10 лютого 2022 р. Справа № 520/16111/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 р. (ухвалене суддею Бадюковим Ю.О.) по справі № 520/16111/21 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 р. частково задоволено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Ізюмської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн.; в іншій частині вимог заяви відмовлено.
Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати додаткове рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 р. по справі № 520/16111/21 та прийняти постанову, якою заяву про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради про визнання протиправної відмови та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Ізюмської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22800 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 р., яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною відмову виконавчого комітету Ізюмської міської ради щодо надання інформації на запит ОСОБА_1 від 10.08.2021 р., викладену в листі виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 16.08.2021 р. № 2917; зобов'язано Виконавчий комітет Ізюмської міської ради повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 10.08.2021 р. в порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
04.11.2021 р. позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Ізюмської міської ради 22800 грн. витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 .
За результатами розгляду вказаної заяви Харківським окружним адміністративним судом ухвалено додаткове рішення від 10.11.2020 р.
Задовольняючи частково заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що підлягає сплаті позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 22800 грн., не відповідає складності справи, пропорційності, а тому, вартість такої послуги у розмірі 22800 грн., в даному випадку, є необґрунтованою та завищеною.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із пп. "в" п. 4 ч. 1 ст. 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що стягнення судових витрат стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами ( ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 р. у справі № 820/4263/17.
Згідно із ч. 6 ст. 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Виходячи з положень ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує чи пов'язані такі витрати з розглядом справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Аналогічні висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналіз долучених до заяви документів свідчить, що між позивачем та адвокатом Лихачовим Р. укладено договір про надання правничої допомоги б/н від 13.08.2021 р., згідно із п. 1 додаткової угоди № 2 до нього від 20.08.2021 р. адвокат надає правничу допомогу в рамках позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради про визнання відмови у задоволені запиту на отримання публічної інформації від 10.08.2021 р., викладеної в листі виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 16.08.2021 р. № 2917, протиправною та зобов'язання виконавчого комітету Ізюмської міської ради надати інформацію на запит про надання публічної інформації ОСОБА_1 від 10.08.2021 р. Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 2 від 20.08.2021 р. оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом не пізніше 15 днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили.
На підтвердження вартості професійної правничої допомоги адвоката позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги б/н від 13.08.2021 р.; додатку № 2 до договору про надання правової допомоги від 20.08.2021 р.; акту № 2 від 20.08.2021 р.; довідки розрахунку № 03 від 03.11.2021 р.
Згідно копій додатку № 2 до договору про надання правової допомоги від 20.08.2021 р., акту № 2 від 20.08.2021 р. та довідки розрахунку № 03 від 03.11.2021 р. адвокатом надано правничу допомогу, а саме:
- правнича допомога у зв'язку з складанням документу позовна заява про визнання відмови у задоволені запиту на отримання публічної інформації від 10.08.2021 р., викладеної в листі виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 16.08.2021 р. № 2917, протиправною та зобов'язання виконавчого комітету Ізюмської міської ради надати інформацію на запит про надання публічної інформації ОСОБА_1 від 10.08.2021 р. від 20.08.2021 р. № 520/21/1/1/зі - 3 мінімальні заробітні плати станом на 01.01.2021 р. - 18000 грн.;
- правнича допомога, у зв'язку із складанням документу клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження від 20.08.2021 р. № 520/21/1/2/зі - 20% мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2021 р.;
- правнича допомога, у зв'язку зі складанням документу Клопотання позивача про витребування доказів від 20.08.2021 р. №520/21/1/3/зі - 0,5 (половина) мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2021 р. (3000 грн.);
- правнича допомога, у зв'язку зі складанням документу клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору від 20.08.2021 р. №520/21/1/4/зі - 10% мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2021 р. - 600 грн.;
- разом вартість вищевказаних послуг (гонорар) за цією Довідкою розрахунком № 03 складає: 22800 грн.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано до заяви детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; обґрунтування та зазначення витраченого адвокатом часу, натомість гонорар встановлено не від витраченого адвокатом часу, а виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2021 р.
Разом з цим, надання правничої допомоги у зв'язку із складання позовної заяви на суму 18000 грн., в той час коли її задоволено частково не є співмірними з обсягом та складністю справи.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає також завищеною вартість складання клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження від 20.08.2021 р. №520/21/1/2/зі - 20% мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2021 р. - 1200 грн., вартість складання клопотання позивача про витребування доказів від 20.08.2021 р. №520/21/1/3/зі - 0,5 мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2021 р. - 3000 грн. та вартість складанням клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору від 20.08.2021 р. №520/21/1/4/зі - 10% мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2021 р. - 600 грн.
Відповідно до ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов'язані із розглядом справи.
Враховуючи вищевикладене та оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також, враховуючи ціну позову та конкретні обставини справи, яка не є складною, суть виконаних послуг, суд апеляційної інстанції вважає, що сума, заявлена позивачем до відшкодування у розмірі 22800 грн. є надмірною, а тому, з урахуванням принципу справедливості і ступеня складності справи, обсяг опрацьованого адвокатом матеріалу, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу у сумі 1000 грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що заявлена позивачем сума до відшкодування на професійну правничу допомогу в розмірі 22800 грн. не відповідає складності справи, пропорційності, а тому, вартість такої послуги, в даному випадку, є необґрунтованою та завищеною.
Із урахуванням вищевикладеного, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, додаткове рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Керуючись ст. ст. 195, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 р. по справі № 520/16111/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Я.В. П'янова