Справа № 206/548/22
Провадження № 2-з/206/36/22
11.02.2022 м. Дніпро
Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Маштака К.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олексійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
11.02.2022 до Самарського районного суду м. Дніпропетровська разом з позовною заявою надійшла заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олексійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Заява мотивована тим, що виконавчий напис, що оскаржується в суді має очевидні вади законності, існує висока вірогідність того, що невжиття заходів забезпечення позову під час примусового виконавчого провадження, якщо його не зупинити, знівелює сенс правового захисту, оскільки з позивача будуть стягуватись грошові кошти (зарплата та пенсія), на які він живе і лікується. Ефективність правового захисту в такому випадку буде втрачена, можливе рішення суду про скасування виконавчого напису нотаріуса буде виконати неможливо, оскільки його позитивні наслідки будуть знівельовані продажем та втратою майна (грошових коштів) позивача, яке в даному позові намагається захистити останній. Вбачається необхідним забезпечити позов, шляхом зупинення стягнення по виконавчому документу та виконавчому провадженню № 68346016 від 25.01.2022. Після забезпечення позову існує висока вірогідність того, що до моменту фізичного отримання ухвали суду про забезпечення позову заявник, заявою поверне виконавчий документ стягувачу та передасть формально на виконання іншому приватному виконавцю в сусідньому кабінеті. Отже існує необхідність заборони передавати виконавче провадження іншому виконавцю та повертати виконавчий документ, оскільки без заборони це робити виникне необхідність знову звертатись до суду з новою заявою. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Щодо зустрічного забезпечення позову позивач зазначив, що у випадку вжиття заходів забезпечення позову, відповідачу не будуть спричинені збитки, оскільки законність його вимог очевидно необґрунтована. Враховуючи викладене, позивач просив зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М. від 22.12.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 30042, щодо стягнення з позивача заборгованості на користь відповідача, що виникла по кредитному договору № 24.09.20-100001154 від 24.09.2020 між позивачем та відповідачем та заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенку Ю.О. проводити стягнення по ВП № 68346016, повертати виконавчий документ стягувачу чи передавати іншим приватним виконавцям до моменту набуття рішенням суду законної сили.
Ознайомившись із змістом заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, зміст і форма відповідної заяви про забезпечення позову має відповідати вимогам, викладеним у ст. 151 ЦПК України.
Дослідивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову суд вважає, що заяву слід повернути позивачу з наступних підстав.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Так, позивачем не зазначено свої номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відповідного предмету позову (позови до стягувача про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса), що узгоджується з запропонованим видом забезпечення, що унеможливлює виконання судом обов'язку щодо пересвідчення в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також унеможливлює надання судом об'єктивної оцінки щодо відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Суд критично ставиться до твердження позивача щодо того, що якщо не зупинити виконання виконавчого напису, це знівелює сенс правового захисту, оскільки з позивача будуть стягуватись грошові кошти (зарплата та пенсія), на які він живе і лікується, що ефективність правового захисту в такому випадку буде втрачена, що можливе рішення суду про скасування виконавчого напису нотаріуса буде виконати неможливо, що існує необхідність заборони передавати виконавче провадження іншому виконавцю та повертати виконавчий документ, адже до заяви не долучено жодного доказу, що підтверджують такі твердження.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника та його представника.
Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги.
Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення.
В порушення п. 5 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.
В порушення п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, яке є гарантією захисту прав та інтересів відповідача та має забезпечити відшкодування збитків відповідача, що можуть бути спричинені забезпеченням позову, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, оскільки підстави для застосування зустрічного забезпечення має вирішуватись судом, тоді як позивач має виконувати вимоги, передбачені п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, щодо зазначення необхідної інформації.
У принципі 7 доповіді Асоціації міжнародного права «Про забезпечувальні і запобіжні заходи в міжнародному цивільному процесі», ILA,1996) зазначається, що суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті застосування забезпечувальних заходів.
Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, то зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично це є збереженням існуючого стану «status-quo» між сторонами до ухвалення кінцевого рішення суду.
В той же час, згідно зі ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З аналізу вищенаведених норм ЦПК України вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідачів, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Питання вжиття заходів зустрічного забезпечення вирішуються судом, який остаточно і визначає захід зустрічного забезпечення, який має бути вжитий в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи. Заявник не наділений правом на вирішення доцільності застосування зустрічного забезпечення, тобто вказані заходи застосовуються не за ініціативою заявника. Заявник зобов'язаний лише зазначити в заяві про забезпечення позову пропозицію щодо зустрічного забезпечення, зокрема, щодо розміру грошової суми, яку він може внести на депозитний рахунок суду. Дана пропозиція враховується судом при визначенні остаточного розміру зустрічного забезпечення. У разі якщо заявник не має можливості внести відповідну суму, він має повідомити суду поважні причини відсутності такої можливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
В порушення ч. 2 ст. 151 ЦПК України, заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України третіх осіб., адреси електронної пошти відповідача.
Крім того, згідно п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 12 ст. 28 ЦПК України, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Однак, заява не містить жодного обґрунтування та доказу звернення позивача саме до Самарського районного суду м. Дніпропетровська.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Окрім того, суд звертає увагу, що ЦПК України передбачає подання заяви про забезпечення позову, а не заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам зазначеним у ст. 151 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 149-153, 157, 260-261, 263, 353 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олексійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя К.С. Маштак