17 грудня 2021 року Справа № 160/18922/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в якій позивач просить стягнути податковий борг в сумі 603173,56 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що заборгованість виникла внаслідок несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань по орендній платі та податку на землю з фізичних осіб у сумі 603173,56 грн.
Ухвалою суду у справі відкрито провадження, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
На адресу відповідача була направлена ухвала про відкриття провадження у справі, яку відповідач отримав 23.11.2021року.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив що ОСОБА_1 до 2009 року мала у власності земельну ділянку за кадастровим номером 122488400:01:003:0089 у розмірі 2,00 га проте за договором купівлі-продажу від 18.12.2009 року право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ТОВ «ВЕЛЛСВ» (договір купівлі-продажу зареєстрований в реєстрі за №5528 від 18.12.2009 р., про що на державному акті є відповідна відмітка). При цьому жодного разу відповідачка не отримувала від податкової листів про наявність такого боргу. Тому вважає за вказаних підстав, що відповідач є неналежним, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Таким чином, відповідач є належно повідомлений про розгляд справи у порядку спрощеного провадження.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС у Дніпропетровській області та в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг на загальну суму 603173,56 грн.
Заборгованість по орендній платі з фізичних осіб виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 536422,20 грн., згідно:
податкового повідомлення-рішення №0014371301 від 04.09.2017 р., з терміном сплати 15.11.2017 р. у сумі 11422,20 грн.;
податкового повідомлення-рішення №20451-5353-0408 від 12.12.2018 р., з терміном сплати 21.04.2019 р. у сумі 133126,56 грн.;
податкового повідомлення-рішення №20451-5353-0408 від 12.12.2018 р., з терміном сплати 21.04.2019 р. у сумі 125620,32 грн.;
податкового повідомлення-рішення №20451-5353-0408 від 12.12.2018 р., з терміном сплати 21.04.2019 р. у сумі 133126,56 грн.;
податкового повідомлення-рішення №68664-5353-0408 від 17.08.2019 р., з терміном сплати 16.10.2019 р. у сумі 133126,56 грн.
Заборгованість по земельному податку з фізичних осіб виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 66751,36 грн., згідно:
податкового повідомлення-рішення №4509131-13 від 30.06.2017 р., з терміном сплати 29.08.2017 р. у сумі 16 687,84 грн.;
податкового повідомлення-рішення №598562-1315-0417 від 30.06.2018 р., з терміном сплати 29.08.2018 р. у сумі 16 687,84 грн.;
податкового повідомлення-рішення №48708-5352-0417 від 30.06.2019 р., з терміном сплати 29.08.2019 р. у сумі 16 687,84 грн.;
податкового повідомлення-рішення №32648-5340-0417 від 01.04.2020 р., з терміном сплати 29.08.2020 р. у сумі 16 687,84 грн.
Інформація щодо оскарження вищенаведених податкових повідомлень-рішень у контролюючого органу відсутня.
З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення від 04.09.2017 року №0014371301 щодо штрафу за порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (а саме на 33 дні) за адресою АДРЕСА_1 отримано 13.09.17 року. інші повідомлення рішення повернуті поштовою службою на адресу податкової служби з приміткою «за спливом терміну зберігання».
У зв'язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, сформовано податкову вимогу форми «Ф» №890-23 від 14.12.2015р. на суму 57112,07 грн (розмір боргу на дату вимоги), направлено поштовим відправленням за адресою платника та, як вбачається з факту оплати та прострочення внесення суми в розмірі 57111 грн. на 33 дні, отримано відповідачем.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом.
Відповідно до п. 41.4 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу.
За приписами п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі-ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Згідно із пп. 54.3.1 ч. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо, зокрема, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України: у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Із матеріалів справи судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення направлені податковим органом поштою із повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену в позові та відзиві (відповідач не заперечував дійсність адреси) та повернуте до податкового органу, як невручене з відміткою "за спливом терміну зберігання".
Відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. ...У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 04.09.2017р, 21.04.2019р, 16.10.2019р, 30.06.2017р, 30.06.2018р, 30.06.2019р., 01.04.2020р. вважаються врученими відповідачу.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
ОСОБА_1 направлена податкова вимога на загальну суму 57112,07 грн. яка отримана за відповідною адресою відповідача (інформація адресного бюро - підтверджено дійсність адреси).
Із дня направлення податкової вимоги до дня звернення із позовом до суду, відповідач є постійним боржником, що підтверджується копією зворотнього боку облікової картки платника. Зазначена обставина звільняє податковий орган від необхідності повторного направлення податкової вимоги.
Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений ПК України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Оскільки податкові повідомлення-рішення відповідачем у судовому порядку не оскаржені, то зобов'язання є узгодженими.
Статтею 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Зважаючи на те, що відповідач не виконав обов'язку платника податку, передбаченого податковим законодавством, не сплатив у добровільному порядку податковий борг, у позивача виникло право на стягнення боргу в судовому порядку.
Щодо пояснень представника відповідача, наданих у відзиві щодо відсутності у відповідача у власності земельної ділянки.
З позовної заяви вбачається, що відповідач мав 2 земельні ділянки - одну у власності, другу на праві користування (оренда).
Суд приймає до уваги пояснення щодо відчуження земельної ділянки, що перебувала у власності відповідача до 2009 року земельну ділянку за кадастровим номером 122488400:01:003:0089 у розмірі 2,00 га, та за договором купівлі-продажу від 18.12.2009 року право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ТОВ «ВЕЛЛСВ» (договір купівлі-продажу зареєстрований в реєстрі за №5528 від 18.12.2009 р., про що на державному акті є відповідна відмітка).
Проте, пояснень щодо орендованої земельної ділянки представник відповідача у відзиві не надав.
Крім того, представником відповідача у відзиві висловлено думку (та не заявлено належним чином клопотання) про те, що відповідач є неналежним.
Суд зазначає, що податковий борг виник внаслідок несплати зобов'язань, визначених податковим органом платнику податків - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), які набули статусу узгоджених.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, відповідач у даній справі є належним і підстав для його заміни не має.
Суд вважає за необхідне також зазначити про таке.
При вирішенні спору про стягнення податкового боргу суд не може давати оцінку правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення на підставі якого виник податковий борг, оскільки це не є предметом такого правового спору.
Проте, таку оцінку суд може надати під час розгляду справи про правомірність податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 25.01.2019р. у справі №810/1760/17.
Отже, з огляду на викладене та приймаючи до уваги, що предметом спору в межах даної справи не є правомірність податкових повідомлень - рішень, суд позбавлений можливості надавати правову оцінку правомірності податковим повідомленням-рішенням.
В межах даного спору перевірці підлягають обставини щодо наявності податкового боргу за стягненням якого звернувся контролюючий орган. Під час з'ясування обставин щодо наявності податкового боргу судом з'ясовані підстави його виникнення, а саме податковий борг відповідача виник у результаті несплачених грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом відповідно до податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), суму податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 536422,20 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова