02 лютого 2022 р.Справа № 520/15438/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Мухортової Н.Д..
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2021, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/15438/21
за позовом ОСОБА_1
до Харківської обласної прокуратури
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської обласної прокуратури, в якому , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
-визнати протиправними дії Харківської обласної прокуратури (код СДРПОУ 02910108) щодо неналежного нарахування та виплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації за невикористані 256 дні відпустки за період з 24.10.2014 по 07.07.2020 у сумі 37227,52 грн.
-стягнути з Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108), на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), за рахунок її бюджетних асигнувань недоотриману частину компенсації за невикористані 256 дні відпустки за період з 24.10.2014 по 07.07.2020 у розмірі 339289,60 грн. (триста тридцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень шістдесят копійок) з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108) щодо неналежного нарахування та виплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації за невикористані 256 дні відпустки за період з 24.10.2014 по 07.07.2020 у сумі 37227,52 грн.
Стягнуто з Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108), на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),за рахунок її бюджетних асигнувань недоотриману частину компенсації за невикористані 256 дні відпустки за період з 24.10.2014 по 07.07.2020 у розмірі 339289,60 грн. (триста тридцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень шістдесят копійок) з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Позивач надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Рішенням Харківського окружного суду від 07.07.2020 у справі № 520/6728/2020 (далі - Рішення), частково зміненого постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Зокрема, вказаним рішенням визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Харківської області № 2218 к від 23.10.20 М про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та з органів прокуратури Харківської області на підставі п. 7-2 ст. 36 КЗпП України та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади»; поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури Харківської області та на посаді начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Харківської області з 24.10.2014;зобов'язано прокуратуру Харківської області відшкодувати ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням всіх надбавок та підвищення заробітної плати на протязі усього періоду вимушеного прогулу.
На виконання вказаного Рішення наказом Харківської обласної прокуратури від 11.06.2021 № 1577к (додаток № 1) поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Харківської області з 24 жовтня 2014 року та сплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 2031084 грн. 21 коп. за період з 24.10.2014 по 07.07.2020.
Наказом Харківської обласної прокуратури від 11.06.2021 № 1578к ОСОБА_1 звільнено з органів прокуратури з 11.06.2021 (додаток № 2).
Згідно додатку до наказу Харківської обласної прокуратури № 1578к від 11.06.2021, про звільнення ОСОБА_1 з 11.06.2021, який в органах прокуратури працює з 18.12.1984, поновлений 24.10.2014 невикористана основна відпустка складає 256 календарних днів, а саме:
-6 календарних днів за період 24.10.2014 по 17.12.2014;
-45 календарних днів за період з 18.12.2014 по 17.12.2015;
-45 календарних днів за період з 18.12.2015 по 17.12.2016;
-45 календарних днів за період з 18.12.2016 по 17.12.2017
-45 календарних днів за період з 18.12.2017 по 17.12.2018;
-45 календарних днів за період з 18.12.2018 по 07.07.2019;
-25 календарних днів за період з 18.12.2019 по 07.07.2020.
З огляду на викладене відповідачем нараховано і сплачено ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки у сумі 37 227 грн. 52 коп.
Вважаючи протиправними дії відповідача, які полягають у неналежному нарахуванні та невиплаті на користь позивача компенсації за невикористані 256 дні відпустки у повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 45 Конституції України установлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України «Про відпустки» від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі по тексту - Закон України №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР).
Крім того, аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.
Частиною 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем нараховано і сплачено ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки у сумі 37 227 грн. 52 коп.
Нараховуючи вказану суму для виплати відповідач виходив з того, що середньоденний заробіток, який враховується при нарахуванні компенсації за день складає 145 грн.42 коп.
При цьому враховувався заробіток за червень 2020 року у сумі 41181 грн. 60 коп. та за липень (5 робочих днів) у сумі 10295 грн. 40 коп.
Обґрунтовуючи вказані нарахування, відповідач посилається на Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 .
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем у листі від 30.06.2021 № 27-200вих-21 (додаток № 3) вказано, що відповідно до цього Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. ( п. 2 розділу II Порядку).
Відповідно до п. 3 розділу III Порядку при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Проте, колегія суддів зазначає, відповідачем не взято то уваги, що порядок розрахунку виплат у всіх випадках встановлено розділом IV Порядку.
Зокрема, п. 5 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до п. 7 розділу IV Порядку нарахування виплат за час щорічної відпустки, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
Відповідно до п. 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Колегія суддів зазначає, що відповідач у порушення вищевказаних вимог ,безпідставно нарахував 37 227,52 грн. компенсації за 256 календарних днів відпустки виходячи із виплат за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 07.07.2020 у розмірі 51 477,00 грн. (25 робочих днів х 2 059,08 грн. - середньоденний заробіток згідно ухвали про роз'яснення судового рішення від 30.03.2021 у справі № 520/6728/2020) безпідставно поділеного на 354 дні.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем також не враховано, що при обчисленні середньоденної суми для нарахування компенсації за час невикористаних днів відпустки необхідно виходити з кількості фактично відпрацьованих днів, включаючи вихідні.
Тобто, середньоденна плата для нарахування компенсації за час невикористаних днів відпустки повинна розраховуватись наступним чином:
51 477,00 грн. : 35 днів = 1470,77 грн., де: 28 - фактична кількість днів у червні 2020 року, з урахуванням вихідних, за які нараховувалася заробітна плата за час вимушеного прогулу та за виключенням 2 неробочих днів (8 червня (понеділок), на яке перенесено 7 червня (Трійця); 29 червня (понеділок), на яке перенесено 28 червня (День конституції України) відповідно до ст. 73 КЗпП України;
7 - фактична кількість днів у липні 2020 року, з урахуванням вихідних, за які нараховувалася заробітна плата за час вимушеного прогулу;
Враховуючи, що невикористана позивачем щорічна відпустка становить 256 днів, компенсації за неї повинна становити 318937 грн. 60 коп., виходячи з наступного розрахунку:1470,77 грн. х 256 днів = 376517,12 грн., Обласною прокуратурою нарахована та виплачена компенсація за невикористані дні щорічної відпустки складає 37227,52 грн.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем недоплачено ОСОБА_2 вказану компенсацію на суму 339289,60 грн. (376517,12 грн. - 37227,52 грн.).
Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 ст.9 КАС визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. .
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 по справі № 520/15438/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 09.02.2022 року