14.02.2022
Справа № 720/1960/21
Провадження № 2/720/226/22
14 лютого 2022 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
з участю секретаря Лупу Д.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю одного з подружжя, -
У жовтні 2021 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача та третьої особи про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю одного з подружжя, посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва про право власності від 18 серпня 2015 року, вона є власником квартири, яка розташована по АДРЕСА_1 . Право власності на вищевказану квартиру було набуто нею до шлюбу, але оформлено під час перебування в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який був укладений 11 січня 2008 року. Шлюб між сторонами було розірвано рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 серпня 2020 року. Зазначає, що вищезазначена квартира була придбана нею шляхом укладання із ПП «Магнат 1У», в особі директора Скрипник І.В., договору без номеру від 05 листопада 2007 року на дольову участь у будівництві, відповідно до якого забудовник зобов'язується передати дольовику у власність квартиру у вищевказаному будинку. Враховуючи, що реєстрація права власності за нею на вказану квартиру була здійснена в період перебування останньої у шлюбі з відповідачем, вона не може укласти договір відчуження квартири. За вказаних обставин просила визнати квартиру АДРЕСА_2 , її особистою приватною власністю.
Представник позивача звернулась до суду із заявою, в якій позов підтримала та просила розглянути справу у її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився без поважних для суду причин. Суд, зі згоди представника позивача, ухвалив продовжити розгляд справи у відсутності відповідача та провести заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, подавши до суду заяву, в якій вказала, що вона вирішила подарувати позивачу квартиру, оскільки перебувала на заробітках за кордоном та заробила необхідну суму коштів. В подальшому відшукавши об'єкт нового будівництва, надала позивачу грошові кошти для укладення договору на дольову участь у будівництві. Просила позов задовольнити, а справу розглянути у її відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05 листопада 2007 року позивач уклала договір без номеру з приватним підприємством «Магнат 1У», в особі директора Скрипник І.В., на дольову участь у будівництві .
Пункт 1.1 вказаного договору передбачає, що виконавець приймає дольовика у дольову участь в будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 та зобов'язується передати йому у власність квартиру.
Відповідно до п. 1.2 договору, у збудованому будинку,виконавець зобов'язується передати у власність дольовику квартиру площею 55,555 м2.
Пунктом 1.3 договору вказується, що дольовик зобов'язується здійснити фінансування будівництва квартири зазначеного в п. 1.2 договору, в сумі та порядку, що передбачено цим договором.
З додатку № 1 до договору на дольову участь у будівництві вбачається, що позивач 05 листопада 2007 року внесла 100% суми долі в будівництві будинку по АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки № 53 від 05 травня 2015 року, виданою приватним підприємство «Магнат 1У» позивачем повністю виконанні зобов'язання згідно Договору без номеру від 05 листопада 2007 року про дольову участь у будівництві житлового будинку, який розташовано по АДРЕСА_1 . Розрахунок виконано в повному обсязі та вчасно, претензій з цим договором немає.
11 січня 2008 року у виконавчому комітеті Димківської сільської ради Глибоцького району, Чернівецької області було укладено шлюб між позивачем та відповідачем, який в подальшому було розірвано рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 серпня 2020 року.
Рішенням державного реєстратора № 23744377 від 18 серпня 2015 року було задоволено заяву позивача та зареєстровано за нею право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 42433784 від 18 серпня 2015 року.
Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) до шлюбу або за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Відповідно до роз'яснень наданих 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
При цьому судом враховуються правові позиції Верховного Суду України з аналогічних спорів, в яких Верховний Суд роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. У разі придбання майна у період шлюбу, але за особисті кошти таке майно не може вважатись смільним мацном подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за чиї кошти воно придбане.
У відповідності до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 319 ч.1 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Об'єктом власності особи може бути зокрема житло - жилий будинок, садиба, квартира (ст.ст. 379, 382 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права (ст. 391 ЦК України).
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Оцінюючи у сукупності досліджені докази та враховуючи,що судом не здобуто належних і допустимих доказів про належність нерухомого майна до об'єктів спільної сумісної власності подружжя, оскільки спірне майно було придбано позивачем до шлюбу із відповідачем, а під час шлюбу лише оформлялось право власності на вказане майно, то заявлені вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 57, 60 Сімейного кодексу України, ст.ст. 316, 317, 319, 379, 382, 392 ЦК України, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_2 , особистою приватною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач може подати до Новоселицького райсуду заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Ляху Г.О.