31 січня 2022 р.Справа № 520/11493/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Спесивцева О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного агенства з питань запобігання корупції на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М.) від 20.09.2021 року по справі № 520/11493/21
за позовом ОСОБА_1
до Національного агенства з питань запобігання корупції
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати абзаци 1, 2 пункту 4.1 розділу IV “Висновки”, підпункти 1.1-1.8 пункту 3.1 та пункт 2 Розділу ІІІ “Описова частина” Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції № 42/21 від 09.06.2021 в частині висновків про недостовірність інформації та порушення позивачем пунктів 2, 7 частини 1 статті 46 Закону України “Про запобігання корупції” від 14.10.2014 року № 1700-VII (далі- Закон № 1700-VII);
- зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції встановити позивачем новий строк для подачі уточненої декларації за 2020 рік для виправлення технічних та методологічних помилок.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що дані, вказані позивачем в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік в розумінні Закону № 1700-VII та з урахуванням Роз'яснень Національного агентства з питань запобігання корупції щодо застосування окремих положень Закону № 1700-VII є достовірними. Висновки, викладені у Довідці за результатами повної перевірки декларації зроблені без урахування належності джерел інформації та причин, наслідків і наявності умислу у діях суб'єкта декларування. Допущені позивачем при заповненні декларації очевидні технічні та методологічні помилки безпідставно кваліфіковані відповідачем як недостовірна інформація. При цьому, оспорюючи факт недостовірності інформації у декларації, позивач погоджується із зауваженнями Національного агентства з питань запобігання корупції про допущення помилок, а тому для належного захисту прав просить зобов'язати відповідача встановити новий строк для подачі уточненої декларації за 2020 рік для виправлення технічних та методологічних помилок.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано абзаци 1, 2 пункту 4.1 розділу IV “Висновки”, підпункти 1.1-1.8 пункту 3.1 та пункт 2 Розділу ІІІ “Описова частина” Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції № 42/21 від 09.06.2021 в частині висновків про недостовірність інформації та порушення позивачем пунктів 2, 7 частини 1 статті 46 Закону №1700-VII.
Зобов'язано Національне агентство з питань запобігання корупції встановити позивачу новий строк для подачі уточненої декларації за 2020 рік для виправлення технічних та методологічних помилок.
Стягнуто на користь позивача сплачену суму судового збору в розмірі 1816 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції.
Відповідач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вказує, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оскаржувана довідка Національного агентства з питань запобігання корупції за результатами повної перевірки декларації є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке підлягає судовому оскарженню. На думку скаржника, вказана довідка лише фіксує факт проведення повної перевірки декларації, містить виклад систематизованої інформації, зібраної з різних достовірних джерел під час її проведення і є виключно носієм даних про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей, а відтак, не відповідає критеріям (ознакам) індивідуального акту, які регламентовані Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки не стосується прав або інтересів суб'єкта декларування, не встановлює жодних обов'язків, не має наслідком виникнення негативних наслідків та не встановлює строк їх виконання. Вважає, що у відносинах між позивачем та відповідачем не виникло обставин, що призвели до порушення її прав, які у свою чергу, підлягали б поновленню у судовому порядку. Зазначає, що встановлені за наслідком повної перевірки декларації висновки є обґрунтованими та підтверджуються відповідними документами. При цьому зауважує, що законодавством передбачено зазначення в декларації лише достовірних відомостей, в іншому випадку такі дані вважаються недостовірними, а відтак, кваліфікації судом частини встановлених за наслідком проведеної перевірки фактів як технічні та методологічні помилки, що не мають ознак недостовірної інформації, є безпідставним, оскільки чинне законодавство не містить відповідних визначень. З приводу вимоги про зобов'язання відповідача встановити позивачу новий строк для подачі уточненої декларації, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що позивач не була позбавлена можливості подати відповідну декларацію в визначений відповідачем строк - 10.09.2021 року, проте не скористалась вказаним правом та не надала виправлену декларацію.
Позивач надала до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Позивач надала до суду заяву, в якій просила провести розгляд справи без її участі.
Представник відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначені Законом № 1700-VII.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1700-VII, Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Пунктом 8 частини першої статті 11 Закону №1700-VIІ передбачено, що до повноважень Національного агентства належать здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно із положеннями статті 1 указаного Закону, суб'єкти декларування - це особи, зазначені у пункті 1, підпунктах “а” і “в” пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII до суб'єктів, на яких поширюється дія цього Закону відносяться, зокрема, судді.
Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством (ч.1 ст. 45 Закону № 1700-VII).
Згідно з положеннями пунктів 2, 7 частини першої статті 46 Закону №1700-VIII у декларації зазначаються відомості про:
- об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають: а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування; б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
- отримані доходи суб'єкта декларування або членів його сім'ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.
Відповідно до частини п'ятої статті 46 Закону №1700-VIII відображення доходів і видатків суб'єктів декларування здійснюється у грошовій одиниці України.
Вартість майна, майнових прав, активів, інших об'єктів декларування, передбачених частиною першою цієї статті, зазначається у грошовій одиниці України на момент їх набуття у власність або останньої грошової оцінки.
Вартість майна, майнових прав, активів, інших об'єктів декларування, що перебувають у володінні чи користуванні суб'єкта декларування, зазначається у випадку, якщо вона відома суб'єкту декларування або повинна була стати відомою внаслідок вчинення відповідного правочину.
За змістом частини першої статті 50 Закону №1700-VII, повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.
Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.
Обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.
Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.
Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
Абзацами 1 та 2 статті 51-3 Закону № 1700-VII передбачено, що повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності. Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.
Згідно примітки до статті 51-3 Закону № 1700-VII під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються в тому числі судді.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що Указом Президента України від 07.05.2019 за № 195/2019 позивач призначена на посаду судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді.
На виконання вимог частини 1 статті 45 Закону № 1700-VII, позивачем 14.03.2021 подана щорічна декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік (https://public.nazk.gov.ua/documents/4890177c-3480-4b6d-adea-3b669fc3ebf3).
На підставі абзацу 2 частини 1 статті 51-3 Закону № 1700-VII, підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.01.2021 № 26/21 (далі - Порядок № 26/21), відповідачем у період з 29.03.2021 по 04.06.2021 проведена повна перевірка декларації.
В межах проведення перевірки відповідачем направлено на адресу позивача запит від 06.04.2021 за № 45-01/20118/21 про надання пояснень та документів з наступних питань:
1) незазначення у розділі 3 “Об'єкти нерухомості” декларації відомостей про кадастровий номер земельної ділянки загальною площею 78 м2, що належить позивачці на праві власності, відомості про кадастровий номер якої наявні у Національному агентстві;
2) незазначення у розділі 3 “Об'єкти нерухомості” декларації відомостей про вартість земельної ділянки загальною площею 918 м2, з кадастровим номером 6325156700:00:006:0169, що належить позивачу на праві власності. Відповідно до наявної у Національному агентстві копії договору дарування земельної ділянки дар сторонами оцінено у сумі 126 000.00 грн;
3) незазначення у розділі 3 “Об'єкти нерухомості” декларації відомостей про кадастровий номер земельної ділянки загальною площею 1 200 м2, що на праві власності належить члену сім'ї (чоловіку), відомості про кадастровий номер якої наявні у Національному агентстві. Крім того, НАЗК просило надати копію документу, що підтверджує, зокрема відомості про дату набуття права власності на таку земельну ділянку;
4) незазначення у розділі 11 “Доходи, у тому числі подарунки” декларації відомостей про доходи отримані членом сім'ї (чоловіком) у вигляді соціальних виплат з відповідних бюджетів у розмірі 10 828,57 грн та у вигляді суми шкоди, завданої внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 2 358,00 грн від управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради.
Також відповідач просив надати копії документів, що підтверджують:
1) відомості, зазначені у розділі 3 “Об'єкти нерухомості” декларації про житловий будинок, загальною площею 91,1 м2, що належить позивачу на праві власності, зокрема копію договору дарування від 14.07.2014 № 575;
2) відомості, зазначені у розділі 3 “Об'єкти нерухомості” декларації про квартиру, загальною площею 187,2 м2, що належить позивачу на праві власності, зокрема щодо вартості на дату набуття права або останньої грошової оцінки у розмірі 289 191,00 гривня. Згідно з наявною у Національному агентстві інформацією загальна вартість нерухомого майна становить 313733 грн;
3) відомості, зазначені у розділі 3 “Об'єкти нерухомості” декларації про квартиру, загальною площею 82,3 м2, що належить позивачу на праві власності, зокрема щодо вартості на дату набуття права або останньої грошової оцінки, відомості про вартість якої відсутні у Національному агентстві;
4) відомості, зазначені у розділі 3 “Об'єкти нерухомості” декларації про гараж з льохом загальною площею 51 м2, що належить позивачу на праві власності, зокрема щодо вартості на дату набуття права або останньої грошової оцінки, відомості про вартість якого відсутні у Національному агентстві;
5) відомості, зазначені у розділі 3 “Об'єкти нерухомості” декларації про підземну автостоянку загальною площею 23.6 м2, що належить позивачу на праві власності, зокрема щодо вартості на дату набуття права або останньої грошової оцінки, відомості про вартість якої відсутні у Національному агентстві.
6) відомості, зазначені у розділі 3 “Об'єкти нерухомості” декларації про квартиру, загальною площею 146,2 м2, що на праві власності належить члену сім'ї (чоловіку), зокрема щодо вартості на дату набуття права або останньої грошової оцінки, відомості про вартість якої відсутні у Національному агентстві;
7) відомості, зазначені у розділі 3 “Об'єкти нерухомості” декларації про місце для паркування, загальною площею 14,2 м2, що на праві власності належить члену сім'ї (чоловіку), зокрема щодо дати набуття права власності;
8) відомості, зазначені у розділі 3 “Об'єкти нерухомості” декларації про гаражі, загальною площею 20,0 м2, (реєстраційні номери - 30534545 та 30534624) що на праві власності належать члену сім'ї (чоловіку), зокрема щодо вартості на дату набуття права або останньої грошової оцінки, відомості про вартість яких відсутні у Національному агентстві;
9) відомості, зазначені у розділі 11 “Доходи, у тому числі подарунки” декларації про дохід, отриманий членом сім'ї (чоловіком) у вигляді заробітної плати за основним місцем роботи у сумі 1 557 217,00 гривень. Згідно з наявною інформацією у Національному агентстві членом сім'ї (чоловіком) отримано дохід у вигляді заробітної плати у сумі 1 570 403,53 грн;
10) відомості, зазначені у розділі 11 “Доходи, у тому числі подарунки” декларації про дохід, отриманий членом сім'ї (чоловіком) у вигляді соціальних виплат ветерану війни Міністерства внутрішніх справ, відомості про який відсутні у Національному агентстві;
11) відомості, зазначені у розділі 11 “Доходи, у тому числі подарунки” декларації про дохід, отриманий членом сім'ї (чоловіком) у вигляді доплати на продукти харчування особам, віднесеним до 1 категорії, які проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, відомості про який відсутні у Національному агентстві;
12) відомості, зазначені у розділі 11 “Доходи, у тому числі подарунки” декларації про дохід, отриманий членом сім'ї (чоловіком) у вигляді соціальних виплат на оздоровлення, відомості про який відсутні у Національному агентстві;
13) відомості, зазначені у розділі 11 “Доходи, у тому числі подарунки” декларації про дохід, отриманий членом сім'ї (чоловіком) у вигляді бонусів, відомості про який відсутні у Національному агентстві;
14) відомості, зазначені у розділі 11 “Доходи, у тому числі подарунки” декларації про дохід, отриманий позивачем у вигляді бонусів, відомості про який відсутні у Національному агентстві.
15) відомості, зазначені у розділі 12 “Грошові активи” про грошові активи (залишки коштів розміщені на банківських рахунках), які належать позивачу та члену сім'ї (чоловіку), з інформацією про рух коштів за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, розмір нарахованих (отриманих) доходів у вигляді процентів, додаткового блага тощо, а також про активи у дорогоцінних (банківських) металах;
16) відомості, зазначені у розділі 12.1 “Банківські та інші фінансові установи, у яких відкрито рахунки суб'єкта декларування або членів його сім'ї” декларації.
На вказаний запит позивач 14.04.2021 надала письмові пояснення та документи на їх підтвердження, у яких вказала наступне:
1) Щодо незазначення у розділі 3 “Об'єкти нерухомості” декларації відомостей про кадастровий номер земельної ділянки загальною площею 78м2.
Позивач підтвердила, що їй на праві власності належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 78м2 для обслуговування індивідуального гаража № НОМЕР_1 (кадастровий номер: 6310136600:03:008:0088), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №107263.
Зазначила, що в розділі 3 “Об'єкти нерухомості” нею внесені відомості про наявність у власності цієї земельної ділянки та її кадастровий номер: 6310136600:03:008:0088. Наведене підтверджується відомостями опублікованої декларації за 2020 рік, де в загальному доступі щодо кадастрового номеру зазначено: (Конфіденційна інформація), а не записи: (не застосовується) або (не відомо).
Також зазначила, що в будь-якому випадку, якщо кадастровий номер земельної ділянки відсутній в декларації, то це могло відбутись виключно з технічних причин або як механічна помилка (без наміру приховування інформації).
2) Щодо незазначення в розділі 3 “Об'єкти нерухомості” декларації відомостей про вартість земельної ділянки загальною площею 918 м2, з кадастровим номером 6325156700:00:006:0169, що належить позивачу на праві власності, по якій у Національному агентстві наявна копія договору дарування земельною ділянки, в якому вказано, що дар сторонами оцінено в сумі 126000 грн. повідомила, що за договором дарування від 14.07.2014 її мати - ОСОБА_2 подарувала (передала безоплатно) цю земельну ділянку 918 м2, кадастровий номер: 6325156700:00:006:0169, за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
З посиланням на приписи частини 1 статті 717 Цивільного кодексу України, позивач зазначила про те, що вона не придбавала земельну ділянку (не понесла будь-яких витрат), а набула на неї право власності за договором дарування безоплатно, про що зазначено і у договорі від 14.07.2014. Саме з цих підстав позивач пояснила, що нею в декларації зазначено про те, що вартість на дату набуття права або за останньою грошовою оцінкою - (не застосовується). Висловилась також про те, що зазначення нею вартості майна на дату придбання (як це передбачено формою та змістом декларації), за умови, що вона не витрачала кошти (не придбавала, а отримала в дар), мало б ознаки недостовірної інформації щодо вартості майна відносно позивача, як суб'єкта декларування. Тим більше, що це стосується Розділу 3 “Об'єкти нерухомості”, а не розділу 11 “Доходи, у тому числі подарунки”.
Підсумовуючи викладене, позивач у поясненнях на запит НАЗК зазначила, що її доводи відповідають пункту 60 Роз'яснень Національного агентства з питань запобігання корупції щодо застосування окремих положень Закону України “Про запобігання корупції” стосовно заходів фінансового контролю (подання декларацій та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані) № 1 від 03.02.2021, яким передбачено, що у разі спадкування будь-яких об'єктів спадщини, які оподатковуються за нульовою ставкою, оціночна вартість таких об'єктів з метою оподаткування не визначається. Якщо об'єкти, подаровані платнику податку, оподатковуються за нульовою ставкою, оціночна вартість таких об'єктів з метою оподаткування не визначається. В інших випадках отримання доходів у вигляді об'єктів спадщини/дарунків об'єктом оподаткування є оціночна вартість таких об'єктів спадщини/дарунків, визначена згідно із законом (п. 174.8 ст. 174 ПК України). Отже, якщо спадщина/дарунок оподатковується за нульовою ставкою та оцінка успадкованого/подарованого майна не проводилася, то при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід обрати позначку “Не застосовується”.
3) Щодо незазначення у розділі 3 “Об'єкти нерухомості” декларації відомостей про кадастровий номер земельної ділянки загальною площею 1200 м2, що на праві власності належить її чоловіку - ОСОБА_3 , повідомила інформацію аналогічну поясненням по першому питанню, зазначивши, що нею вносились відомості про кадастровий номер земельної ділянки, а у разі відсутності таких відомостей, то це могло відбутись виключно з технічних причин або як механічна помилка (без наміру приховування інформації).
4) Щодо незазначення у розділі 11 “Доходи, у тому числі подарунки” декларації відомостей про доходи отримані членом сім'ї (чоловіком) у вигляді соціальних виплат з відповідних бюджетів у розмірі 10828,57 грн. та у вигляді суми шкоди, завданої внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 2358,00 грн. від Управління соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради (далі- УПСЗН) позивач зазначила, що в декларації за 2020 рік нею внесені дані про доходи чоловіка, зокрема:
-соціальна виплата ветеран війни Міністерства внутрішніх справ України - 3640 грн, джерело доходу: Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат УПСЗН в Київському районі м. Харкова;
-доплата на продукти харчування особам, віднесеним до 1 категорії, які проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю -4836 грн., джерело доходу: УПСЗН у Київському районі м. Харкова;
-соціальна виплата на оздоровлення-120 грн., джерело доходу: Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат УПСЗН в Київському районі м. Харкова.
Такі відомості внесені позивачем на підставі довідок, виданих УПСЗН: № 156 від 19.02.2021 та № 164 від 19.02.2021. Виплачені суми, що зазначені у цих довідках в повній мірі відповідають даним, що відображені в декларації за 2020 рік, інших доходів ОСОБА_3 у вигляді соціальних виплат з відповідних бюджетів та у вигляді суми шкоди, завданої внаслідок Чорнобильської катастрофи, крім тих, що зазначені в декларації, не отримував та відомостей УПСЗН про інші виплати не надавало.
5) Щодо житлового будинку АДРЕСА_3 , площею 91,1 м2 позивачка також як і у пункті 2 пояснень повідомила, що за договором дарування від 14.07.2014 її мати- ОСОБА_2 подарувала цей житловий будинок, площею 91,1 м2, тобто вказане нерухоме майно отримане безоплатно за договором дарування від матері.
Також вказано, що будинок із земельною ділянкою за цією ж адресою (загальною площею 918 м2, з кадастровим номером 6325156700:00:006:0169) перебували у власності та користуванні її матері з 1990 року, як майно, отримане у спадщину за заповітом від бабусі - ОСОБА_4 .
6) Щодо зазначення у розділі 3 “Об'єкти нерухомості” об'єкта нерухомості, що належить позивачу на праві власності: квартира АДРЕСА_4 , загальна площа 187,20 м2, вартість на дату набуття - 289191 грн., тоді як за наявною у Національному агентстві інформацією загальна вартість нерухомого майна становить 313733,00 грн. вказала, що квартира придбана у 2004 році відповідно до свідоцтва про право власності від 19.10.2004 згідно договору про пайову участь в будівництві житлового будинку № 06/18 від 18.06.2001.
Відповідно до умов п. 2.2 Договору дольової участі від 18.06.2001 за № 06/18 позивач прийняла на себе зобов'язання взяти дольову участь в інвестуванні будівництва житлового дому у вигляді внесення грошових коштів в сумі еквівалентній 53790 доларів США.
Здійснення оплати за вказану квартиру в загальній сумі 289191 грн., що еквівалентно 53790 доларів США відбувалось шляхом внесення 50% від загальної вартості протягом 10 днів від дати підписання договору та залишок суми - помісячно рівними частками протягом 16 наступних місяців.
Таким чином, у червні 2001 року здійснено внесок в розмірі 26895 доларів США (50% загальної вартості), що за курсом НБУ станом на 18.06.2001 (540,2900 грн. за 100 доларів США) складало 145311 грн.
Залишок вартості квартири за договором, що складав 26895 доларів США, при середньому курсі НБУ долара США у липні 2001 - листопаді 2002 року - 5,35 грн. за долар США становив решту вартості, що в еквіваленті складає 143880 грн.
Позивач пояснила, що нею зазначено вартість квартири на дату її придбання за договором дольової участі, що становить 289191 (145311+143880) грн. і наведе підтверджується договором.
7) У поясненнях щодо квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 82.3 м2 та паркувального місця-підземної автостоянки у цьому будинку площею 23.6 м2, позивач надала пояснення про їх придбання у 2006 році за договором № 2/66 про дольову участь у будівництві від 03.08.2005 та договором №49/п від 04.08.2005 відповідно, вартість квартири становила 141400 грн., а вартість паркінгу - 20200 грн.
Наведене підтверджено договорами, а також довідкою про проведення повного розрахунку ТОВ “Авантаж” та квитанцією №023КП987 від 04.08.2005.
8) По цьому питанню позивач повідомила, що за договором № 8 від 18.06.2001 та додатковою угодою від 20.12.2005 до Договору спільного інвестування нею придбано гараж із льохом по АДРЕСА_1 , загальною площею 51 м2 шляхом компенсації пайового внеску у розмірі 19600 грн. Наведене підтверджується вказаними договорами.
Земельна ділянка під вказаним гаражем, площею 78,0 м2, про яку надані пояснення у пункті 1, приватизована, як виділена для його (гаража з льохом) обслуговування, про що видано державний акт.
9) По квартирі АДРЕСА_6 , загальною площею 146,2 м2, та паркувальному місці у вказаному будинку, площею 14,2 м2 позивач пояснила, що вони придбані її чоловіком - ОСОБА_3 за договором уступки права вимоги № 14/04/08 від 14.04.2008, укладеному між його матір'ю - ОСОБА_5 , ним і забудовником.
За умовами вказаного договору ОСОБА_5 в період з 2005 року сплатила дольові внески за договором дольової участі у будівництві будинку АДРЕСА_7 , та внесла грошові кошти у розмірі еквівалентному 110450 доларів США. ОСОБА_3 , як новий кредитор за договором від 14.04.2008, здійснив погашення вказаної суми матері на умовах п. 3.1 Договору у строк до 15.04.2008, та отримав право власності на квартиру АДРЕСА_8 і паркувальне місце у будинку АДРЕСА_7 , право власності на його ім'я зареєстровано згідно свідоцтва від 20.07.2009.
За умовами договору про уступку права вимоги (п.п 1.1) ОСОБА_3 набуто право власності на квартиру та паркомісце, а у п.п. 3.1 цього договору визначено, що вартість майна, зазначеного у п.п. 1.1 Договору (квартира та паркомісце разом) становить 110450 доларів США.
Станом на 15.04.2008 курс НБУ долара США становив 5,05 грн. за 1 долар США, тобто вартість майна становила 557773 грн. Через неможливість виокремити із загальної вартості майна, придбаного чоловіком за договором від 14.04.2008 №14/04/08, вартість кожної з частин цього майна (квартири та паркомісця), в декларації вказано вартість квартири - 557773 грн. та у розділі щодо вартості паркомісця зазначено (не відомо).
Вказане підтверджується договором від 14.04.2008 №14/04/08.
10) Також чоловікові позивача - ОСОБА_3 належить на праві власності два гаражі (гаражний бокс № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 ) по АДРЕСА_9 , кожен площею по 20 м2.
Вказані гаражі придбані ОСОБА_3 за договором про дольову участь у будівництві, кожен гараж вартістю 46700 грн., право власності зареєстровано на гаражі ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вартість гаражів, яка сплачена членом сім'ї, підтверджується договорами та квитанціями.
11) Щодо відомостей, зазначених у розділі 11 “Доходи, у тому числі подарунки” Декларації про дохід, отриманий чоловіком ОСОБА_3 у вигляді заробітної плати за основним місцем роботи у сумі 1557217, 00 грн., по якому за відомостями Національного агентства сума доходу становить 1570403,53 грн. позивач пояснила, що її чоловік - ОСОБА_3 працює у Харківському окружному адміністративному суді на посаді судді. За даними довідки, що видана йому за місцем роботи, дохід за 2020 рік складає 1557216,96 грн., тому нею в декларації зазначена сума доходу, отриманого членом сім'ї- ОСОБА_3 у вигляді заробітної плати за основним місцем роботи - 1557217,00 грн.
Вказане підтверджується довідкою про прибуток за 2020 рік, яка видана Харківським окружним адміністративним судом.
12) Щодо доходу чоловіка у вигляді соціальних виплат, у декларації зазначено наступне:
-соціальна виплата ветеран війни Міністерства внутрішніх справ України - 3640 грн.;
-доплата на продукти харчування особам, віднесеним до 1 категорії, які проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю - 4836 грн.;
- соціальна виплата на оздоровлення -120 грн.
Позивач пояснила, що ОСОБА_3 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС) та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України “Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 .
Крім того, ОСОБА_3 встановлена 2 група інвалідності та він має право на пільги, передбачені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_5 .
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону, якою передбачена виплата одноразової грошової допомоги, яка у 2020 році виплачена ОСОБА_3 в розмірі 3640 грн. (ветеран війни Міністерства внутрішніх справ), що відповідає даним довідки УПСЗН від 19.02.2021 за № 164.
Також, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_3 отримує: доплати на продукти харчування (в 2020 році в розмірі 4836 грн.) та на оздоровлення - 120 грн., що підтверджується довідкою УПСЗН за № 156 від 19.02.2021.
Позивач зазначила, що всі соціальні виплати здійснюються УПСЗН, тому вказані нею у декларації доходи чоловіка, які є соціальними виплатами, відповідають даним довідок, що надані Управлінням праці та соціального захисту. Інші соціальні виплати ОСОБА_3 не виплачувались у 2020 році та уповноважена особа (УПСЗН) таких відомостей не надавав.
13) Щодо доходів у вигляді бонусів, які зазначені в таких розмірах: декларант - ОСОБА_1 - 376 грн.; член сім'ї (чоловік) - ОСОБА_3 - 805 грн. позивач надала пояснення, що в 2020 році їй та чоловіку нарахований ПАТ КБ “ПриватБанк” дохід в розмірі 376 грн. та 805 грн. відповідно, як бонуси, що підтверджується випискою по картковому рахунку. Про наявність бонусного рахунку у декларанта та у члена сім'ї вона також зазначила в розділі 12 Декларації - кошти на бонусному рахунку та у підрозділі 12.1 розділу 12 Декларації - бонусний рахунок у ПАТ КБ “ПриватБанк”.
Наведене підтверджується довідками ПАТ КБ “ПриватБанк”.
14) З приводу відомостей, зазначених у розділі 12 “Грошові активи” про грошові активи (залишки коштів, розміщені на банківських рахунках), які належать позивачу та її чоловіку, позивач повідомила, що у декларації нею зазначені грошові активи, наявні у суб'єкта декларування та члена сім'ї (п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону) станом на останній день звітного періоду. Розмір по залишкам коштів станом на 31.12.2020 підтверджується довідками банківських установ.
Крім того, в декларації зазначені готівкові кошти, активи у дорогоцінних (банківських) металах, а у розділі 13 Декларації - банківські рахунки та користування індивідуальним банківським сейфом у ПАТ “СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК “ГРАНТ”.
Все зазначене в розділах 12 та 13 Декларації підтверджується довідками банківських установ та договором оренди індивідуального банківського сейфу.
З урахуванням наданих позивачем пояснень, НАЗК проведена повна перевірка декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік, за результатами якої складено Довідку № 42/21 від 09.06.2021.
Вказана довідка містить наступні висновки (розділ IV):
Суб'єкт декларування зазначив недостовірні відомості, про що зазначено у пунктах 1 та 2 розділу 3.1 цієї довідки, чим не дотримав вимоги пунктів 2,7 частини 1 статті 46 Закону №1700-VII
Недостовірні відомості, зазначені у декларації (пункти 1.5 та 2.2 розділу 3.1 Довідки), відрізняються від достовірних на суму 44784,13 грн., що не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.
Ознак правопорушень, передбачених частиною 4 статті 172-6 Кодексу України про адміністративне правопорушення та статті 366-2 Кримінального кодексу України, не виявлено.
Точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел.
Наявність конфлікту інтересів не встановлено.
Ознак необґрунтованості активів не встановлено.
Вважаючи протиправними абзаци 1, 2 пункту 4.1 розділу IV “Висновки”, підпункти 1.1-1.8 пункту 3.1 та пункт 2 Розділу ІІІ “Описова частина” Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції № 42/21 від 09.06.2021 в частині висновків про недостовірність інформації та порушення позивачем пунктів 2, 7 частини 1 статті 46 Закону № 1700-VII, позивач звернулась до суду із цим позовом. Також просила зобов'язати відповідача встановити новий строк для подачі уточненої декларації за 2020 рік для виправлення технічних та методологічних помилок.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про зазначення позивачем недостовірних відомостей, які відрізняються від достовірних на суму 44784,13 грн. (п.п. 1.5, 2.2 розділу 3.1 Довідки) є помилковими, а посилання у пунктах 1.2 та 1.3 розділу 3.1 Описової частини довідки на недостовірність інформації є безпідставною та необґрунтованою. В решті висновків відповідача (п.п. 1.1, 1.4, 1.6-1.8, 2.1 розділу 3.1 Довідки), суд дійшов висновку, що оскільки відповідні дані відрізняються за рахунок саме технічних і методологічних помилок, не мають ознак недостовірної інформації, у відповідача відсутні підстави стверджувати про зазначення позивачем саме недостовірних відомостей. В зв'язку з чим, оскільки позивач визнала та судом встановлено правомірність зауважень відповідача про допущення помилок, з метою належного захисту її прав, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати відповідача встановити новий строк для подачі уточненої декларації за 2020 рік для виправлення технічних та методологічних помилок з урахуванням висновків суду у цій справі.
Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідні мотиви для висновків відповідача щодо зазначення позивачем при складанні та поданні декларації недостовірних відомостей викладені у розділі 3.1 “Результати повної перевірки декларації щодо з'ясування достовірності задекларованих відомостей” (ІІІ “Описова частина”) оскаржуваної Довідки.
Перевіряючи обґрунтованість та правомірність висновків відповідача щодо зазначення суб'єктом декларування недостовірних відомостей (пункти 1.5 та 2.2. розділу 3.1 Довідки) на загальну суму 44784,13 грн., колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Згідно п. 1.5 розділу 3.1 Довідки відповідач вказав про зазначення позивачем недостовірних відомостей про вартість на дату набуття квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 187,2 м2, яка належить позивачу на праві власності.
Так, позивачем була відображена вартість квартири на дату набуття права власності в сумі 289191,00 грн., тоді як відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно загальна вартість квартири становить 313733,00 грн. Вказані обставини, на думку суб'єкта владних повноважень, свідчать про зазначення позивачем недостовірних відомостей, які відрізняються від достовірних на суму 24542,0 грн.
Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками відповідача, виходячи з наступного.
Згідно наданих на запит Національного агентства пояснень, позивач повідомила, що квартира АДРЕСА_4 , площею 187,2 м2, придбана у 2004 році відповідно до свідоцтва про право власності від 19.10.2004 згідно договору про пайову участь в будівництві житлового будинку № 06/18 від 18.06.2001. За умовами вказаного Договору (п.п.2.2.) позивач прийняла на себе зобов'язання взяти дольову участь в інвестуванні будівництва житлового дому у вигляді внесення грошових коштів в сумі еквівалентній 53790 доларів США. Здійснення оплати за вказану квартиру в загальній сумі 289191 грн., що еквівалентно 53790 доларів США відбувалось шляхом внесення 50% від загальної вартості протягом 10 днів від дати підписання договору та залишок суми - помісячно рівними частками протягом 16 наступних місяців.
Позивач вказувала, що у червні 2001 року нею здійснено внесок в розмірі 26895 доларів США (50% загальної вартості), що за курсом НБУ станом на 18.06.2001 (540,2900 грн. за 100 доларів США) складало 145311 грн., а залишок вартості квартири за договором, що складав 26895 доларів США, при середньому курсі НБУ за долар США у липні 2001 - листопаді 2002 року - 5,35 грн. становив решту вартості, що в еквіваленті складає 143880 грн. В зв'язку з чим, позивачем в розділі 3 “Об'єкти нерухомості” була вказана інформація про вартість на дату набуття права, яка за договором та фактично становила - 289191 грн. (145311 грн. + 143880 грн.).
Натомість відповідач, без обґрунтувань відхилення вищевказаних доводів позивача, які були викладені в поясненнях, визначив вартість на підставі даних довідки Акціонерного товариства “Житлобуд-1” від 18.04.2004 про балансову вартість квартири (313733,00 грн.) та даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і реєстру прав власності на нерухоме майно.
