Справа № 347/2726/21
Провадження № 2/347/197/22
10 лютого 2022 року м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області у складі
головуючого судді - Гордія В.І.,
з секретарем - Корбутяк Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Сторони в шлюбі мають повнолітнього сина та одну неповнолітню дитину: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивує тим, що спільне життя з відповідачкою останнім часом у них погіршилося через постійне перебування дружини за межами України. Місце свого постійного проживання відповідачка відвідує зрідка, що негативно впливає на їх сімейні відносини. Вважає, що шлюб носить формальний характер і примирення між ними неможливе.
В судове засідання позивач та його представник адвокат Лазоришин І.І. не з'явилися, від представника позивача до суду поступила заява про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги просить задоволити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка ОСОБА_2 , яка була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явилася, причин неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подавала.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів,що відповідає положенням ст.ст. 280-282 ЦПК України.
Таким чином, судом прийнято рішення про розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних доказів у справі, без фіксування процесу технічними засобами, що не суперечить та відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно до ч.2 ст.104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя, що передбачено ч.1 ст.110 СК України.
Згідно до ст.112 Сімейного кодексу України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як встановлено судом, сторони зареєстрували шлюб 05.11.2001 року у виконавчому комітеті Вербовецької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, про що було зроблено актовий запис №23,що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 виданим 17.12.2021 року (а.с.3). Однак, на даний час, зазначені в позовній заяві обставини свідчать про те, що надії на збереження сім'ї немає, а шлюб між сторонами носить формальний характер. Крім того, позивач миритися не бажає, а відповідачка в судове засідання не з'явилася і свою думку з цього приводу не висловила.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
А тому, з урахуванням вищенаведених обставин та в інтересах сторін, шлюб між сторонами слід розірвати, оскільки шляхів для збереження сім'ї суд не вбачає.
Згідно до ч.2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ст.113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. У позовній заяві клопотання з цього приводу, не заявлено.
Водночас, статтею 160 СК України передбачено право батьків на визначення місця проживання дитини. Зокрема, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Зважаючи на заявлені вимоги, а також те, що відповідачка в судове засідання не з?являлася і свою позицію з цього приводу не висловила, суд вважає, що неповнолітню дитину слід залишити на вихованні та проживанні з батьком ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, на підставі ст. 51 Конституції України, ст.ст. 104, 110-112, 113 СК України, та керуючись ст.ст. 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 05.11.2001 року у виконавчому комітеті Вербовецької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, про що було зроблено актовий запис №23- розірвати.
Неповнолітню дитину: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити на виховання батьку ОСОБА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте Косівським районним судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В.І. ГОРДІЙ