18 січня 2022 року м. Дніпросправа № 160/13929/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 ( суддя першої інстанції Верба І.О.) в адміністративній справі №160/13929/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
29.10.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про:
визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 30.04.2020 № 4-5670/15-20-СГ про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельною ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2 га, що розташована на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області;
зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ухвалити наказ, яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельною ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 адміністративний позов у справі № 160/13929/20 задоволено частково, суд:
визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області 30.04.2020 № 4-5670/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»;
зобов'язав Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22.03.2020 ЗВ-9300043292020 із урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні;
в іншій частині позовних вимог відмовив;
08.11.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява, в якій представник позивача просив суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області вчинену на виконання рішення суду від 03.03.2021 у справі № 160/13929/20;
зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області виконати у повному обсязі рішення від 03.03.2021 у справі № 160/13929/20.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 заяву в частині вимог про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області виконати у повному обсязі рішення від 03.03.2021 у справі № 160/13929/20 повернуто без розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 прийнято до розгляду заяву представника ОСОБА_1 адвоката Марченка Валентина Валентиновича, подану у порядку статті 383 КАС України, в частині визнання протиправної бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області вчинену на виконання рішення суду від 03.03.2021 у справі № 160/13929/20.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 заяву подану представником ОСОБА_1 адвокатом Марченком Валентином Валентиновичем, подану у порядку статті 383 КАС України, у справі № 160/13929/20 залишено без задоволення.
Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив представник позивача, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та є незаконною, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою заяву задовольнити.
На підставі положень п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що 12.06.05.2021 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Солдатовим Іваном Миколайовичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 65312885 щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22.03.2020 ЗВ-9300043292020 із урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні (а.с.92).
30.06.2021 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 65312885 відповідно до пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Листом від 02.04.2021 № 31-4-0.332-2772/2-21 «Щодо виконання рішення суду» ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі № 160/13929/20, розглянувши клопотання від 22.03.2020 ЗВ-9300043292020 повідомило наступне:
за інформацією відділу у Васильківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та згідно із даними Національної кадастрової системи запитувана земельна ділянка, яка зазначена на доданих графічних матеріалах відноситься до земель державної власності із цільовим призначенням 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) із несільськогосподарськими угіддями під господарськими будівлями і дворами;
відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку;
рішенням Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області дев'ятої сесії двадцять третього скликання від 02.08.2000 № 4409/ХХІІ вирішено вилучити розпорядження сільської ради із земель колективної власності по КСП «Мир» будівлі 58,7 га;
у зв'язку з викладеним, відмовляємо Вам у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства з наступних підстав: місце розташування запитуваної земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам згідно із частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, оскільки Вами не було надано підтвердження права на нерухоме майно.
Звертаючись із заявою у порядку статті 383 КАС України позивачем зазначено, що в межах даного адміністративного позову він звернувся до відповідача не зі зверненням, а із відповідним клопотанням за наслідками розгляду якого суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення. Протиправне рішення у формі наказу від 30.04.2020 № 4-5670/15-20-СГ «Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою було скасовано судом. Новий лист-відмова, що направлено позивачу, не є, а ні позитивним, а ні негативним рішенням відповідача на виконання рішення суду у цій справі, оскільки не оформлено у формі наказу. Отже, відповідач не виконав рішення суду від 03.03.2021 у справі № 160/13929/20, оскільки не прийняв будь-якого рішення щодо розгляду клопотання позивача.
Відмовляючи в задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що звернувшись до суду із зазначеною заявою у порядку статті 383 КАС України, позивач фактично просить зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області прийняти рішення, у формі наказу, за наслідками розгляду клопотання від 22.03.2020 ЗВ-9300043292020, що є неприпустимим, оскільки встановлюючи судовий контроль за виконанням рішення суду суд не може змінювати резолютивну частину рішення, що підлягає виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заяви позивача, виходячи з наступного.
Згідно частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до частини 5 статті 383 КАС України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Частиною 6 статті 383 КАС України врегульовано, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Згідно статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Таким чином, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований в тому числі і приписами статті 383 Кодексу, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду чи умисне ухилення від вчинення будь-яких дій на його виконання, що порушує законні права та інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статей 383, 249 КАС України можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Як вбачається із заяви представник, обґрунтовуючи власну позицію вказує на те, що лист від 02.04.2021 № 31-4-0.332-2772/2-21 «Щодо виконання рішення суду» не є, а ні позитивним, а ні негативним рішенням відповідача на виконання рішення суду у цій справі, оскільки не оформлено у формі наказу.
Тобто, позивач не погоджується з тим, що на виконання рішення суду відповідачем прийнято не наказ, а складено лист, в якому застосовані для відмови підстави, які вже були визнані судом протиправними.
Разом з тим, незгода позивачки чи її представника із способом виконання відповідачем рішення суду, зважаючи на не встановлення такого способу рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, не може бути підставою для звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Розглядаючи заяву, подану в порядку статті 383 КАС України, суд не вирішує спір повторно, а лише усуває перешкоди на шляху виконання вже прийнятого раніше рішення. Потреба у постановленні судом окремої ухвали за наслідком розгляду такої заяви може бути зумовлена виключно діями та бездіяльністю, що свідчать про умисне ухилення суб'єкта владних повноважень від виконання судового рішення. При цьому, суд не може змінювати резолютивну частину рішення, яке виконується.
Суд звертає увагу, що рішенням суду у цій справі було зобов'язано відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22.03.2020 ЗВ-9300043292020 із урахуванням правової оцінки, наданої судом у такому рішенні.
За результатами повторного розгляду клопотання позивача, відповідачем складено лист від 02.04.2021, яким повідомлено про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з таких підстав: місце розташування запитуваної земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України, оскільки заявником не було надано підтвердження права на нерухоме майно.
Отже, в даному випадку лист від 02.04.2021, яким повідомлено про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, жодним чином не стосуються предмету спору у даній адміністративній справі, натомість можуть бути розглянуті судом виключно в межах нового публічно-правового спору внаслідок звернення особи до суду із відповідною позовною заявою.
Доводи представника про протиправність бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області оскільки рішення відповідача, оформлене листом лист від 02.04.2021 № 31-4-0.332-2772/2-21 не є, а ні позитивним, а ні негативним рішенням відповідача, оскільки не оформлено у формі наказу, є безпідставними та недоцільними.
Відтак, зважаючи на встановлену судом відсутність протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області заяву представником ОСОБА_1 адвокатом Марченком Валентином Валентиновичем, подану в порядку статті 383 КАС України слід залишити без задоволення.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 в адміністративній справі №160/13929/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та не підлягає оскарженню відповідно до ст.328 КАС України.
Повний текст постанов складено 24 січня 2022 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва