11 лютого 2022 року м. Житомир справа № 240/15822/21
категорія 1121010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , як судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання період проходження строкової військової служби, період навчання на денній формі у вищому навчальному закладі та період роботи на посаді виконувача обов'язків народного судді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання, крім періоду роботи на посаді судді, календарний період проходження строкової військової служби терміном 1 рік 11 місяців 19 днів, половину часу навчання на денній формі Харківського юридичного інституту терміном 1 рік 11 місяців, час роботи на посаді в. о. народного судді Сквирського районного народного суду Київської області терміном 1 рік 4 місяці 6 днів та час роботи на посаді в.о. народного судді Корольовського районного народного суду м.Житомира терміном 7 місяців 27 днів та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці у розмірі 82% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді згідно з довідкою Житомирського апеляційного суду від 27.02.2020 №03-23/121/2020, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням раніше проведених виплат (а.с. 4).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснило перерахунок довічного утримання і почало виплачувати його з грудня 2020 року у розмірі 70 відсотків суддівської винагороди працюючого судді, зарахувавши лише період роботи 30 років 5 місяців на посаді судді, у той час коли відповідно до розрахунку стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стаж позивача є значно більшим та становить 36 років 03 місяці 23 дні.
Неповне зарахування періодів трудової діяльності до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, вплинуло на відсотковий розмір довічного грошового утримання.
На звернення позивача про зарахування до стажу роботи на посаді судді, який дає право на нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання строкової служби, періоду навчання на денній формі Харківського юридичного інституту та часу роботи позивача на посаді в.о. народного судді, відповідач відповів відмовою.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на щомісячне довічне утримання судді у належному розмірі, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи та надано відповідачу строк на подання відзиву на позов.
17.09.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов за вх. №53145/21, відповідно до змісту якого проти заявлених позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі №240/13478/20 та з урахуванням вимог ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус судців» ОСОБА_1 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, у розмірі 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки стаж на посаді судді ОСОБА_1 становить 30 років 05 місяців, а саме враховані періоди роботи на посаді судді з 01.12.1986 до 30.04.2017.
На підтвердження правомірності своїх дій відповідач послався на те, що положеннями ч.1 ст.137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя. Вищої ради юстиції. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Абзацом четвертим п.34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Натомість, після 18.02.2020 не приймались нормативно-правові акти щодо зміни розміру складових такої винагороди. Виходячи з вищезазначеного, на думку відповідача, підстав для застосування розміру суддівської винагороди до 18.02.2020 при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за нормами, які діють з 18.02.2020 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 немає (а.с. 22-23).
Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що з 31.05.2017 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
У 2020 році позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із питання перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за довідкою Житомирського апеляційного суду. Отримавши відмову у перерахунку, ОСОБА_1 оскаржив її до суду.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі №240/13478/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійною фонду України в Житомирській області про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, на підставі довідки Житомирського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року № 03-23/121/2020 з 19 лютого 2020 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суддівської винагороди, визначеної у довідці Житомирського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року №03-23/121/2020, починаючи з 19 лютого 2020 року, без обмежень граничним розміром, з урахуванням фактично проведених виплат (а.с.27-34).
Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області виконало рішення суду, зокрема, здійснило перерахунок довічного утримання і почало виплачувати його з грудня 2020 року у розмірі 70 відсотків суддівської винагороди працюючого судді, зарахувавши період роботи 30 років 5 місяців на посаді судді.
На звернення позивача від 26.05.2021 з вимогою зарахувати до стажу роботи на посаді судді, який дає право на нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання строкову військову службу терміном 1 рік 19 місяців 19 днів (відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок, і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ), половину часу навчання на денній формі Харківського юридичного інституту терміном 1 рік 11 місяців (згідно абзацу другого п.3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці і щомісячне грошове утримання суддів»), час роботи на посаді в.о. народного судді Сквирського районного народного суду Київської області терміном 1 рік 4 місяці 6 днів, час роботи на посаді в.о. народного судці Корольовського районного народного суду м.Житомира терміном 07 місяців 27 днів (згідно ст.27 Закону Української PCP «Про судоустрій Української PCP» від 05.06.1981 №2022-Х) Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області надало відповідь №16198-14404/К-02/6-0600/21 від 24.08.2021 в якій процитувало пункт 1 ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і повідомило, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 30 років 05 місяців на посаді судді, тому щомісячне довічне утримання встановлено 70% від суддівської винагороди відповідно до вимог ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (а.с.16).
Позивач, вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо обрахунку стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання, та щодо встановлення щомісячного довічного грошового утримання на рівні 70 відсотків розміру суддівської винагороди протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII.
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із частиною 1 статті 142 Закону №1402-VI суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VI).
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4 та 5 наведеної статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України №2453-VI.
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України №2453-VI (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
Законом України "Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів та деяких законів України" щодо діяльності органів суддівського врядування від 16.10.2019 №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019, виключено зазначені пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України №2453-VI.
Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з тим рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини 6 статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.
Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Таким чином з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, для всіх суддів у відставці незалежно від проходження кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або конкурсу, визначено однаковий підхід для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру, встановленого Законом №1402-VIII.
Суд звертає увагу, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, встановлений Законом №1402-VIII, визначається з урахуванням трьох складових: 1) стажу роботи на посаді судді; 2) розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; 3) відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому суд вважає, що у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані різні закони при визначенні окремих складових, з яких обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, оскільки зазначене не узгоджується з приписами чинного законодавства, суперечить змісту рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 щодо необхідності встановлення однакового підходу до визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Суд вважає, що перерахунок пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді слід здійснювати за нормами чинними на час звернення із відповідною заявою про здіснення такого перерахунку.
Таким чином, при визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно враховувати розмір, встановлений частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII, а саме: 50 відсотків зі збільшенням на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ Закону №1402-VIІІ визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день його призначення (обрання).
Отже, за позивачем зберігається визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Як встановлено судом на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі №240/13478/20, відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді здійснено виходячи із 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, однак відповідачем не вірно було обраховано стаж роботи позивача, було враховано лише стаж 30 років 5 місяців.
Як свідчить наявна в матеріалах справи копія розрахунку стажу роботи судді Котіка В.П. №02-04/46/2017 від 01.06.2017, який надає позивачу право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 36 років 03 місяці 23 дні, з яких позивач:
- з 20.05.1978 до 08.04.1980 проходив строкову військову службу терміном 01 рік 10 місяців 19 днів;
- з 01.09.1980 до 01.07.1980 навчався на денній формі в Харківському юридичному інституті. Половина строку навчання складає - 01 рік 11 місяців 19 днів;
- з 16.08.1984 до 21.12.1985 виконував обов'язки народного судді Сквирського районного народного суду Київської області терміном 01 рік 04 місяці 06 днів;
- з 04.04.1986 до 30.11.1986 виконував обов'язки народного судді Корольовського районного народного суду м.Житомира терміном 07 місяців 27 днів (згідно ст.27 Закону Української PCP «Про судоустрій Української PCP» від 05.06.1981 №2022-Х);
- з 01.12.1986 до 31.08.1996 працював народним суддею Корольовського районного народного суду м.Житомира терміном 09 років 09 місяців 01 день;
- з 01.09.1996 до 23.12.2010 працював головою Богунського районного суду м.Житомира терміном 14 років 03 місяці 23 дні;
- з 24.12.2010 до 30.05.2017 працював суддею, головою Апеляційного суду Житомирської області терміном 06 років 05 місяців 06 днів.
Таким чином, всього стаж роботи позивача, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання становить 36 років 03 місяці 23 дні.
Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для призначення щомісячного довічного грошового утримання і визначення його розміру.
Щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання довічного грошового утримання, періоду проходження військової служби та навчання, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абзацом другим пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці і щомісячне грошове утримання суддів», чинної у період роботи позивача на посаді судді, до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Абзацом другим пункту 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», у редакції, що була чинною у період роботи позивача на посаді судді, було встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних закладах та період проходження строкової військової служби.
Отже, строкова військова служба та половина часу навчання позивача, протиправно не зараховані відповідачем до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання.
Щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання довічного грошового утримання, періоду виконання обов'язків народного судді, суд зазначає наступне.
Статтею 27 Закону УРСР від 5 червня 1981 року №2022-X "Про судоустрій України", що була чинною у період роботи позивача на посаді судді, було передбачено, що у разі тимчасової відсутності (хвороба, відпустка тощо) голови районного (міського) суду і його заступника виконання обов'язків голови покладається Міністром юстиції Республіки Крим, начальником управління юстиції відповідної місцевої державної адміністрації за погодженням з головою Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського чи Севастопольського міського суду на одного з суддів цього суду.
У разі тимчасової відсутності (тривала хвороба, відпустка тощо) судді районного (міського) суду Верховна Рада Республіки Крим, обласна, Київська чи Севастопольська міська Рада народних депутатів за поданням Голови Верховного Суду України і Міністра юстиції України обирають на час його відсутності одного з кандидатів у судді, який склав кваліфікаційний екзамен і відповідає вимогам частини першої статті 7 Закону України "Про статус суддів".
Виконувана позивачем робота на посаді виконуючого обов'язки народного судді за своєю суттю та змістом відповідає виконуваній суддею роботі, а тому незарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання довічного грошового утримання, періоду виконання обов'язків народного судді є протиправним.
Отже, відповідачем неправомірно зменшено позивачу стаж роботи на посаді судді під час здійснення перерахунку, що призвело до невірного визначення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Таким чином, відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII при обчисленні ОСОБА_1 відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідач повинен був врахувати стаж роботи позивача на посаді судді у розмірі 36 років 03 місяці 23 дні.
Тому, при визначенні позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відсоткове значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, становить 82%, а саме: 50% (20 років роботи на посаді судді) + 16 х 2% (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, виходячи із 82% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Саме такий розмір довічного грошового утримання суд вважає законним.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 908,00 грн.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо незарахування до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоду проходження строкової військової служби, періоду навчання на денній формі у вищому навчальному закладі та періоду роботи на посаді виконувача обов'язків народного судді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, календарний період проходження строкової військової служби терміном 1 рік 11 місяців 19 днів, половину часу навчання на денній формі Харківського юридичного інституту терміном 1 рік 11 місяців, час роботи на посаді в.о. народного судді Сквирського районного народного суду Київської області терміном 1 рік 4 місяці 6 днів та час роботи на посаді в.о. народного судді Корольовського районного народного суду м.Житомира терміном 7 місяців 27 днів; та здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно з довідкою Житомирського апеляційного суду від 27.02.2020 №03-23/121/2020, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирської області на користь ОСОБА_1 908,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.М. Гурін