20 січня 2022 року м. Дніпросправа № 160/9500/21
(суддя Голобутовський Р.З., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами Національного антикорупційного бюро України, Державної авіаційної служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі №160/9500/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної авіаційної служби України, треті особи: Державне підприємство «Обслуговування повітряного руху України», Національне антикорупційне бюро України, товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» про визнання протиправним рішення,-
ОСОБА_1 14 червня 2021 року звернувся до суду з позовом до Державної авіаційної служби України, треті особи: Державне підприємство «Обслуговування повітряного руху України», Національне антикорупційне бюро України, товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» згідно з яким просив:
- визнати протиправним рішення Державної авіаційної служби України (37536026) щодо посадки повітряного судна реєстраційний знак UR-WRR, яке виконувало рейс 7W7754 за маршрутом «Дніпро-Відень» 22 лютого 2021 року;
- визнати протиправним рішення Державного підприємства «Обслуговування повітряного руху України» (19477064) щодо посадки повітряного судна реєстраційний знак UR-WRR, яке виконувало рейс 7W7754 за маршрутом «Дніпро-Відень» 22 лютого 2021 року.
Згідно з уточненою позовною заявою, яку прийнято до розгляду ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року (т.2 а.с.142-143), позивач просить визнати протиправним рішення Голови Державної авіаційної служби України щодо зміни виконання польоту (перенаправлення повітряного судна Hawker 800XP/850XP, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , на якому перебував ОСОБА_1 до міжнародного аеропорту «Бориспіль») від 22 лютого 2021 року (т.2 а.с.117-120).
Позов обґрунтовано тим, що в процесі виконання польоту зазначеного повітряного судна диспетчером обслуговування повітряного руху, що є посадовою особою Державного підприємства «Обслуговування повітряного руху України», було надано вказівку про зміну маршруту руху (перенаправлення) та примусову посадку в Міжнародному аеропорту «Бориспіль» повітряного судна, на борту якого перебував позивач. Як зазначено у позовній заяві, вказане рішення відповідача щодо посадки повітряного судна суперечить чинному законодавству та порушує законні права і свободи позивача, оскільки відсутні будь-які обмеження для виїзду позивача за кордон. Позивач вказує на те, що відповідач та Державне підприємство «Обслуговування повітряного руху України» не мали жодних законодавчих підстав для виконання вказівок НАБУ, а відтак діяли не в межах та спосіб передбачений законом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач приймаючи доволі вагоме рішення, що полягає у перенаправленні повітряного судна Hawker 800XP/850XP, реєстраційний номер UR-WRR, за відсутності на те об'єктивних причин, порушив приписи як Повітряного кодексу України, так і приписи Положення № 520, що зумовлює відсутність правомірності такого рішення. Також, суд першої інстанції зазначив, що спірне рішення мало усну форму, а тому належним способом захисту порушеного права позивача буде саме визнання протиправним рішення Голови Державної авіаційної служби України щодо зміни виконання польоту (перенаправлення повітряного судна Hawker 800XP/850XP, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , на якому перебував ОСОБА_1 до Міжнародного аеропорту «Бориспіль») від 22.02.2021 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Національне антикорупційне бюро України, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та провадження у справі закрити.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зазначає про те, що вказівку змінити маршрут руху на підставі відповідного рішення було надано саме екіпажу повітряного судна, будь яких рішень чи дій, які б стосувалися позивача та зобов'язували його до вчинення тих чи інших дій, відповідачем вчинено не було, а тому між позивачем та відповідачем відсутні публічно-правові відносини у зв'язку зі здійсненням посадки повітряного судна. Також, в доводах апеляційної скарги третя особа зазначає про те, що рішення щодо перенаправлення повітряного судна вичерпало свою дію.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна авіаційна служба України, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржила його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи та не враховано зокрема те, що листом від 22.02.2021 року №01-024/5849-ДСК Національне антикорупційне бюро України повідомило Державіаслужбу про необхідність вжиття заходів, спрямованих на запобігання виникненню авіаційних подій, пов'язаних з використанням повітряного судна Hawker 800XP/850XP, реєстраційний номер UR-WRR, що виконувало рейс 7W7751, а тому з метою дотримання норм, встановлених, зокрема Повітряним Кодексом України та з урахуванням інформації, викладеної у листі НАБУ, Головою Державіаслужби Більчуком О.В. було прийнято усне рішення щодо зміни виконання польоту, а саме перенаправлення повітряного судна.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 22.02.2021 року позивач перебував на борту повітряного судна Hawker 800XP/850XP, реєстраційний номер UR-WRR, яке виконувало рейс 7W7751 за маршрутом «Дніпро-Відень» та був єдиним пасажиром означеного повітряного судна.
22.02.2021 року о 10:05 год. повітряне судно Hawker 800XP/850XP, реєстраційний номер UR-WRR здійснило виліт з аеродрому «Дніпро» та рухалось у напрямку Відня. В процесі виконання польоту екіпажу повітряного судна диспетчером обслуговування повітряного руху, що є посадовою особою Державного підприємства «Обслуговування повітряного руху України» доведено до відома рішення Голови Державної авіаційної служби України про зміну маршруту руху (перенаправлення) та примусову посадку повітряного судна в Міжнародному аеропорту «Бориспіль» з метою обмеження вильоту позивача до Відня.
Законність та обґрунтованість рішення Голови Державної авіаційної служби України про зміну маршруту руху (перенаправлення) та примусову посадку повітряного судна Hawker 800XP/850XP, реєстраційний номер UR-WRR є предметом спору, переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями пунктів 1 та 3 частини 1 статті 6 Повітряного Кодексу України (далі - ПК України) керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації здійснює в межах та у спосіб, визначені законом, організацію заходів щодо безпеки авіації та заборону, скасування, тимчасове припинення або зміну виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України.
Пунктом 6 частини 2 статті 10 ПК України встановлено, що з метою забезпечення безпеки цивільної авіації уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню авіаційних подій, шляхом заборони, скасування, тимчасового припинення або зміни виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці авіації або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України.
В свою чергу, підпунктом 20 п. 10 Положення про Державну авіаційну службу України затвердженого постановою КМУ №520 від 8 жовтня 2014 року, передбачено, що голова Державіаслужби здійснює в межах та у спосіб, визначені законом та авіаційними правилами України, зокрема: організацію заходів щодо забезпечення безпеки авіації; заборону, скасування, тимчасове припинення або зміну виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України.
Отже, за змістом вказаних норм, Голова Державіаслужби, як керівник Державної авіаційної служби України від імені зазначеного уповноваженого органу може змінити виконання будь-якого польоту лише за умови виявлення загрози безпеці польоту або його невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України та виключно в межах наданих йому повноважень і у спосіб визначений законом.
Із виписки стенограми розмови між диспетчером ОПР та екіпажем повітряного судна, яке виконувало рейс 7W7754 (WRC7751) наданої, Державним підприємством «Обслуговування повітряного руху України» на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 року, вбачається, що диспетчером екіпажу повідомлено наступне: «…по приказу Украэроцентра вам приказано разворачиваться на аэродром Борисполь, согласно решения Державиаслужби и НАБУ» (т.2 а.с.205).
При цьому, Державна авіаційна служба України не вказує на те, що у спірних відносинах взагалі була наявна загроза безпеки польоту, що виконувався повітряним судном Hawker 800XP/850XP, реєстраційний номер UR-WRR, або існувала невідповідність такого польоту встановленим стандартам і авіаційним правилам України, що свідчить про те, що у Державної авіаційної служби України не було визначених статтям 6 та 10 ПК України підстав для посадки зазначеного повітряного судна.
Отже, здійснюючи перенаправлення повітряного судна Державна авіаційна служба України фактично діяла в порушення пункту b) статті 3 bis Протоколу, що стосується зміни Конвенції про міжнародну цивільну авіацію від 10.05.1984 року, ратифікованого 11.07.2002 року, дата набрання чинності 21.01.2003, відповідно до якого договірні держави визнають, що кожна держава при здійсненні свого суверенітету має право вимагати посадки в будь-якому вказаному аеропорту цивільного повітряного судна, якщо воно виконує політ над її територією без дозволу або, якщо є розумні підстави стверджувати, що воно використовується з метою, яка не сумісна з цілями цієї Конвенції, або може давати такому повітряному судну будь-які інші вказівки, щоб покласти край таким порушенням.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Державна авіаційна служба України в обґрунтування правомірності своїх дій щодо посадки повітряного судна Hawker 800XP/850XP, в якому знаходився позивач, зазначає про виконання вказівки третьої особи - Національного антикорупційного бюро України, викладеного у листі від 22.02.2021 №01-024/5849-ДСК.
З огляду на це суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2019 №550 затверджено Порядок взаємодії Державної авіаційної служби з правоохоронними органами з питань забезпечення безпеки цивільної авіації (далі - Порядок №550).
Відповідно до пункту 3 Порядку №550 взаємодія Державіаслужби з правоохоронними органами здійснюється за такими напрямами діяльності:
обмін інформацією щодо суб'єктів авіаційної діяльності, які створили або можуть створити загрозу безпеці польотів та умови для правопорушень у галузі цивільної авіації, з метою запобігання таким правопорушенням;
оперативне реагування на повідомлення про дії юридичних та/або фізичних осіб, що можуть спричинити загрозу безпеці польотів;
надання правоохоронними органами допомоги державним інспекторам та особам, уповноваженим на проведення перевірок, у виконанні ними службових обов'язків.
Пунктом 5 Порядку №550 визначено, що правоохоронні органи в рамках взаємодії в межах повноважень:
інформують Державіаслужбу про виявлені факти правопорушень у галузі цивільної авіації або отриману про них інформацію;
за зверненням державних інспекторів або осіб, уповноважених на проведення перевірок, Державіаслужби надають допомогу у виконанні ними службових обов'язків;
надають Державіаслужбі за її зверненням інформацію стосовно місцезнаходження, номерів засобів зв'язку, адрес електронної пошти посадових осіб правоохоронних органів, які здійснюють свої повноваження у взаємодії з Державіаслужбою відповідно до пункту 3 цього Порядку.
Абзацом другим пункту 8 Порядку №550 встановлено, що отримавши інформацію від правоохоронних органів про виявлений факт правопорушення в галузі цивільної авіації, Державіаслужба діє в межах повноважень, визначених законом.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що Державіаслужба після отримання від правоохоронних органів інформації про виявлений факт правопорушення в галузі цивільної авіації зобов'язана діяти в межах повноважень, визначених законом, тобто з урахуванням вимог встановлених законом для прийняття рішення про скасування, тимчасове припинення або зміну виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності.
Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, Державна авіаційна служба України обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення або дій, які полягають у зміні маршруту руху (перенаправлення) та примусової посадки повітряного судна Hawker 800XP/850XP не виконала, оскільки доказів наявності встановлених законом підстав для прийняття такого рішення до суду першої інстанції не надала, зокрема і доказів отримання листа від 22.02.2021 №01-024/5849-ДСК від третьої особи.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує наступні обставини справи.
На виконання вимог статті 174 КАС України Державній авіаційній службі України було надіслано копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 року про відкриття провадження у справі №160/9500/21 (т.1 а.с.52-53).
Зазначеною ухвалою суду, зокрема Державній авіаційній службі України запропоновано протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив та документи на його обґрунтування, з урахуванням вимог статті 162 КАС України. При цьому, зазначеною ухвалою суду не лише запропоновано Державній авіаційній службі України подати відзив та документи на його обґрунтування для виконання обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого рішення/дій, а й зобов'язано зокрема надати до суду першої інстанції рішення, на підставі якого повітряне судно, яке виконувало рейс 7W7751 за маршрутом «Дніпро-Відень», було перенаправлене до Міжнародного аеропорту «Бориспіль» (а.с.52-53).
Натомість, як вбачається з матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції Державною авіаційною службою України будь-яких доказів отримання листа від 22.02.2021 №01-024/5849-ДСК від Національного антикорупційного бюро України суду першої інстанції надано не було, питання щодо витребування зазначеного листа у особи, якою його було створено, у разі неможливості або встановленої законом заборони його надання, відповідачем перед судом першої інстанції не порушувалося.
Згідно із положеннями частини 2 статті 44 КАС України, передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (“Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain” №11681/85).
Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08.11.2005 року ухваленому по справі "Смірнова проти України" зробив висновок, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач після отримання копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, жодних процесуальних дій, передбачених КАС України на виконання встановлено ст. 77 КАС України обов'язку щодо доведення правомірності свого рішення або дій, не вчинив.
Відповідно до частини 5 статті 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Враховуючи зазначені обставини справи, суд першої інстанції з дотриманням вимог процесуального законодавства вирішив цю справу на підставі наявних у ній доказів, обґрунтовано зробивши висновок щодо відсутності у Державної авіаційної служби України встановлених законом підстав для перенаправлення зазначеного повітряного судна Hawker 800XP/850XP.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання Національного антикорупційного бюро України на те, що зміна маршруту руху (перенаправлення) та примусової посадки повітряного судна Hawker 800XP/850XP відбулася в рамках кримінальної справи, оскільки Національне антикорупційне бюро України є учасником справи №160/9500/21 та під час розгляду справи судом першої інстанції будь-яких доказів того, що така зміна маршруту руху відбулася саме в рамках кримінальної справи суду першої інстанції надано не було. Більш того, таких доказів не надано третьою особою і до суду апеляційної інстанції.
Додані Національним антикорупційним бюро України до клопотання про вступ у розгляд справи №160/9500/21 як третьої особи документи, зокрема лист №042-024/5897 від 23.02.2021 року на ім'я Державної авіаційної служби України (т.2 а.с.9) не підтверджують того, що (перенаправлення) та примусова посадка повітряного судна Hawker 800XP/850XP відбулася саме в рамках кримінальної справи, оскільки зазначений лист датовано 23.02.2021 року, в той час як таку посадку Державною авіаційною службою України здійснено 22.02.2021 року.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує те, що у вищезазначеному листі Національним антикорупційним бюро України ставиться питання до Державної авіаційної служби України про надання інформації про причини посадки повітряного судна авіарейсу 7W7754 (WRC7751) в аеропорту «Бориспіль», на яке Державна авіаційна служба України своїм листом від 24.02.2021 року повідомила про те, що «…причиною посадки ПС на аеродромі Київ (Бориспіль) була зміна виконання польоту» (т.2 а.с.10).
Між тим суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.
Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що акт (рішення) суб'єкта владних повноважень видається (приймається) виключно в письмовій формі, оскільки саме законність підстав прийняття такого рішення зазначені у ньому в подальшому можуть бути підставами позову у разі його оскарження в судовому порядку.
Натомість положення Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають перегляду в судовому порядку акта (рішення) суб'єкта владних повноважень, що не приймалося у письмовій формі, оскільки, за таких обставин, у судовому порядку неможливо перевірити законність та обґрунтованість підстав його прийняття.
Тобто, позивач, вважаючи, що усною вказівкою (рішенням) Голови Державної авіаційної служби України від 22 лютого 2021 року щодо зміни виконання польоту повітряного судна, на якому він перебував, порушено його права, повинен був звернутися до суду з позовом щодо протиправності таких дій, а не оскаржувати усну вказівку (рішення) адресовану екіпажу судна.
Отже, помилковими є доводи апеляційної скарги Національного антикорупційного бюро Україн з посиланням на практику Верховного Суду про те, що рішення відповідача про (перенаправлення) та примусову посадку повітряного судна Hawker 800XP/850XP вичерпало свою дію, а тому не порушує права позивача, оскільки в межах розгляду цієї справи встановлено факт протиправних дій відповідача, а не рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки як зазначає сам відповідач - Державна авіаційна служба України, письмове рішення ним не приймалося, в той час як предметом спору в адміністративних справах може бути рішення суб'єкта владних повноважень прийняте виключно у письмовій формі, так як у відповідності до положень статті 2 КАС України суд зобов'язаний перевірити його обґрунтованість.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що Державна авіаційна служба України по відношення до позивача є суб'єктом владних повноважень, оскільки як вбачається з матеріалів справи та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не заперечується учасниками справи, що дії відповідача стосувалися безпосередньо позивача, так як позивач був єдиним пасажиром, який перебував на борту повітряного судна Hawker 800XP/850XP, державний реєстраційний знак UR-WRR, яке мало доставити його до м. Відень задля проведення планового лікування. А отже, такі дії щодо зміни виконання польоту 22 лютого 2021 року (перенаправлення повітряного судна Hawker 800XP/850XP, державний реєстраційний знак UR-WRR, на якому перебував ОСОБА_1 до міжнародного аеропорту «Бориспіль») беззаперечно створили певні перешкоди у реалізації позивачем його прав та інтересів.
Доводи Державіаслужби в апеляційній скарзі стосовно того, що позивач не є суб'єктом спірних правовідносин, оскільки оскаржуване рішення не було прийняте безпосередньо відносно нього, а отже він не є особою наділеною правом на звернення до суду з цим позовом, суд вважає необґрунтованими, з огляду на те, що право на оскарження індивідуального акта, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнято, дії чи бездіяльність вчинені або прав, свобод та інтересів якої вони безпосередньо стосується.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що у відповідності до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, ефективний захист прав є метою адміністративного судочинства. З огляду на це, вирішуючи кожен спір, адміністративні суди, з урахуванням вимог позовної заяви та позиції сторін, повинні застосовувати такі способи захисту, які будуть ефективними на практиці.
Ця мета взаємопов'язана зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі « Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), п. 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі «Джорджевич проти Хорватії», п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі «Ван Остервійк проти Бельгії», п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12).
Враховуючи те, що позивач звертаючись до суду з позовом у цій справі просить скасувати усне рішення Голови Державної авіаційної служби України, в той час як норми КАС України не передбачають можливості перегляду у судовому порядку рішення, що не приймалося у письмовій формі, та Голова Державної авіаційної служби України не є відповідачем у цій справі, суд апеляційної інстанції з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача вважає можливим захистити права позивача шляхом визнання протиправними дій Державної авіаційної служби України щодо зміни 22 лютого 2021 року виконання польоту (перенаправлення повітряного судна Hawker 800XP/850XP, державний реєстраційний знак UR-WRR, на якому перебував ОСОБА_1 , до Міжнародного аеропорту «Бориспіль»).
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції зробив висновок про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг Національного антикорупційного бюро України та Державної авіаційної служби України, зі зміною рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними саме дій Державної авіаційної служби України, а не рішення Голови Державної авіаційної служби України, який не був відповідачем у справі.
Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційні скарги Національного антикорупційного бюро України та Державної авіаційної служби України - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі №160/9500/21 - змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Визнати протиправними дії Державної авіаційної служби України щодо зміни 22 лютого 2021 року виконання польоту (перенаправлення повітряного судна Hawker 800XP/850XP, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , на якому перебував ОСОБА_1 , до Міжнародного аеропорту «Бориспіль»).
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 20 січня 2022 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко