Справа № 473/485/22
Номер провадження 3-зв/473/2/2022
"14" лютого 2022 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі судді Ротар М.М., розглянувши заяву судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Зубар Наталії Борисівни про самовідвід у розгляді справи №473/485/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП
встановив
10 лютого 2022 року в порядку авторозподілу судді Зубар Н.Б. передано справу № 473/485/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП. Проте суддею Зубар Н.Б. було подано заяву про самовідвід на підставі п.4 ч. 1 ст.75 КПК України.
В обґрунтування даної заяви суддя посилалася на наявність обставин, які впливають на її неупередженість при розгляді даної справи, а саме особа, яка притягується до відповідальності, є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12013160190000150 за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України, яке перебуває в її провадженні та в якому вона є головуючою.
Дослідивши заяву судді Зубар Н.Б. про самовідвід, суддя приходить до такого.
Згідно вимог ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України. У Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня стаття, яка б передбачала самовідвід судді. Проте діючий Кримінальний процесуальний кодекс України має відповідні статті про відвід (самовідвід) судді, та з врахуванням положень практики ЄСПЛ про те, що справи про адміністративні правопорушення прирівнюються до кримінальних проваджень - при розгляді даної заяви про самовідвід слід застосувати аналогію права, зокрема керуватися нормами КПК при вирішенні заяви судді Миронової О.В..
Так, згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналогічно, ч. 1 ст. 21 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
При цьому, заява про відвід (самовідвід) повинна бути вмотивованою, тобто має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема в справі «Білуха проти України» суд, який здійснює провадження по справі повинен бути безстороннім. Відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Декларації прав людини повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ).
У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
При цьому, застосовуючи об'єктивний критерії, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна, ( п. 44. та рішення у справі «Феррантеллі та Сантанджело проти Італії» від 7.08.1996 року).
Водночас, ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого на XI з'їзді суддів України 22.03.2013 року зазначає, що: «Неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді».
Згідно п.1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 N 2006/23 суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою.
Отже, враховуючи викладене, відсутність доказів фактичної наявності упередженості судді (якщо з'являються відповідні сумніви, має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань (або навпаки) стосовно однієї зі сторін у справі), водночас розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не викликає сумнів в неупередженості судді, а тому заява про самовідвід задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 81 КПК України, суддя
ухвалив
в задоволенні заяви судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Зубар Наталії Борисівни про самовідвід у розгляді справи №473/485/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Ротар