Справа №718/2919/21
Провадження №1-кп/718/161/21
14.02.2022 року м. Кіцмань Чернівецької області
Кіцманський районний суд Чернівецької області ускладі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
представників потерпілої - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши в підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021251060000396 від 16.09.2021р. відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрованого та проживає в АДРЕСА_1 , машиніста Сторожинецької служби автомобільних доріг, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, -
встановив:
До Кіцманського районного суду Чернівецької області передано обвинувальний акт укримінальному провадженні № 12021251060000396 від 16.09.2021р. відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України.
До початку підготовчого судового засідання трудовий колектив філії «Сторожинецький автодор» звернувся до суду з клопотання про передачу ОСОБА_3 на поруки. Свої доводи обгрунтовує тим, що ОСОБА_3 вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, щиро розкаявся, позитивно характеризується, є пенсіонером та членом цього трудового колективу з 25.04.2005 року.
Під час підготовчого судового засідання представник потерпілої - адвокат ОСОБА_7 заявив відвід прокурору ОСОБА_8 , який обгрунтував тим, що ОСОБА_8 як процесуальний керівник у цій справі не вжив заходів щодо швидкого, всебічного, повного та неупередженого розслідування даного кримінального провадження, що призвело до безпідставної, на думку скаржника, перекваліфікації дій ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України.
Також під час підготовчого судового засідання представник потерпілої - адвокат ОСОБА_7 заявив клопотання про повернення обвинувального акту у цьому кримінальному провадженні прокурору. Свою вимогу обгрунтував тим, що орган досудового розслідування допустив неповноту, однобічність, необ'єктивність та упередженість досудового розслідування, грубі порушення прав потерпілого ОСОБА_10 , що призвело до безпідставної, на думку потерпілої сторони, кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ст. 124 КК України, оскільки вважає, що дії останнього повинні кваліфікуватися за ч.1 ст. 121 КК України. Саме такий висновок випливає із змісту самого обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_10 , нанісши невстановленим предметом один удар в ділянку голови ОСОБА_3 , отримав від нього приблизно 15 травмуючих дій в лежачому положенні та не міг чинити будь-яке протиправне посягання, тому стану необхідної оборони у обвинуваченого ОСОБА_3 не було, а мало місце «забиття» потерпілого ОСОБА_10 .. Окрім того, потерпіла сторона повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпілий ОСОБА_10 через отримані від обвинуваченого ОСОБА_3 травми помер, на підтвердження надала копію свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_1 від 09.02.2022р..
Прокурор залишив на розсуд суду клопотання про передачу ОСОБА_3 на поруки та заперечив проти задоволення клопотань потерпілої сторони про відвід прокурору та повернення обвинувального акту прокурору. Пояснив, що потерпілі оскаржували його дії у Офіс Генерального Прокурора та Чернівецьку обласну прокуратуру, за результатами перевірки наглядового провадження у цьому кримінальному провадженні порушень вимог КПК України в його діях не встановлено. Окрім того, потерпілі не оскаржували його дії в порядку ст. 303 КПК України. Пояснив, що обвинувальний акт складений відповідно до вимог КПК України.
Обвинувачений та його захисник підтримали клопотання про передачу обвинуваченого на поруки та заперечили проти задоволення клопотань потерпілої сторони.
Потерпіла та її представники заперечили проти задоволення клопотання про передачу обвинуваченого на поруки та підтримали свої клопотання.
Вислухавши думку учасниківпровадження, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, і вказані вимоги є обов'язковими для їхвиконання слідчим і прокурором.
Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.
Відповідно до ч. 4 ст. 291 КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд вправі дослідити та перевірити лише обвинувальний акт з додатками.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 16 вересня 2021 року близько 16-ї години знаходячись в лісовому масиві Вашківецького лісництва Берегометського ЛМГ, що в межах с. Брусенки неподалік вулиці Стефаника Вижницького району, Чернівецької області, де виявив свою знайому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якою перебував в інтимних стосунках, разом з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителем с. Тарасівці, Чернівецького району Чернівецької області, після чого на ґрунті ревнощів та раптово виниклих неприязних стосунків вчинив конфлікт з ОСОБА_10 , під час якого останній, за допомогою невстановленого слідством предмета із круглою поверхнею (дерев'яної палиці, металевої труби), наніс один удар в потиличну ділянку голови ОСОБА_3 .
Після чого ОСОБА_3 відібрав у ОСОБА_10 вказаний предмет із круглою поверхнею, з метою подальшого припинення нанесення йому тілесних ушкоджень, захищаючись від суспільно небезпечного посягання, перевищуючи при цьому межі необхідної оборони, тримаючи в руці предмет із круглою поверхнею (дерев'яна палиця, металева труба) завдав ОСОБА_10 вказаним предметом не менше двох ударів в область голови, внаслідок чого спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження, тяжкість яких явно не відповідає небезпечності посягання в обстановці захисту, тим самим спричинив садна м'яких тканин тулуба, верхніх кінцівок, нижніх кінцівок, правої кисті; гематом правої китиці; садна обличчя та волосистої частини голови; рубані лінійні рани м'яких тканини тімяно-скроневої ділянки справа; лінійну рану над вушною раковиною справа; у-подібну рубану рану м'яких тканин тім'яної ділянки; 2-і забійні лінії рани м'яких тканин потиличної ділянки; пара орбітальної гематоми з обох сторін; множинні переломи склепіння черепа; багато уламкові вдавленні переломи кісток тьмяно-скроневої ділянки справа з переходом на основу; перелом виличних кісток; забій головного мозку і які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення.
Після спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, а потерпілий залишився на місці події, де в подальшому був виявлений працівниками поліції та бригадою ШМД, у важкому стані доставлений до реанімаційного відділення ЛШМД м. Чернівці.
Як зазначив у підготовчому судовому засіданні прокурор та підтвердив обвинувачений ОСОБА_3 , останньому ОСОБА_10 було завдано один удар в область голови, що і стало початком конфлікту, і з приводу цього було зареєстровано кримінальне провадження на ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 125 КК України, яке було закрито у зв'язку із відмовою потерпілого від обвинувачення. Тобто, покійний потерпілий ОСОБА_10 наніс один удар обвинуваченому ОСОБА_3 ..
Водночас, потерпілому ОСОБА_10 за результатами конфлікту обвинуваченим ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження у виді садна м'яких тканин тулуба, верхніх кінцівок, нижніх кінцівок, правої кисті; гематом правої китиці; садна обличчя та волосистої частини голови; рубані лінійні рани м'яких тканини тімяно-скроневої ділянки справа; лінійну рану над вушною раковиною справа; у-подібну рубану рану м'яких тканин тім'яної ділянки; 2-і забійні лінії рани м'яких тканин потиличної ділянки; пара орбітальної гематоми з обох сторін; множинні переломи склепіння черепа; багато уламкові вдавленні переломи кісток тьмяно-скроневої ділянки справа з переходом на основу; перелом виличних кісток; забій головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення.
Отже, потерпілому ОСОБА_12 обвинуваченим ОСОБА_3 завдано щонайменше 18 ударів, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Згідно з ч. 3 ст. 36 КК, перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров'я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад, наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом відсуспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.
Проте, за результатами перевірки обвинувального акту, враховуючи кількість та тяжкість нанесених потерпілому ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, його смерть 07.02.2022р, суд доходить висновку, що визначальним у поведінці ОСОБА_3 було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому ОСОБА_10 , розправитися над ним, такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони чи перевищення її меж та потребують оцінки і кваліфікації на загальних підставах.
Тому слідчий та прокурор виклавши фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3 кримінального правопорушення саме у такій редакції в обвинувальному акті, допустили істотні суперечності між фабулою обвинувачення та його правовою кваліфікацією, цим самим створивши невідповідність обвинувального акту п. 5 ч.2 ст. 291 КПК України.
Окрім того, поза увагою органу досудового розслідування залишився викладений ним в обвинувальному акті факт залишення обвинуваченим ОСОБА_3 в небезпеці потерпілого ОСОБА_10 .
Вказані вище недоліки обвинувального акту перешкоджають суду призначити його судовий розгляд, у зв'язку з чим він підлягає поверненню прокурору відповідно до ст. 314 ч. 3 п. 3 КПК України для приведення його у відповідність з вимогами кримінального процесуального закону. У зв'язку із цим клопотання потерпілої сторони про повернення обвинувального акту прокурору підлягає задоволенню.
З приводу заяви представника потерпілої про відвід прокурору ОСОБА_8 - суд зазначає наступне.
Правовий статус і повноваження прокурора у кримінальному процесі визначені ст. 36 КПК України, відповідно до частини першої якої прокурор здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Питання керівництва досудовим розслідуванням, проведення конкретних слідчих дій відносяться до дискреційних повноважень прокурора ОСОБА_8 , і незгода із його процесуальними рішеннями не утворює підставу для відводу прокурора.
Тому заява представника потерпілої про відвід прокурора ОСОБА_8 задоволенню не підлягає.
У зв'язку із поверненням обвинувального акту прокурору з підстав його невідповідності п. 5 ч.2 ст. 291 КПК України, клопотання трудового коллективу філії «Сторожинецький автодор» про передачу обвинуваченого ОСОБА_3 на поруки суд залишає без розгляду.
Керуючись ст.ст. 291, 314-317 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання трудового колективу філії «Сторожинецький автодор» про передачу обвинуваченого ОСОБА_3 на поруки - залишити без розгляду.
Заяву представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 про відвід прокурора ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Клопотання представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту прокурору - задовольнити, обвинувальний акт № 12021251060000396 від 16.09.2021р. відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України,- повернути прокурору.
Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд Чернівецької області протягом семи діб з моменту проголошення.
Суддя Кіцманського районного суду
Чернівецької області ОСОБА_13