27 січня 2022 року Справа № 160/23082/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги про стягнення коштів, -
23.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_1 суми недоїмки єдиного соціального внеску у розмірі 37 788,74 грн.;
- скасувати вимогу №Ф-10919-53/64 від 08.02.2021 року видану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області коштів у розмірі 37 788,74 грн.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність вимоги №Ф-10919-53/64 від 08.02.2021 року, виданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області коштів у розмірі 37 788,74 грн. Зазначає, що на час нарахування недоїмки позивач, як фізична особа - підприємець не здійснював та на цей час не здійснює підприємницьку діяльність. З 2008 року позивач як фізична особа - підприємець не отримує доходів, не подає податкову декларацію та інші звітності до державних органів. На підставі викладеного, просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 29.12.2021 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
14.12.2021 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на адресу суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому зазначено наступне. За даними інформаційної системи податкового органу, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лівобережній ДПІ (Самарський район ) ГУ ДПС з 26.04.1996р. по теперішній час, як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування та відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464 є платником єдиного внеску. Стан платника: 0 - платник податків за основним місцем обліку. Станом на 09.12.2021р. в інтегрованій картці платника заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по коду бюджетної класифікації 71040000 «Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність» ОСОБА_1 складає 37 788,74 грн. ОСОБА_1 звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період 2013 по 2021 роки не надавалися. В подальшому, в автоматичному режимі ІТС «Податковий блок» сформована вимога від 08.02.2021р. №Ф-10919-53/64 на суму 37788,74 грн., яку направлено на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення. Поштове відправлення повернуто до ГУ ДПС у Дніпропетровській області з без вручення. У зв'язку із несплатою вказаної суми у встановлений законодавством строк, вимога від 08.02.2021р. №0-10919-53/64 набула статусу узгодженої та була направлена 29.04.2021р. до Самарського відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) для ініціювання відкриття виконавчого провадження, щодо стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з ОСОБА_1 у розмірі 37 788,74 грн. Разом з тим, у витягах з ЄДР зазначається, що ЄДР у стані формування, а інформація про фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004р. та не включених до ЄДР, отримується в органі виконавчої влади, в якому проводилась державна реєстрація. Пасивна бездіяльність ОСОБА_1 не може вважатись припиненням підприємницької діяльності. Враховуючи викладене, протягом спірного періоду нарахування ЄСВ позивачем не було належним чином припинено підприємницьку діяльність. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 року клопотання представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про заміну відповідача у справі задоволено та замінено відповідача у справі з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 44118658).
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Лівобережній ДПІ (Самарський район) ГУ ДПС з 26.04.1996р. по теперішній час, як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування та відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464 є платником єдиного внеску. Стан платника: 0 - платник податків за основним місцем обліку, що підтверджується даними інформаційної системи податкового органу.
Адреса платника згідно відомостей з реєстраційної картки державного реєстратора: АДРЕСА_1 .
Основний вид діяльності - 50.2 - Технічне обслуговування та ремонт автомобілів.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.10.2021 року до реєстру щодо ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця формувань записів не знайдено.
ОСОБА_1 звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період 2013 по 2021 роки не надавалися.
Станом на 09.12.2020р. за даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 (далі - ІКП) ФОП ОСОБА_1 були автоматично розраховані нарахування єдиного внеску на загальну суму 37 788,74 грн.. а саме:
за 2017 рік у сумі 8 448,0 грн., граничний строк сплати до 09.02.2018р.;
-1 квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018р.;
- II квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018р.;
- III квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018р.;
- IV квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати до 19.01.2019р.;
-1 квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019р.;
- II квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн, граничний строк сплати до 19.07.2019р.;
- III квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2019р.;
- IV квартал 2019 року у сумі 2754.18 грн, граничний строк сплати до 20.01.2020р.
З урахуванням внесених змін Законом України від 17 березня 2020 року №530-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (СОVID-19)», яким звільнено від сплати єдиного внеску за березень - травень 2020 року, обов'язкова сума єдиного внеску по строку сплати 19.04.2020р. за
- І квартал 2020 року (січень - лютий) складає 2 078,12 грн.;
- II квартал 2020 року (червень) у сумі 1 039,06 грн., граничний строк сплати до 20.07.2020р.;
- III квартал 2020 року у сумі 3 178,12 грн., граничний строк сплати до 19.10.2020р.;
- IV квартал 2020 року (жовтень-листопад ) у сумі 2 200,00 грн., граничний строк сплати до 19.01.2021р..
