24 січня 2022 р. Справа № 160/976/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суду складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши питання щодо можливості відкриття провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до 3 Центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах про визнання протиправою бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
17.01.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 3 Центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність 3 Центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах, щодо утримання податку з доходів фізичних осіб (18%) у розмірі - 13395 грн. 05 коп.;
- зобов'язати 3 Центр захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах нарахувати та виплатити 13395 грн. 05 коп.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до пункту 2 цієї частини публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 7 вказаної частини визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше особами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких однієї із сторін є суб'єкт владних повноважень, наділений можливістю владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Положеннями ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
Приписами ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином нормами процесуального закону встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов'язання відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вказані правові норми мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що позивач не погоджується з порядком виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 року у справі №160/589/21 за позовом ОСОБА_1 до 3 Центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії в частині виплати індексації грошового забезпечення в меншому розмірі, ніж визначено в рішенні суду (з утриманням податку з доходів фізичних осіб).
Таким чином, заявлені позовні вимоги спрямовані фактично на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 №160/589/21.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не дозволяє ефективно захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 від 30.03.2021 року у справі №580/3376/20.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що для захисту порушених прав позивач має звернутись до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, тому у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до 3 Центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах про визнання протиправою бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії слід відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтями 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №160/976/22 за позовом ОСОБА_1 до 3 Центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах про визнання протиправою бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали та позовної заяви з додатками надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар