Справа № 727/8752/21
Провадження № 2/727/300/22
11 лютого 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого - судді:Одовічен Я.В.
За участю секретаря:Філатової К.А.
представника позивача: ОСОБА_1
позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про застосування наслідків нікчемності правочину шляхом стягнення грошових коштів, одержаних за нікчемним правочином, -
У вересні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про застосування наслідків нікчемності правочину шляхом стягнення грошових коштів, одержаних за нікчемним правочином.
Посилався на те, що 27.07.2007 року зареєстрував шлюб із відповідачем.
14.09.2011 року він на підставі договору дарування подарував відповідачці 11/100 часток житлового будинку з належними до нього допоміжними приміщеннями по АДРЕСА_1 .
На початку 2019 року вони припинили подружні відносини, однак продовжували проживати за вказаною адресою. Між ними постійно виникали конфлікти, відповідач категорично не бажала примирення та збереження сім'ї. Восени 2019 року ОСОБА_3 повідомила, що знайшла квартиру і хоче терміново її купити. При цьому остання пообіцяла, що переоформить на нього в рахунок тих грошей, що він їй дасть на купівлю квартири, належну їй частку в квартирі АДРЕСА_2 . Також вона обіцяла, що купить квартиру на ім'я їх сина.
Оскільки коштів на купівлю квартири у нього не було, він позичив їх у свого родича ОСОБА_4 .
Кошти позивач передав відповідачці за умови, що вона поверне йому належну їй частку в їх спільній квартирі АДРЕСА_2 . У подальшому, він мав намір продати цю квартиру, щоб повернути борг ОСОБА_4 та придбати собі однокімнатну квартиру.
02.11.2019 року ОСОБА_4 передав йому 35000 доларів США, про що була складена розписка. Позивач повідомив ОСОБА_3 , щоб вона переоформила свою частку в АДРЕСА_2 на нього, а він сплачує їй суму, необхідну для придбання іншої квартири.
15.11.2019 року в приміщенні приватного нотаріуса Балацького О.О. в присутності матері відповідачки ОСОБА_5 та її батька ОСОБА_6 він передав представнику продавця квартири, яку бажала купити ОСОБА_3 , 34000 доларів США. Передавши кошти, він поїхав додому.
Пізніше йому стало відомо, що квартира АДРЕСА_3 була придбана на ім'я ОСОБА_5 , яка цього ж дня подарувала її відповідачу.
ОСОБА_3 отримала від нього кошти під умовою повернути йому частку в квартирі АДРЕСА_2 . На підтвердження такої угоди остання написала розписку, що отримала від нього 34000 доларів США в рахунок своєї частки в квартирі АДРЕСА_2 на купівлю квартири АДРЕСА_3 .
Через деякий час відповідач придбала квартиру АДРЕСА_4 та переїхала разом із сином туди проживати.
Однак, на усі його прохання нотаріально оформити відчуження своєї частки у квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_3 ухилялась.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 14.06.2021 року шлюб між ними було розірвано.
На даний час відповідач звернулась до суду з позовом про вселення її до квартири АДРЕСА_2 .
За таких обставин, укладений між ним та ОСОБА_3 усний договір є нікчемним, оскільки не було дотримано вимог щодо його нотаріального посвідчення та реєстрації. Проте на його виконання ним було сплачено грошові кошти у розмірі 34000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 906100 гривень і відповідач розпорядилася ними, придбавши собі в особисту власність квартиру АДРЕСА_4 , де і проживає на даний час, а квартиру АДРЕСА_2 звільнила, а тому підлягають застосуванню положення ст.216 ЦК України щодо застосування наслідків нікчемного правочину.
Просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь кошти в сумі 906100 гривень, як безпідставно отримані за нікчемним правочином.
Ухвалою суду від 15.09.2021 року було відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
10.09.2021 року за клопотанням представника позивача було вжито заходів забезпечення позову.
04.11.2021 року по справі було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 13.12.2021 року за клопотанням представника позивача було витребувано від приватного нотаріуса Балацького О.О. належним чином засвідчені копії договорів відносно квартири АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 було подано відзив на позов, в якому відповідач позов не визнала. Вказувала на те, що усний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 з ОСОБА_2 вона не укладала. Між ними не було домовленості про укладення саме договору купівлі-продажу частки квартири та не було досягнуто домовленості щодо всіх умов договору купівлі-продажу нерухомого майна, а тому відсутні підстави для застосування наслідків нікчемності правочину.
Вона дійсно отримала від ОСОБА_2 34000 доларів США. Однак, вказані кошти отримала не як плату за усним договором купівлі-продажу квартири, а як кошти для придбання їх спільному сину квартири. До того ж кошти, які вона отримала від чоловіка були їх спільними коштами, оскільки були набуті під час шлюбу. Рішення суду про визнання коштів особистою приватною власністю ОСОБА_2 відсутнє.
Просила відмовити в задоволенні позову.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та підтвердив, викладені в заяві обставини. Просив позов задовольнити.
Представник позивача також позов підтримала. Вказувала на те, що ОСОБА_3 не виконала взяті на себе зобов'язання та не переоформила на позивача свою частку у квартирі АДРЕСА_2 . Тому вважає, що вказаний правочин є нікчемним, а кошти передані на його виконання підлягають поверненню ОСОБА_2 .
Відповідач у поданому до суду відзиві просила розглянути справу у його відсутності.
Представник відповідача також у судове засідання не з'явився, у поданій до суду заяві просив розглянути справу у його відсутності.
Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до переконливого висновку, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Зокрема, судом встановлено такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 2007 року перебували у зареєстрованованому шлюбі. Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 14.05.2021 року шлюб між ними було розірвано (а.с.32-33).
10.04.2009 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування набув у власність 23/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що складаються з квартири спільного заселення №3, загальною площею 85,46 кв.м., в тому числі житловою площею 44,80 кв.м.; підвальне приміщення V, площею 20,10 кв.м.; коридору ІХ, площею 5,00 кв.м.; підвального приміщення ХІІІ, площею 4,00 кв.м. (а.с.23-24).
14.09.2011 року між сторонами було укладено договір дарування 11/100 часток житлового будинку, на підставі якого ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 11/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.25-26).
15.11.2019 року ОСОБА_3 було складено розписку, відповідно до якої остання зазначає, що отримала у ОСОБА_2 34000 доларів США на купівлю квартири по АДРЕСА_5 для їх спільного сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рахунок своєї частки будинку по АДРЕСА_6 . Претензій до ОСОБА_2 житлових, фінансових, сімейних немає (а.с.12).
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про застосування наслідків нікчемності правочину шляхом стягнення грошових коштів, вважаючи правочин за складеною розпискою договором купівлі-продажу нікчемним.
Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне:
Так, відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Положеннями ст.203 Кодексу установлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу (стаття 209 ЦК).
Згідно ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними (нікчемними) і настання відповідних наслідків.
За змістом ст.220 Кодексу у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 628 Кодексу).
Відповідно до положень ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст.655 Кодексу визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК).
Таким чином, істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет договору та про його ціну.
За змістом ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами у цивільній справі є будь-які дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Згідно ч.2 ст.78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10, п.13 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. З підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Судом також установлено, що 15.11.2019 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким продавець передає майно у власність покупця, а покупець приймає майно і сплачує за нього обговорену грошову суму. Предметом договору є квартира АДРЕСА_3 . Відчужувана квартира складається з двох житлових кімнат. Загальна площа цієї квартири становить 53,60 кв.м., житлова площа - 30,80 кв.м. Продаж майна за домовленістю сторін вчинено за ціною 534106,97 гривень, які отримані представником продавця від покупця до підписання цього договору. Сторони стверджують факт повного розрахунку за цим договором (а.с.89).
Зазначений договір було посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О.О. за зареєстровано в реєстрі за №2491.
Того ж дня приватним нотаріусом Балацьким О.О. було нотаріально засвідчено договір дарування квартири, за умовами якого дарувальник ОСОБА_5 подарувала, а обдаровувана ОСОБА_3 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_3 . Сторони оцінюють дарунок у 121300 гривень (а.с.88).
У силу положень ч. 1, 2 ст. 216 ЦПК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.
За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 6.11.2009 року судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).
Згідно із ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.
Даючи оцінку, доводам позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, як зауважив сам ОСОБА_2 у поданій до суду позовній заяві, він був присутній у нотаріуса 15.11.2019 року під час укладення правочину щодо квартири АДРЕСА_3 та особисто передав кошти за квартиру представнику продавця.
Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 15.11.2019 року було посвідчено нотаріально. У правочині між його сторонами було досягнуто згоди щодо його істотних умов, а саме: визначено предмет та ціну.
Таким чином, договір купівлі-продажу від 15.11.2019 року не є нікчемним правочином, оскільки він був нотаріально посвідчений, його недійсність законом не встановлена.
З позовними вимогами про визнання договору купівлі-продажу від 15.11.2019 року недійсним ОСОБА_2 не звертався.
Проаналізувавши зміст, складеної ОСОБА_3 15.11.2019 року, розписки, суд звертає увагу на те, що у ній викладені умови про два об'єкти нерухомості, зокрема: квартиру АДРЕСА_3 та частку будинку по АДРЕСА_6 .
Кошти у сумі 34000 доларів США були передані позивачем саме на купівлю квартири АДРЕСА_3 . Правочин від 15.11.2019 року з приводу зазначеного об'єкту нерухомості було посвідчено нотаріально, а отже він відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
Позивач був присутній під час укладення вказаного правочину та особисто передав кошти продавцю квартири, що підтвердив у судовому засіданні.
Згідно зі ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).
При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього з місту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загально прийняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Верховний Суд у складі об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину та з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
З огляду на викладене тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені ст. 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.
Враховуючи наведені вище роз'яснення, суд зауважує, що у поданому відзиві відповідач позов не визнала та вказувала на те, що між ними не було домовленості про укладення саме договору купівлі-продажу частки будинку по АДРЕСА_6 та не було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу нерухомого майна. Вона дійсно отримала від ОСОБА_2 34000 доларів США. Однак, вказані кошти отримала не як плату за усним договором купівлі-продажу свої частки, а як кошти для придбання їх спільному сину квартири.
При цьому суд враховує, що в змісті розписки від 15.11.2019 року не вказано про те, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 мав був оформлений саме на ім'я сина сторін ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а лише зазначається, що кошти отримані на квартиру для нього.
Доводи позивача про те, що ОСОБА_3 отримала від нього 34000 доларів США в рахунок своєї частки в квартирі АДРЕСА_2 суд вважає недоведеними, оскільки у змісті розписки не зазначено а ні розміру належної відповідачу частки в будинку по АДРЕСА_6 , а ні її ціни, погодженої сторонами.
У даному спорі суд керується принципом «Contra proferentem» (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір під переважним впливом однієї зі сторін (under the dominant influence of the party).
Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2018 року у справі №753/11000/14-ц.
Враховуючи те, що розписка, як документ, що посвідчує наявність зобов'язання, складається боржником на користь кредитора, її зміст повинен тлумачитися проти кредитора, як особи, потенційно зацікавленої в отриманні корисних результатів від правочину.
Так, у вказаній розписці не зазначено який саме правочин повинен був бути вчинений відносно належної відповідачу частки в будинку по АДРЕСА_6 , розмір її частки та погоджена сторонами ціна нерухомого майна.
Зазначені обставини свідчать про неможливість встановлення дійсних фактів складення розписки та виникнення ситуації, що стала причиною її складення, що, в свою чергу, не дозволяє суду прийти до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 необґрунтований та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 12, 92, 93, 116, 118, 123, 125 ЗК України, ст.ст. 4, 5, 10, 18, 80, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), проживаючого в АДРЕСА_6 , до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), проживаючої по АДРЕСА_7 , про застосування наслідків нікчемності правочину шляхом стягнення грошових коштів, одержаних за нікчемним правочином - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення буде складено 14.02.2022 року.
Суддя Одовічен Я.В.