28 січня 2022 року Справа № 160/21692/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/21692/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
І. ПРОЦЕДУРА
09.11.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Одеської митниці Держмитслужби, у якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати такі рішення ОДЕСЬКОЇ МИТНИЦІ ДЕРЖМИТСЛУЖБИ:
- рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2021/000152/2 від 13.05.2021 р.;
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2021/00295 від 13.05.2021 року.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 09.11.2021 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
Ухвалою суду від 15.11.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" позовну заяву було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.
Позивачем усунуті недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі суду.
Ухвалою суду від 14.12.2021 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, в порядку положень ст. 262 КАС України.
Також, ухвалою суду від 14.12.2021 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів, а саме:
- рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2021/000152/2 від 13.05.2021 р.;
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2021/00295 від 13.05.2021 р.;
- ЕМД разом із додатками;
- пояснення товариства та інші докази щодо суті спору.
06.02.2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов товариства, разом із витребуваними судом доказами по справі.
Ухвалою суду від 11.02.2022 року допущено в адміністративній справі №160/21692/21 заміну відповідача Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) його правонаступником - Одеською митницею (код ЄДРПОУ ВП 44005631; вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, 65078).
За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 28.01.2022 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
У позовній заяві, зазначено, що ТОВ "АТБ-маркет" з метою митного оформлення товарів подало до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію №UА500500/2021/021322 від 12.05.2021 року та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.
Під час декларування товарів за вказаною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема контракт, специфікацію, рахунок-фактуру (інвойс) та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій.
Вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу.
Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару.
З огляду на викладене товариство вважає, що оскаржувані ними рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив про те, що при перевірці поданої ТОВ "АТБ-маркет" митної декларації, а також документів, долучених до декларацій, митним органом здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.
У результаті такого контролю було встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності.
Враховуючи, що декларантом не надано додаткові документи, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови є обґрунтованими, а підстави для задоволення позову відсутні.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 12 травня 2021 року, керуючись вимогами Митного кодексу України, позивач подав відповідачеві митну декларацію №UА500500/2021/021322 з метою митного оформлення поставленого позивачеві товару:
Товар № 2
- інший посуд та кухонне приладдя з бамбуку:
- арт. ML-BQ-90701 - Шпажки бамбукові, 100 шт., 30 см - 13968 наб.;
Торгівельна марка: нема даних;
Виробник: YIWU ZHONGDU IMPORT AND EXPORT CO.,LTD;
Країна походження: CN.
Товар№ 3
- взуття на підошві та з верхом з гуми або пластмаси, союзка якого має один або кілька вирізаних отворів:
- арт. MLMSP-8027 - Шльопанці чоловічі -15168 пар;
- арт. MLSPR-8020 - Шльопанці жіночі - 576 пар;
Торгівельна марка: нема даних;
Виробник: YIWU ZHONGDU IMPORT AND EXPORT CO.,LTD;
Країна походження: CN.
Товар № 4
- взуття на підошві з полімерних матеріалів та верхом із текстильних
матеріалів повсякденне:
- арт. MLLS200905 - Балетки жіночі - 6600 пар;
Торгівельна марка: нема даних;
Виробник: YIWU ZHONGDU IMPORT AND EXPORT CO.,LTD;
Країна походження: CN.
Разом із митною декларацією були подані необхідні супровідні документи, та документи, які підтверджують митну вартість товару, що підтверджується відповідними відомостями у графі 44 наведеної вище митної декларації.
Митним органам було відмовлено позивачеві у митному оформлені вказаних товарів за вказаною митною декларацією, рішенням про коригування митної вартості товарів UA500500/2021/000152/2 від 13.05.2021 року та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2021/00295 від 13.05.2021 року.
В обґрунтування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив про те, що у зв'язку із тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підтягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
«У поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, ознаки підробки та не подані всі документи, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема:
відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані !товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п. 2.3. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 09.09.2020 року № 3599-YZ/CN ціна товару включає вартість упаковки та маркування товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
У розділі 4 пункті 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 09.09.2020 року № 3599- YZ/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня. Враховуючи спрацювання профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості (орієнтовний показник митної вартості, розрахований відповідно до ПКМу від 16.09.2015 року№ 724, вище ніж заявлено за МД), та враховуючи вищезазначене, відповідно до п.3 ст.53 МКу для підтвердження заявленої митної вартості декларант або уповноважена ним особа зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) виписку з бухгалтерської документації;
2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
3) копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на Українську мову);
4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. 13.05.2021 декларантом ТОВ "АТБ-маркет" надано наступні документи: прайс-лист, копію митної декларації країни відправлення, банківський платіжний документ, комерційну пропозицію. Аналізуючи подані спочатку та надані додатково документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митний орган приходить до висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України. Зокрема: надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення не має перекладу, відсутнє посилання на коносамент та відсутні відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт), що не дає змогу ідентифікувати дану поставку. Також, в копії митної декларації країни відправлення зазначено інші коди товарів, ніж заявлено в митній декларації, та не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця».
Відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) виписку з бухгалтерської документації;
2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
3) копію митної декларації країни відправлення;
4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
13.05.2021 року товариством було надіслане повідомлення, в якому вказано, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів.
Таким чином, враховуючи наведене вище, на думку митного органу, вказані вище розбіжності усунуті не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України.
Також, відповідач вказує про те, що декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані митним органом документи.
Таким чином, декларант не скористався правом відповідно п.3 ст. 53 МКУ надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідач вказає, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час, максимально наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення.
На підставі вище викладеного у сукупності, та за результатом проведення консультацій між декларантом та митним органом, відповідачем було прийнято оскаржуване товариством рішення про коригування митної вартості товарів.
Вказаним рішенням до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод.
Правомірність та обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови є предметом позову у цій справі.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд приходить до такого.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина 1 статті 52 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини 5 статті 54 Митним кодексом України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Наказом Державної митної служби України № 689 від 11.09.2015 року затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.
У випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.
Контроль за правильністю визначення митної вартості у випадках, передбачених абзацом першим, здійснюється посадовою особою, що здійснює такий контроль, за погодженням з керівником підрозділу митного оформлення (заступником керівника, старшим зміни). Відповідне погодження засвідчується шляхом проставлення підпису на роздрукованому переліку митних формальностей за митною декларацією, поряд з відомостями про виконання митної формальності за напрямком контролю митної вартості (п.8 розділу 2 Методичних рекомендацій).
Відповідно до положень частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. (частина 1 статті 337 Митного кодексу України).
Обсяги митного контролю, передбачені главою 49 розділу ХІ Митного кодексу України, визначаються за результатами аналізу ризиків відповідно до положень глави 52 розділу ХІ Митного кодексу України.
Так, відповідно до пункту першого частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно приписів 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Дослідивши докази по справі, встановлено, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд вказує, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення були, зокрема обставини не надання достовірних відомостей щодо включення до ціни товару вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, то суд зазначає про таке.
Згідно п. 2.3. зовнішньоекономічного договору від 09.09.2020 року № 3599-YZ/CN витрати на упаковку та маркування включені у вартість товару.
За приписами пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або піддягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або піддягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Проте, як було зазначено вище і підтверджується відповідачем у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, п. 2.3. зовнішньоекономічного договору від 09.09.2020 року № 3599- YZ/CN визначено, що витрати на упаковку та маркування включені у вартість товару, а отже, ці витрати не додаються повторно до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, при визначені митної вартості, а отже не має необхідності виділяти їх вартість у ціні товару.
Також, слід вказати, що у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 №160/8775/18 зазначено:
«Так, відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, поставка імпортованих позивачем товарів здійснювалася на підставі контракту від 24 березня 2016 року, відповідно до пункту 2.2 якого ціна на товар розуміється згідно з умовами FОВ Да Чан Бей, Китай (відповідно до Інкотермс - 2010), і включає в себе вартість завантаження товару у постачальника, вартість всіх митних формальностей у країні постачальника, вартість сертифікації товару, вартість пакування, маркування, не включаючи податки та мита на території України.
Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв'язку з чим згідно з положеннями підпункту "в" пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.».
Щодо митної декларації країни відправлення, слід зазначити про таке.
Частиною другою статті 53 МК України чітко визначено, шо
документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі - яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, ^що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, про що зазначив Верховний Суд у своїй Постанові від 23.05.2018 року у справі № 820/3802/17:
«Положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Наведений законодавчий перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.».
Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або піддягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
- виписку з бухгалтерської документації;
- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів,
підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або
інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Верховний Суд вказує у своїх рішеннях, що право витребування додаткових документів не є абсолютним і виникає тільки якщо надані декларантом або уповноваженою ним особою документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, не відповідають встановленим МК України критеріям.
При цьому митний орган зобов'язаний вказати, який саме документ не відповідає таким критеріям та обґрунтувати таку невідповідність, а також обґрунтувати необхідність надання кожного конкретного документа, який ним витребується (які розбіжності такий документ має усунути).
Витребуючи копію митної декларації країни відправлення, відповідач послався тільки на встановлений зовнішньоекономічним договором обов'язок продавця надати позивачеві такий документ і не навів жодного аргументу неможливості перевірити митну вартість на підставі вже наданих документів, а також відомостей митної вартості, які цей документ міг підтвердити або спростувати.
Митна декларація країни відправлення, ні теоретично, ні практично не в змозі усунути таку «розбіжність», як включення до складової митної вартості товарів вартості упаковки - єдині, по суті, відомості, щодо якої у митниці виникли сумніви.
Таким чином, відповідач дійшов передчасного висновку про витребування додаткових документи, у тому числі копії митної декларації країни відправлення.
Згідно перекладу декларації на українську мову, слід зазначити про таке.
Відповідно до ст.254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, е необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, у такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Сумніви митниці щодо витрат на упаковку товарів.
Суд зазначає, що жодна з відомостей у митній декларації країни відправлення не може підтвердити або спростувати сумніви митного органу щодо наведених відомостей, у зв'язку із чим витребування митним органом декларації країни відправлення є передчасними.
Правилом 51 Правил процедури Генеральної Асамблеї ООН передбачено, що англійська арабська, іспанська, китайська, російська і французька мови є Офіційними і робочими мовами Генеральної Асамблеї, її комітетів і її підкомітетів.
Тобто, Організацією Об'єднаних Націй визнано китайську мову мовою міжнародного спілкування.
Таким чином, слід дійти висновку, що надана товариством митна декларація країни експорту, яка була складена китайською мовою, не потребувала перекладу за правилами ст. 254 МК України.
Щодо, невідповідності кодів товарів у митній декларації країни відправлення та у поданій позивачем митній декларації.
Дослідивши докази по справі, встановлено, що у митній декларації країни відправлення та у поданій позивачем митній декларації коди товарів співпадають.
Таким чином, вказані висновки відповідача є передчасними.
Щодо доводів відповідача про відсутність інформації у рахунку про умови поставки.
Відсутність у наданих до митного оформлення рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги інформації щодо умов поставки товару, не впливає на вартість самих послуг, а отже не впливає і на складові митної вартості товару.
Окрім цього, слід вказати, що відповідач у своєму рішенні не наводить посилання на нормативно-правові акти, які б встановлювали форму рахунку-фактури, яким не відповідали надані позивачем документи на підтвердження вартості послуг з перевезення.
Відносно витребування додаткових документів.
Законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.
Слід зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Отже, враховуючи наведене вище, слід дійти висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об'єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору.
Додаткових аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Таким чином, слід дійти висновку, що подані декларантом документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
На підставі встановлених судом обставини, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно проведено коригування митної вартості за рішенням про коригування митної вартості товарів від 13.05.2021 року.
З огляду на викладене, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови прийняті відповідачем протиправно, а отже є такими, що підлягають скасуванню.
З огляду на викладене, доводи позивача є обґрунтованими, а позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" підлягає задоволенню.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v.Turkey” №48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” №30985/96).
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятих рішень.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв'язку із чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, слід задовольнити у повному обсязі.
Щодо розплоду судових витрат, а саме судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8147,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо витрат на правничу допомогу, слід зазначити про таке.
Згідно ч.1,3 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як встановлено судом між позивачем «АТБ-МАРКЕТ» та адвокатським об'єднанням «АЛЬЯНС» було укладено договір про надання правничої допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019 року.
Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі 820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Також Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що позивач станом на момент подання позову, не сформовані між позивачем та адвокатським об'єднанням та не оформлені акти приймання-передачі наданих послуг.
Квитанція про сплату витрат на правничу допомогу, до суду не надавалась.
У Практичній рекомендації «Вимоги щодо справедливої сатисфакції», яка видана Головою ЕСПЛ 28.03.2007 року відповідно до правила 32 Регламенту ЕСПЛ, витрати (до яких зазвичай відносять вартість юридичної допомоги), повинні бути дійсними, тобто вони мають бути справді сплачені заявником, або ж він має бути зобов'язаний їх сплатити, відповідно до юридичних чи договірних зобов'язань. Витрати мають бути необхідними, тобто їх сплата мала бути необхідною для запобігання порушенню чи для отримання компенсації після того, як воно сталося. Їх сума повинна бути обґрунтованою. Суду мають бути надані докази, такі як докладні розрахунки та фактури. Вони повинні бути достатньо детальними або Суд міг визначити, наскільки вищенаведені вимоги були дотримані.
Враховуючи наведене вище, у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА500500/2021/000152/2 від 13.05.2021 року.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2021/00295 від 13.05.2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8147,50 гривень.
В частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу - відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (49031, м.Дніпро, пр. О. Поля, 40, код ЄДРПОУ 30487219).
Відповідач: Одеська митниця (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (код ЄДРПОУ ВП 44005631; вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, 65078).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 28.01.2022 року.
Суддя В.В. Ільков