Справа № 481/813/20
Провадж.№ 6/481/1/2022
"08" лютого 2022 р. м. Новий Буг
Новобузький районний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді Ціпивко І.І., з участю секретаря судового засідання Асмолової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Новий Буг Миколаївської області заяву представника заявника адвоката М'якенького С.В., поданої в інтересах ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню,
з участю заявника ОСОБА_1 , його представника адвоката М'якенького С.В. та стягувача ОСОБА_2 ,
встановив:
суть питання, що вирішується ухвалою
заявник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, якою просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 26.06.2020 року у справі № 481/813/20.
В обґрунтування вимог заяви посилається на те, що за судовим наказом від 26.06.2020 року у справі № 481/813/20 із ОСОБА_1 вирішено стягувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей. Після видання такого наказу ситуація з утримання дітей змінилася, а саме ОСОБА_2 не проживає із дітьми, а діти проживають разом із ним та перебувають на його утриманні.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2021 року, матеріали заяви передано судді Ціпивко І.І.
Ухвалою судді від 09.12.2021 року заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.
07.02.2022 року через канцелярію суду адвокат М'якенький С.В. надіслав заяву, якою повідомив про те, що з 04.01.2022 року дочка ОСОБА_4 проживає із матір'ю ОСОБА_2 . Відтак, оспорюваний судовий наказ про стягнення аліментів із заявника має бути визнано таким, що не підлягає виконанню частково. Тому, просив суд постановити ухвалу про визнання судового наказу Новобузького районного суду від 26.06.2020 у справі № 481/813/20 таким, що не підлягає виконанню частково, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 та абзац перший резолютивної частини оспорюваного судового наказу викласти в новій редакції, яка передбачає стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не мене 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 09.12.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягувач ОСОБА_2 надіслала до суду письмове заперечення на заяву, у якому зазначила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 , який 20 липня 2020 року було розірвано. Після розірвання шлюбі діти проживали із нею та перебували на її утриманні. Тому Новобузьким районним судом за її заявою було видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей. Через те, що вона втратила роботу та залишилася без коштів для існування, заявник аліменти не сплачував, тому для забезпечення дітей вона змушена була поїхати на заробітки у Польшу. Дітей залишила із її матір'ю, а їх бабусею. Скориставшись її відсутністю ОСОБА_1 забрав дітей до себе проживати у с. Ганнівку Баштанського району Миколаївської області. Повернувшись у січні 2022 року вона дочку ОСОБА_4 забрала, а син ОСОБА_5 виявив бажання ще пожити у батька.
У судовому засіданні адвокат М'якенький С.В. заяву підтримав, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у ній та просив задовольнити її частково з урахуванням викладеного у поданій ним заяві від 07.02.2022 року
Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав думку свого преставника.
Стягувач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечила та надала пояснення аналогічні тим, що викладені у її письмовому запереченні на заяву.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що заяву слід вирішити на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду заяви.
Встановлені судом обставини та відповідні їм правовідносини
Судом установлено, що 26 червня 2020 року суддею Новобзуького районного суду у справі № 481/813/20 було видано судовий наказ, яким вирішено стягувати із з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 . На користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 18 червня 2020 року і до повноліття дитини.
Згідно постанови старшого державного виконавця Новобузького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження за № 2470271 з приводу примусового виконання судового наказу № 481/813/20 від 26.06.2020 року.
Відповідно до довідки про склад сім'ї № 536, виданої 22.11.2021 року Софіївською сільською радою Новобузького району Миколаївської області, до складу сімї, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , вїходять: ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 .
Згідно довідки Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області № 1467/02.01.03 від 10.11.2021 року, факт проживання дітей: ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у родині батька ОСОБА_1 становм на 09.11.2021 року підтверджено вчителем Ганнівської гімназії Софіївської сільської ради, яка надала особові справи дітей, що подав батько разом із заявами про зарахування дітей до навчального закладу.
Довідками Ганнівської гімназії Софіївської сільської ради №№ 1 та 2 від 19.01.2022 року встановлено те, що ОСОБА_7 , 2008 року народження, дійсно навчається у 8 класі гімназії, а ОСОБА_8 , 2013 року народження, навчалася у 3 класі гімназії у період з 08.11.2021 року по 04.01.2022 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 по аліментах станом на 01.01.2022 року становить 26522,99 гривень
Закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу та мотиви, з яких суд дійшов висновків
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України у судовому наказі зазначаються повідомлення про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Відповідно до ст. 173 ЦПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
За приписами частин 1, 2 статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Таким чином, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
При цьому, словосполучення «або з інших причин» стосується саме відсутності (припинення) обов'язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов'язання визначені главою 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.
З аналізу наведених норм процесуального права вбачається, що законодавцем передбачено у судовий спосіб захист прав боржника у разі якщо стягувач не визнає відсутність обов'язку боржника.
Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого документа - судового наказу таким, що не підлягає виконанню, заявник посилався на те, що одна дитина проживає разом з ним та перебуває на його утриманні.
На думку заявника, факт проживання однієї дитини разом з ним свідчить про припинення у нього обов'язку з виконання судового наказу про стягнення аліментів на цю дитину.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріали справи не містять належних доказів припинення зобов'язань ОСОБА_1 за судовим наказом, яким з нього стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей.
Крім цього, судом встановлено, що заява про видачу судового наказу подана матір'ю дитини про стягнення аліментів з батька дитини відповідала за формою та змістом вимогам статті 163 ЦПК України та відповідала критеріям визначеним в статті 161 ЦПК України в частині вимог, за якими може бути видано судовий наказ.
Відтак суд вважає, що немає правових підстав для визнання судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей таким, що не підлягає виконанню, оскільки існує судове рішення, а саме судовий наказ, який набрав законної сили, а тому у відповідності до вимог ст. 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов'язковим до виконання.
Законодавцем визначено підстави припинення обов'язку зі сплати аліментів на підставі судового рішення.
Так, статтею 273 Сімейного кодексу України визначено, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Аналіз вказаної норми закону свідчить, що у зв'язку зі зміною обставин, які мають істотне значення, платник аліментів у порядку визначеному законом, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом, має право на звільнення його від обов'язку щодо сплати аліментів.
З наведеного слідує, що факт проживання дитини з батьком, з якого стягуються аліменти на користь матері для утримання дітей, є істотною обставиною та може слугувати підставою для звернення батька до суду з позовом про звільнення від сплати аліментів.
Отже, обставини, на які посилається ОСОБА_1 , як на підставу визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, є істотними, але підлягають доведенню при вирішенні спору про звільнення від сплати аліментів, відповідно ж не вказують на припинення обов'язку зі сплати аліментів.
За статтею 432 ЦПК України дослідженню підлягають не обставини припинення обов'язку за судовим рішенням, а лише докази про припинення такого обов'язку.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалення рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від сплати аліментів може бути підставою для звернення до суду із заявою в порядку ст. 432 ЦПК України, якою регламентовано порядок та підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Також, суд звертає увагу, що за наявності відкритого виконавчого провадження та досягнення між боржником і стягувачем згоди про припинення зобов'язання за судовим наказом, сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ (ч. 2 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження").
Висновки суду
Таким чином, за встановлених обставин, оцінивши наявні у справі докази та надавши належну правову оцінку нормам матеріального та процесуального права, якими регулюються спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки судовий наказ було видано у чіткій відповідності до норм цивільного процесуального Закону, на підставі заяви, яка відповідала за формою та змістом вимогам статті 163 ЦПК України та відповідала критеріям визначеним в статті 161 ЦПК України в частині вимог, за якими може бути видано судовий наказ.
На підставі викладеного, та, керуючись ст.ст. 260, 432 ЦПК України, суд
постановив:
у задоволенні заяви представника заявника адвоката М'якенького С.В., поданої в інтересах ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала складена та підписана суддею 11.02.2021 року.
Суддя І.І.Ціпивко