27 січня 2022 року Справа № 160/23309/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненський області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 08.07.2021 року № 046550004354 щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсій страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом зарахування періоду роботи по трудовій книжці та роботи в Російській Федерації починаючи з моменту звернення призначенням пенсії, а саме з 01.07.2021 року.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 01.07.2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 08.07.2021 року відмовлено в призначенні пенсії за віком, в якому зазначили, що загальний стаж позивача складає 11 років 11 місяців 22 дні, а тому в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відмовлено, оскільки до страхового стажа Позивача не зараховано увесь період по трудовий книжці від 20.07.1979 року та роботи в Російській Федераціїї з 2005 року по 2021 рік, що в сумі складає 24 роки 2 місяці 13 днів. Позивач не погоджується з відмовою у призначенні пенсії за віком, вважає дії Відповідача щодо відмови в розгляді трудової книжки для підрахунку страхового стажу, а також неврахування до стажу час роботи в Російській Федерації з 2005 року по 2021 рік неправомірними. У зв'язку з цим звернувся до суду з цим позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
13 січня 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано відзив на адміністративний позов, в якому, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що за наданими позивачем документами до страхового стажу не було зараховано: 1) всі відомості, зазначені в трудовій книжці (заповнена 20 липня 1979 року), оскільки запис про зміну по батькові на першій (титульній) сторінці вказаної трудової книжки внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок; 2) періоди з 2005 по 2021 роки, оскільки за період роботи в Росії відсутня сплата внесків до Пенсійного фонду за дані періоди. Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж Позивача склав 11 років 11 місяців 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Враховуючи викладене, Позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком.
24 січня 2022 року до суду надійшов відзив Головного управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що копія трудової книжки заповненої 20.07.1979 року не відповідає паспортним даним Позивача (в наданій трудовій книжці по - батькові ОСОБА_2 , згідно паспорту ОСОБА_3 ). Відтак, всі відомості які зазначені в трудовій книжці зарахувати не можливо, оскільки запис про зміну по батькові на першій (титульній) сторінці вказаної трудової книжки внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок введення трудових книжок. Крім того, зазначили, щодо страхового стажу не зараховано періоди роботи за 2005-2021 роки на території Російської Федерації, оскільки відсутні інформація про сплату страхових внесків до відповідних фондів на території Російської Федерації.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
01 липня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Рівненської області №046550004354 від 08.07.2021 року відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, оскільки за поданими документами обчислений у відповідності до вимог чинного законодавства, становить 11 років 11 місяців 26 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: 1)всі відомості, зазначені в трудовій книжці (заповнена 20 липня 1979 року), оскільки запис про зміну по батькові на першій (титульній) сторінці вказаної трудової книжки внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок; 2) періоди з 2005 по 2021 роки, оскільки за період роботи в Росії відсутня сплата внесків до Пенсійного фонду за дані періоди.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Право громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом закріплене у статті 46 Конституції України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті першої Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Частиною 1 ст. 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Так, відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідках.
З аналізу вказаних вище положень Порядку №637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
У трудовій книжці позивача записи були внесені на підставі наказів з посиланням на їх номер і дату, виконані чітко та без будь-яких виправлень, помарок чи підтирань.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.
В періоді, в якому позивачу оформлялася трудова книжка, діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (надалі Інструкція №162).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням.
Крім того, згідно з пунктом 2.13. Інструкції № 58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Отже, чинним законодавством, що регулює спірні правовідносини визначений порядок внесення відповідних змін до трудової книжки щодо по батькові власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи працівника.
Як вбачається з трудової книжки, виправлення по батькові позивача з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 » засвідчено печаткою ТОВ «МАРТИН».
Таким чином, відповідачі протиправно не зарахували до страхового стажу усіх відомостей зазначених в трудовій книжці, посилаючись на те, що по батькові не відповідає паспортним даним Позивача, а посилання на порушення вимог Інструкції про порядок введення трудових книжок, спростовані матеріалами справи.
Враховуючи наведене, суд вважає, що виявлений відповідачем недолік оформлення трудової книжки, а саме запис про зміну по батькові на першій (титульній) сторінці, не може вважатися достатньою підставою неврахування її відомостей при обчисленні стажу роботи, оскільки внесення записів до відомостей про особу до трудової книжки не здійснювалось позивачем.
Крім того, на підтвердження стажу роботи протягом періодів з 2005 року по 2021, Позивач надав до матеріалів справи у копіях: довідку ТОВ «МАРТИН» від 2021 року щодо розміру заробітної плати; довідкою ТОВ «МАРТИН» №299 від 16.07.2021 р. про перерахування з його заротібної плати взноси до Пенсійного фонду Російської Федерації; довідка ТОВ «МАРТИН» без номеру від 01.03.2021 р., в якій зазначено дати прийняття та звільнення ОСОБА_1 на посади з посиланням на номери та дати наказів про прийняття/звільнення; додаткову угоду від 05.12.20219 р. до трудового договору №326/18 від 19.12.2018 р.; довідку Жовтоводської міскої філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості №488/10-633 від 24.03.2021 р., яка містить відомості про виплати допомоги по безробіттю Позивачу; довідку Жовтоводської міскої філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості №488/10-969 від 03.06.2021 р., яка містить відомості про виплати допомоги по безробіттю.
Відповідно до наданих Відповідачем матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 трудовий стаж Позивача також підтверджують довідки про доходи та витрати фізичної особи за: 2020 рік; 2019 рік; 2018 рік; довідки про доходи фізичної особи за: 2017 рік; 2016 рік; 2015 рік; 2014 рік; 2013 рік; 2012 рік.
Таким чином, висновик відповідачів щодо не зарахування періоду роботи позивача в Росії з 2005 по 2021 рік, оскільки відсутня сплата внесків до Пенсійного фонду за вказані періоди, є протиправні та спростованні матеріалами справи.
При цьому суд зауважує, що позивачем надано докази про сплату страхових внесків до відповідних фондів на території Російської Федерації, а зазначення у рішенні про відсутність внесків до Пенсійного фонду, без визначення країни, призводить до неоднозначного його тлумачення, що в свою чергу свідчить про невідповідсті оскаржуваного рішення вимогам ст. 2 КАС України.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 , буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
В даному випадку, встановлено, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв'язку з чим виправлення по батькові позивача на титульній сторінці трудової книжки, які застереженні підписом працівника відповідального за порядок ведення трудової книжки та печаткою підприємства не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.
Отже, рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 08 липня 2021 року № 046550004354 є протиправним та підлягає скасуванню.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Вказана позиція кореспондується з викладеною в постанові Верховного Суду від 15 листопада 2019 року у справі №820/1916/18.
При цьому, суд зауважує, що статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії, а відтак вимога позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію не підлягає задоволенню.
Вказана позиція відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати період роботи позивача по трудовій книжці та роботи в Російській Феларації до страхового стажу, що надає право на призначення пенсії за віком та зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 липня 2021 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією від 10.11.2021 року.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області пропорційному до задоволених позовних вимог витрати у розмірі 454,00 грн, оскільки порушення права, яке потребувало судового захисту, в першу чергу пов'язано з його протиправним рішенням.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області області №046550004354 від 08.07.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49094, і.к. 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи по трудовій книжці (заповнена 20 липня 1979) та роботи в Російській Феларації до страхового стажу, що надає право на призначення пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49094, і.к. 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 липня 2021 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду
В іншій частині позовних відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ЄДРПОУ- 21084076) судові витрати з оплати судового збору у сумі 454 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев