19 січня 2022 року м. Дніпросправа № 280/6131/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку
письмового провадження
в м. Дніпро апеляційну скаргу Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року (головуючий суддя - Максименко Л.Я.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області
про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі - Відповідач), в якому просив:
- стягнути з Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 30.04.2021 по 23.06.2021 (35 днів) в розмірі 15 204 грн. 70 коп.;
- стягнути з Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь ОСОБА_1 завдану йому моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.
В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 по справі №8081944/18 Позивача поновлено на посаді голови сільської ради Запорізького району Запорізької області з 20.12.2017. Вказав, що неодноразово звертався до Відповідача з приводу виконання рішення суду про поновлення на посаді та внесення запису до трудової книжки про поновлення, але Відповідачем було відмовлено. Зазначив, що стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу за наслідком розгляду спору про його поновлення на роботі є насамперед одним із визначених законом способів захисту порушених трудових прав особи.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено (а.с.46-50).
Рішення суду обґрунтовано тим, що оскільки станом на час звернення до суду з позовом та вирішення справи по суті в суді Позивач фактично не поновлений на посаді, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.04.2020 по 27.09.2021 в розмірі 152 915, 84 грн. (з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства) підлягають задоволенню. Приймаючи до уваги положення ст. 237-1 КЗпП України, п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995, а також дії Відповідача щодо невиконання рішення суду в частині поновлення Позивача на посаді сільського голови, які спричинили моральні страждання, і оцінюючи при цьому тривалість, характер моральних страждань Позивача внаслідок таких дій Відповідача, суд вказав, що сума заявленої Позивачем моральної шкоди відповідає обсягу моральних страждань Позивача, в зв'язку з чим необхідно стягнути з Відповідача на користь Позивача моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі Відповідач, із посиланням на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить змінити рішення суду першої інстанції, доповнивши його наступними абзацами: «Визнати ОСОБА_1 таким, що звільнений за п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю», «Зобов'язати Новоолександрівську сільську раду Запорізького району Запорізької області внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про звільнення за п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України».
Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що за результатом скасування реєстраційної дії Позивача зазначено у якості керівника Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, що за висновками Третього апеляційного адміністративного суду у справі №808/1944/18, 280/5469/21 свідчить про те, що Позивач набув статусу сільського голови до припинення його повноважень за наслідком прийнятого рішення про реорганізацію, що стала підставою для припинення юридичної особи. Також Відповідач зазначив, що Григорівська сільська рада Запорізького району Запорізької області є припиненою з 26.12.2020 року, а відтак посади та юридичної особи на поновлення на посаді, в якій претендує Позивач, не існує.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що оскільки до трудової книжки Позивача станом на 25.11.2021 року не внесено запис про поновлення на роботі, Позивач має право на отримання грошової компенсації за новий період та до часу внесення відповідного запису про поновлення.
Також Позивач зазначив, що ним понесені витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із апеляційним розглядом справи, у розмірі 4000,00 грн.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено, що Позивач обраний на посаду Григорівського сільського голови Запорізького району Запорізької області на останніх чергових місцевих виборах у жовтні 2015 року, відповідно до ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», приступив до виконання своїх повноважень 09.11.2015.
26.12.2017 державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Сергєєвою Т.І. внесені зміни до відомостей про юридичну особу - Григорівську сільську раду Запорізького району Запорізької області, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, а саме: змінено керівника ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , шляхом вчинення реєстраційної дії в ЄДР від 26.12.2017 за № 10851070009000427.
Однак, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2018 по справі №808/241/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018: визнано протиправним та скасовано рішення Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 01 від 20 грудня 2017 року «Про дострокове припинення повноважень голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області - ОСОБА_1 ; скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.12.2017 за №10851070009000427 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах» щодо Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, вчинену державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Сергєєвою Т.І.; визнано протиправним та скасовано рішення Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області №1 від 04.01.2018 «Про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_2 ; визнано протиправним та скасовано рішення Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області №2 від 04.01.2018 «Про обрання секретаря Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області»; скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.01.2018 за №10851070010000427 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах» щодо Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, вчинену державним реєстратором Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_3 .
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 по справі №280/5469/18 визнано протиправним та скасовано рішення Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 10.12.2018 за №1 «Про дострокове припинення повноважень Григорівського сільського голови ОСОБА_1 »; скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.12.2018 за №10851070016000427 Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах щодо Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, вчинену державним реєстратором реєстраційних послуг Запорізької міської ради; поновлено ОСОБА_1 на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 20.12.2018 та рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді сільського голови підлягає негайному виконанню.
Також, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.06.2019 по справі №280/1666/19 стягнуто з Відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.12.2017 по 11.04.2019 у розмірі 147702,80 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2019 по справі №280/3975/19 стягнуто з Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.04.2019 по 23.10.2019 в розмірі 60 384,38 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Також рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2020 по справі №280/2700/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про стягнення компенсації за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2019 по 18.08.2020 в розмірі 92097,04 грн. Стягнуто з Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2020 по справі №280/2700/20 допущено заміну сторони у виконавчих листах, виданих Запорізьким окружним адміністративним судом 29 вересня 2020 року, в адміністративній справі №280/2700/20, а саме боржника: Григорівську сільську раду Запорізького району Запорізької області її правонаступником - Новоолександрівською сільською радою Запорізького району Запорізької області (70433, Запорізька область, Запорізький район, с. Новоолександрівка, вул.Центральна, буд.60; код ЄДРПОУ 04352842).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.04.2021 у справі № 280/8980/20 стягнуто з Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на посаді за період з 19.08.2020 по 29.04.2021 у розмірі 76457 грн. 92 коп. Стягнуто з Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Зазначена вище стаття КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, у разі якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання бути поновленим на роботі.
Правова позиція по даному питанню викладена в постанові Верховного Суду України від 23 червня 2015 року № 21-63а15.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Відповідно до частини сьомої ст. 235 Кодексу законів про працю України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, ухвалене органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно виконується не з часу набуття ним законної сили (як це передбачено для переважної більшості судових рішень), а негайно з часу його оголошення на судовому засіданні.
Станом на момент звернення Позивача до суду рішення Запорізького окружного адміністративного суду в частині поновлення його на посаді, не виконане. Доказів зворотного Відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок №100).
Згідно з пунктом 1 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати цей Порядок застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу.
Враховуючи викладене, Позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, з 30.04.2020 (наступний день після 29.04.2020, по який вже стягнуто на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу згідно рішення суду у справі № 280/8980/20) та по дату прийняття судом рішення у справі №280/6131/21 - 27.09.2021 (352 робочих дня).
Середньоденна заробітна плата Позивача становить 434,42 грн та кількість днів вимушеного прогулу Позивача з підстав невиконання Відповідачем рішення суду про поновлення Позивача на посаді складає 352 робочих дні, в зв'язку з чим розмір виплати за вимушений прогул становить 152915 грн. 84 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
Отже, оскільки станом на час звернення до суду з даним позовом та вирішення справи по суті в суді Позивач фактично не поновлений на посаді, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.04.2020 по 27.09.2021 в розмірі 152 915, 84 грн. (з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства) підлягають задоволенню.
Відповідно статті 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З огляду на викладене, враховуючи дії Відповідача щодо невиконання рішення суду в частині поновлення Позивача на посаді сільського голови, які спричинили моральні страждання, сума заявленої Позивачем моральної шкоди відповідає обсягу моральних страждань Позивача.
Як вірно зазначив суд першої інстанції обставина встановлення зобов'язаної сторони у спірних правовідносинах не підлягає повторному доведенню, оскільки у відповідності до постанови Третього апеляційного адміністративного суду по справі №280/2700/20 від 11.03.2021 року Новоолександрівська сільська рада Запорізького району Запорізької області набула усі права та обов'язки Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, у тому числі щодо забезпечення поновлення порушеного права Позивача у обраний ним спосіб, правомірність якого була підтверджена судом першої інстанції.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що хоча суд апеляційної інстанції і наділений повноваженнями на зміну оскаржуваного судового рішення і така зміна може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини, проте взагалі відсутні підстави для зміни судового рішення у спосіб, викладений у прохальній частині апеляційної скарги, з огляду на те, що вимоги, пов'язані із визнанням Позивача звільненим та зобов'язанням внести записи до трудової книжки, не були предметом розгляду в суді першої інстанції і такі вимоги не було заявлено в адміністративному позові.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 27 вересня 2021 року необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Згідно підпункту в) пункту 4 частини 1 статті 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Таким чином на суд апеляційної інстанції покладено обов'язок із вирішення питання розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Позивач в ході апеляційного розгляду справи зазначив, що ним понесено витрати на професійну правничу допомогу, пов'язану із підготовкою відзиву на апеляційну скаргу, у розмірі 4000,00 грн.
До відзиву на апеляційну скаргу Відповідачем, зокрема, долучено договір про надання правничої допомоги та представництво від 23 листопада 2021 року, укладений Відповідачем із адвокатом Трачук Н.І., акт приймання виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги та представництво від 23.22.2021 року по справі №280/6131/21 від 23 листопада 2021 року.
У відповідності до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем зазначені процесуальні вимоги не виконано, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не надано, що у контексті правил частини 4 статті 134 КАС України унеможливлює визначення розміру витрат на правничу допомогу та розподіл судових витрат.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що в акті приймання виконаних робіт від 23 листопада 2021 року зазначено про те, що замовником сплачено замовлені послуги, однак доказів такої оплати не надано.
Пункт 1 частини 3 статті 134 КАС України встановлює, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, проте у даному випадку Відповідач надав відповідний акт, який містить посилання на те що подія оплати послуг вже відбулась, а отже така обставина підлягає доведенню відповідним документом, що безпосередньо підтверджує здійснену оплату. Зазначене виключає можливість вважати, що витрати на правничу допомогу підлягають сплаті, оскільки за змістом наданих Відповідачем документів такі витрати вже сплачені, але відповідного платіжного документа не надано.
Враховуючи викладене, зважаючи на неподання відповідного документа, із яким процесуальні правила пов'язують можливість визначення розміру витрат на правничу допомогу та розподілу судових витрат - детального опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, враховуючи відсутність доказів сплати правничої допомоги, підстави для здійснення розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року по справі №280/6131/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов