташоване у місті Миколаєві, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
- розглянути дану заяву у порядку письмового провадження.
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначив, що ТУ ДБР у місті Миколаєві відмовляється від виконання у повному обсязі зазначеної постанови суду, а саме нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідно до постанови суду від 23.11.2021, чим зволікає у її виконанні в силу чого, потребує встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відповідно статті 382 КАС України.
Враховуючи викладене заявник вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення по справі підлягає задоволенню.
Розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до частини 9 статті 205 та частини 3 статті 252 КАС України.
Розглянувши подану заяву про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно пункту 1 частини 1 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Так, предметом позову ОСОБА_1 була вимога до ТУ ДРБ, розташованого у м.Миколаєві про надання йому права на відпустку, а також отримання матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань.
Під час перегляду справи апеляційний суд, як і суд першої інстанції зазначив, що звільнивши позивача та виплативши позивачу грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, у відповідача відсутній обов'язок в наданні самої відпустки.
Вирішуючи спірне питання колегія суддів також враховувала, що позивач в ході апеляційного провадження не наполягав на задоволенні апеляційної скарги в цій частині позовних вимог.
Розглядаючи позов у частині позовних вимог про надання грошової допомоги до щорічної основної відпустки за період роботи з 27.11.2019 по 26.11.2020 у розмірі середньомісячної заробітної плати, а саме 56 958,00 грн. та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік у розмірі середньомісячного окладу, а саме 56 958,00 грн, колегія суддів виходила з того, що на відповідні звернення ОСОБА_1 відсутні накази відповідача, отже колегія суддів вирішила визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати відповідача розглянути заяви ОСОБА_1 у найкоротший термін.
У зв'язку з чим апеляційний суд позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік.
Зобов'язав Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві розглянути заяви позивача від 01.02.2021, 08.02.2021, 05.04.2021 про можливість нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням висновків цієї постанови.
Натомість у поданій заяві ОСОБА_1 не вказав саме щодо якої із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Отже, апеляційний суд повно і всебічно встановив обставини цієї справи з посиланням на відповідні докази і наданням їм мотивованої оцінки.
За таких обставин, підстави для ухвалення додаткового судового рішення судом апеляційної інстанції щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення - відсутні.
Також заявник у своїй заяві просив суд встановити судовий контроль за виконанням постанови суду, зобов'язати ТУ ДБР, розташоване у місті Миколаєві, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Дослідивши наведені в заяві доводи, колегія суддів зазначає , що у додатках до заяви ОСОБА_1 надано відповіді Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві від 21.12.2021 № 01/14.2/26915 та № 01/14.2/26916 про виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі № 420/7083/21 в частині розгляду заяв позивача.
Дослідивши надані відповіді колегія суддів зазначає, що на виконання вимог постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021 відповідач розглянув заяви позивача про надання грошової допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань та відмовив у наданні такої допомоги.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, обов'язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частинами 2, 4 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містить КАС України, зокрема, нормами статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У справі “Горнсбі проти Греції” від 19.03.1997 року Європейський суд з прав людини зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду”. Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.
Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (рішення Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України, nо.38773/05, від 26.07.2012).
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України").
Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у справі № 800/592/17(11-221заі18) від 20.06.2018.
Колегія суддів акцентує, що у постанові від 23.11.2021, апеляційний суд наголосив, що позивач мав право на вирішення питання щодо отримання допомоги для оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та зобов'язав відповідача розглянути відповідні заяви.
Отже, вимоги заяви про встановлення судового контролю судом апеляційної інстанції та зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення не можуть бути задоволенні з огляду на те, що судове рішення, відносно якого позивач просить встановити судовий контроль, виконано, заяви позивача розглянуті.
При цьому колегія суддів зазначає, що у разі не згоди з правомірністю дій та рішень суб'єкта владних повноважень при виконанні судового рішення, позивач не позбавлений права звернутись до суду у порядку статі 383 КАС України.
Ураховуючи наведене, та те що заяви позивача розглянуті, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2021 по справі № 420/420/7083/21.
Керуючись ст.ст. 139, 143, 241, 243, 248, 250, 252, 321, 322, 325, 328, 329, 382, КАС України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі № 420/7083/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві про зобов'язання вчинити певні дії та встановлення судового контролю за виконанням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021 по справі № 420/7083/21- відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя-доповідач Шляхтицький О.І.
Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.