25 січня 2022 р. Справа № 160/1342/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ількова В.В., розглянувши питання щодо прийняття до розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення,-
20.01.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про:
- визнати протиправним та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень військової частини НОМЕР_1 , яким було затверджено протокол засідання житлової комісії від 15 лютого 2006 року № 2 (п. 3) про зняття старшого солдата запасу ОСОБА_1 з квартирної черги.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.10.2004 року № 23 її, старшого солдата ОСОБА_1 , старшого радіотелеграфіста роти радіо та радіотехнічної розвідки батальйону радіоелектронної розвідки та радіоелектронної боротьби, звільненої з військової служби у відставку за пунктом 85, підпункт «г» (у зв'язку із скороченням штатів та реформуванням ЗСУ) Положення про проходження військової служби старшинами, сержантами, солдатами (матросами) Збройних Сил України, з 29 жовтня 2004 року було виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Новомосковсько-Магдалинівського ОМВК Дніпропетровської області. Також в цьому наказі зазначено про те, що я, ОСОБА_1 , на день звільнення з військової служби мала вислугу 21 повний календарний рік служби, звільнялася з залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України згідно Директиви МОУ від 24.01.2004 року, № Д-1. Відповідно до службового ордеру від 12.07.1989 року № 904, виданого Дніпропетровською КЕЧ району, я отримала житлове приміщення - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Архівного витягу Архівного відділу Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області по Гвардійській селищній раді від 14.07.2020 року № Г-76 зазначено, що відповідно до Рішення «Виконавчого комітету Гвардійської селищної ради народних депутатів УССР» від 26 жовтня 1989 року: квартира в АДРЕСА_1 , житловою площею 20,3 закріплено, як службову. Відповідно до Довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію Будинкоуправління №1 Гвардійської КЕЧ району від 2.04.2021 року № 122 зазначено, що в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 дійсно зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 (1958 року народження, наймач), ОСОБА_2 (1989 року народження, дочка наймача) та ОСОБА_3 (2018 року народження, онука наймача). Позивач, старший солдат запасу ОСОБА_1 , відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 30 жовтня 2004 року є пенсіонером за вислугою років. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 22 грудня 2004 року вона також являюсь ветераном військової служби та маю право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів військової служби. З інформації, яка отримана мною з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Дніпра вбачається, що зняття статусу службової квартири, в якій вона проживає, можливо тільки особі, яка перебуває на квартирному обліку та документи на розслужеблювання квартири до КЕВ м.Дніпра подає саме військова частина, де перебуває на обліку військовослужбовець для подальшого подання на Комісію з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями для розгляду питання виключення з статусу службової (м. Київ). Також роз'яснено, що КЕВ м. Дніпра не має права клопотати перед Черкаською сільською радою про виключення квартири зі статусу службової без погодження Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями, так як це майно Міністерства оборони. З огляду на обставини, зазначені вище, вказане в заяві житлове приміщення, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , була на законних підставах отримана військовослужбовцем ОСОБА_1 , яка була звільнена в запас з вислугою більше 20 років на військовій службі, зазначена квартира є єдиним житлом для ОСОБА_1 та членів її сім'ї: ОСОБА_2 (донька) та малолітньої дитини ОСОБА_3 (онука, законним представником якої є її матір ОСОБА_2 ) та може бути виключена з числа службового житла відповідно до законодавства України. 21 жовтня 2021 року позивач відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» звернулася до військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просила: подати до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Дніпра (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, 13) відповідне клопотання та інші документи щодо зняття статусу службової квартири, а саме з однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , житловою площею 20,3 кв.м., в якій зареєстровані та постійно проживають: ОСОБА_1 (1958 року народження, наймач), ОСОБА_2 (1989 року народження, дочка наймача) та ОСОБА_3 (2018 року народження, онука наймача), для подальшого подання на Комісію з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями для розгляду питання виключення з статусу службової (м. Київ). 21 грудня 2021 року у військовій частині НОМЕР_1 позивач отримала письмову відповідь від 20 грудня 2021 року № 605 на зазначену вище мою заяву, відповідно до якої було зазначено, що: «На Вашу заяву від 21 жовтня 2021 року щодо подачі військовою частиною НОМЕР_1 до КЕВ м. Дніпро клопотання, маємо зазначити, що Ви виключені з квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 у 2004 році та Ваше службове житло не рахується за обліком у військовій частині НОМЕР_1 , тому військова частина не має підстав для подачі зазначеного Вами клопотання». Додатком до зазначеної відповіді військової частини НОМЕР_1 також було надано «Витяг з протоколу засідання житлової комісії, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_4 № 2 від 15 лютого 2006 року смт.Черкаське», відповідно до якого зазначено, що: (п. 3) «Старший солдат ОСОБА_1 про незаконність перебування на квартирному обліку на поліпшення житлових умов. Згідно акту огляду та перевірки житлових умов квартира, в якій проживає старший солдат запасу ОСОБА_1 - благоустроєна частково, є водопровід, каналізація, центральне опалення, ванна, туалет, відсутній газ, електроплита. В даній квартирі старший солдат запасу ОСОБА_1 проживає з 1989 року, ордер службовий. Відповідно до ст. 60 Житлового кодексу України, Постанови Ради Міністрів УСФР від 11.12.1984 року № 470 п.13 пп 1, Постанови Дніпропетровського Виконкому облради та профспілок № 199 від 24.05.199 року: відсутні підстави для поліпшення житла, так як загальна площа житлової кімнати 21 м. кв., а визначений рівень потреби покращення житлової площі 6,7 м.кв. на кожного члена сім'ї». Також зазначено, що постановили: (п. 3) «старшого солдата запасу ОСОБА_1 зняти з квартирної черги, у зв'язку з відсутністю підстав їх поліпшення та надати клопотання у житлову комісію гарнізону та КЕЧ про встановлення електроплити». Таким чином, позивач дізналась, що вона є особою, яка не перебуває на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 . Вказує, що зазначене рішення суб'єкта владних повноважень військової частини НОМЕР_1 , яким було затверджено протокол засідання житлової комісії від 15 лютого 2006 року № 2 про зняття її з квартирної черги є незаконним та перешкоджає мені в подальшому реалізувати моє право на виключення службової квартири, яку вона отримала на законних підставах, в якій вона проживає в теперішній час разом із своєю сім'єю, з статусу службової та подальшу приватизацію її з метою отримання її у власність, тому, що зняття статусу службової квартири, в якій вона проживає, можливо тільки особі, яка перебуває на квартирному обліку. Вказує, що її ніколи не запрошували на засідання житлової комісії, яке відбулося 15 лютого 2006 року у військовій частині НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 , яке було проведено без її присутності і на якому розглядалося питання щодо нібито «незаконності перебування її на квартирному обліку», про що свідчить сам витяг з протоколу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання підсудності заявленого спору адміністративному суду, суд виходить із такого.
Згідно з приписами статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З'ясування характеру спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб, надає можливість оцінити юрисдикційну підсудність заявленого спору.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).
З заявленого позову вбачається, що позивач не погоджується із рішенням Військової частини НОМЕР_1 , яким було затверджено протокол засідання житлової комісії від 15 лютого 2006 року № 2 (п. 3) про зняття старшого солдата запасу ОСОБА_1 з квартирної черги.
Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом, направленим на поновлення порушених відповідачем прав позивача на отримання житла, отже, позов поданий на поновлення прав позивача у сфері житлових відносин.
У спірних правовідносинах житлова комісія відповідача виконує ті самі функції та наділена тим самим обсягом повноважень, що і адміністрації підприємств, установ, організацій приватного права, які здійснюють облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Великою Палатою Верховного Суду вже вирішувалося питання предметної юрисдикції у подібних правовідносинах, зокрема, у справі № 200/10822/18-а (постанова від 19.02.2020 року) було зазначено, що у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, установлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними), незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.08.2018 року у справі №826/13571/17 зазначила, що спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.
Окремо суд зазначає про незастосовність у спірних правовідносинах правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 29.09.2020 року у справі № 712/5476/19, оскільки зазначена справа стосується інших правовідносин, а саме - відмови у призначенні позивачу грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення як особі з інвалідністю ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав.
Належність розгляду заявленого спору у порядку цивільного судочинства вбачається із постанов Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24.09.2021 року у справі № 748/303/20, 22.09.2021 року у справі № 740/3917/20, 06.08.2021 року у справі № 456/2650/19, від 29.06.2021 року у справі № 473/3528/18.
Оскільки спірні правовідносини пов'язані із захистом позивачем прав на одержання житла, суддя дійшов висновку, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, позаяк у цьому випадку особа звертається до суду за захистом порушених цивільних прав, а отже, такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У зв'язку з вищевказаним суд приходить до висновку, що адміністративний суд не має повноважень вирішувати заявлений спір, оскільки такий спір не є публічно-правовим.
Заявлений спір має приватноправовий характер, і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на цивільні права та обов'язки фізичних осіб, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку по непідсудність заявленого спору адміністративному суду, що є підставою для відмови у відкритті провадження у цій справі та роз'яснення позивачеві права на звернення до суду цивільної юрисдикції.
Керуючись статтями 170, 243, 248 КАС України, суд -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 160/1342/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення.
Роз'яснити позивачу, що заявлений спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя В.В. Ільков