24 січня 2022 року Справа № 160/26069/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій позивач просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь, ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 71 500, 92 грн. (сімдесят одна тисяча п'ятсот гривень дев'яносто дві копійки).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні залишено без руху.
Позивачу встановлено десятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску.
18.01.2022 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 21.12.2021 року надійшла заява, в якій він просить:
1. Визнати поважними причини пропуску строку на звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Позовною заявою від 13 грудня 2021 року, де вказані позовні вимоги до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за весь час затримки в розрахунку при звільненні в розмірі 71 500, 92 грн. (сімдесят одна тисяча п'ятсот гривень дев'яносто дві копійки).
2. Поновити пропущений строк на звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Позовною заявою від 13 грудня 2021 року, де вказані позовні вимоги до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за весь час затримки в розрахунку при звільненні в розмірі 71 500, 92 грн. (сімдесят одна тисяча п'ятсот гривень дев'яносто дві копійки).
Подана заява обґрунтована тим, що відповідно до інформації, що міститься у Витягу з Наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 29 червня 2021 року № 235 о/с «По особовому складу», капітана поліції ОСОБА_1 (0045726) старшого інспектора - чергового чергової частини відділення поліції № 2 Нікопольського районного управління поліції з 01 липня 2021 року звільнено за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням). Проте, остаточний розрахунок після звільнення з відділення поліції № 2 Нікопольського управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_1 отримав лише через 118 днів. Тобто, до моменту отримання довідки про доходи з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_1 , не мав змоги здійснити розрахунки, необхідні для звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за весь час затримки в розрахунку при звільненні. Через те, що з його заробітної плати утримуються аліменти, а також - інші платежі, без вищевказаної довідки про доходи він не міг належним чином провести необхідні розрахунки. Окремо зазначає, що позивач усно неодноразово звертався до службових осіб Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, проте, всі ці заяви було проігноровано. З письмовою заявою стосовно отримання довідки про доходи ОСОБА_1 , звернувся до службових осіб Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області 25 листопада 2021 року, тобто в межах місячного строку, визначеного судом в Ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року по справі № 160/26069/21 йому надана не була. Лише на початку грудня ОСОБА_1 було надано Довідку про доходи № 46.2/6195 від 02 грудня 2021 року, видану Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області, на підставі якої він зміг зробити відповідні розрахунки та підготувати позовну заяву від 13 грудня 2021 року.
Розглянувши подану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.
Частинами 1, 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Початок місячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа:
1) дізналася або 2) повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов'язково. Тому при визначенні початку цього строку передусім до уваги береться момент, коли особа фактично дізналася про наявність відповідного порушення.
Йдеться не про те, коли особа з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність.
Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.02.2021 року у справі №800/30/17 (99901/328/18) зауважила, що вжиття конструкції “повинна була дізнатися” слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно частини першої статті 59 Закону України “Про Національну поліцію” від 2 липня 2015 року № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Отже служба в поліції є публічною службою.
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Так, позивачем підтверджується, що одноразова грошова допомога була сплачена йому лише 27 жовтня 2021 року, тобто через 118 днів після його звільнення.
Згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що умовами застосування частини 1 статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум.
Таким чином, датою з якої починається перебіг строку звернення до суду з цим позовом є 27 жовтня 2021 року - дата отримання позивачем одноразової грошової допомоги.
Отже, враховуючи дату отримання позивачем одноразової грошової допомоги - 27 жовтня 2021 року та дату направлення до суду даного позову 14 грудня 2021 року, суд зробив висновок про пропуск позивачем встановленого законом місячного строку звернення до суду та не наведення позивачем підстав, які б свідчили про існування об'єктивно не переборних обставин для своєчасного звернення його до суду з цим позовом.
Суд зазначає, що право на судовий захист не є абсолютним. Для звернення до суду повинен дотримуватись певний порядок. Якщо особа цього порядку не дотримується, зокрема щодо строку звернення до суду, то не можна вести мову про порушення права на судовий захист.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строку для звернення до суду за захистом порушених прав.
Правова позиція щодо застосування частини п'ятої статті 122 КАС України до спірних правовідносин, а саме щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні викладена у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20, яка у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом першої інстанції.
До аналогічних висновків дійшов і Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 20 вересня 2021 року у справі №160/3355/21.
Позивач, як на поважність причин пропустку строку звернення зазначає про неможливість звернення до суду до моменту отримання Довідки про доходи № 46.2/6195 від 02 грудня 2021 року.
З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити, що положення статті 117 КЗпП України визначають обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити звільненому працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому, вимоги зазначеної норми не встановлюють інших правил для застосування положень зазначеної норми, зокрема звернення звільненого працівника з заявою до колишнього роботодавця.
Оскільки положення статті 117 КЗпП України визначають обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити звільненому працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, такі відносини не потребують додаткового досудового врегулювання та ініціювання спору.
Таким чином доводи позивача на звернення до відповідача з метою отримання довідки, як на поважну причину пропуску строку, судом відхиляються.
При цьому, суд зауважує, що не отримання відповіді (довідки) відповідача не позбавляло позивача можливості звернутися до суду з цим позовом, враховуючи той факт, що стаття 117 КЗпП України передбачає обов'язок колишнього роботодавця здійснити такі виплати без застосування будь-якої дискреції відносно звільненого працівника.
Статтею 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На підставі вищевикладеного, суд визнає наведені в заяві підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду неповажними та вважає, що позовна заява підлягає поверненню позивачу.
На підставі наведеного, керуючись статтями 123, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Визнати підстави для поновлення строку, викладені в заяві про поновлення строку звернення до суду, - неповажними.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) відповідно до ст.256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.
Повний текст ухвали складено та підписано 24.01.2022 року.
Суддя О.М. Неклеса