Сплати єдиного внеску за березень - травень 2020 року, обов'язкова сума єдиного внеску по строку сплати 19.04.2020р. за:
- І квартал 2020 року (січень - лютий) складає 2 078,12 грн.;
- II квартал 2020 року (червень) у сумі 1 039,06 грн., граничний строк сплати до 20.07.2020р.;
- III квартал 2020 року у сумі 3 178,12 грн., граничний строк сплати до 19.10.2020р.;
- IV квартал 2020 року (жовтень-листопад ) у сумі 2 200,00 грн., граничний строк сплати до 19.01.2021р.
Позивачем в автоматичному режимі ІТС «Податковий блок» сформована вимога від 08.02.2021р. №Ф-10919-53/64 на суму 37788,74 грн., яку направлено на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення. Поштове відправлення повернуто до ГУ ДПС у Дніпропетровській області з без вручення.
Отже, станом на 09.12.2020р. в інтегрованій картці платника заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по коду бюджетної класифікації 71040000 «Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність» ОСОБА_1 складає 37 788,74 грн.
Не погодившись із зазначеними нарахуваннями позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
1 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII), яким внесені зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частини восьма, дванадцята статті 9 Закону №2464-VI).
Таким чином, з 1 січня 2017 року фізичні особи - підприємці, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок для забезпечення отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, в розмірі, який не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску, визначеного у відповідності із Законом № 2464-VI.
Згідно з абзацами першим, третім - п'ятим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
В даній справі, спірним є питання щодо статусу платника єдиного внеску у позивача відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ і, як наслідок, щодо його обов'язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період з 01.01.2017р. по 31.12.2020 року.
Як вже зазначено, ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем 26.04.1996р. Позивач стверджує, що з 2008 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» підприємницьку діяльність не здійснює та доходів не отримує.
Вищевказане підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.10.2021 року та індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за Формою ОК-5 станом на 15.12.2021 року.
Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Згідно із частиною другою статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
1 липня 2004 року набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 N755-IV, яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (тут і далі - у первинній редакції).
Відповідно до частини першої статті 42 Закону №755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.
Згідно з пунктом 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.
Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом №755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб'єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону №755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев'ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV).
3 березня 2011 року набрав чинності Закон № 2390-VI, яким внесені зміни до Закону №755-IV.
Пунктами 2-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.
Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.
Водночас пунктом 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.
Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 1 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI, закінчився 3 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб-підприємців, державна реєстрація яких проведена до 1 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.
Натомість відомості про фізичних осіб-підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб-підприємців до ЄДР, зобов'язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.
25 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 25 березня 2014 року № 1155-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до Єдиного державного реєстру» (далі - Закон № 1155-VII).
Цим Законом пункт 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов'язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і видати їм виписку з ЄДР.
Законом № 1155-VII також були виключені пункти 2-4 і 7-9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI.
Оскільки статус ФОП є формою реалізації особою конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації особою цього права в умовах нормативно-правового регулювання, чинного з 1 січня 2004 року, виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 1 липня 2004 року ознак суб'єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.
Водночас зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб-підприємців, запроваджені законами №2390-VI та №1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 1 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов'язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.
Вищезазначене правозастосування відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.07.2020 року у справі № 260/81/19 (провадження № 11-118апп20).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підтвердження у ОСОБА_2 статусу ФОП у спосіб і в порядку, які встановлені Законом №755-IV, що, у свою чергу, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
Отже, підстав для донарахування позивачу єдиного внеску за 2017 - 2020 роки в загальній сумі 37788,74 грн. немає, а вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 08.02.2021 № Ф-10919-53/64 є неправомірною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Отже, стягненню на користь позивача з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_1 суми недоїмки єдиного соціального внеску у розмірі 37 788,74 грн.
Визнати протиправною та касувати вимогу №Ф-10919-53/64 від 08.02.2021 року, видану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області коштів у розмірі 37 788,74 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-А м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна