27 січня 2022 року Справа № 160/22090/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколайчук С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління ПФУ у Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
12 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач просить
- визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати заборгованості з пенсії ОСОБА_1 з 05.12.2018 року по 31.08.2021 року у розмірі 118 163,06 грн.
- стягнути з головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по пенсії з 05.12.2018 року по 31.08.2021 року у розмірі 118 163,06 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 23 жовтня 2020 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 160/11305/20, яким визнано протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах із застосуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах із застосуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 05.12.2018, з урахуванням попередньо проведених виплат.
Однак, відповідач протиправно тривалий час з 22.12.2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням суду від 23.10.2020 року у справі № 160/11305/20 та станом на день подання позову, більше десяти місяців без поважних причин не виплачує належну позивачу заборгованість з пенсії, чим грубо порушує права позивача на належну йому пенсію.
Враховуючи наведене, утворилась заборгованість по пенсії з 05.12.2018 року по 31.08.2021 року у розмірі 118 163,06 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
17.12.2021 року до суду за допомогою засобів поштового зв'язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року по справі №160/11305/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснено з 05.12.2018 перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах, призначеної ОСОБА_1 , із застосуванням ст.8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці". Згідно з пунктом 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Отже, доплата за період з 05.12.2018 по 31.08.2021 в розмірі 118 163,06 грн. буде здійснена ОСОБА_1 після виділення додаткових бюджетних асигнувань. Посилаючись на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 (справа № 806/2143/15) та від 03 квітня 2019 року (справа № 820/4261/18), вказує, що для захисту своїх прав позивач повинен обрати інший вид судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 по справі № 160/11305/20, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Таким чином, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
20.12.2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій підтримано позицію, викладену у позовній заяві.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року у справі №160/11305/20 визнано протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах із застосуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах із застосуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 05.12.2018, з урахуванням попередньо проведених виплат.
Дане рішення суду набрало законної сили 22.12.2020 року.
16 липня 2021 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження № 66107588 з примусового виконання виконавчого листа № 160/11305/20, виданого 10.06.2021 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
Відповідно до рішенням відділу обслуговування громадян № 25 управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13 серпня 2021 року № 912480115956 розмір пенсії позивача складає 10503,34 грн., обчислений із середньомісячного заробітку в розмірі 13129,17грн. із застосуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Перерахунок був проведений на підставі рішення суду від 23 жовтня 2020 року у справі №160/11305/20.
З довідки про доходи, наданої відділом обслуговування громадян № 25 управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.09.20212 року № 7313 6236 7693 5317 про розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року по 30.09.2021 року вбачається, що, що позивач з 05.12.2018 року отримував пенсію у розмірі 4119,23 грн., з березня 2019 року - 5137,47 грн., з липня 2019 року - 5144,84 грн., з грудня 2019 року - 5152,98 грн., з травня 2020 року - 5699,99 грн., з липня 2020 року - 5708,13 грн., з грудня 2020 року - 5714,40 грн., з березня 2021 року -6321,58 грн., з липня 2021 року - 6330,93 грн., з вересня 2021 року - 10503,34 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості пенсії з 05.12.2018 року по 31.08.2021 року від 30.09.2021 року, наданого відділом обслуговування громадян № 25 управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, заборгованість пенсії перед позивачем за період з 05.12.2018 року по 31.08.2021 року складає 118 163,05 грн.
Як зазначено у звіті головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішення суду від 31.08.2021 року № 0400-010901-8/115698, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року по справі № 160/11305/20 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з 05.12.2018 р. проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці". Доплата ОСОБА_1 за період з 05.12.2018 по 31.08.2021 в розмірі 118163,06 грн. буде здійснена після виділення додаткових бюджетних асигнувань. Покладені судом зобов'язання вчинити дії виконані головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно тривалий час з 22.12.2020 року, а саме з дня набрання законної сили рішенням суду від 23.10.2020 року та станом на день подання позову, більше десяти місяців без поважних причин не виплачує належну позивачу заборгованість з пенсії, чим грубо порушує права позивача на належну йому пенсію, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Статтею 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно із ч. 1 ст. 47 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
У відповідності до ст.58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Згідно ст.74 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з метою забезпечення фінансової стабільності Пенсійного фонду формується резерв коштів Пенсійного фонду. Резерв коштів Пенсійного фонду складається з резерву коштів для поточних потреб та резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах, які зараховуються на окремі субрахунки одного рахунку Пенсійного фонду. Порядок формування та використання резерву коштів Пенсійного фонду встановлюється правлінням Пенсійного фонду. Резерв коштів для поточних потреб формується з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування виплати пенсій і надання соціальних послуг у сумі, що дорівнює місячній потребі на зазначені цілі згідно з бюджетом Пенсійного фонду на відповідний рік та затверджується в його складі. Резерв коштів для поточних потреб використовується та поновлюється таким чином, щоб на початок кожного місяця на відповідному субрахунку сума цього резерву дорівнювала місячній потребі коштів, необхідній для забезпечення фінансування виплати пенсій та надання соціальних послуг, визначеній у бюджеті Пенсійного фонду. Після забезпечення виплати пенсій та надання соціальних послуг і створення резерву коштів для поточних потреб надлишкові кошти Пенсійного фонду зараховуються до резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах, який може виникнути у зв'язку із зміною демографічної ситуації в Україні. Резерв коштів для поточних потреб зберігається в уповноваженому банку, а резерв коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах - у зберігань Зберігай забезпечує зберігання та облік резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах окремо від пенсійних активів накопичувальної системи пенсійного страхування та інших коштів.
Статтею 75 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що розмір резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах визначається за результатами щорічних актуарних розрахунків. Розмір резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах затверджується правлінням Пенсійного фонду у складі бюджету Пенсійного фонду одночасно з встановленням порядку його формування і використання. З метою збереження резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах та отримання доходу здійснюється інвестування цього резерву коштів у порядку, передбаченому цим Законом для інвестування коштів Накопичувального фонду, а також правилами їх інвестування. Інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах здійснюється компаніями з управління активами, які обираються для Накопичувального фонду за результатами конкурсу. Компанії з управління активами і зберігач складають та подають звіти щодо інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах правлінню Пенсійного фонду, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, в порядку та за формами, встановленими правлінням Пенсійного фонду за погодженням з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Виконавча дирекція Пенсійного фонду складає річний звіт щодо формування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах з висновком щодо достатності цього резерву коштів для забезпечення виконання Пенсійним фондом зобов'язань у солідарній системі протягом наступних 75 років і подає його правлінню Пенсійного фонду для затвердження. Якщо протягом року сума резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах становить менше ніж 90 відсотків суми коштів, необхідних за результатами щорічного актуарного розрахунку для забезпечення довгострокової фінансової стабільності та виконання зобов'язань Пенсійного фонду щодо фінансування пенсій та соціальних послуг, правління Пенсійного фонду зобов'язане подати Кабінету Міністрів України пропозиції щодо джерел поповнення та збалансування бюджету Пенсійного фонду.
Згідно ст.76 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” облік надходжень і витрат коштів Пенсійного фонду здійснюють виконавчі органи Пенсійного фонду. Кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку, з метою забезпечення фінансової стабільності Пенсійного фонду формується резерв коштів Пенсійного фонду.
У відповідності до ст. 72 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” джерелами формування коштів Пенсійного фонду є: 1) надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у розмірах, визначених законом, крім частини страхових внесків, що спрямовується до накопичувальної системи пенсійного страхування; 2) інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах;3) кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом; 3-1) кошти, сплачені виконавчій дирекції Пенсійного фонду за надання послуг з адміністрування Накопичувального фонду та послуг недержавним пенсійним фондам - суб'єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення; 4) суми від фінансових санкцій та пені (крім сум пені, сплачених роботодавцем за несвоєчасне перерахування з його вини сум страхових внесків застрахованої особи до накопичувальної системи пенсійного страхування), застосованих відповідно до цього Закону та інших законів до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення; 5) благодійні внески юридичних та фізичних осіб; 6) добровільні внески; 7) інші надходження відповідно до законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” кошти Фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Фонду.
З урахуванням вказаних положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” Пенсійний фонд є органом, який забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, формує резерв з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування виплати пенсій та використовує вказаний резерв коштів для поточних потреб для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах, кошти Пенсійного органу складаються не тільки з коштів державного бюджету, а й інших коштів, що визначено ст. 72 Закону № 1058 та використовуються для виплати пенсій та формування резерву коштів.
Відповідно до п.п. 4, 5 п. 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.
Отже, посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань для виплати позивачу заборгованості із пенсійних виплат є недоречним.
Держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат та їх пенсійних активів, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках (ч. 1 ст. 113 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі “Кечко проти України” (рішення від 08.11.2005) якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішенні від 16.12.1974 у справі “Міллер проти Австрії”, де Європейський Суд з прав людини встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні “Гайгузус проти Австрії” від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи, пов'язані з правом власності, визнав та утвердив у практиці принцип рівноправності, який випливає зі ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Зокрема, така позиція Суду була закріплена у постанові ЄСШІ у справі "Пайн Веллей Девелоупментс Лтд. та інші проти Ірландії" від 29.11.1991. Порушенням "мирного володіння майном", яке належить фізичним та юридичним особам, є, по суті, будь-яке втручання у право власності зазначених осіб. Таке втручання може мати форму позбавлення можливості використовувати об'єкти, які належать на праві власності зазначеним особам, ненадання передбачених у законодавстві дозволів, інших форм перешкоджання реалізації права власності. Як правило, суб'єктами останніх форм втручання у право власності є державні органи та посадові особи.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Таким чином, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить сутність взятих на себе державою зобов'язань.
При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення. У преамбулі до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Жодних змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам Верховною Радою України не приймалось
Верховний Суд у постанові від 15.01.2021 року у справі № 702/712/17 висловив наступну правову позицію: “ Буквальне тлумачення частини другої статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” дає підстави вважати, що грі норма закону стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ. Необхідними умовами застосування зазначених положень спеціальних законів є факт нарахування сум пенсій за минулий час та доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких стала невиплата сум пенсій. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи, на виконання рішення суду, пенсія позивачу була перерахована, проте не виплачена, позивач вважає такі дії пенсійного органу протиправними, що, в свою чергу, дає підстави для застосування спеціальних строків, визначених статтею 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норма, зокрема статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягає застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних, виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Відповідач у відзиві зазначає, що позивачу нараховані пенсійні виплати з 05.12.2018 року по 31.08.2021 року, проте не виплачені до теперішнього часу.
Отже, нарахована позивачу пенсійна виплата у розмірі 118 163,06 грн., не виплачена з вини держави в особі пенсійного органу, яким є відповідач у даній справі, тобто відповідачем допущена протиправна бездіяльність, що є підставою для застосування положень ст. 46 Закону №1058.
Відсутність додаткових асигнувань, на яке посилається відповідач не є підставою для не виплати належних позивачу пенсійних виплат, оскільки для вказаних цілей пенсійний орган формує резерв коштів, які використовуються з метою своєчасної та у повному обсязі виплати пенсії.
У даному випадку відповідачем порушуються право позивача на належне йому пенсійне забезпечення та втручання у мирне володіння майном.
Щодо посилання відповідача на постанови Верховного суду від 20.02.2019 року у справі № 806/2143/15 та від 03.04.2019 року у справі № 820/4261/18, суд зазначає, що у даних справах предмет позову був зовсім іншим, ніж у справі за даним позовом.
Верховний Суд у вказаних справах зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції при розгляді даних справ повторно досліджували та перевіряли правомірність і обґрунтованість конкретних підстав, з яких відповідач не надав позивачу дозвіл на виготовлення документації із землеустрою (справа № 806/2143/15) та дозвіл на користування надрами для видобування корисних копалин ( справа № 820/4261/18).
У справі № 160/22090/21 за позовом ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої пенсійної виплати, не вимагається повторно досліджувати обставини щодо права позивача на перерахунок пенсії відповідачем згідно ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, які були предметом позову у справі № 160/11305/20.
Суд першої інстанції у даній справі ухвалив рішення про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, який було проведено відповідачем та зобов'язав відповідача здійснити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 05.12.2018 року з урахуванням попередньо проведених виплат. Відповідач нарахував виплату з 05.12.2018 року, тобто спір щодо перерахунку пенсії та нарахованої виплати відсутній.
Предметом спору у даній справі є стягнення нарахованої але не виплаченої пенсії позивачу в сумі 118 163,06 грн. за минулий час на підставі ст. 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Отже, предмет спору та правові підстави позову є іншими ніж у справі № 160/11305/20.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про протиправність бездіяльності відповідача невиплати заборгованості з пенсії ОСОБА_1 з 05.12.2018 року по 31.08.2021 року у розмірі 118 163,06 грн.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності заборгованості з пенсійних виплат позивача, суд робить висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
На підставі ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією АТ "Сбербанк" № 7494668 від 10.11.2021 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління ПФУ у Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволити.
Визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати заборгованості з пенсії ОСОБА_1 з 05.12.2018 року по 31.08.2021 року у розмірі 118 163,06 грн.
Стягнути з головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по пенсії з 05.12.2018 року по 31.08.2021 року у розмірі 118 163,06грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ПФУ у Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук