01 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 522/6846/21
Головуючий в 1 інстанції: Шенцева О.П.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.
суддів: Шляхтицького О.І. , Крусяна А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.11.2021 року у справі №522/6846/21 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора з паркування Департаменту транспорту, зв'язків та організації дорожнього руху Одеської міської ради Рябініна Святослава Миколайовича, Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії Інспектора з паркування Департаменту транспорту, зв'язків та організації дорожнього руху Одеської міської ради Рябініна Святослава Миколайовича щодо складення постанови серії ОДП №3720571 від 02.04.2021р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680грн.;
- скасувати постанову серії ОДП №3720571 від 02.04.2021р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680грн.;
- закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 2010р. керування транспортним засобом марки MAZDA-3, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснюється, зокрема, ОСОБА_2 і саме він 02.04.2021р. здійснив зупинку вказаного авто біля Одеського ліцею «Європейський». При цьому, ОСОБА_1 не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення, яке є предметом розгляду в даній справі, оскільки він не знаходився за кермом 02.04.2021р., не паркував автомобіль, є особою похилого віку та за станом свого здоров'я не має змоги керувати транспортним засобом. Як стверджував позивач, місце на якому знаходився транспортний засіб не є виїздом з прилеглої території. На думку ОСОБА_1 , транспортний засіб не знаходився на в'їзді/виїзді з прилеглої території та розташовувався на достатній відстані від в'їзду до прилеглої території біля правого краю проїзної частини не заважаючи здійснювати рух іншим транспортним засобам. Крім того, позивач наголошує, що зроблені інспектором фотознімки не є належним доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідач з позовними вимогами не погоджувався з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що водієм транспортного засобу марки MAZDA-3, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснено зупинку безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, що суттєво перешкоджає дорожньому руху, створює загрозу безпеці руху.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03.11.2021р. у справі №522/6846/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Інспектора з паркування Департаменту транспорту, зв'язків та організації дорожнього руху Одеської міської ради Рябініна Святослава Миколайовича, Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 суд першої інстанції вказав на доведеність вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.3 ст.122 КУпАП.
Не погодившись із вищеозначеним рішенням місцевого суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу в якій зазначено, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято із грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим позивач просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що транспортний засіб марки MAZDA-3, державний номерний знак НОМЕР_1 , не перебував на шляху в'їзду/виїзду з воріт прилеглої території ліцею «Європейський» та був розташований біля правого краю проїзної частини не заважаючи іншим транспортним засобам здійснювати рух. На думку скаржника, фотознімки із зображенням транспортного засобу ОСОБА_1 не можуть слугувати належним доказом підтвердження вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, скаржник зазначав, що 02.04.2021р. автомобілем керував ОСОБА_2 , а тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.
Скориставшись наданим приписами чинного процесуального законодавства правом, відповідачем до апеляційного суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що Приморським районним судом м. Одеси оскаржуване рішення прийнято з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку із положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.
Зокрема, колегією суддів установлено, що 02.04.2021р. Інспектором з паркування Департаменту транспорту, зв'язків та організації дорожнього руху Одеської міської ради Рябініним Святославом Миколайовичем складено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №3720571, у якій зазначено, що 02.04.2021р. о 11:49год. у м.Одесі на вул.Говорова,8А водій транспортного засобу MAZD-3, номерний знак НОМЕР_1 здійснив зупинку безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, що суттєво перешкоджає рух, створює загрозу безпеці руху, що є порушенням вимог ч.3 ст.122 КУпАП, п.15.9 Правил дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України установлено Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, відповідно до пунктів 15.1-15.3 зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).
У населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1, а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом.
Підпунктом «и» пункту 15.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, визначено, що зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Підпунктом «з» пункту 2 частини 3 статті 265-4 КУпАП передбачено , що для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Отже, підпунктом «и» пункту 15.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, заборонено зупинку у двох випадках, а саме: ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду з прилеглих територій.
Згідно із п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.
За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів, колегією суддів установлено, що транспортного засобу MAZD-3, номерний знак НОМЕР_1 зупинено безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території.
Натомість, з урахуванням вищенаведених законодавчих приписів, безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території зупинка заборонена.
Відповідальність за вказане порушення передбачено ч.3 ст.122 КУпАП, відповідно до якої ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, з огляду на установлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що спірну постанову серії ОДП №3720571 від 02.04.2021р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680грн. Департаментом транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради винесено цілком правомірно та обґрунтовано.
Апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що: транспортний засіб MAZD-3, номерний знак НОМЕР_1 не перебував на шляху в'їзду/виїзду з воріт прилеглої території ліцею «Європейський»; позивач безпосередньо не керував автомобілем.
Між тим, колегія суддів відмічає, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за зупинку транспортного засобу безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, а не за його зупинку ближче 10 м від в'їзду/виїзду з воріт прилеглої території ліцею «Європейський».
Також, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.07.2019р. у справі №216/5226/16-а, оскільки за наслідками аналізу означеного судового акту, колегією суддів установлено, що досліджувані судом касаційної інстанції правовідносини є відмінними від правовідносин, які склались у межах даних спірних правовідносин.
Зокрема, під час розгляду справи №216/5226/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що належним доказом правопорушення є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення.
Водночас, у даному випадку, транспортний засіб MAZD-3, номерний знак НОМЕР_1 зупинено безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, що надає можливість встановити адміністративне правопорушення без проведення замірів.
Не є також обґрунтованим акцентування позивачем уваги суду апеляційної інстанції на те, що 02.04.2021р. керування транспортним засобом MAZD-3, номерний знак НОМЕР_1 , здійснював ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 (за яким зареєстровано транспортний засіб), оскільки з урахуванням «Примітки» статті 122 КУпАП, суб'єктом правопорушення, у даному випадку, є особа, зазначена у частині першій статті 14-2 КУпАП - фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.
Установлені в межах розгляду даної справи вищенаведені фактичні обставини справи у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи позивача.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи позивача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.11.2021 року у справі №522/6846/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, з урахуванням приписів ст.272 КАС України, оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Димерлій О.О.
Судді Шляхтицький О.І. Крусян А.В.