Справа № 147/43/22
Провадження № 1-кс/147/46/22
іменем України
11 лютого 2022 року смт Тростянець
Слідчий суддя Тростянецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,
із секретарем ОСОБА_2 , розглянувши скаргу представника потерпілого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 на постанову слідчого СВ Відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУ НП у Вінницькій області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження №12020025300000011 від 21.07.2020 за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 190 КК України,
07 лютого 2022 року до Тростянецького районного суду Вінницької області надійшла скарга представника потерпілого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 на постанову слідчого СВ Відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУ НП у Вінницькій області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження №12020025300000011 від 21.07.2020 за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 190 КК України.
На обґрунтування скарги представник потерпілого вказав, що 06.05.2020 по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 , шляхом зловживання довірою останнього та маючи намір на неповернення матеріальних цінностей, під приводом реалізувати бізнес-проєкт, незаконно заволодів грошовою сумою ОСОБА_3 понад 10000 доларів США.
За вказаним фактом було відкрито кримінальне провадження №12020025300000011 від 21.07.2020 за ознаками кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України. В ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженні кримінальне правопорушення перекваліфіковано з ч. 1 ст. 190 КК України на ч. 2 ст. 190 КК України.
В ході досудового розслідування кримінального провадження представник ОСОБА_3 звернувся до слідчого СВ ВП №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 з клопотанням про дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, клопотання направлялися до ВП №2 14.06.2021 та 28.05.2021, повторне подання було у вересні 2021 року та 04.01.2022, проте всі вони залишились без належного реагування, жодних відповідей від слідчого не було отримано. За даним фактом було подано скаргу на бездіяльність слідчого, однак 25.01.2022 адвокат ОСОБА_4 отримав відповідь, що кримінальне провадження було закрите постановою від 21.07.2021, а тому клопотання не можуть бути задоволені.
Скаржник вважає, що слідчим відбулось явне ігнорування усіх попередньо поданих клопотань та всупереч встановленим нормам КПК України, не було вчасно і у встановлені строки повідомлено про закриття кримінального провадження за №12020025300000011 від 21.07.2020.
Враховуючи наведене просить скасувати постанову, яку отримано лише 25.01.2022, оскільки задля повного та всебічного розгляду кримінального провадження слідчим мало б бути проведено ряд слідчих розшукових дій: 1) надано відповідь про задоволення чи постанову про часткове задоволення/відмову у задоволенні клопотань поданих представником ОСОБА_3 ; 2) здійснити тимчасовий доступ до інформації в електронному та друкованому вигляді з можливістю її вилучення, яка містить охоронювану законом таємницю і перебуває у володінні оператора телекомунікаційного зв'язку ПрАТ «Київстар» та ТОВ «Лайфселл» про з'єднання абонентів стільникового зв'язку (вхідні та вихідні дзвінки, СМС-повідомлення) за номером НОМЕР_1 у період часу з 00.00 год. 01.07.2020 по 00.00 год. по даний час з наступним переліком відомостей: типи з'єднання (вхідні, вихідні дзвінки, SMS, MMS, GPRS, переадресація); дата, час та тривалість з'єднання, з'єднання нульової тривалості номерів А та Б (не прийняті виклики), ІМЕІ мобільних телефонів, якими користувалися абоненти А та Б, азимут та адреса базової станції, тексти СМС-повідомлень; 3) здійснити тимчасовий доступ до інформації в електронному та друкованому вигляді з можливістю її вилучення, яка містить охоронювану законом таємницю і перебуває у державної Прикордонної Служби України; 4) провести допит ймовірного підозрюваного ОСОБА_6 .
Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 07.02.2022 відкрито провадження за скаргою та призначено скаргу до розгляду на 09 лютого 2022 року.
З урахуванням заяви представника скаржника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відкладення судового розгляду скарги, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні (вх. №710/22 від 09.02.2022), судове засідання з розгляду скарги відкладено на 11.02.2022.
В судове засідання представник потерпілого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 не з'явився, проте подав заяву про розгляд скарги за його відсутності (вх. №759/22 від 11.02.2022).
Представник СВ Відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області в судове засідання не прибув, проте слідчим ОСОБА_5 подано заяву про розгляд скарги за його відсутності, висловився, що проти задоволення скарги заперечує (вх. №713/22 від 09.02.2022).
Згідно з вимогами ч. 3 ст.306 КПК України неявка слідчого та прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду скарги по суті.
Слідчим суддею з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, визнано можливим його розгляд у відсутність особи, за скаргою якої здійснюється судове провадження.
Дослідивши подану скаргу та надані слідчим матеріали кримінального провадження №12020025300000011, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.
Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Відповідно до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Приписом ч.1 ст. 24 КПК України гарантовано право кожному на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В силу положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, обов'язок доказування правомірності закриття кримінального провадження лежить на особі, якою винесене процесуальне рішення про закриття кримінального провадження.
Отже, дану скаргу подано належною особою, у строки, передбачені КПК України (скарга направлена до суду 01.02.2022, а.с. 12).
Судом встановлено, що 21.07.2020 на підставі ухвали слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 13.07.2020, якою зобов'язано Тростянецьке ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області внести відомості до ЄРДР за повідомленням ОСОБА_3 з приводу привласнення грошових коштів належних останньому, громадянином ОСОБА_6 шляхом зловживання довірою, відомості про зазначене кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020025300000011 за ознаками ч.1 ст. 190 КК України (а. мат. крим. пров. 1, 5-6). В ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженні кримінальне правопорушення перекваліфіковано з ч. 1 ст. 190 КК України на ч. 2 ст. 190 КК України. У ході досудового розслідування ОСОБА_3 було надано процесуальний статус потерпілого.
Згідно з постановою слідчого СВ ВП №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 від 21.07.2021 закрито кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12020025300000011 від 21.07.2020, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення .
Відповідно до ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
При проведенні досудового розслідування слідчий чи прокурор, з урахуванням конкретних обставин справи, на власний розсуд визначають об'єм перевірочних дій, достатній, за їх переконанням, для прийняття вмотивованого рішення.
Відповідно до ст. 2, 284 КПК України закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
На слідчого суддю, відповідно до норм КПК України, покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то слідчий суддя має звернути увагу на те, чи містить постанова детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить постанова висновки слідчого щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Таким чином, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У п. 42 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 у справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Відповідно до ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети (ч. ч. 1-2 ст. 223 КПК України).
В ході проведення слідчих дій, які передували винесенню постанови про закриття кримінального провадження, а саме зі змісту листа №2625 від 26.06.2020 випливає, що начальник поліції ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_3 зокрема про те, що проведеною перевіркою встановлено, що дійсно 06.05.2018 гр. ОСОБА_6 , 1979 року народження, звернувся з проханням позичити кошти в сумі 10000 доларів США до заявника, натомість пообіцяв допомогти ОСОБА_3 реалізувати бізнес проєкт. Також гр. ОСОБА_6 зобов'язався повернути кошти до 31.12.2019 гр. ОСОБА_3 , якщо не допоможе з бізнес-проєктом. Зі слів заявника гр. ОСОБА_6 бізнес проєкт не реалізував та кошти не повернув. Опитати з даного приводу гр. ОСОБА_6 не представилось можливим, так як останній зі слів його колишньої дружини гр. ОСОБА_8 перебуває на тимчасових заробітках (арк. мат. крим. пров. 18).
22.07.2021 було видано доручення №69/208/01-2020 про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ч. 5 ст. 40 КПК України (арк. мат. крим. пров. 19).
В ході досудового розслідування було здійснено допит потерпілого, що підтверджується Протоколом допиту від 24.07.2020 (арк. мат. крим. пров. 21), зі змісту якого випливає, що 06.05.2020 по вул. Садовій 31, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 , шляхом зловживання довірою останнього та маючи намір на неповернення зазначених матеріальних цінностей, під приводом реалізувати бізнес-проект, незаконно заволодів грошовою сумою ОСОБА_3 понад 10000 доларів США. Підтвердженням неправомірності дій ОСОБА_6 є те, що останній зобов'язувався за вказані кошти належні ОСОБА_3 , до 31.12.2019 реалізувати бізнес-проект і право власності на нього, чого не зробив по теперішній час. Таким чином, громадянин ОСОБА_6 завчасно, маючи умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами, під приводом реалізувати бізнес-проєкт, маючи намір не реалізовувати бізнес-проєкт та не повертати взяті для цього кошти, що належали ОСОБА_3 , незаконно заволодів зазначеною грошовою сумою в розмірі понад 10000 доларів США і розпорядився ними на власний розсуд.
До матеріалів кримінального провадження долучено Розписку від 06.05.2018, зі змісту якої випливає, що ОСОБА_6 , отримав у ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 10000 доларів США для реалізації бізнес-проєкту і оформлення права власності на ОСОБА_3 (свинарний комплекс на 50000 голів). Зобов'язався повернути грошову суму у розмірі 10000 доларів США ОСОБА_3 до 31.12.2019. Розписка написана при свідках: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (арк. мат. крим. пров. 30).
Постановою дізнавача від 25.09.2020 вказану вище розписку визнано речовим доказом та приєднано до кримінального провадження №12020025300000011 (арк. мат. крим. пров. 32).
Зі змісту Рапорта дізнавача, вбачається, що допитати в якості свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не представилось можливим, оскільки номера абонентів не обслуговуються, на виклик до Тростянецького ВП зазначені громадяни не з'явились (арк. мат. крим. пров. 36-37).
05.10.2020 було здійснено допит свідка - ОСОБА_8 , яка є колишньою дружиною ОСОБА_6 , а 01.10.2020 здійснено допит свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , які були свідками передачі грошей ОСОБА_3 . ОСОБА_6 (арк. мат. крим. пров. 38-39, 42-43).
Постановою дізнавача від 19.04.2021 злочин у кримінальному провадженні №12020025300000011 перекваліфіковано з ч. 1 ст. 190 КК України на ч. 2 ст. 190 КК України.
Постановою дізнавача від 20.04.2021 матеріали зазначеного вище кримінального провадження передано керівнику органу досудового розслідування відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.
З матеріалів кримінального провадження, слідчим суддею встановлено, що 31.05.2021 зареєстровано клопотання представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 та надано відповідь щодо результату розгляду №2446/208-21 від 01.06.2021.
21 липня 2021 винесено постанову про закриття кримінального провадження №12020025300000011 від 21.07.2020.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні допитано потерпілого ОСОБА_3 , який повідомив, що для реалізації бізнес-проєкту надав грошові кошти в сумі 10000 доларів США ОСОБА_6 . Станом на 31.12.2019 ОСОБА_6 зобов'язання не виконав, бізнес-проєкт не реалізував та не оформив право власності на ОСОБА_3 . Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 є фізичною особою - підприємцем. Відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. 06.05.2018 ОСОБА_3 відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України уклав з ОСОБА_6 письмовий правочин, оформивши його у формі розписки щодо надання грошових коштів в сумі 10000 доларів США останньому для реалізації бізнес проєкту і оформлення права власності на ОСОБА_3 на будівництво свинарного комплексу на 50000 голів. Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_3 здійснюючи на власний ризик господарську діяльність надав ОСОБА_6 грошові кошти для реалізації бізнес проєкту, уклавши при цьому письмовий правочин, який не був виконаний однією із сторін, в даному випадку наявні цивільно-правові відносини, та відсутній склад кримінального правопорушення шахрайство, вчинене шляхом зловживання довірою.
Перевіряючи надані матеріали на предмет відповідності рішення про закриття кримінального провадження вимогам п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, слідчий суддя зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Обов'язковими елементами складу будь-якого злочину є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність), які оцінюються, не є злочином.
Стаття 190 КК України, за якою порушено кримінальне провадження, встановлює кримінальну відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).
Аналізуючи фактичні дані досудового розслідування, слідчий суддя вважає достатнім акцентувати увагу на тому, і зазначене відображено в тексті оскаржуваної постанови, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 мали місце цивільно-правові відносини згідно зі складеною розпискою від 06.05.2018 щодо надання грошових коштів в сумі 10000 доларів США ОСОБА_6 для реалізації бізнес проєкту і оформлення права власності на ОСОБА_3 на будівництво свинарного комплексу на 50000 голів, у свою чергу потерпілий розпорядився власними коштами на власний ризик.
Із досліджених в судовому засіданні матеріалів, вбачається, що у кримінальному провадженні здійснено ряд процесуальний дій для встановлення обставин справи. Зокрема зі змісту постанови про закриття кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_3 здійснюючи на власний ризик господарську діяльність надав ОСОБА_6 грошові кошти для реалізації бізнес проєкту уклавши при цьому письмовий правочин, який не був виконаний однією зі сторін, в даному випадку наявні цивільно-правові відносини, та відсутній склад кримінального правопорушення шахрайство, вчинене шляхом зловживання довірою.
Із заяви про вчинення кримінального правопорушення вбачається, що ОСОБА_3 не заперечує передання коштів саме задля реалізації бізнес проєкту, не спростовується зазначена обставина і матеріалами скарги.
За змістом диспозиції ст. 190 КК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.п. 17, 18 постанови № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», невиконання умов договору може бути визнано предметом кримінального розслідування лише в тому випадку, коли винна особа ще в момент укладення договору мала на меті привласнити чуже майно шляхом обману, не виконуючи зобов'язання. В іншому випадку невиконання договору дає лише право вимагати дотримання його умов в порядку цивільного (господарського) судочинства.
Достатніх даних, які б вказували на наявність ознак шахрайства в діях ОСОБА_6 під час отримання коштів і написання розписки від 06.05.2018, під час досудового розслідування не здобуто. Не містять таких даних заява ОСОБА_3 та скарга адвоката ОСОБА_4 , в яких відсутнє посилання на повідомлення заявнику неправдивих відомостей при складенні розписки щодо реалізації бізнес проєкту та оформлення права власності, в той час як потерпілим визнано, що до 31 грудня 2019 року ОСОБА_6 зобов'язання не виконав, бізнез проєкт не реалізував та не оформив право власності на ОСОБА_3 .
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування на виконання доручення про проведення слідчих (розшукових) дій допитано в якості потерпілого громадянина ОСОБА_3 та відібрано пояснення у свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , з проведення яких встановлено наявність між сторонами правовідносин цивільного характеру з приводу виконання ОСОБА_6 боргового зобов'язання за письмовим правочином від 06.05.2018.
При цьому слідчий обґрунтовано взяв до уваги, що зміст розписки від 06.05. 2018 свідчить про укладення письмового правочину, оформленого у вигляді розписки, за умовами якого взяті у ОСОБА_3 кошти в розмірі 10000 доларів США надані ОСОБА_6 для реалізації бізнес проєкту і оформлення права власності на ОСОБА_3 на будівництво свинарного комплексу на 50000 голів. Так, з огляду на вищевказані обставини в діях ОСОБА_6 , попри твердження представника потерпілого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 , відсутні достатні підстави вважати, що в невиконанні умови письмової домовленості у ОСОБА_6 наявний умисел на заволодіння грошовими коштами шляхом обману чи зловживання довірою та, відповідно, на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
Так, при обвинуваченні особи у вчиненні шахрайства під час укладення договорів цивільно-правового характеру потрібно в обов'язковому порядку встановлювати умисел особи на заволодіння майном в момент його отримання. У разі відсутності такого умислу - відсутній склад кримінального правопорушення, а натомість мають місце цивільно-правові відносин між особами.
Договірні відносини між сторонами завжди містять певний ризик невиконання сторонами або однією зі сторін своїх зобов'язань. При цьому не завжди таке невиконання зобов'язань стороною має ознаки кримінального правопорушення, зокрема, шахрайства.
Порушення умов правочину, невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язання, саме по собі не свідчить про заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, у розумінні ст. 190 КК України.
Враховуючи наведене, слідчий дотримався вимог кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження.
Оцінивши вищезазначені обставини в їх сукупності, слідчий суддя вважає обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи та положенням закону про кримінальну відповідальність висновок слідчого про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а відтак не вбачає підстав для задоволення скарги.
Доводи скаржника щодо дій, які варто вчинити слідчому задля повного та всебічного розгляду кримінального провадження, слідчий суддя оцінює критично, адже, як зазначалось вище при проведенні досудового розслідування слідчий чи прокурор, з урахуванням конкретних обставин справи, на власний розсуд визначають об'єм перевірочних дій, достатній, за їх переконанням, для прийняття вмотивованого рішення.
Твердження скаржника про ігнорування слідчим клопотань про дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, не відповідають дійсності, оскільки слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій, в свою чергу підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети. Слідчим суддею з матеріалів кримінального провадження встановлено, що відповідь на клопотання від 28 травня 2021 була надана заявнику 01.06.2021, інші клопотання надійшли до органу досудового слідства після закриття кримінального провадження.
Щодо доводів скаржника про неповідомлення про закриття кримінального провадження, слідчий суддя зазначає, що в матеріалах кримінального провадження наявний супровідний лист від 21.07.2021 про направлення потерпілому постанови про закриття кримінального провадження від 21.07.2021. Проте, враховуючи, що чинним законодавством не передбачено обов'язку направлення слідчими документів рекомендованими повідомленнями, у слідчого судді відсутня можливість з'ясування обставини, чи дійсно зазначена постанова була направлена потерпілому і чи отримана останнім.
Разом з тим факт отримання чи неотримання потерпілим інформації про закриття кримінального провадження не спростовує встановлені в судовому засіданні обставини щодо відсутності складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Відповідно до статті 307 Кримінального процесуального кодексу України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, доводи скарги не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, тому за результатами розгляду скарги належить постановити ухвалу про відмову в її задоволенні.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
На підставі викладеного, керуючись статтями 303-307 Кримінального процесуального кодексу України,
У задоволенні скарги представника потерпілого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 на постанову слідчого СВ Відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУ НП у Вінницькій області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження №12020025300000011 від 21.07.2020 за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 190 КК України, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1