Єдиний унікальний номер судової справи 201/2056/20
Номер провадження 1-кп/201/172/2022
01 лютого 2022 року м. Дніпро
вул. Паторжинського, 18 а
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в рамках кримінального провадження, відомості про яке 03 січня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650000024 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
встановив:
В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке 03 січня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650000024 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
В судовому засіданні відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України судом поставлено на обговорення питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою до спливу двомісячного терміну.
Прокурор ОСОБА_3 вважав за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від чотирьох до шести років, а тому є підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Крім того, прокурор зазначив, що перебуваючи на волі, ОСОБА_4 , може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, які ще не допитані в суді. А також посилався на те, що у ОСОБА_4 відсутні міцні соціальні зв'язки в місці його проживання, відсутнє постійне місце роботи та джерело доходу.
Також додав, що відносно обвинуваченого до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська направлений обвинувальний акт за ч. 2 ст. 187 КК України, що свідчить про те, що ОСОБА_4 може вчинити нові умисні кримінальні правопорушення з корисливих мотивів.
Таким чином, на переконання прокурора, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики не втратили свою актуальність та продовжують існувати, а тому є доцільним продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти продовження його підзахисному строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив змінити його підзахисному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Також захисник ОСОБА_5 просив долучити до матеріалів кримінального провадження стислий виклад рішення ЄСПЛ від 02.12.2021 року, та врахувати його під час вирішення питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримав позицію свого захисника у повному обсязі та просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що переховуватися від суду не буде.
Обвинувачений ОСОБА_6 залишив вирішення питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою на розсуд суду.
Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Так, відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2020 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів до 03 березня 2020 року, який в подальшому був неодноразово продовжений.
Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування наведених ним ризиків, суд вважає, що прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що такі ризики, як можливі спроби обвинуваченого ОСОБА_4 переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілого та свідків не зменшилися на час розгляду питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, і продовжують існувати, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від чотирьох до шести років, при цьому, судом враховуються дані про особу обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи і джерела доходу.
При цьому, під час оцінки ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії» (W. v Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду обвинуваченого ОСОБА_4 .
Поряд із цим, оцінюючи можливість впливу на потерпілого та свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Отже, наведені дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_7 переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_8 та свідків, які ще не допитані у суді, ступень яких є досить високою.
Разом із цим, на переконання суду, прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що продовжує існувати ризик можливих спроб обвинуваченого ОСОБА_4 вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній також підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України і обвинувальний акт стосовно останнього направлений до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, що, у свою чергу, може характеризувати обвинуваченого, як особу, схильну до вчинення злочинів, а, отже, дає достатні підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Таким чином, суд погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.
Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими злочину, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватими, суд приходить до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, що виправдовує продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Поряд із цим, під час вирішення питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд не може врахувати доводи сторони захисту стосовно наявності рішення ЄСПЛ щодо неналежних умов тримання під вартою та копію стислого викладу рішення ЄСПЛ (за заявою № 55390/20 та 3 інші заяви) від 02 грудня 2021 року, надану захисником ОСОБА_5 , оскільки виходячи з наданих документів, зокрема, стислого викладу рішення неможливо однозначно дійти висновку, що вказане рішення стосується ОСОБА_4 .
Таким чином, ураховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни щодо обвинуваченого ОСОБА_4 раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання обвинуваченого під вартою закінчується 05 лютого 2022 року, вважає за доцільне продовжити тримання ОСОБА_4 під вартою строком на 60 днів до 01 квітня 2022 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 182, 183, 199, 331, 369-372, 395 КПК України, суд, -
постановив:
Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 01 квітня 2022 року включно.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, є 01 квітня 2022 року включно.
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 16 годині 30 хвилин 03 лютого 2022 року.
Суддя ОСОБА_1