Надаючи правову оцінку правомірності визначення відповідачем вартості квартири саме у розмірі 313733,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону №1700-VIІ, Національне агентство надає роз'яснення, методичну та консультаційну допомогу, зокрема, щодо застосування положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів.
Для забезпечення однакового застосування положень Закону стосовно заходів фінансового контролю, Національним агентством надано Роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону №1700-VIІ стосовно заходів фінансового контролю (подання декларацій та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані) № 1 від 03.02.2021.
Згідно п.п. 57 вказаних Роз'яснень, за загальним правилом інформація про вартість відповідного майна повинна вказуватися на дату набуття права власності, володіння чи користування або відповідно до останньої грошової оцінки майна у грошовій одиниці України.
Закон не вимагає від суб'єкта декларування здійснювати оцінку майна для заповнення декларації, а при зазначенні вартості об'єкта декларування суб'єкт декларування повинен керуватися відповідними правовстановлюючими документами, на підставі яких у нього або членів його сім'ї виникло право на цей об'єкт.
Колегія суддів зазначає, що вказана довідка АТ “Жилстрой-1” про балансову вартість квартири не є ані правовстановлюючим документом, ані документом, який свідчить про проведену грошову оцінку вказаної квартири, оскільки, відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами і є результатом практичної діяльності саме суб'єкта оціночної діяльності.
В зв'язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання контролюючого органу на інформацію саме про балансову вартість квартири для забудовника (видану на дату, яка передувала даті набуття позивачем права власності на об'єкт нерухомості), оскільки балансова вартість є за суттю та юридичним змістом вартістю активу, який обліковується на балансі юридичної особи - АТ “Жилстрой-1”.
При цьому, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і реєстру прав власності на нерухоме майно не розкривають зміст про походження відомостей щодо вартості майна, а виходячи з фактичних обставин, у реєстрах відображена саме балансова вартість квартири (313733,00 грн.), що застосовується до юридичної особи - забудовника, а відтак необґрунтовано застосована відповідачем для визначення вартості квартири.
Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки між позивачем та АТ “Жилстрой-1” не укладався договір купівлі-продажу, а був укладений саме договір дольової участі в будівництві житлового будинку, відповідно до умов якого забудовник зобов'язувався передати квартиру у власність у майбутньому після введення будинку в експлуатацію, а тому підлягає застосування саме вказана НАЗК вартість, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки положеннями Закону № 1700-VІІ чітко передбачено, що вартість майна визначається на підставі правовстановлюючих документів або грошової оцінки.
Таким чином, оскільки відповідач необґрунтовано та без належних правових підстав визначив вартість квартири у розмірі 313733,00 грн., висновки відповідача щодо складання та подання суб'єктом декларування недостовірних відомостей, які відрізняються від достовірних на суму 24542,0 грн., посилання на які містяться у п.п. 1.5 Розділу 3.1 “Результати повної перевірки декларації щодо з'ясування достовірності задекларованих відомостей” (ІІІ “Описова частина”) є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Перевіряючи правомірність висновків відповідача щодо складання та подання суб'єктом декларування недостовірних відомостей, які відрізняються від достовірних на суму 20242,13 грн., посилання на які містяться у п.п. 2.2 Розділу 3.1 “Результати повної перевірки декларації щодо з'ясування достовірності задекларованих відомостей” (ІІІ “Описова частина”), колегія суддів зазначає наступне.
З даного приводу колегія суддів зазначає, що Процедура проведення Національним агентством повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування визначена Порядком № 26/21.
Згідно з положеннями підпункту 4 пункту 5 розділу ІІ Порядку №26/21, повна перевірка декларації передбачає звернення у разі необхідності до суб'єкта декларування для отримання пояснень та копій підтвердних документів, їх розгляд і врахування з урахуванням іншої отриманої інформації під час проведення повної перевірки декларації відповідно до цього Порядку.
За правилами підпункту 2 пункту 6 розділу ІІ Порядку №26/21, під час повної перевірки декларації Національне агентство використовує документи та/або інформацію, надані суб'єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей, а також законності джерел отриманих доходів.
Виходячи з викладеного, інформація та документи отримані від суб'єкта декларування є інформацією, отриманою під час проведення повної перевірки декларації.
Достовірність задекларованих відомостей перевіряється шляхом порівняння зазначених у декларації відомостей з даними, отриманими Національним агентством під час проведення контролю та повної перевірки декларації (пункт 13 розділу ІІ Порядку № 26/21).
Так, обґрунтовуючи вказані висновки, відповідач вказував, що суб'єкт декларування не зазначив відомостей про дохід, отриманий членом сім'ї (чоловіком) у вигляді пільг, у грошовій формі у сумі 20242,13 грн.
Надаючи правову оцінку вказаним доводам, колегія суддів дійшла висновку, що дослідженню в даному випадку підлягає питання, за яким критерієм відомості декларації визнані недостовірними, чи дотримано право суб'єкта декларування підтвердити або спростувати, отримані контролюючим органом під час проведення повної перевірки декларації дані.
Так, критерії недостовірності відомостей, відображених у декларації підлягають встановленню (дослідженню), виходячи з мотивів, що є обов'язковими для викладення у довідці Національного агентства, тобто тих мотивів, які слугували підставою прийняття рішення.
Під час судового розгляду справи встановлено, що відповідач, в межах проведення повної перевірки декларації, надсилав на адресу позивача запит про надання пояснень та документів від 06.04.2021 за № 45-01/20118/21, в якому з приводу доходу члена сім'ї (чоловіка) сформулював питання наступним чином: “незазначення у розділі 11 “Доходи, у тому числі подарунки” декларації відомостей про доходи, отримані членом сім'ї (чоловіком) у вигляді соціальних виплат з відповідних бюджетів у розмірі 10828,57 грн. та у вигляді суми шкоди, завданої внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 2358,00 грн. від УПСЗН адміністрації Київського району Харківської міської ради”.
Позивач вказувала, що на підставі наданих уповноваженими органами офіційних даних щодо виду та розміру доходів, які були станом на дату заповнення декларації, а також повідомленої відповідачем у запиті інформації, були надані пояснення щодо доходу чоловіка у вигляді соціальних виплат, а саме: соціальна виплата ветеран війни Міністерства внутрішніх справ України - 3640 грн.; доплата на продукти харчування особам, віднесеним до 1 категорії, які проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю - 4836 грн.; соціальна виплата на оздоровлення-120 грн.
Також повідомила, що її чоловік, ОСОБА_3 , є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС) та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України “Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 .
Крім того, ОСОБА_3 встановлена 2 група інвалідності та він має право на пільги, передбачені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, якою передбачена виплата одноразової грошової допомоги, яка у 2020 році виплачена ОСОБА_3 в розмірі 3640 гри. (ветеран війни Міністерства внутрішніх справ), що відповідає даним довідки УПСЗН від 19.02.2021 за № 164.
Також, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_3 отримує: доплати на продукти харчування (в 2020 році в розмірі 4836 гри.) та на оздоровлення -120 грн., що підтверджується довідкою УПСЗН за № 156 від 19.02.2021.
Позивач вказувала, що оскільки соціальні виплати здійснюються УПСЗН, тому вказані у декларації доходи чоловіка, які є соціальними виплатами, відповідають даним довідок, що надані Управлінням праці та соціального захисту. Інші соціальні виплати ОСОБА_3 не виплачувались у 2020 році та уповноважена особа (УПСЗН) таких відомостей не надавав.
Проте, в оскаржуваній довідці, складеній за результатами перевірки, НАЗК відображено відомості про нарахування члену сім'ї декларанта (чоловіку) доходу у вигляді пільг, у грошовій формі в сумі 20 242,13 грн.
Позивач вказувала, що лише зі змісту вказаної довідки стало відомо про нарахування члену сім'ї (чоловіку) доходу у вигляді пільг, у грошовій формі в сумі 20242,13 грн. та зауважила, що в цій частині відповідач не просив надати пояснення в межах повної перевірки декларації, але врахував інформацію УПСЗН, надану на запит контролюючого органу, не забезпечивши право суб'єкта декларування надати пояснення, які мають враховуватись при прийнятті рішення.
Після отримання довідки, ОСОБА_3 звернувся до УПСЗН із додатковим запитом про отримані в 2020 році доходи, і тільки після цього йому була надана довідка від 16.06.2021, згідно якої йому у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 нараховані пільги по сплаті житлово-комунальних послуг в загальному розмірі 20242,13 грн.
Позивач вказувала, що станом на час заповнення декларації та надання пояснень їй не було відомо про нараховані чоловіку доходи у вигляді пільги по сплаті житлово-комунальних послуг в загальному розмірі 20242,13 грн. у зв'язку з ненаданням такої інформації уповноваженим органом -УПСЗН, члену сім'ї та з'ясування цієї обставини тільки після проведення повної перевірки декларації.
З даного приводу колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення ч.ч. 1,2 ст. 6 КАС України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
При вирішенні спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Отже, колегія суддів, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
В межах спірних правовідносин колегія суддів дійшла до висновку про те, що встановлені в ході розгляду справи процедурні порушення суттєво впливають на правильність висновків, оскільки ці порушення позбавили суб'єкта декларування права надати пояснення та докази на їх підтвердження на стадії проведення перевірки, які мають враховуватись при прийнятті рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач, будучи обізнаною про наявність у її чоловіка інших доходів, маючи інформацію про джерело виплати таких доходів, звернулась із запитом до УПСЗН лише після отримання Довідки та отримала відомості, що підтверджуються інформацію про отримання її чоловіком доходів, колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними та допустимими доказами.
При цьому, вказані обставини не звільняють відповідача дотримуватись встановленої процедури проведення перевірки.
Також, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що у довідці УПСЗН від 16.06.2021 року міститься інформації лише з приводу нарахування ОСОБА_3 пільги по сплаті житлово-комунальних послуг в загальному розмірі 20242,13 грн., проте не вказано ані про її фактичну виплату (дату, розмір), ані про спосіб розрахунку (безпосередньо на рахунок особи; перерахування коштів на розрахункові рахунки комунальних підприємств та ін.).
Натомість, згідно п. 124 Роз'яснень НАЗК № 1 від 03.02.2021, відомості про нараховану, але не виплачену у звітному періоді заробітну плату (інші платежі) зазначаються у декларації наступного звітного періоду (в якому вона була фактично виплачена).
Відповідачем під час розгляду справи не надано доказів щодо проведення ОСОБА_3 виплати вказаної пільги, а надана відповідачем довідка УПСЗН від 21.04.2021 року також містить інформацію лише щодо нарахованої суми пільги.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає протиправними висновки відповідача щодо складання та подання суб'єктом декларування недостовірних відомостей, які відрізняються від достовірних на суму 20242,13 грн., посилання на які містяться у п.п. 2.2 Розділу 3.1 “Результати повної перевірки декларації щодо з'ясування достовірності задекларованих відомостей” (ІІІ “Описова частина”).
В зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що викладені відповідачем у підпунктах 1.5 пункту 1 та підпункті 2.2 пункту 2 Розділу 3.1 “Результати повної перевірки декларації щодо з'ясування достовірності задекларованих відомостей” (ІІІ “Описова частина”) висновки щодо складання та подання позивачем недостовірних відомостей є протиправними, та як наслідок, правомірно скасував абзац 2 пункту 4.1 розділу IV “Висновки” Довідки № 42/21 від 09.06.2021.
З приводу іншої частини виявлених за наслідком проведеної перевірки висновків відповідача щодо складання та подання суб'єктом декларування недостовірних відомостей, які не мали наслідком спотворення інформації щодо вартості майна або отриманих доходів, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно п.п. 1.2 та 1.3 розділу 3.1 Довідки викладені висновки про незазначення позивачем в розділі 3 “Об'єкти нерухомості” декларації відомостей про вартість земельної ділянки загальною площею 918м2, з кадастровим номером 6325156700:00:006:0169, що належить їй на праві власності, по якій у Національному агентстві наявна копія договору дарування земельною ділянки, в якому вказано, що дар сторонами оцінено в сумі 126000 грн., а також не зазначено вартість житлового будинку АДРЕСА_3 , площею 91,1 м2, яка згідно договору дарування нежитлового будинку складає 367000 грн.
В поясненнях, наданих в межах проведення повної перевірки декларації і які обов'язкові для врахування, позивач зазначила, що згідно договору дарування від 14.07.2014 мати - ОСОБА_2 подарувала позивачу (передала безоплатно) земельну ділянку 918 м2, кадастровий номер: 6325156700:00:006:0169, за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , тому для декларанта не було будь-яких витрат при придбанні цього об'єкта.
Аналогічно позивач вказала щодо будинку АДРЕСА_3 , площею 91,1 м2, який було подаровано за договором від 14.07.2014.
Відповідно до частини 1 статті 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Таким чином, позивач не придбавала ані земельну ділянку ані будинок (не понесла будь-яких витрат), а набула на них право власності за договором дарування безоплатно.
Позивач, як у наданих відповідачу поясненнях, так і під час розгляду справи вказувала, що саме з цих підстав в декларації було зазначенню відомості, що вартість на дату набуття права або за останньою грошовою оцінкою - (не застосовується). На думку позивача, зазначення вартості майна на дату придбання (як це передбачено формою та змістом декларації), за умови, що вона не понесла витрат (не придбавала, а отримала в дар), мало б ознаки недостовірної інформації щодо вартості майна. Тим більше, що це стосується Розділу 3 “Об'єкти нерухомості”, а не розділу 11 “Доходи, у тому числі подарунки”.
При цьому, як вказувала позивач, будинок із земельною ділянкою за цією ж адресою (загальною площею 918 м2, з кадастровим номером 6325156700:00:006:0169) перебували у власності та користуванні її матері з 1990 року, як майно, отримане у спадщину за заповітом від її матері - ОСОБА_4 .
У рішенні коротко викладений зміст пояснень позивача по цим питанням та вказано, що надані суб'єктом декларування пояснення враховано, але вони не спростовують недостовірність відомостей. При цьому, Національним агентством не наведено обґрунтування таких висновків.
Надаючи правову оцінку правомірності вказаних висновків відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 60 Роз'яснень НАЗК № 1 від 03.02.2021, набуття права на об'єкт нерухомості на підставі договору дарування та спадщини. У разі спадкування будь-яких об'єктів спадщини, які оподатковуються за нульовою ставкою, оціночна вартість таких об'єктів з метою оподаткування не визначається. Якщо об'єкти, подаровані платнику податку, оподатковуються за нульовою ставкою, оціночна вартість таких об'єктів з метою оподаткування не визначається. В інших випадках отримання доходів у вигляді об'єктів спадщини/дарунків об'єктом оподаткування є оціночна вартість таких об'єктів спадщини/дарунків, визначена згідно із законом (п. 174.8 ст. 174 ПК України).
Отже, якщо спадщина/дарунок оподатковується за нульовою ставкою та оцінка успадкованого/подарованого майна не проводилася, то при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід обрати позначку «Не застосовується».
У всіх інших випадках оціночна вартість об'єктів спадщини/дарування обов'язкова, тому при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна доцільно зазначати його оціночну вартість.
Тобто, станом на час подання позивачем декларації, орган якому законодавцем надано відповідні повноваження (НАЗК), роз'яснив суб'єктам декларування про «доцільність» зазначення оціночної вартості об'єкту нерухомості, тобто надав їм можливість вибору відповідного характеру поведінки.
Натомість, під час проведеної перевірки відповідач вказав вже про наявність у позивача обов'язку щодо зазначення відповідних даних (відомостей про вартість земельної ділянки та житлового будинку).
Аналізуючи поняття «якість закону», Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» 9№2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
У рішенні у справі «Вєренцов проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість регулювати свою поведінку або бути здатними за потреби, за відповідної консультації передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою його дія.
Відповідно до параграфів 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Корецький та інші проти України» вислів «передбачений законом» у другому пункті статті 11 Конвенції не тільки вимагає, щоб дія, яка оскаржується, була передбачена національним законодавством, але також містила вимогу щодо якості закону. Закон має бути доступний для конкретної особи і сформульований з достатньою чіткістю для того, щоб вона могла, якщо це необхідно, за допомогою кваліфікованих радників передбачити в розумних межах, виходячи з обставин справи, ті наслідки, які може спричинити означена дія. Щоб положення національного закону відповідали цим вимогам, він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно закон має достатньо чітко визначати межі такої дискреції та порядок її реалізації. Ступінь необхідної чіткості національного законодавства, яке безумовно не може передбачити всі можливі випадки, значною мірою залежить від того, яке саме питання розглядається, від сфери, яку це законодавство регулює, та від числа та статусу осіб, яких воно стосується.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідач фактично визначив обов'язковими для позивача правила поведінки, які не мали такий характер станом на час вчинення позивачем відповідних дій, колегія суддів дійшла висновку про недотримання НАЗК, як суб'єктом владних повноважень, під час реалізації своїх повноважень одного з обов'язкових складових принципу верховенства права - правової визначеності.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про протиправність висновків відповідача в частині складання та подання суб'єктом декларування недостовірних відомостей, посилання на які містяться у пунктах 1.2 та 1.3 розділу 3.1 3.1 “Результати повної перевірки декларації щодо з'ясування достовірності задекларованих відомостей” (ІІІ “Описова частина”) Довідки.
З приводу іншої частини виявлених за наслідком проведеної перевірки висновків відповідача щодо складання та подання суб'єктом декларування недостовірних відомостей, які не мали наслідком спотворення інформації щодо вартості майна або отриманих доходів, посилання на які містяться у п.п. 1.1, 1.4, 1.6-1.8 пункту 1 та підпункті 2.1 пункту 2 Розділу 3.1 “Результати повної перевірки декларації щодо з'ясування достовірності задекларованих відомостей” (ІІІ “Описова частина”) Довідки, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у пунктах 1.1 та 1.4 розділу 3.1 Довідки НАЗК відображено, що у розділі 3 “Об'єкти нерухомості” декларації не зазначено відомостей про кадастровий номер земельної ділянки загальною площею 78м2 та земельної ділянки загальною площею 1200 м2, що на праві власності належить її чоловіку - ОСОБА_3 , а обрано позначку “не застосовується”.
У поясненнях на запит Національного агентства, позивач вказувала, що їй на праві власності належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 78м2 для обслуговування індивідуального гаража № НОМЕР_1 (кадастровий номер: 6310136600:03:008:0088), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №107263.
В розділі 3 “Об'єкти нерухомості” нею внесені відомості про наявність у декларанта у власності цієї земельної ділянки та її кадастровий номер: 6310136600:03:008:0088. Наведене підтверджується відомостями опублікованої декларації за 2020 рік, де в загальному доступі щодо кадастрового номеру зазначено: (Конфіденційна інформація), а не записи: (не застосовується) або (не відомо). При заповненні декларації за 2020 рік позивачка вказує, що інформація щодо кадастрового номеру земельної ділянки нею вносилась, але, можливо з технічних причин не відображена в декларації.
Так само, чоловіку позивача - ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка на території АДРЕСА_10 , кадастровий номер: 6325183500:02:003:0212, цільове призначення - для ведення садівництва, що підтверджується державним актом серія ЯЕ №515151, право власності набуто за рішенням Харківської районної державної адміністрації від 23.07.2008 за № 2357.
В розділі 3 “Об'єкти нерухомості” декларантом внесені відомості про наявність у члена сім'ї у власності цієї земельної ділянки та її кадастровий номер: 6325183500:02:003:0212. Наведене підтверджується відомостями опублікованої декларації за 2020 рік, де в загальному доступі щодо кадастрового номеру зазначено: (Конфіденційна інформація), а не записи: (не застосовується) або (не відомо).
У поясненнях позивач також наполягала на тому, що при заповненні декларації за 2020 рік інформація щодо кадастрового номеру земельної ділянки нею вносилась, але можливо з технічних причин не відображена в декларації.
Також, у пунктах 1.6 та 1.7 розділу 3.1 Довідки вказано, що суб'єкт декларування зазначив недостовірні відомості про вартість квартири загальною площею 146,2 м2 (м. Харків) та щодо дати набуття права власності на місце для паркування, загальною площею 14,2 м2, що належать члену сім'ї (чоловіку).
З матеріалів справи встановлено, що квартира АДРЕСА_6 , загальною площею 146,2 м2, та парковочне місце у вказаному будинку, площею 14,2 м2 придбані чоловіком позивача - ОСОБА_3 за договором уступки права вимоги № 14/04/08 від 14.04.2008, укладеному між його матір'ю - ОСОБА_5 , ним і забудовником.
За умовами вказаного договору ОСОБА_5 в період з 2005 року сплатила дольові внески за договором дольової участі у будівництві будинку АДРЕСА_7 , та внесла грошові кошти у розмірі еквівалентному 110450 доларів США. ОСОБА_3 , як новий кредитор за договором від 14.04.2008, здійснив погашення вказаної суми матері на умовах пункту 3.1 Договору у строк до 15.04.2008, та отримав право власності на квартиру АДРЕСА_6 , право власності на його ім'я зареєстровано згідно свідоцтва від 20.07.2009.
За умовами договору про уступку права вимоги (п.п 1.1) ОСОБА_3 набуто право власності на квартиру та паркомісце, а у п.п. 3.1 цього договору визначено, що вартість майна, зазначеного у п.п. 1.1 Договору (квартира та паркомісце разом) становить 110450 доларів США
Станом на 15.04.2008 курс НБУ становив 5,05 грн. за 1 долар США, тобто вартість майна - 557773 грн.
Через неможливість виокремити із загальної вартості майна, придбаного членом сім'ї за договором від 14.04.2008 №14/04/08, вартість кожної з частин цього майна (квартири та паркомісця), позивачем в декларації вказано вартість квартири - 557773 грн. та у розділі щодо вартості паркомісця зазначено (не відомо).
Вказане підтверджується договором від 14.04.2008 №14/04/08.
За висновками Національного агентства, пояснення позивача в цій частині враховані, але суб'єкту декларування у полі вартість майна (квартири) на дату набуття права власності потрібно було вибрати позначку “Не відомо”.
Позивач під час розгляду справи вказувала, що наведене є методологічною помилкою, яка в свою чергу не призвела до порушень, що свідчать про спотворення інформації щодо вартості майна.
Щодо дати набуття права власності на місце для паркування, загальною площею 14,2 м2, що належать члену сім'ї (чоловіку), позивачем в декларації зазначено-20.07.2009, тоді як згідно свідоцтва про право власності на майно правильною є дата - 21.07.2009.
Позивач під час розгляду справи вказувала, що наведене є технічною помилкою.
З приводу висновків пункту 1.8 розділу 3.1 Описової частини Довідки, в якій зазначено про недостовірність інформації, яка полягає у тому, що позивачем вказаний реєстраційний номер квартири загальною площею 127 м2 (м. Київ) - 38208857, тоді як відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно реєстраційний номер квартири - 33011398000.
Судом встановлено, що за даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер квартири АДРЕСА_11 - 330113980000, тоді в декларації зазначений номер об'єкта в РПВН - 38208857, що також міститься у Витягу.
Позивач під час розгляду справи вказувала, що наведене є технічною помилкою.
Також, у п. 2.1 розділу 3.1 Довідки НАЗК відображено, що суб'єкт декларування зазначив недостовірні відомості про джерело доходу, отриманого членом його сім'ї (чоловіком) у вигляді соціальної виплати ветеранам війни Міністерства внутрішніх справ України, зокрема щодо коду ЄДРПОУ (Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України).
Так, суб'єкт декларування зазначив код ЄДРПОУ обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - 2191721477, тоді як відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - 03195694.
Позивач під час розгляду справи вказувала, що наведене є технічною помилкою.
Таким чином, позивач фактично під час розгляду справи не заперечувала викладені у п.п. 1.1, 1.4, 1.6-1.8 пункту 1 та підпункті 2.1 пункту 2 Розділу 3.1 “Результати повної перевірки декларації щодо з'ясування достовірності задекларованих відомостей” (ІІІ “Описова частина”) Довідки та вказувала, що вони були викликані виключно допущеними нею технічними та/або методологічними помилками, які в свою чергу не призвели до порушень, що свідчать про спотворення інформації щодо вартості майна або отриманих доходів.
Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування вказаних висновків, суд першої інстанції виходив з того, що допущені позивачем при заповненні декларації технічні та методологічні помилки протиправно розцінені відповідачем як недостовірна інформація.
Проте, колегія суддів зазначає, що положеннями Закону №1700-VII та Порядку № 26/21 не встановлено визначення “технічна помилка” чи “методологічна помилка”.
Так, відповідно до п. 2 Порядку № 26/21 достовірність задекларованих відомостей - відсутність розбіжностей між відомостями, зазначеними у декларації, та відомостями, які відповідають дійсності або є правдивими, що підтверджено Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації, зокрема із правовстановлюючих документів, судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, реєстрів, банків даних, інших інформаційно- телекомунікаційних та довідкових систем, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, інших джерел інформації.
В свою чергу, недостовірні відомості у декларації - відомості, зазначені у декларації, які не відповідають дійсності або є неправдивими, що підтверджено Національним агентством підчас проведення повної перевірки декларації, зокрема відомості, що відрізняються від відомостей, які містяться у правовстановлюючих документах, судових рішеннях, які набрали законної сили, індивідуально-правових актах, реєстрах, банках даних, інших інформаційно-телекомунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, реєстрах іноземних держав, інших джерелах інформації.
Відповідно до п. 13 розділу II Порядку 26/21, достовірність задекларованих відомостей перевіряється шляхом порівняння зазначених у декларації відомостей з даними, отриманими Національним агентством під час проведення контролю та повної перевірки декларації.
Відповідач під час розгляду справи вказував, що Національне агентство не аналізує встановлені факти на предмет наявності/відсутності умислу чи мети приховати певні дані, а лише констатує розбіжність між зазначеними в декларації даними та тими які відповідають дійсності. При цьому, Порядок № 26/21 зобов'язує Національне агентство зазначити у Довідці про всі виявлені факти зазначення недостовірних відомостей.
Враховуючи фактичні обставини справи, надані позивачем пояснення та докази в їх обґрунтування, колегія суддів, не заперечує загальний висновок суду першої інстанції, що характер допущених позивачем при заповненні декларації розбіжностей, посилання на які містяться в п.п. 1.1, 1.4, 1.6-1.8 пункту 1 та підпункті 2.1 пункту 2 Розділу 3.1 “Результати повної перевірки декларації щодо з'ясування достовірності задекларованих відомостей” (ІІІ “Описова частина”) Довідки, не свідчить про наявність у позивача умислу чи мети приховати певні дані.
Проте, приймаючи до уваги закріплене законодавством визначення поняття “недостовірні відомості”, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач правомірно кваліфікував встановлені за наслідком проведеної перевірки розбіжності саме як “недостовірні відомості”, а відтак рішення суду першої інстанції в цій частині є помилковим.
Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Відповідно до положень абзацу 2 частини 4 статті 45 Закону № 1700-VII у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей суб'єкт декларування зобов'язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.
Національним агентством за результатами повної перевірки декларації встановлений строк для подання декларації з достовірними відомостями до 10.09.2021.
Відповідач в апеляційній скарзі вказував, що позивач не була позбавлена можливості подати відповідну декларацію в визначений відповідачем строк - 10.09.2021 року, проте не скористалась вказаним правом та не надала виправлену декларацію.
Колегія суддів відхиляє вказані доводи апеляційної скарги, оскільки згідно інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного агентства (https://public.nazk.gov.ua/documents/4e46a66e-cd9e-4cd5-90ce-6285eb5dd07f), позивач 29.08.2021 року подала виправлену декларацію.
Позивач вказувала, що враховуючи обов'язковість виконання вимог НАЗК, нею у встановлені строки була подана виправлена декларація, в якій враховані всі зауваження відповідача, у т.ч. які є предметом оскарження.
Натомість, враховуючи встановлений під час судового розгляду справи факт протиправності висновків відповідача щодо складання та подання суб'єктом декларування недостовірних відомостей, посилання на які містяться у підпунктах 1.2, 1.3, 1.5 пункту 1 та підпункті 2.2 пункту 2 Розділу 3.1 “Результати повної перевірки декларації щодо з'ясування достовірності задекларованих відомостей” (ІІІ “Описова частина”) Довідки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача в даному випадку є зобов'язання Національне агентство встановити позивачу новий строк для подачі уточненої декларації за 2020 рік.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування абзацу 1 пункту 4.1 розділу IV “Висновки”, підпунктів 1.1-1.8 пункту 3.1 та пункту 2 Розділу ІІІ “Описова частина” Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції № 42/21 від 09.06.2021 в частині висновків про недостовірність інформації та порушення пунктів 2, 7 частини 1 статті 46 Закону №1700-VII підлягає скасуванню, із прийняттям в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме: визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 4.1 розділу IV “Висновки” Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції № 42/21 від 09.06.2021 в частині висновків щодо складання та подання суб'єктом декларування, ОСОБА_1 , недостовірних відомостей, посилання на які містяться у підпунктах 1.2, 1.3, 1.5 пункту 1 та підпункті 2.2 пункту 2 Розділу 3.1 “Результати повної перевірки декларації щодо з'ясування достовірності задекларованих відомостей” (ІІІ “Описова частина”) вказаної Довідки, відмовивши у задоволенні іншої частини вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Оскільки положеннями абзацу 2 частини 4 статті 45 Закону №1700-VII покладено на позивача обов'язок у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей подати відповідну декларацію з достовірними відомостями, викладені відповідачем в оскаржуваній довідці висновки безпосередньо породжують правові наслідки для позивача, як для суб'єкта декларування, а тому вона є предметом судового оскарження.
В зв'язку з чим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана довідка Національного агентства не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке підлягає судовому оскарженню, а у відносинах між позивачем та НАЗК не виникло обставин, що призвели до порушення її прав, які у свою чергу, підлягала б поновленню у судовому порядку.
Суд апеляційної інстанції також відхиляє посилання скаржника на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 826/7667/17, оскільки висновки по даній справі не є релевантними (застосовними) відносно цієї справи, через те, що у справі №826/7667/17 предметом спору був акт, складений за результатами планової перевірки дотримання вимог Закону України “Про запобігання корупції”, проведеної у відповідності до норм Закону №1700-VІІ та оформлений відповідно до Порядку проведення перевірок організації роботи із запобігання і виявлення корупції, затвердженого Наказом НАЗК від 27.05.2020 №223/20, тоді як у цій справі предметом оскарження є Довідка за результатами повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
При цьому, такі види перевірок, як “перевірка дотримання вимог Закону № 1700-VI” (проводиться щодо державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб у випадках, передбачених Законом) та “повна перевірка декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування” (проводиться щодо суб'єктів декларування та полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей) є різними заходами контролю за суб'єктним складом, наслідками та застосуванням мірі відповідальності, різні за правовим врегулювання, тому правовідносини у цій справі та у справі, на яку посилається відповідач не є подібними.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що у відповідності до ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно висновків, викладених у п.п. 23, 25 Рішення ЄСПЛ у справі “Проніна проти України”, суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права.
На підставі викладеного, суд першої інстанці дійшов вірного виснвоку, що викладені відповідачем в оскаржуваній довідці висновки безпосередньо породжують правові наслідки для позивача, як для суб'єкта декларування, а тому вона є предметом судового оскарження.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Національного агенства з питань запобігання корупції задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 по справі №520/11493/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування абзацу 1 пункту 4.1 розділу IV «Висновки», підпунктів 1.1-1.8 пункту 3.1 та пункту 2 Розділу ІІІ «Описова частина» Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції № 42/21 від 09.06.2021 в частині висновків про недостовірність інформації та порушення ОСОБА_1 пунктів 2, 7 частини 1 статті 46 Закону №1700-VII.
Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 4.1 розділу IV «Висновки» Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції № 42/21 від 09.06.2021 в частині висновків щодо складання та подання суб'єктом декларування, ОСОБА_1 , недостовірних відомостей, посилання на які містяться у підпунктах 1.2, 1.3, 1.5 пункту 1 та підпункті 2.2 пункту 2 Розділу 3.1 «Результати повної перевірки декларації щодо з'ясування достовірності задекларованих відомостей» (ІІІ «Описова частина») вказаної Довідки, відмовивши у задоволенні іншої частини вказаних позовних вимог.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року по справі №520/11493/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 10.02.2022 року