08 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 160/18925/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 року в адміністративній справі №160/18925/21 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Первинна професійна спілка "Правозахисники країни" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому позивач просить суд:
- визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження №62208880 від 13.07.2021 року щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого 28.10.2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом;
- зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №62208880 від 13.07.2021 року.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що не погоджується з діями державного виконавця, оскільки державним виконавцем не визначено та не перевірено суму, яка підлягає нарахуванню, за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2019р. №160/9530/18, а також правильність її обчислення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі №160/9530/18 позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Первинна професійна спілка «Правозахисники країни» про визнання дій протиправними та стягнення грошового забезпечення - задоволено частково. Визнано протиправними дії Департаменту патрульної поліції Національної поліції України по невиплаті компенсації (грошового забезпечення) ОСОБА_1 , інспектору взводу №2 роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року. Зобов'язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020р. по справі №160/9530/18 рішення суду залишено без змін.
28.10.2019р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про зобов'язання Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року.
Заявою про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2020р. позивач звернулася до начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з проханням відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №160/9530/18, що виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом 28.10.2019р.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 29.05.2020р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинською Оксаною Миколаївною відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №160/9530/18 виданого 28.10.2019р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
Листом вих.№11065/41/5/05-2020 від 23.06.2020р. Департамент патрульної поліції НП України повідомив Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що відповідно до платіжного доручення від 09.06.2020р. №6237, доплата за службу в нічний час за період з 01.01.2016 по 31.05.2018 нарахована та виплачена на картковий рахунок ОСОБА_1 в сумі 5907,93 грн.
Постановою про закінчення виконавчого провадження від 13.07.2020р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинською Оксаною Миколаївною закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №160/9530/18 виданого 28.10.2019р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
Вказана постанова обґрунтована тим, що листом Департамент патрульної поліції за вих.№11065/41/5/05-2020 від 23.06.2020р. повідомлено про фактичне виконання рішення суду та на підтвердження, надано копію відомості №233 на виплату заробітної плати за червень 2020 року.
Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач наводить власний розрахунок сум, які на його переконання, має сплати відповідач в якості компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що становить 2 049 600,00 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, відповідачем правомірно прийнято оскаржувану постанову відповідно до норм Закону № 1404-VІІІ.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" .
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як під час прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем не порушено вимог ЗУ «Про виконавче провадження», з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Так, згідно ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №62208880 від 13.07.2021 року, щодо примусового виконання виконавчого листа 28.10.2019 року.
В даному випадку, відповідачем здійснювались заходи з примусового виконання виконавчого листа виданого 28.10.2019 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 року, яким:
- Визнано протиправними дії Департаменту патрульної поліції Національної поліції України по невиплаті компенсації (грошового забезпечення) ОСОБА_1 , інспектору взводу №2 роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року;
- Зобов'язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2018 року.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції не встановлював та не здійснював арифметичного обрахунку конкретних сум грошових коштів, які належать до виплати позивачеві.
В свою чергу, державним виконавцем враховано вищевказані обставини, а як наслідок зроблено висновок про фактичне виконання в повному обсязі рішення суду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції не містить цифрового розміру у грошовому вимірі.
При цьому, колегія суддів вважає, що державний виконавець не має права виходити за межі вимог виконавчого документу, який перебуває у нього на виконанні.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 272, 287, 308, 311, 315, 316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 року в адміністративній справі №160/18925/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов