18 січня 2022 року м. Дніпросправа № 160/13325/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В.,
розглянувши клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразились у зменшенні відсоткового розміру призначеної пенсії ОСОБА_1 з 90% до 60% при її перерахунку, у відмові перерахувати пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати, вказаної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури №21-328 вих.-20 від 21.10.2020 року, та в обмеженні її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.10.2020 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з розрахунку 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати вказаної в довідці Дніпропетровської обласної прокуратури, без обмеження пенсії максимальним розміром та з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до виплати сумою пенсії за вислугу років.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року та призначено розгляд справи в порядку письмового провадження на 18 січня 2021 року.
До суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі 160/13325/21 до розгляду Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою ОСОБА_2 від 31 серпня 2021 року про визнання такими, що не відповідають частині першій статті 8, частинам першій, третій, п'ятій статті 17, частинам другій, третій статті 22, частинам першій, другій статті 24, частинам першій, четвертій, п'ятій статті 41, частині першій статті 46, частині першій статті 58, статті 64, частині першій статті 126, частині першій статті 129 Конституції України (є неконституційними), положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, частини першої статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI у частині поширення їх дії на Закон №1697, якими встановлено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, виходячи з наступного.
За правилами пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
- чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного або адміністративного судочинства;
- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
При цьому, об'єктивна неможливість розгляду адміністративної справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у адміністративній справі, зокрема факти, що мають (можуть мати) преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Такі висновки суду узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 3 вересня 2019 року у справі №9901/637/18, від 26 листопада 2019 року у справі №9901/729/18 та від 3 листопада 2021 року у справі № 9901/471/19.
Таким чином, у клопотанні про зупинення провадження у справі заявник повинен надати чітке обґрунтування, у чому полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
У той же час, у поданому позивачем клопотанні такої аргументації не наведено, а лише зазначено про об'єктивну, на його думку, неможливість розгляду цієї справи до ухвалення рішення Конституційним Судом України у справі за конституційним поданням ОСОБА_2 без наведення мотивів стосовно того, які саме обставини перешкоджають розглянути цю адміністративну справу до вирішення судом конституційної юрисдикції іншої справи.
Колегія суддів зазначає, що за приписами частини другої статті 152 Конституції України, з якою кореспондуються положення статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року №2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Частиною третьою цієї ж статті Основного Закону України встановлено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку, а встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, є підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами у розумінні пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України.
Тобто, ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 від 31 серпня 2021 року про визнання такими, що не відповідають частині першій статті 8, частинам першій, третій, п'ятій статті 17, частинам другій, третій статті 22, частинам першій, другій статті 24, частинам першій, четвертій, п'ятій статті 41, частині першій статті 46, частині першій статті 58, статті 64, частині першій статті 126, частині першій статті 129 Конституції України (є неконституційними), положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, частини першої статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI у частині поширення їх дії на Закон № 1697, якими встановлено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, не матиме впливу на норми матеріального права, які були застосовані судами попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, та правильність застосування яких належить перевірити Верховному Суду під час касаційного розгляду цієї справи, і не зумовлює зміну правової регламентації спірних правовідносин у законодавстві, чинним станом на час виникнення останніх, а отже й зупинення провадження у даному конкретному випадку не можна вважати виправданим і таким, що є необхідним за цих обставин.
Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 11 грудня 2018 року у справі №826/7385/16, від 25 квітня 2019 року у справі №826/3169/16, від 31 липня 2019 року у справі №826/3432/16 та ухвалах від 28 вересня 2021 року у справі №826/9693/13-а, від 27 жовтня 2021 року у справі №380/1163/21.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у цій справі, оскільки з наведених позивачем обґрунтувань не вбачається наявності обставин, які б свідчили про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи судом касаційної інстанції до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 , тому у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 236, 291, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №160/13325/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та касаційному оскарженню не підлягає.
Ухвала складена та підписана колегією суддів 18.01.2022 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Мельник