ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/18218/21
провадження № 2/753/86/22
"24" січня 2022 р.Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Лужецької О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
за участю:
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії
У вересні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить зобов'язати відповідача особистими силами та за власний рахунок усунути перешкоди у користування позивачем власної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: демонтувати двері при вході в тамбур на 4 поверсі 2 парадного, де розташовані квартири АДРЕСА_3 ; демонтувати шафу, яка розміщена в тамбурі на 4 поверсі 2 парадного, де розташовані квартири АДРЕСА_3 ; розблокувати (надати доступ та прибрати речі) приміщення сміттєзбірника та балкону (технічне приміщення), що знаходиться напроти тамбуру на 4 поверсі 2 парадного, де розташовані квартири АДРЕСА_3 ; демонтувати камеру відео спостереження, що розміщена в тамбурі, в поле огляду якої потрапляють двері квартири № 145 на 4 поверсі 2 парадного, де розташовані квартири АДРЕСА_3 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що є власником квартири АДРЕСА_3 . Власником квартири АДРЕСА_5 є ОСОБА_1 . Зазначені квартири мають спільний тамбур. Відповідач самочинно, без отримання будь-яких документів дозвільного характеру та без узгодження з позивачем встановив у спільному тамбурі броньовані двері, які замикаються на замок, ключ від якого є тільки у відповідача. Крім того, в тамбурі відповідачем без дозволу позивача була розміщена шафа, в якій зберігаються особисті речі відповідача. Також, перед тамбуром, із зворотної сторони є приміщення сміттєзбиральника та балкону, що є місцем загального користування. Відповідачем були розміщені речі в такому приміщенні, а двері зачинені на ключ та доступ до нього закритий. В такому приміщенні знаходяться речі відповідача, що порушує правила пожежної безпеки. Крім того, в приміщенні тамбуру була встановлена камера відеоспостереження (камера направлена на двері позивача та встановлена таким чином, що фіксує всі дії ОСОБА_3 ), яка записує все, що відбувається в тамбурі. Посилаючись на протиправну поведінку відповідача звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав.
У відзиві на позов відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що права позивача жодним чином не порушені, оскільки двері при вході в тамбур були демонтовані ним ще в червні 2021 року, тобто до подання позивачем позовної заяви до суду. Шафа у спільному тамбурі була встановлена саме позивачем, за згодою відповідача. Крім того, додав, що не має доступу до приміщення сміттєзбірника та балкону (технічне приміщення), що знаходиться навпроти тамбуру на 4 поверсі 2 парадного, де розташовані квартир АДРЕСА_3 , особистих речей там також не має, оскільки не має ключа від цього приміщення. Щодо камери відео спостереження зазначив, що в 2014 році для зручності встановив у себе в квартирі омофон, вивів панель виклику перед входом спільний тамбур та повісив над своїми дверима корпус від старої непрацюючої камери відео спостереження, а також встановив в квартирі сигналізацію державної служби охорони. Це було обумовлено бажанням підвищити безпеку його житла та родини. Корпус старої непрацюючої камери відео спостереження був потрібен для остраху непроханих гостей, якщо такі навіть відкриють перші спільні двері в тамбур. Наполягав на тему, що камера відео спостереження, що знаходиться в спільному тамбурі квартир № 144 та № 145 не працює, є фактично муляжем та не створює фото, відео та аудіозаписів.
В судове засідання позивач не з'явився, повідомлений належним чином. Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідач та представник відповідача заперечували проти відкладення розгляду справи.
Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права, зокрема, на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 210 ЦПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В судовому засіданні відповідач та його представник проти задоволення позову заперечували, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується копією витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Власником квартири АДРЕСА_5 є ОСОБА_1 , що підтверджується копією витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зазначені квартири мають спільний тамбур, що підтверджується копією поверхового плану.
Звертаючись до суду з позовом позивач посилався на те, що відповідач самочинно, без отримання будь-яких документів дозвільного характеру та без узгодження з позивачем встановив у спільному тамбурі броньовані двері, які замикаються на замок, ключ від якого є тільки у відповідача та членів його родини.
Частиною 1 статті 355 ЦК України встановлено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
А відповідно до ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У цьому контексті суд зазначає, що стороною позивача ОСОБА_3 суду не було надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження створення відповідачем перешкод у користуванні позивачем квартирою АДРЕСА_3 , а саме наявність дверей при вході в тамбур на 4 поверсі 2 парадного, де розміщені квартири №№ 144 , 145 станом на день розгляду справи.
Стосовно вимоги демонтувати шафу, яка розміщена в тамбурі на 4 поверсі 2 парадного, де розташовані квартири АДРЕСА_3 , слід зазначити, що позивачем не доведено встановлення даної шафи саме відповідачем.
Слід зазначити, що у відповідності до ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що відповідачем самостійно була встановлена шафа, в якій зберігаються його особисті речі, оскільки на підтвердження такої позиції суду не було надано жодних доказів у розумінні положень ст. 76 ЦПК України. Крім того, в судовому засіданні відповідач наполягав на тому, що шафа у спільному тамбурі була встановлена саме позивачем, за його згодою відповідача.
Так само не підлягає задоволенню вимога розблокувати (надати доступ та прибрати речі) приміщення сміттєзбірника та балкону (технічне приміщення), що знаходиться напроти тамбуру на 4 поверсі 2 парадного, де розташовані квартири АДРЕСА_3 , виходячи з наступного.
З довідки ОСББ "Урлівка» від 01.11.2021 р. № 114/10-21 вбачається, що вхід до приміщення сміттєзбірника та балкону знаходиться праворуч від ліфтів. Кожне таке приміщення обладнане вхідними металевими дверима. Ці двері встановлені забудовником КМБ «Київміськбуд» згідно проекту. Трубопроводи сміттєзбірників заварені забудовником і не можуть використовуватися. Двері в усі приміщення та балкони (технічні приміщення)в будинку АДРЕСА_6 є зачиненими, в тому числі і на 4 поверсі в 2 під'їзді, де розташовані квартири АДРЕСА_7 .
Ключі вказаних допоміжних (технічних) приміщень знаходяться в ОСББ «Урлівка» з моменту передачі будинку АДРЕСА_6 на баланс ОСББ.
Тамбуром сміттєзбірника на 4 поверсі в 2 під'їзді. Де розташовані квартири АДРЕСА_7 ніхто не користується.
Крім того, з довідки ОСББ 2Урлівка» від 01.11.2021 р. вбачається, що ОСОБА_1 з родиною з червня 2021 року не проживає.
Вимога позивача ОСОБА_3 демонтувати камеру відеоспостереження, що розміщена в тамбурі, в поле огляду якої потрапляють двері квартири № 145 на 4 поверсі 2 парадного, де розташовані квартири АДРЕСА_3 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З акту обстеження від 01.11.2021, який проводився ФОП ОСОБА_4 було проведено обстеження на предмет підтвердження можливості системи домофону AD 228 PF2, що встановлений в квартирі та зовнішньої камери відеоспостереження створювати записи фото- відео та звукоматеріалів.
Актом обстеження від 01.11.2021 встановлено, що омофон є частково справним. Панель виклику, що знаходиться перед входом в спільний коридор квартир № 144 та 145 не передає звуковий сигнал на трубку в квартирі. Запис відео та звукового сигналу неможливий у зв'язку із відсутністю такої функції в системі домофону AD 228 PF2.
Також встановлено, що зовнішня камера відео спостереження, яка знаходиться в коридорі над вхідними дверима квартири № 144 не приєднана до системи омофону чи будь-якої іншої системи запису фото, відео та звукового матеріалу. Зі стіни (на місті кріплення системи) виходить лише дроти живлення системи омофону та дроти приєднання панелі виклику. Відсутні дроти приєднання камери до будь-якого приладу живлення, а також дроти для керування камерою. Таким чином, дана камера не приєднана до будь-яких систем і є непридатною для запису фото, відео, звукового матеріалів. Дана камера виконує лише застережувальну функцію для сторонніх осіб.
Згідно акту ОСББ «Урлівка» від 01.11.2021 № 113/10-21 система омофону на панелі виклику не створює фото, відео та звукозаписів. Камера зовнішнього спостереження є муляжем.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав відповідачем.
Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладені норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позову про зобов'язання вчинити дії.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 355, 368, 369 ЦК України, ст. ст. 57-60, 81, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА