20 січня 2022 року Справа № 160/24727/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
07 грудня 2021 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення від 23.03.2021р. № 2487998/3196121563 та рішення від 23.03.2021р. № 2488008/3196121563 комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такий реєстрації податкових накладних № 2 від 28.02.2021 р., №3 від 28.02.2021 р.;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 податкові накладні № 2 та №3 від 28.02.2021 р., датою їх фактичного отримання.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач вважає рішення комісії про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23.03.2021р. за № 2487998/3196121563 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 28.02.2021 р.- є незаконними та протиправними та такими, що грубо порушують права ФОП ОСОБА_1 .
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2021 року зазначена вище справа розподілена та 08.12.2021 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 року означену позовну заяву було залишено без руху та надано було позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску; доказів надсилання копії позовної заяви із додатками листом з описом вкладення відповідачам.
На виконання вимог вказаної вище ухвали, від ФОП ОСОБА_1 24.12.2021 року через систему «Електронний суд» та 05.01.2022 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про усунення недоліків разом із клопотанням про поновлення строку звернення до адміністративного суду, доказами надсилання копії позовної заяви із додатками листом з описом вкладення відповідачам.
У період з 28.12.2021 року по 19.01.2022 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній відпустці.
Суд, надавши оцінку наведеним у клопотанні доводам, дослідивши необхідні письмові докази, дійшов висновку про повернення позовної заяви, з огляду на таке.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Також слід враховувати, що частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.
Разом з тим, зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов'язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 ПК України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18 статті 56 ПК України можливість оскаржити «інше рішення контролюючого органу» у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.
Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного із визначенням грошових зобов'язань, викладено у постанові Верховного Суду, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18.
У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 02 липня 2020 року у справі №1.380.2019.006119 висловив правову позицію, за якою строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов'язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 320/3307/21, від 15 липня 2021 року у справі № 640/20721/19, від 30 червня 2021 року у справі № 420/6333/20, від 25 травня 2021 року у справі № 420/8997/20.
Як убачається із матеріалів позовної заяви позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення від 23.03.2021р. № 2487998/3196121563 та рішення від 23.03.2021р. № 2488008/3196121563 комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такий реєстрації податкових накладних № 2 від 28.02.2021 р., №3 від 28.02.2021 р., однак звернувся із даним позовом до суду лише 07 грудня 2021 року, тобто із пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.
В клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивач зазначила про те, що ухвалою суду від 26.07.2021 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної, шляхом подання до суду уточненої позовної заяви оформленої відповідно до вимог ч. 5 ст.160 КАС України із уточненим змістом позовних вимог; всіх наявних у позивача доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; доказів сплати судового збору у розмірі 2 270,00 грн. Позивачем підготовлено уточнену позовну заявою та долученими доказами, що підтверджують обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги судом встановлено, що позивачем надано до суду докази сплати судового збору та уточнену позовну заяву, однак останній 18.11.2021 р. надійшла ухвала про повернення їй позовної заяви (без матеріалів позовної заяви), у зв'язку з тим, що до уточненого позову не було додано податкових накладних №92, №93 від 28.02.2021р. В листопаді 2021 року адвокатом позивача підготовлено повторно матеріали адміністративного позову та 22.11.2021р. через систему "Електронний суд" та направлено до суду. Однак, 03.12.2021 р. у справі №160/22932/21 Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено ухвалу про повернення позивачеві адміністративного позову на підставі п. 3 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України. У вищевказаних ухвалах, жодним суддею не було поставлено питання щодо усунення недоліків в частині пропуску позивачем строку на подачу адміністративного позову до суду, тому, в грудні 2021 року, до суду адвокатом позивача Пахомовим В.В. направлено повторно адміністративний позов з додатками до нього. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2021р. у справі №160/24727/21 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, в тому числі надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску, з посиланням на практику суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19.
У зв'язку з цим, позивач уважає, що з поважних причин пропустила строк звернення до суду із даним адміністративним позовом.
Разом з тим, на думку суду такі доводи позивача не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, оскільки останньою не надано до суду відповідних доказів щодо неодноразових звернень з аналогічним позовом до суду, доказів отримання відповідних ухвал суду щодо повернення позову позивачу.
Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд уважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
На думку суду, ФОП ОСОБА_1 не вказала і не підтвердила відповідними доказами про існування об'єктивно непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Згідно з положеннями частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.
Пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на встановлене і з урахуванням висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії на підставі частини другої статті 123 КАС України.
Керуючись статтями ст. ст. 122, 123, 169, 170, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Визнати причини пропуску строку звернення до суду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 - неповажними.
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії- повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направити особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник