18 січня 2022 року м. Дніпросправа № 160/14239/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Виконавчого комітету Васильківської селищної ради Васильківського району на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 року в адміністративній справі №160/14239/20 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Васильківської селищної ради Васильківського району про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
02.11.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Васильківської селищної ради, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Виконавчого комітету Васильківської селищної ради від 30.09.2020 № 129-К;
- поновити ОСОБА_1 на раніш займаній посаді, а саме провідного спеціаліста відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Васильківської селищної ради;
- стягнути з Виконавчого комітету Васильківської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням з 01.10.2020 по день поновлення.
Позивач вважає її звільнення з роботи незаконним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Зокрема, зазначає, що відповідачем порушено норми Кодексу законів про працю України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Розпорядження Виконавчого комітету Васильківської селищної ради від 30.09.2020 № 129-К. Поновлено ОСОБА_1 на раніш займаній посаді, а саме провідного спеціаліста відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Васильківської селищної ради з 01.10.2020 року. Стягнуто з Виконавчого комітету Васильківської селищної ради (код ЄДРПОУ 41050126) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 01.10.2020 року по 24.03.2021 року (включно) у сумі 88 262,40 грн. В іншій частині вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 25.03.2021 року у цій справі та постановити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі.
Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку про не обґрунтованість доводів апелянта, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції, так і апеляційним судом встановлено, що розпорядженням Виконавчого комітету Васильківської селищної ради від 02.01.2020 за № 3-к, ОСОБА_1 була призначена у порядку переведення з Управління соціального захисту населення Васильківської РДА, з числа кадрового резерву на посаду провідного спеціаліста відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Васильківської селищної ради.
Також, встановлено, що 30.09.2020 розпорядженням Виконавчого комітету Васильківської селищної ради № 129-К ОСОБА_1 , провідного спеціаліста відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Васильківської селищної ради звільнено за невідповідність займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України та систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку та застосування заходів дисциплінарного стягнення, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Вважаючи, свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, у зв'язку з прийняттям Виконавчим комітетом Васильківської селищної ради розпорядження № 129-К від 30.09.2020 «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення », позивач звернувся з даним позовом до суду.
Правомірність відмови Відповідача у поновленні Позивача на посаді провідного спеціаліста відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Васильківської селищної ради є предметом судового розгляду у даній справі.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Слід зазначити, що однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.
Беручи до уваги вищенаведену норму матеріального права, суд приходить до переконання, що "невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі" це об'єктивна нездатність працівника внаслідок недостатньої кваліфікації належним чином, вчасно та якісно виконувати доручену роботу відповідно до посадових вимог; це неякісне виконання роботи, неналежне виконання функціональних обов'язків за умови, що вони викликані недостатньою кваліфікацією та за відсутності вини працівника в неналежному виконанні посадових обов'язків; це документально підтверджена у встановленому законодавством порядку неможливість продовжувати виконання роботи за умови, що та робота потребує певної кваліфікації.
Отже, підставою звільнення позивача стало розпорядження від 30.09.2020 року Виконавчого комітету Васильківської селищної ради № 129-К ОСОБА_1 , яким було звільнено провідного спеціаліста відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Васильківської селищної ради за невідповідність займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України та систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку та застосування заходів дисциплінарного стягнення, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в силу вимог ст. 77 КАС України, зобов'язаний довести, чому позивачка не в змозі виконувати покладені на неї обов'язки провідного спеціаліста відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Васильківської селищної ради.
Колегія суддів зазначає, що доказів щодо невідповідності позивачки займаній посаді або виконуваній нею роботи внаслідок недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає продовженню даної роботи, відповідач до суду не надав.
Згідно зі ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному судовому рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 25 березня 2021 року скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Васильківської селищної ради Васильківського району - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 року в адміністративній справі №160/14239/20- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов