19 січня 2022 року м. Дніпросправа № 160/2329/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року, (суддя суду першої інстанції Єфанова О.В.), прийняту в порядку спрощеного провадження в м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/2329/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
16 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
1) визнати протиправними:
рішення (щодо зменшення розміру пенсії за видами її складових, які вказані у пунктах 2, 3 позовних вимог);
дії (протиправна поведінка щодо помилкового перерахунку та виплати пенсії за обставин, які вказані у пунктах 4, 5 та 6 позовних вимог);
бездіяльність (ухилення від виконання своїх зобов'язань за обставин, які вказані у пункті 7 позовних вимог, та після визнання протиправними і нечинними положень законодавчих актів, на підставі яких проводилися помилкові перерахунки, нарахування та виплата пенсії щодо виправлення своїх помилок)
- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області під час нарахування, перерахунку та виплати пенсій починаючи з січня 2007 року до теперішнього часу;
2) визнати неправомірним зниження розміру підвищення пенсії, як учаснику бойових дій, із 150% до 25% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2007, як інваліду війни ІІІ групи із 200% до 30% мінімальної пенсії за віком з 15.06.2020;
3) визнати неправомірним зниження розміру підвищення пенсії на 35% її основного розміру згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №355 із 704,39грн до 522,46 грн. - з 01.01.2013 до 31.12.2017;
4) визнати неправомірним те, що при здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2018 пенсія в основному розмірі 83% грошового забезпечення знижена до 70% грошового забезпечення, також не враховані наступні види грошового забезпечення:
надбавка за кваліфікацію 2,5% посадового окладу;
робота з таємними виробами, носіями інформації, документами - 10% посадового окладу;
надбавка за виконання особливо важливих завдань - 50% посадового окладу, окладу за військове звання та процентної надбавки за вислугу років;
премія - 10% посадового окладу;
підвищення згідно постанови КМУ 2012 року №355 - 35% основного розміру пенсії;
5) визнати неправомірним те. що виплата пенсії, перерахованої з 01.01.2018, здійснювалася не в повному розмірі: з 01.01.2018 до 31.12.2018 - з врахуванням тільки 50% суми підвищення пенсії, в 01.01.2019 до 31.12.2019 з врахуванням тільки 75% суми підвищення пенсії;
6)визнати неправомірним те, що при здійсненні перерахунку пенсії у липні 2020 року не враховано підвищення пенсії, як інваліду війни III групи, з 15.06.2020 у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком;
7) визнати неправомірним те, що не була перерахована пенсія в основному розмірі 90% грошового забезпечення з липня 2019 року;
8) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату суми підвищення пенсії як учаснику бойових дій у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходів та врахуванням проведених раніше виплат - з 01.01.2007;
9) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату суми підвищення пенсії на 35% її основного розміру згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №355 з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходів та врахуванням проведених раніше виплат - з 01.01 2013 до 31.12.2017;
10) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату суми пенсії в основному її розмірі 83% грошового забезпечення, включаючи наступні види грошового забезпечення:
надбавка за кваліфікацію - 2.5% посадового окладу;
робота з таємними виробами, носіями інформації, документами - 10% посадового окладу;
надбавка за виконання особливо важливих завдань - 50% посадового окладу, окладу за військове звання та процентної надбавки за вислугу років;
премія - 10% посадового окладу;
підвищення згідно постанови КМУ 2012 року №355 - 35% основного розміру пенсії,-
з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходів та врахуванням проведених раніше виплат - з 01.01.2018;
11) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату суми пенсії з врахуванням 100% суми підвищення пенсії з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходів та врахуванням проведених раніше виплат - з 01.01.2018 до 31.12.2019;
12) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату суми пенсії в основному її розмірі 90% грошового забезпечення з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходів та врахуванням проведених раніше виплат - з липня 2019 року;
13) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату суми підвищення пенсії як інваліду війни ІІІ групи, у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходів та врахуванням проведених раніше виплат - з 15.06.2020;
14) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з врахуванням всіх видів грошового забезпечення, надбавок та підвищень за документами, що є у пенсійній справі позивача - з 03.07.2020;
15) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату боргу згідно пунктів 8-14 позову однією сумою;
16) стягнути з відповідача грошову компенсацію за завдану позивачу моральну шкоду:
на користь позивача - в сумі 10% від визначеного судом розміру грошового відшкодування заподіяної мені моральної шкоди;
на користь Служби у справах дітей Дніпропетровської обласної державної адміністрації в сумі 90% від визначеного судом розміру грошового відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначив, що він є пенсіонером, якому призначена пенсія за вислугою років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року №2262-ХІІ. Позивач вважає протиправними дії відповідача при проведенні йому перерахунку пенсії щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років з 83% на 70% грошового забезпечення, оскільки максимальний розмір пенсії позивачу має обраховуватись виходячи з розміру пенсії у відсотках, право на які позивач набув на момент виходу на пенсію і розмір якого не може бути зменшено змінами в законодавстві. Крім того, зазначає, що він як учасник бойових дій та інвалід війни ІІІ групи має право на підвищення до пенсії, які відповідачем значно зменшені. Крім того, позивач вказує, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 10З “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова № 103), визначено порядок виплати перерахованих підвищених пенсій з 1 січня 2018 р., а саме: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Позивач вказує на те, що вказаною нормою позивачеві, фактично, зменшено та розстрочено на значний термін виплату сум підвищення перерахованої пенсії, які мали б бути перераховані та виплачені в період з 01 січня 2018 року, що порушує право позивача на отримання всієї суми підвищеної пенсії. Також, позивач зазначає, що відповідачем при перерахунку пенсії не враховано всі складові грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% до 70% сум грошового забезпечення під час перерахунку пенсії з 01.01.2018 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 83 відсотків відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2018 року з урахуванням раніше виплаченої пенсії.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою у даній справі, в якій посилаючись на порушення судом вимог норма матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та справу направити до суду першої інстанції для вчинення таких процесуальних дій: 1.1 долучення до матеріалів справи додаткових документів, що надійшли до суду першої інстанції після прийняття рішення суду; здійснення розгляду зазначених документів. 1.2. ухвалення судом першої інстанції рішення по суті додаткових позовних вимог про визнання протиправними та нечинними пунктів 2,3 розділу І Закону України від 05.10.2005 №2939-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», частини 1 пункту 1 Постанови КМУ від 24.12.2019 року №1088 «деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» та ухвалення судом відповідного рішення.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що пунктів 2,3 розділу І Закону України від 05.10.2005 №2939-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким в значній мірі зменшено соціальні гарантії для учасників бойових дій позивач вважає протиправними та нечинними, вказане на його думку свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вказаних в пунктах 2,6,8,13 його адміністративного позову. Також, позивач посилається на те, що судом не досліджено в чому полягає зменшення пенсії позивача на 35%, вказує, що в серпні 2021 року він отримав відповідь пенсії органу, в якій останній визнає неправомірність такого зменшення. Також, позивач зазначає, що він має право на розрахунок розміру його пенсії виходячи з усіх видів грошового забезпечення у розмірі 100% з 01.01.2018 року.
Від позивача на адресу суду надійшли пояснення щодо строку звернення до суду з адміністративним позовом, в якому позивач із посиланням на практику Верховного Суду вказує, що до спірних відносин не можуть бути застосовані строки звернення до суду з адміністративним позовом.
Крім того, від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність позивача.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач військовий пенсіонер Міністерства оборони України, з 2005 року отримує пенсію за вислугою років.
Відповідно до протоколів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за пенсійною справою від 31.12.2015 та 31.12.2017 позивачу була нарахована пенсія в основному розмірі 83% грошового забезпечення (вислуга становила 31 рік), яке складалося з таких видів грошового забезпечення та сум:
посадовий оклад - 930,00 грн;
оклад за військове звання - 125,00 грн;
процентна надбавка за вислугу років - 40% - 422,00 - грн;
надбавка за кваліфікацію - 2,5% посадового окладу - 23,25грн;
робота з таємними виробами, носіями інформації, документами - 10% посадового окладу - 93,00 грн;
надбавка за виконання особливо важливих завдань - 50% посадового окладу, окладу за військове звання та процентної надбавки за вислугу років - 738,50грн;
премія - 10% посадового окладу - 93,00 грн;
підвищення згідно постанови КМУ 2012 року №355 - 35% основного розміру пенсії - 522,46 грн.
Крім того, враховано підвищення пенсії, як учаснику бойових дій:
відповідно до протоколу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 31.12.2015 - 268,50 грн.;
відповідно до протоколу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 31.12.2017 - 363,00 грн.
Також, врахована щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, як учаснику бойових дій, у сумі 40,00грн.
З матеріалів справи встановлено, що при здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2018 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зменшено основний розмір пенсії з 83% до 70% грошового забезпечення. При цьому були враховані такі види грошового забезпечення та суми:
посадовий оклад - 3810,00 грн;
оклад за військове звання - 1340,00 грн;
процентна надбавка за вислугу років - 50 % - 2575,00 грн.
Також, враховано підвищення пенсії, як учаснику бойових дій - 363 грн та щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, як учаснику бойових дій, у сумі 40,00грн.
Як зазначає позивач, не були враховані наступні види грошового забезпечення:
надбавка за кваліфікацію - 2,5% посадового окладу;
робота з таємними виробами, носіями інформації, документами - 10% посадового окладу;
надбавка за виконання особливо важливих завдань - 50% посадового окладу, окладу за військове звання та процентної надбавки за вислугу років;
премія - 10% посадового окладу;
підвищення згідно постанови КМУ 2012 року №355 - 35% основного розміру пенсії.
Не погодившись з діями та бездіяльністю відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було необґрунтовано здійснено виплату перерахованої пенсії військовослужбовця в розмірі 75% з 05.03.2020 року, в іншій частині судом порушень прав та інтересів позивача не встановлено.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону № 2262-XII в редакції станом на 01.01.2018 року перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому, перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII).
Отже законодавцем визначена підстава для перерахунку пенсій, а саме: підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. При цьому визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій покладено на Кабінет Міністрів України.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45.
Відповідно до п. 1 наведеного вище Порядку № 45, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018, пенсії, призначені відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 Порядку № 45 встановлено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка набрала чинності з 01.03.2018 року, затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На підставі ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII, 21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (набрала чинності 24.02.2018), пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
Отже, у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 704 від 30.08.2017, якою з 1 березня 2018 року змінено грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, у позивача виникло право на перерахунок призначеної пенсії.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” визначені умови, порядок та розміри вказаного перерахунку.
Пунктом 2 цієї постанови Кабінету Міністрів України № 103 передбачено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Тобто вказаним пунктом визначено порядок виплати сум підвищення перерахованої пенсії, згідно якого виплата пенсії фактично зменшена (виплата 50 та 75 відсотків) та розстрочена на значний термін (протягом 2018-2020 років).
Згідно ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Пункти 1, 2 постанови КМУ №103, які застосовані відповідачем при виплаті пенсії позивачу, були визнані протиправними і нечинними у судовому порядку рішенням суду у справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, а відтак, враховуючи наведені вище положення процесуального закону, починаючи саме з цієї дати вказаний нормативно - правовий акт Кабінету Міністрів України, у відповідній частині, втратив чинність і не підлягав застосуванню.
Таким чином, на період з 01.01.2018 року по 04.03.2019 року включно норми постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 були чинними, не визнавались неконституційними та підлягали виконанню, при цьому, вказані норми не змінювали регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначали порядок виплати перерахованих пенсій.
Встановлені обставини справи свідчать, що з 01.01.2018 року пенсію позивача перераховано у відповідності до ст. 63 ЗУ “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб”, а також постанови КМУ № 103.
Виплата перерахованої пенсії на користь позивача також була проведена з урахуванням постанови №103 в таких розмірах: з 01.01.2018 року - 50%, з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 75%.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки станом до 04.03.2019 року, окремі положення постанови КМУ № 103, які визначали порядок проведення виплат перерахованих пенсій станом на 01.01.2018 року, не втратили свою чинність, в 2018 році відповідач, як територіальний орган Пенсійного фонду України, зобов'язаний був їх застосовувати, а відповідно останнє не може мати наслідком визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку пенсії, які були вчинені відповідачем до 05.03.2019 року
Вказані правові висновки, також, відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.10.2019 року по справі № 2040/6740/18 що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Відтак, виплата позивачу перерахованої суми пенсії у 2018 році у розмірі 50% є правомірною.
В свою чергу, виходячи з вище встановлених обставин, з 05.03.2019 року відповідач не мав право здійснювати виплату позивачу перерахованої суми пенсії у розмірі в розмірах та черговості визначених постановою КМУ №103. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача в частині яка стосується зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу з урахуванням 100 відсоткового підвищення (перерахованого з 01.01.2018) суми пенсії саме з 05.03.2019 року з урахуванням здійснених виплат.
Щодо позовних вимог про нарахування позивачу підвищення як учаснику бойових дій в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 12, як інваліду війни ІІІ групи в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 13 Закону №3551-XII, в редакції Закону №458/95 від 23.11.1995, суд виходить з такого.
Статтею 12 Закону № 3551-XII, у вказаній редакції, було передбачено, що учасникам бойових дій пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.
Статтею 13 Закону № 3551-XII, у вказаній редакції, було передбачено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наведена редакція статті 12 Закону № 3551-ХІІ була чинною до 01.07.2006.
Наведена редакція статті 13 Закону № 3551-ХІІ була чинною до 01.01.2006.
Водночас, пунктом 2 Закону України від 05.10.2005 №2939-IV частину четверту статті 12 Закону №3551-ХІІ викладено в наступній редакції: “Учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність”.
Пунктом 3 Закону України від 05.10.2005 №2939-IV частину четверту статті 13 Закону №3551-ХІІ викладено в наступній редакції: “Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність”.
Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Закону №2939-IV, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року, крім пунктів 2 і 5, які набирають чинності з 1 липня 2006 року, та пункту 4, який набирає чинності з 1 січня 2007 року.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин (2021 рік), редакції статті 12, статті 13 Закону №3551-ХІІ були зміненими, та передбачали, що учасникам бойових дій пенсія підвищується в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пункт 2 Закону України від 05.10.2005 №2939-IV в установленому законом порядку неконституційним не визнавався.
Таким чином, з 01.01.2006 частина четверта статті 13 Закону № 3551-ХІІ діє у новій редакції, яка передбачає підвищенням пенсії інвалідам війни III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; з 01.07.2006 частина четверта статті 12 Закону № 3551-ХІІ діє у новій редакції, яка передбачає підвищенням пенсії в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
У пункті 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян зокрема керуються принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, у тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України (пункт 4 мотивувальної частини). Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості (пункт 1 резолютивної частини).
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави. Неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими не ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для виплати позивачу пенсії з урахуванням підвищення в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком як учаснику бойових дій; інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України №3551-ХІІ, в редакції Закону №458/95 від 23.11.1995.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 826/16982/18.
Щодо п.3, п.9 позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до п. 1 “Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13 лютого 2008 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №355 від 23 квітня 2012 року, установлено з 1 липня 2012 року підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, у розмірі 11 відсотків пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону, збільшивши його з 1 вересня 2012 р. до 23 відсотків та з 1 січня 2013 р. до 35 відсотків. Підвищення до пенсії у разі втрати годувальника встановлюється незалежно від дати її призначення, якщо такому годувальнику призначено пенсію відповідно до Закону до 1 липня 2012 року.
При цьому розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону з урахуванням доплат до попередніх розмірів пенсій згідно з пунктом 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. № 45, та підвищень, передбачених абзацом першим цього пункту, не можуть перевищувати розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 1 квітня 2012 року.
При цьому, постановою КМУ 355 визначено, що розмір пенсії, обчислений з урахуванням підвищень, передбачених абзацом першим цього пункту, не можуть перевищувати розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007р. №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 1 квітня 2012 року.
Зазначеною постановою Кабінет Міністрів України не приймав рішень щодо зміни розмірів хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у Справі №173/1242/17.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідача не виникло обов'язку для проведення перерахунку розміру пенсії позивача на підставі постанови КМУ 355.
Щодо врахування при перерахунку пенсії всіх складових грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Відповідно до Порядку передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1522, з 01.01.2007 на Пенсійний фонд України покладені функції лише з призначення і виплати пенсії, а функції розрахунку вислуги років, визначення розміру грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсій, належить до компетенції уповноваженого органу того міністерства або відомства, звідки військовослужбовця або особу рядового чи начальницького складу було звільнено зі служби.
Згідно з абзацами другим, четвертим та п'ятим пункту 2.6 Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 №937, на обласні військові комісаріати покладаються: оформлення та подання до органів, що призначають пенсії, документів для призначення за Законом пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам сімей померлих військовослужбовців і осіб, звільнених з військової служби; визначення розміру грошового забезпечення для обчислення і перерахунку пенсій органами, що призначають пенсії, відповідно до Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей” (зі змінами) та Порядку № 45 і Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (зі змінами), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок № 3-1). У разі якщо розмір грошового забезпечення на день призначення пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам їх сімей змінився, обласний військовий комісаріат складає довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій згідно з нормами, що діють на день призначення пенсії за відповідною посадою.
Таким чином, на Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки покладено функції по складанню довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для визначених осіб або про введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством після надходження від територіального пенсійного органу списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку за формою згідно із додатком 1 до Порядку № 45.
Відповідно до пункту 23 Порядку №3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Згідно з пунктом 24 Порядку №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.
Таким чином, головне управління не наділено повноваження визначати розмір грошового забезпечення та змінювати його, відповідальність за внесення тих чи інших складових грошового забезпечення до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії покладається на установу, якою видавалась довідка.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі № 21-322а14 (№ рішення в ЄДРСР 42010782).
Верховний Суд України вказав, що “за змістом положень пункту 24 Порядку органи ПФУ не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм іншими органами довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у таких довідках”.
Щодо п.7, п.12 позовних вимог суд зазначає, що стаття 13 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
Судом встановлено, що після виходу на пенсію за вислугою років в 2005 році, позивач повторно вступив на службу в 11.08.2015 року та в подальшому, 02.07.2020 року був звільнений у запас.
Тобто, до раніше набутої вислуги в 31 рік (2005 рік), позивач за період 2015-2020 рік додатково набув 5 років вислуги, що в загальному розмірі складає 36 років.
Як видно з протоколу від 31.12.2015 року позивачу при проведенні перерахунку пенсії у зв'язку зі зміною розміру вислуги років було змінено у відсоткове значення грошового забезпечення з 83% на 70%.
Стаття 13 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" (пункт "в" статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
8 липня 2011 року прийнято Закон №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри "90" замінено цифрами "80".
27 березня 2014 року прийнято Закон №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року.
Статтею 63 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній з 1 січня 2017 року, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Згідно з цією статтею перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
13 лютого 2008 року постановою Кабінету Міністрів України №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок №45), відповідно до пункту 3 якого на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п'ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
Пунктом 4 Порядку №45 (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку) перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Стаття 63 Закону №2262-ХІІ визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
Кабінет Міністрів України у Порядку №45 визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.
При цьому, постанова КМУ №45 не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що при перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Судом встановлено, що пенсію позивачеві призначено з 2005 року, в подальшому позивач додатково набув стаж військової служби, пройшовши військову службу за контрактом, за таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в постанові від 16.10.2019р. у справі № 240/5401/18, провадження № 11-198заі19 та в постанові від 24.04.2018р. у справі №686/12623/17 адміністративне провадження № К/9901/849/17.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позову в цій частині, в резролютивній частині судом позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, зокрема визнано протиправними дій відповідача, зобов'язано його здійснити перерахунок розміру пенсії із зазначенням належного відсоткового відношення пенсії до грошового забезпечення за відповідною посадою, водночас, рішення суду в мотивувальній частині містить протилежні висновки суду щодо підстав для задоволення позову в цій частині.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає за необідне змінити рішення суду шляхом виключення з його мотивувальної частини абзаців 71-81.
Щодо вимог позивача зобов'язати відповідача нарахувати йому компенсацію частини доходів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок).
Згідно із ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Пункти 1, 2 Порядку відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У п. 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 55 Закону № 2262-XII, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17).
Отже, враховуючи те, що судом встановлено факт безпідставної невиплати позивачеві пенсії в повному обсязі з 05.03.2019 року а також зменшення відсоткового значення пенсії та зобов'язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснити виплату пенсії, суд приходить до висновку, що при виконанні рішення суду строк виплати пенсії 2019 року безсумнівно буде порушеним, а відтак позивач набув право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача коштів на відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому протиправними та дискримінаційними рішеннями, дією та бездіяльністю, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду N 5 від 25.05.2001 N 1 від 27.02.2009) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Заявляючи вимогу про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю
її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Позивач зазначає, що він зазнав моральних страждань внаслідок протиправної поведінки відповідача, погіршився його стан здоров'я та змінився звичний спосіб життя.
Однак, такі доводи позивача суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що відшкодування моральної шкоди є видом цивільно-правової відповідальності. В свою чергу, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Отже, враховуючи, що відшкодування моральної (немайнової шкоди) є видом цивільно-правової відповідальності, спосіб застосування якої передбачає встановлення об'єктивних обставин щодо наявності шкоди, протиправності діяння її заподіювача, причинового зв'язку між діями (рішеннями, бездіяльністю) заподіювача та наслідками у вигляді немайнової шкоди. Вказане безумовно свідчить на користь неможливості звільнення від доказування обставин, що можуть свідчити про наявність підстав для застосування цивільно-правової відповідальності - відшкодування моральної шкоди.
Позивачем не надано до суду жодних доказів які б свідчили в чому полягають немайнові негативні наслідки, страждання (фізичні, душевні, психічні тощо), які зазнав позивач у зв'язку з невчасним та не в повному обсязі отриманням сум перерахованої пенсії. Позивачем не приведено і розрахунку та обґрунтування, що саме заявлена до відшкодування моральної шкоди сума (вцідсоткове значення) відповідає понесеним втратам немайнового характеру, також позивачем не зазначено з чого саме він виходив визначаючи розмір (відсоткове значення) понесеної шкоди.
Отже, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження понесення немайнових втрат, які мають бути відшкодовані відповідачем у заявлений в адміністративному позові спосіб, відтак не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги в цій частині, як це передбачено ст. 71 КАС України.
Стосовно вимог апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Так, в уточненій апеляційній скарзі позивач просить суд скасувати рішення суду першої інстанції повністю та направити справу до суду першої інстанції за належною підсутністю з метою долучення до матеріадів справи додаткових документів, що надішли до суду після розгляду справи по суті позовних вимог, та розгляду позовних вимог ОСОБА_1 в новій редакції.
Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;
2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;
3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;
4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;
5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;
6) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-5 частини першої цієї статті.
Наведений в ст. 315 КАС України перелік повноважень суду апеляційної інстанції при розгляд апеляційної скарги на судове рішення є вичерпним.
Судом встановлено, що дану справу було розглянуто судом першої інстанції із дотримання правил предметної та територіальної пісдутності визначених ст. 19, 20 КАС України, відтак підстав для скасування рішення суду із направленням справи до суду за належною підсутністю не існує.
В той же час, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями скасовувати рішення суду першої інстанціх та направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду останнім адміністративного позову із вимогами в новій редакції із врахуванням документів, які не були подані до суду у строки встановлені Законом та відповідно не були та не могли бути враховані судом першої інстанції при розгляді справи по суті вимог.
Відтак, вимоги апеляційної скарги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду слід скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів, та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог, також рішення суду слід змінити виключивши з мотивувальної частини рішення абзаців71-81, в іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністартивного суду від 08.04.2021 року в адміністративній справі №160/2329/21 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії у повному обсязі з 05.03.2019 року та прийняти в цій частині нову постанову.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії у повному обсязі з 05.03.2019 року.
Змінити рішення Дніпропетровського окружного адіністративного суду від 08.04.2021 року в адміністративній справі №160/2329/21, виключивши з мотивувальної частини рішення абзаців 71-81.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 року в адміністративній справі №160/2329/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Постанова в повному обсязі складена 19.01.2022 року.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай