19 січня 2022 року Справа № 160/23034/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0601706-2408-0427 від 26.04.2021 року прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області та припинити обтяження за № 29445668 від 28.10.2021 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є власником нежитлової будівлі свиноферми, яка використовується особисто позивачем для виробництва сільськогосподарської продукції та розведення і вирощування сільськогосподарських тварин, зберігання кормів для тваринництва. Відповідно до п. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла у 2019 році, не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Майно, яке використовує позивач призначене для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, тому відповідач безпідставно нарахував позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік. Крум того, позивач зазначив, що 28.10.2021 року в державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано обтяження за № 29445668 на належне йому майно в зв'язку з тим що мною не сплачено податковий борг згідно податкового повідомлення-рішення № 0601706-2408-0427 від 26.04.2021 року. Позивач вважає, що прийняте Відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0601706-2408-0427 від 26.04.2021 року, визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 17773.12 грн, не відповідає чинному законодавству та істотно порушує його права та охоронювані законом інтереси.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач надав до суду відзив відзив, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що належні позивачу будівлі відносяться до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства». Для ідентифікації об'єктів нерухомого майна як таких, що використовуються платниками податків у сільськогосподарській діяльності, останні повинні звернутися до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду і отримати необхідний висновок щодо присвоєння об'єкту нерухомості до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» Класифікатора. Оскільки позивачем не надано висновків Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» щодо зарахування об'єктів оподаткування до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» Класифікатора, відповідач робить висновок, що на даний момент використання об'єктів оподаткування у сільськогосподарській діяльності за 2020 рік є недоведеним позивачем, наслідком чого є прийняття податкового повідомлення-рішення.
Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04.05.2005 зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з видами діяльності: Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (основний), Роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям, Розведення свійської птиці.
Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі свиноферми від 09.06.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Головко М.Г., зареєстрованого в реєстрі за №982, позивач став власником нежитлової будівлі свиноферми загальною площею 1026,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка має характеристики: будівля свинарника (ЛІТ А-1) площею 1026.3 кв.м. На підставі договору купівлі-продажу 27 червня 2010 року за реєстраційним номером 22447400 зареєстровано право власності на нерухоме майно, тип об'єкта: нежитлова будівля, свиноферма.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 26.04.2021 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0601706-2408-0427, за яким у відповідності з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 17773,12 грн. за 2020 рік.
Не погодившись із податковим-повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування, відповідно до п. п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п. п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
У п. п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
За приписами п. п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Положеннями п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (п. п."ж" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України).
Провівши правовий аналіз зазначеної вище норми права, суд дійшов висновку, що застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у п. п."ж" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов'язкових умов: віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.
Отже, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об'єктами оподаткування згідно п. п."ж" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Таке правозастосування відповідає практиці Верховного Суду (постанови від 26.11.2020 у справі N 560/168/19, від 04.03.2021 року у справі N 500/2782/18).
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 N 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 - "Будівлі для тваринництва", 1271.2 - "Будівлі для птахівництва", 1271.3 - "Будівлі для зберігання зерна", 1271.4 - "Будівлі силосні та сінажні", 1271.5 - "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 - "Будівлі тепличного господарства", 1271.7 - "Будівлі рибного господарства", 1271.8 - "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва", 1271.9 - "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
Як видно з матеріалів справи, позивач є власником нежитлової будівлі свиноферми загальною площею 1026,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка має характеристики: будівля свинарника (ЛІТ А-1) площею 1026.3 кв.м. На підставі договору купівлі-продажу 27 червня 2010 року за реєстраційним номером 22447400 зареєстровано право власності на нерухоме майно, тип об'єкта: нежитлова будівля, свиноферма.
Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що спірний об'єкт відноситься до класу будівель сільськогосподарського призначення.
При цьому, загальні підходи до визначення поняття сільськогосподарського виробника сформульовані у постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі N 820/6752/16, від 17.02.2021 року у справі N 820/3707/17, від 24.04.2020 у справі N 540/2206/19, від 10.04.2020 у справі N 823/1751/17.
За визначенням п. п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у п. п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу XIV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ XII "Податок на майно").
Разом з тим, визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у ст. 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Так, згідно з ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечить його визначенню у п. п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідно до положень п. 5.3 ст. 5 ПК України.
Зазначене дає підстави для висновку, що в розумінні п. п."ж" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Зазначений висновок також відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.09.2021 у справі N 140/2700/19.
З матеріалів справи видно, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Суд відзначає, що види діяльності (КВЕД) позивача, зокрема, є розведення свійської птиці, що безпосередньо пов'язані із виробництвом сільськогосподарської продукції.
При цьому судом не встановлено, що спірний об'єкт нерухомості здавався позивачем у 2020 році в оренду, лізинг, позичку, а відповідачем доказів протилежного суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що об'єкт нежитлової будівлі свиноферми загальною площею 1026,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належать позивачу на праві власності, за вимогами ДК 018-2000 віднесений до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" та використовуються в господарській діяльності, тобто фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.
Вказані обставини встановленні у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року по справі 160/7887/20, яке набрало законної сили - 19.10.2020 року.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).
Відтак, спірний об'єкт нерухомості не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у силу положень п. п."ж" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку про безпідставне визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2020 рік спірним податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2021 року № 0601706-2408-0427, що свідчить про невідповідність такого критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, в контексті ч. 2 ст. 2 КАС України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.
У той же час вимога позивача про припинення обтяження за № 29445668 від 28.10.2021 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів, що наявність вказаного обтяження пов'язане з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2021 року № 0601706-2408-0427, яким визначено грошове зобов'язання 17773,12 грн, оскільки згідно витягу про реєстрацію в Держаному реєстрі обтяжень рухомого майна розмір основного зобов'язання 26116,42 грн.
При цьому, згідно із пунктом 93.1 статті 93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: 93.1.1 отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; 93.1.2 визнання податкового боргу безнадійним; 93.1.3 набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; 93.1.4 отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання; 93.1.6 отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 93.2 статті 93 ПК України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті.
Згідно із пунктами 1, 2 розділу ІІ «Порядку застосування податкової застави податковими органами», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2017 за № 859/30727, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу, яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна.
Верховним Судом у постанові від 27.05.2021 по справі № 819/2347/17 сформовано правову позицію, відповідно до якої акт опису майна у податкову заставу є індивідуальним актом, який створює відповідні правові наслідки для особи та з урахуванням положень частини першої статті 5 КАС України є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржене до адміністративного суду в порядку встановленому КАС України. Крім того, колегія суддів у вказаній постанові зазначила, що питання правомірності дій контролюючих органів при прийнятті таких актів та власне - прийняття/затвердження актів опису майна у податкову заставу, неодноразово було предметом розгляду адміністративними судами України.
Наведений правовий висновок в силу частини п'ятої статті 242 КАС України підлягає обов'язковому застосуванню.
Згідно витягу про реєстрацію в Держаному реєстрі обтяжень рухомого майна, податкова застава здійснена на підставі рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.05.2021 року № 085192/0427, Акту опису майна від 12.10.2021 року № 2962006132/161/27, які є чинними та не скасовані, а відтак підстав для припинення податкового обтяження судом не встановлено.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст. 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду підлягає стягненню на користь позивача у розмірі 908,00 грн.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0601706-2408-0427 від 26.04.2021 року, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
В іншій частині позовних вимог.
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев