Провадження № 2/712/110/22
Справа № 712/8326/20
02 лютого 2022 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.
при секретарі - НАГАЄВСЬКІЙ В.Б.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (адреса: м. Київ, вул. Артема 15), Товариства з обмеженою відповідальністю «Спекртрум Ессетс» (адреса: м. Київ, Кловський узвіз 7, поверх 5), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Ії Володимирівни (адреса: АДРЕСА_3), третя особа: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, скасування запису про іпотеку і зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся з позовом до відповідачів про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, скасування запису про іпотеку і зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що 23.11.2005 року між ним та Філією ВАТ КБ «Надра» Черкаським регіональним управлінням був укладений Кредитний договір № 08/2005/840к637, про надання у тимчасове користування кредитних коштів в розмірі 21 000 доларів США на придбання квартири АДРЕСА_1 .
В забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору між Філією ВАТ КБ «Надра» Черкаське РУ та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки № 08/2005-840з637. А також укладено між ОСОБА_2 та Філією ВАТ КБ «Надра» Черкаське РУ Договір поруки.
Вказує, що кредитні кошти він не отримував, а вони були видані продавцю квартири в національній валюті - в гривні в розмірі 106 050 грн. Цільовим використанням кредитних коштів були споживчі цілі - придбання нерухомості на території України (п. 1.2Кредитного договору).
20.07.2020 року від ТОВ «Спектрум Ессетс» він отримав вимогу від 24.06.2020 року виконати порушене зобов'язання та з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки і повідомленням про укладення між ПАТ «КБ Надра» та ТОВ «Спектрум Ессетс» Договору про відступлення права вимоги № GL3N017513 від 15.05.2020 року, відповідно до якого ТОВ «Спектрум Ессетс» стало новим кредитором за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_1 , що виникли згідно кредитного договору № 08/2005/840к637 від 23.11.2005 року та усіх похідних від нього договорів.
Вважає, що ні кредитним договором, ні договором поруки, ні договором іпотеки не передбачено відступлення права вимоги від банка до третіх осіб за кредитними зобов'язаннями, тому будь-які відступлення права вимоги за такими кредитними зобов'язаннями порушують умови кредитного договору та акти цивільного законодавства, і є недійсними.
На думку позивача зміст укладених договорів про відступлення права вимоги мають безумовні ознаки договору факторингу і відповідають визначенню, що міститься у статті 1077 ЦК України. Право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором перейшло до другого відповідача, до юридичної особи, яка не має повноважень на здійснення фінансових операцій, як кредитор, в межах правовідносин, що виникають на підставі кредитних договорів та договорів іпотек. Тому ТОВ «Спектрум Ессетс» не мало права на укладення такого договору. Вважає, що зазначений договір суперечать вимогам чинного законодавства України, що є підставою для визнання його недійсними.
У зв'язку із чим просить визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги № GL3N017513 від 15.05.2020 року, укладений між ПАТ «КБ Надра» та ТОВ «Спектрум Ессетс», та застосувати наслідки недійсності правочину.
Ухвалою від 02 вересня 2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
22.10.2020 року відповідачем ТОВ «Спектрум Ессетс» подано відзив на позовну заяву.
30.11.2020 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» подано письмові пояснення щодо позову.
Ухвалою від 22 березня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач до судового засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в режимі відеоконференції позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити.
Представник відповідача ТОВ «Спектрум Ессетс» до судового засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова І.В. до судового засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Третя особа ОСОБА_2 до судового засідання не з'явилася, причини неявки суду не відомі, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.
В судовому засіданні встановлено, що 23 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір № 08/2005/840к637, згідно якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 21 000 доларів США з цільовим призначенням - на придбання нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .
На забезпечення виконання умов кредитного договору, 23 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 19198. Предметом договору іпотеки являється квартира АДРЕСА_1 . А також 23 листопада 2005 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» укладено Договір поруки, за яким поручитель поручився перед кредитором за неналежне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, що витікають з Кредитного договору № 08/2005/840к637 від 23 листопада 2005 року.
15 травня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» було укладено договір № GL3N017513 про відступлення прав вимоги, згідно якого до ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» перейшло право вимоги, зокрема, і по кредитному договору № 08/2005/840к637 від 23 листопада 2005 року, а також за договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором.
Позивач вважає, що вказаний договір суперечать вимогам чинного законодавства України. Зокрема, як на підставу своїх вимог посилався на те, що спірний договір відступлення права вимоги містить безумовні вимоги договору факторингу і відповідає визначенню, що містить стаття 1077 ЦК України, тому враховуючи те, що ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» не має повноважень на здійснення фінансових операцій, як кредитор, в межах правовідносин, що виникають на підставі кредитних договорів та договорів іпотек спірний договір є недійсним.
Оцінюючі надані сторонами докази, суд виходить з наступного.
За статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до Договору про відступлення прав вимоги від 15 травня 2020 року сторони погодили, що за соєю правовою природою цей Договір є правочином з передавання Банком шляхом продажу прав вимоги, визначених у цьому Договорі, новому кредиторові (відступлення права вимоги).
Пунктом 1 Договору визначено, що за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорам (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру і додатку № 1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та порядку, визначених цим Договором.
Так, за своєю правовою природою відступлення права вимоги (цесія) означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, так і оплатним.
У останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки ст. 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так умовами п.2 Договору про відступлення прав вимоги, укладеного між Відповідачами передбачено, що за цим Договором новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно п. 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за основними договорами, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників тощо.
Згідно п. 4 Договору сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього Договору новий кредитор сплачує Банку грошові кошти в сумі 15 600 000,01 грн. Ціна Договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до п. 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону). Переможцем яких став Новий кредитор.
Отже, між сторонами - ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» - мало місце укладання договору про відступлення права вимоги, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу права вимоги.
Норми цивільного права не встановлюють суб'єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов'язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.
Разом з тим, відносини факторингу регулюються нормами глави 73 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.
Водночас, щодо суб'єктного складу таких правовідносин у частині третій статті 1079 ЦК України зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг є фінансовою послугою.
Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 вказаного Закону).
Законодавець визначив факторинг як кредитну операцію, про що зазначено у ст. 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність". Виходячи із системного аналізу зазначених норм матеріального законодавства договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.
Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у нормі статті 1077 ЦК України визначений як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов'язання під фінансування.
Однією із відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення право вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження за плату, тобто взамін права вимоги, клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов'язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними.
Договір факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги мають відмінності і у строках дії таких договорів. Договір купівлі-продажу права грошової вимоги припиняє свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор оплатив її вартість. Договір факторингу діє і після того як фактор оплатив клієнту вартість грошової вимоги, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту коли боржник (або клієнт, в разі якщо це передбачено договором факторингу) виплатить факторові кошти за первісним договором.
Між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса - вони базуються на заміні кредитора у зобов'язанні (відступленні права вимоги).
Виходячи з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов'язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків.
У даному випадку спірний договір про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, яким забезпечено виконання зобов'язання за кредитним договором, є оплатним договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, оскільки за укладеним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, з огляду на що ці договори не є договорами про надання фінансової послуги.
Враховуючи викладене, на правовідносини, які склались між сторонами за договором про відступлення права вимоги, який оскаржуються позивачем, не розповсюджується дія Закону України «Про банки і банківську» діяльність, а для укладення договору про відступлення права вимоги новий кредитор не потребує спеціального дозволу (ліцензії), оскільки поняття «придбання права вимоги» не можна вважати тотожним поняттю «надання фінансової послуги».
Також спірний договір не є договором про надання фінансової послуги в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Таким чином, суд дійшов висновку, що між відповідачами було укладено оплатний договір відступлення прав вимоги за кредитним договором, виконання зобов'язання за яким забезпечено іпотечним договором.
Відповідно до ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов'язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним.
Згідно з ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до правової позиції викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Отже, під час розгляду справи судом не встановлено порушень чинного законодавства при укладенні оспорюваного позивачем договору про відступлення прав вимоги.
Крім того, суд також звертає увагу на те, що кредитний договір та договір іпотеки не є припиненими, зобов'язання за кредитним договором залишається невиконаним, яке в силу вимог ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а отже могли бути предметом договору відступлення права вимоги на момент його укладення.
Доказів належного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором та договором іпотеки із сторони позивача не надано.
Суд прийшов до переконання про те, що позивачем також не доведено, що його право або цивільний інтерес (як особи, яка не є стороною вказаного правочину) порушено фактом вчинення оспорюваного правочину, сам факт визнання судом договору про відступлення права вимоги за кредитним договором недійсним не є тим правовим засобом, що ефективно захистить цивільний інтерес позивача та в даному випадку відступлення ПАТ «КБ «Надра» прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами не свідчить про порушення прав позивача, як позичальника та іпотекодавця, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в цивільному суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Отже, суб'єкт, право якого порушено, може захистити його у конкретний спосіб, що передбачений законом або договором. Способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу, які передбачені законом (договором), спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.
Відтак, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження тієї обставини, що від визнання у судовому порядку недійсними оспорюваних договорів залежить подальша можливість законної реалізації позивачем обов'язку щодо погашення заборгованості за кредитними договорами.
Сам по собі факт укладення оспорюваного договору не створює для позивача безумовного обов'язку сплатити борг саме у такому розмірі, який вказано у спірному договорі у ході його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, позивач не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів по основному зобов'язанню (кредитному договору). Таке посилання не є нормою матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, на підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому даний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 12,13,259,263-265,268 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 1077, 1079 ЦК України -
ОСОБА_1 у задоволенні позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 14 лютого 2022 року.