03 лютого 2022 р.Справа № 520/15864/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: П'янової Я.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Токар А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 р. (ухвалене суддею Мельниклвим Р.В., повний текст якого складено 26.10.2021 р.) по справі № 520/15864/21
за позовом ОСОБА_1
до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), що виразилась у не врахуванні винагороди державного виконавця, яка є складовою заробітної плати, при розрахунку компенсації за не використані дні відпустки, при нарахуванні грошової допомоги до відпустки, використані дні відпустки; стягнути з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (на користь позивачки заборгованість в сумі 68836,66 грн., що складається з не нарахованих та не виплачених: сум компенсації за не використані дні щорічної основної відпустки в розмірі 8836,60 грн., сум компенсації за не використану додаткову оплачувану відпустку в розмірі 15752,20 грн., сум компенсації за не використану додаткову оплачувану відпустку одинока мати в розмірі 15368 грн., сум компенсації за не використану додаткову соціальну відпустку в розмірі 6531,40 грн., сум компенсації за використані дні щорічної основної відпустки у травні 2020 року в розмірі 1676,40 грн., сум компенсації за використані дні щорічної основної відпустки у липні 2020 року в розмірі 2354,72 грн., суми грошової допомоги до відпустки у липні 2020 року в розмірі 6571,26 грн., сум компенсації за використані дні щорічної додаткової відпустки у червні 2019 року в розмірі 1031,80 грн., сум компенсації за використані дні щорічної основної відпустки у липні 2019 року в розмірі 2968,50 грн., сум компенсації за використані дні щорічної основної відпустки у жовтні 2019 року в розмірі 539 грн., суми грошової допомоги до відпустки у липні 2019 року в розмірі 7206,77 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 р. позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 р. та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»,
Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки винагорода виплачується (у разі її нарахування) одночасно з виплатою заробітної плати, проте, по суті така виплата не є постійною, так як державний виконавець отримує таку винагороду не залежно від рангу, вислуги років, а у зв'язку з повним виконанням рішення, тобто, не на постійній основі.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 3993/к від 01.10.2020 р. ОСОБА_1 з 02.10.2020 р. звільнена з посади заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) за взаємною домовленістю.
При звільненні позивачці виплачені наступні кошти: за не використані дні щорічної основної відпустки « 1015 Компенсація відпустки» в сумі 22905,70 грн. за 46 днів; за не використані дні додаткової оплачуваної відпустки «1315 Компенсація Додаткової відпустки держслужбовця» в сумі 40831,90 грн. за 82 дні; за не використані дні відпустки одинока мати «1218 Компенсація відпустки один..» в сумі 39836 грн. за 80 днів; за не використані дні додаткової соціальної відпустки «1216 Компенсація додаткової соціальні виплати » в сумі 16930,30 грн. за 34 днів; у травні 2020 року виплачено: «101 Основна щорічна відпустка» в сумі 5255,60 грн.; у липні 2020 року виплачено: «101 Основна щорічна відпустка» в сумі 7728,13 грн.; «111 Грошова допомога до відпустки» в сумі 13932,86 грн.; у червні 2019 року було виплачено: «Додаткова щорічна відпустка» в сумі 7326,99 грн.; у липні 2019 року було виплачено: «Оплата відпустки» в сумі 16184,25 грн.; «Грошова допомога до відпустки» в сумі 13676,99 грн.; у жовтні 2019 року було виплачено: «Оплата відпустки» в сумі 3155,80 грн.
За результатами розгляду звернення позивачки про надання інформації щодо використаних днів відпустки та виплачених коштів, листом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 21294/44366/17/21/123 від 11.06.2021 р. повідомлено: за період роботи ОСОБА_1 не використані наступні дні щорічної основної та додаткових відпусток: щорічна основна відпустка 46 днів, додаткова відпустка 82 дні, додаткова відпустка одинокій матері 80 днів, додаткова соціальна відпустка 34 дні; нарахування суми компенсації за невикористані дні відпустки проводились шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днiв року чи меншого відпрацьованого періоду, одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Розрахунковий період для розрахунку компенсації за не використані дні щорічної відпустки з жовтня 2019 року по вересень 2020 року складає 365 днів за винятком 12 календарних днів (10 календарних днів святкові та неробочі дні 12 календарних дні протягом яких працівник не працював (відпустка за свій рахунок), а відтак: 365-12= 353 дні. Сумарний заробіток та середня зарплата в зазначений період вказаний без врахування винагороди державного виконавця в зазначений період. Сумарний заробіток з жовтня 2019 року по вересень 2020 року складає 175776,57 грн. Середньоденна зарплата: 175776,57 грн.: 353 календарні дні = 497,95 грн. Сума компенсації щорічної відпустки за 46 календарних днів невикористаної відпустки: 22905,70 грн., сума компенсації за не використану додаткову оплачувану відпустку 82 дні : 40831,90 грн. Сума компенсації щорічної відпустки за 80 календарних днів невикористаної відпустки одинокої матері: 39836,00 грн. Сума компенсації за не використану додаткову соціальну відпустку 34 дні: 16930,30 грн.
Нарахування суми частини щорічної основної відпустки за період роботи з 02.04.2019 р. по 01.04.2020 р. тривалістю 10 календарних днів з 08 по 18 травня 2020 року проводились шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Розрахунковий період для розрахунку компенсації за використані дні щорічної відпустки з травня 2019 року по квітень 2020 року складає 365 днів за винятком 10 календарних днів (10 календарних днів святкові та неробочі дні), а відтак: 365-10 = 355 днів. Сумарний заробіток травня 2019 р. по квітень 2020 р. складає 186574,04 грн. Середньоденна зарплата: 186574,04 грн.: 355 календарних днів = 525,56 грн. Сумарний заробіток позивачки за період з травня 2019 року по квітень 2020 року та середня зарплата в зазначений період вказані без врахування винагороди державного виконавця в зазначений період. Сума оплати основної щорічної відпустки за 10 календарних днів: 5255,60 грн.;
Нарахування суми частини щорічної основної відпустки за період роботи з 02.04.2019 р. по 01.04.2020 р. тривалістю, 15 календарних днів з 04 по 18 серпня 2020 року проводились шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну і кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.Розрахунковий період для розрахунку компенсації за використані дні щорічної відпустки з серпня 2019 р. по липень 2020 р. складає 365 днів за винятком 10 календарних днів (10 календарних днів святкові та неробочі дні), а відтак: 365 - 10 = 355 днів. Сумарний заробіток серпня 2019 р. по липень 2020 р. складає 184418,07 грн, середньоденна зарплата: 184418,07 грн.: 355 календарних днів = 519,49 грн., які вказані без врахування винагороди державного виконавця в зазначений період. Сума оплати основної щорічної відпустки за 15 календарних днів: 7728,13 грн.;
При нарахуванні грошової допомоги до відпустки в серпні 2020 року розрахунковий період був з червня 2020 р. по липень 2020 р. Кількість фактично відпрацьованих днів у розрахунковому періоді 40 робочих днів: у червні 2020: 17 робочих днів; у липні 2020: 23 робочі дні, і сумарний заробіток з червня 2020 р. по липень 2020 р. складає: 25921,50 грн. Середньоденна зарплата: 25921,50 грн.: 40 роб. днів = 648,04 грн. Середньомісячна кількість робочих днів: 20 + 23:2 = 21,5 робочих дні., які вказані без врахування винагороди державного виконавця в зазначений період. Сума грошової допомоги у розмірі її середньомісячного заробітку: 648,04 грн. х 21,50 робочих днів = 13932,86 грн.;
Нарахування суми додаткової оплачуваної відпустки за 15 років стажу державної служби за 2017 рік за період роботи з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. тривалістю 11 календарних днів з 10 по 21 червня 2019 року проводились шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Розрахунковий період для розрахунку компенсації за використані дні щорічної відпустки з червня 2018 р. по травень 2019 р. складає 365 днів за винятком 10 календарних днів (10 календарних днів святкові та неробочі дні), а відтак: 365 - 10 = 355 днів. Сумарний заробіток червня 2018 року по травень 2019 року складає 236461,54 грн., а середньоденна зарплата: 236461,54 грн.: 355 календарні дні = 666,09 грн., які вказані без врахування винагороди державного виконавця в зазначений період. Сума оплати основної щорічної відпустки за 11 календарних днів: 7326,99 грн.;
Нарахування суми частини щорічної основної відпустки за період роботи з 02.04.2018 р. по 01.04.2019 р. тривалістю 25 календарних днів з 01 по 26 серпня 2019 року проводились шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Розрахунковий період для розрахунку компенсації за використані дні щорічної відпустки з серпня 2018 р. по липень 2019 р. складає 364 днів за винятком 10 календарних днів (10 календарних днів святкові та неробочі дні), а відтак: 364 - 10 = 354 днів. Сумарний заробіток серпня 2018 р. по липень 2019 р. складає 229170,49 грн., а середньоденна зарплата: 229170,49 грн.: 354 календарні дні = 647,37 грн., які вказані без врахування винагороди державного виконавця в зазначений період. Сума оплати основної щорічної відпустки за 25 календарних днів складає 16184,25 грн.;
Нарахування суми частини щорічної основної відпустки за період роботи з 02.04.2018 р. по 01.04.2019 р., тривалістю 5 календарних днів з 15 по 19 жовтня 2019 року проводились шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Розрахунковий період для розрахунку компенсації за використані дні щорічної відпустки з жовтня 2018 р. по вересень 2019 р. складає 364 днів за винятком 10 календарних днів (10 календарних днів святкові та неробочі дні), а відтак: 364-10= 354 днів. Сумарний заробіток жовтня 2018 р. по вересень 2019 р. складає 223432,30 грн., середньоденна зарплата: 223432,30 грн.: 354 календарні дні = 631,16 грн., які вказані без врахування винагороди державного виконавця в зазначений період. Сума оплати основної щорічної відпустки за 5 календарних днів складає 3155,80 грн.;
Нарахування грошової допомоги до відпустки в липні 2019 року розрахунковий період був з червня 2019 р. по липень 2019 року. Кількість фактично відпрацьованих днів у розрахунковому періоді 32 робочих дні: у червні 2019 - 9 робочих днів, у липні 2019 року: - 23 робочих дні. Сумарний заробіток з червня 2019 р. по липень 2019 р. складає: 21349,48 грн., середньоденна зарплата: 21349,48 грн.: 32 робочих дні = 667,17 грн., які вказані без врахування винагороди державного виконавця в зазначений період. Середньомісячна кількість робочих днів: 18 + 23: 2 = 20,5 робочих днів. Сума грошової допомоги у розмірі середньомісячного заробітку: 667,17 грн. х 20,50 робочих дні = 13676,99 грн. Сумарний заробіток за період з червня 2019 року по липень 2019 року та середня зарплата в зазначений період вказана вказаний без врахування винагороди державного виконавця в зазначений період.
Також, вказаною відповіддю роз'яснено, що винагорода, яка виплачується державному виконавцю, є одноразовою виплатою, тому вона не враховувалась при розрахунку середньої заробітної плати.
Не погодившись з неврахуванням винагороди державного виконавця при розрахунку компенсації за не використані дні щорічної основної відпустки, компенсації за не використану додаткову оплачувану відпустку, оплачувану додаткову відпустку одинокій матері, додаткову соціальну відпустку, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не враховано винагороди державного виконавця при розрахунку компенсації за не використані дні щорічної основної відпустки, компенсації за не використану додаткову оплачувану відпустку, оплачувану додаткову відпустку одинокій матері, додаткову соціальну відпустку.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 р. № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (в подальшому - Порядок № 643).
Згідно із п. 2 Порядку № 643, у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру, стягнення заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, за виконавчим документом про стягнення аліментів державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", виплачується винагорода у такому розмірі: 2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ; 0,5 відсотка стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - керівнику органу державної виконавчої служби та його заступникам, яким безпосередньо підпорядкований державний виконавець (крім випадків, передбачених абзацами сьомим - одинадцятим цього пункту).
Відповідно до п. 3 Порядку № 643, державному виконавцю, на виконанні у якого перебував виконавчий документ немайнового характеру та який забезпечив його фактичне виконання в повному обсязі, виплачується винагорода в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, якщо боржником за виконавчим документом є фізична особа, та двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, якщо боржником за виконавчим документом є юридична особа.
Пунктом 4 Порядку № 643 встановлено, що фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково та виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», якщо за такими документами стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення. За виконання виконавчих документів про стягнення аліментів за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державні виконавці, зазначені у пункті 2 цього Порядку, мають право на винагороду за умови погашення такої заборгованості в повному обсязі та стягнення виконавчого збору в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно із ст. 13 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством. Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу законів про працю України (в подальшому - КЗпП України), питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Частинами 2, 3 ст. 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати максимальним розміром не обмежується. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Аналогічні положення містяться у ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР).
Відповідно до ст. 2 Закону № 108/95-ВР, додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Згідно із п. 1.3 розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державної казначейської служби України від 13.01.2004 р. № 5, до фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.
Відповідно до розділу 2 вищевказаної Інструкції, фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Порядок обчислення середньої заробітної плати врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (в подальшому - Порядок № 100).
Пунктом 3 Порядку № 100 визначений перелік виплат, які включаються до розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час, суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками -почасовиками , високі досягнення в праці (високу професійну майстерність), умови праці, інтенсивність праці, керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи і вислугу років, тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.
Відповідно до п.п. б п. 4 Порядку, при обчисленні середньої зарплати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, тощо).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2015 р. № 126 затверджено Порядок виплати та розміри винагород державному виконавцю (в подальшому - Порядок №126).
Відповідно до п. 2 Порядку № 126, державний виконавець, який забезпечив фактичне виконання в повному обсязі виконавчого документа майнового характеру, одержує винагороду в розмірі 5 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за виконавчим документом немайнового характеру, за яким боржником є фізична особа - в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та за виконавчим документом немайнового характеру, за яким боржником є юридична особа - в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 5 Порядку № 126 встановлено, що у заяві про виплату винагороди державний виконавець визначає розрахунок розміру належної до виплати винагороди.
Згідно із п. 14 Порядку № 126, погоджена керівником структурного підрозділу відповідного Головного територіального управління юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим, в області, мм. Києві та Севастополі, що забезпечує здійснення повноважень у сфері організації примусового виконання рішень, або керівником Департаменту державної виконавчої служби Мін'юсту в установленому порядку заява про виплату винагороди державному виконавцю не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після погодження надсилається (подається) відповідному Головному територіальному управлінню юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим, в області, мм. Києві та Севастополі (уповноваженому структурному підрозділу Мін'юсту) та є підставою для видачі протягом п'яти робочих днів з дня отримання погодженої заяви відповідного наказу із зазначенням у ньому розміру винагороди.
Відповідно до п. 16 Порядку № 126, державний виконавець одержує винагороду одночасно з виплатою заробітної плати.
Пунктом 17 Порядку № 126 встановлено, що державному виконавцю, який звільняється із займаної посади раніше дня, установленого для виплати заробітної плати, належна сума винагороди виплачується під час звільнення.
Згідно Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 р. № 333, винагорода державного виконавця включена до коду економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2.1.1.1 «Заробітна плата».
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що винагорода державного виконавця є частиною його оплати праці. Введення інституту винагороди державного виконавця мало на меті стимулювання своєчасного виконання рішень судів та інших компетентних органів, що сприяє підвищенню авторитету правосуддя, дотриманню принципу законності як складової верховенства права. Право на винагороду у державного виконавця виникає у зв'язку з повним фактичним виконанням виконавчого документу, стягненням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що винагорода державному виконавцю відноситься до виплат, що належать до фонду оплати праці, вказана виплата не включена до переліку виплат, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, наведеному у п. 4 Порядку № 100.
Винагорода державному виконавцю за своєю суттю охоплюється поняттям «додаткова заробітна плата» та входить до структури заробітної плати, оскільки ця стимулююча виплата виплачується за сумлінне виконання державним виконавцем своїх обов'язків під час проведення виконавчих дій.
Враховуючи те, що вказана виплата може виплачуватись неодноразово в залежності від якості та результативності праці державного виконавця, продуктивності його роботи, вона не може вважатись одноразовою грошовою виплатою.
Таким чином, така складова заробітної плати, як винагорода державному виконавцю, враховується при обчисленні середньої заробітної плати працівника у всіх випадках її збереження відповідно до положень Порядку № 100.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 р. у справі № 814/564/16.
Факт не врахування винагороди державного виконавця при обчисленні середньої заробітної плати при розрахунку спірних компенсацій, відповідачем не заперечується та підтверджено матеріалами справи.
Розрахунковий період для розрахунку компенсації за не використані дні щорічної відпустки з жовтня 2019 року по вересень 2020 року складає 365 днів за винятком 12 календарних днів (10 календарних днів святкові та неробочі дні і 2 календарних дні протягом яких працівник не працював (відпустка за свій рахунок), а відтак: 365-12= 353 дні.
Судовим розглядом встановлено, що позивачці виплачена 67812,67 грн. винагороди державного виконавця (3010,86 грн. за жовтень 2019, 8422,33 грн. за листопад 2019 року, 13045,87 грн. за грудень 2019 року, 8537,99 грн. за березень 2020 року, 5963,24 грн. за квітень 2020 року, 12225,61 з грн., а липень 2020 року, 1337,09 грн. за серпень 2020 року, 15269,68 грн. за вересень 2020 року). Сумарний заробіток з жовтня 2019 року по вересень 2020 року складає 175776,57 грн. без урахування винагороди державного виконавця. Таким чином, 175776,57 грн. (сумарний заробіток без врахування винагороди державного виконавця) + 67812,67 грн. (винагорода державного виконавця в розрахунковий період) складає 243589,24 грн. Середньоденна зарплата: 243589,24 грн.: 353 календарні дні = 690,05 грн., у зв'язку з чим сума компенсації щорічної відпустки за 46 календарних днів невикористаної відпустки : 690,05 грн. * 46 календарних днів = 31742,30 грн., сума компенсації за не використану додаткову оплачувану відпустку 82 дні : 690,05 грн. * 82 календарні дні = 56584,10 грн., сума компенсації щорічної відпустки за 80 календарних днів невикористаної відпустки одинока мати: 690,05 грн. * 80 календарних днів = 55204,00 грн., сума компенсації за не використану додаткову соціальну відпустку 34 дні : 690,05 грн. * 34 календарні дні = 23461,70 грн.
Нарахування суми частини щорічної основної відпустки за період роботи з 02.04.2019 р. по 01.04.2020 р. тривалістю 10 календарних днів з 08 по 18 травня 2020 року проводились шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Розрахунковий період для розрахунку компенсації за використані дні щорічної відпустки з травня 2019 року по квітень 2020 року складає 365 днів за винятком 10 календарних днів (10 календарних днів святкові та неробочі дні), а відтак: 365-10 = 355 днів. У вказаний період позивачці виплачено - 59515,24 грн. винагороди державного виконавця (6283,27 грн. за травень 2019 року, 915,56 грн. за червень 2019 року, 10334,15 грн. за липень 2019 року, 825,85 грн. за серпень 2019 року, 2176,12 грн. за вересень 2019 року, 3010,86 грн. за жовтень 2019 року, 8422,33 грн. за листопад 2019 року, 13045,87 грн. за грудень 2019 року, 8537,99 грн. за березень 2020 року, 5963,24 за квітень 2020 року). Таким чином, сумарний заробіток з травня 2019 року по квітень 2020 року складає 186574,04 грн., без урахування винагороди державного виконавця. 186574,04 грн. (сумарний заробіток без врахування винагороди державного виконавця) + 59515,24 грн. (винагорода державного виконавця в розрахунковий період) = 246089,28 грн. Середньоденна зарплата: 46089,28 грн.: 355 календарних днів = 693,20 грн., у зв'язку з чим сума оплати основної щорічної відпустки за 10 календарних днів: 693,20 грн. * 10 календарних днів = 6932 грн.
Нарахування суми частини щорічної основної відпустки за період роботи з 02.04.2019 по 01.04.2020 тривалістю 15 календарних днів з 04 по 18 серпня 2020 року проводились шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Розрахунковий період для розрахунку компенсації за не використані дні щорічної відпустки з серпня 2019 року по липень 2020 року складає 365 днів за винятком 10 календарних днів (10 календарних днів святкові та неробочі дні), а відтак: 365 - 10 становить 355 днів. В розрахунковий період позивачці виплачено - 54207,87 грн. винагороди державного виконавця (825,85 грн. за серпень 2019 року, 2176,12 грн. за вересень 2019 року, 3010,86 грн. за жовтень 2019 року, 8422,33 грн. за листопад 2019 року, 13045,87 грн. за грудень 2019 року, 8537,99 грн. за березень 2020 року, 5963,24 за квітень 2020 року, 12225,61 грн. за липень 2020 року). Сумарний заробіток з серпня 2019 року по липень 2020 року складає 184418,07 грн., без урахування винагороди державного виконавця. 184418,07 грн. (сумарний заробіток без врахування винагороди державного виконавця) + 54207,87 грн. (винагорода державного виконавця в розрахунковий період) = 238625,94 грн. Таким чином, середньоденна зарплата 238625,94 грн.: 355 календарні дні = 672,19 грн., у зв'язку з чим сума оплати основної щорічної відпустки за 15 календарних днів: 672,15 грн. * 15 календарних днів становить 10082,85 грн.
При нарахуванні грошової допомоги до відпустки в серпні 2020 року розрахунковий період був з червня 2020 року по липень 2020 року, кількість фактично відпрацьованих днів у розрахунковому періоді 40 робочих днів: у червні 2020 року становить 17 робочих днів; у липні 2020 року становить 23 робочих дні, сумарний заробіток з червня 2020 року по липень 2020 року складає 25921,50 грн. без урахування винагороди державного виконавця. За липень 2020 року позивачці виплачена винагороди державного виконавця у розмірі 12225,61 гр. Таким чином сума становить 38147,11 грн. (25921,50 грн. (сумарний заробіток без врахування винагороди державного виконавця) + 12225,61 грн. (винагорода державного виконавця в розрахунковий період). Середньоденна зарплата: 38147,11 грн.: 40 робочих днів = 953,68 грн. Середньомісячна кількість робочих днів: 20 + 23,2 = 21,5 робочих днів. Отже, сума грошової допомоги у розмірі середньомісячного заробітку: 953,68 грн. х 21,50 робочих днів становить 20504,12 грн.
Нарахування суми додаткової оплачуваної відпустки за 15 років стажу державної служби за 2017 рік за період роботи з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. тривалістю 11 календарних днів з 10 по 21 червня 2019 року проводились шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Розрахунковий період для розрахунку компенсації за використані дні щорічної відпустки з червня 2018 р. по травень 2019 р. складає 365 днів за винятком 10 календарних днів (10 календарних днів святкові та неробочі дні), а відтак: 365-10 = 355 днів. В розрахунковий період позивачці виплачено - 33299,56 грн. винагороди державного виконавця (1205,89 грн. за червень 2018 року, 1311,79 грн. за липень 2018 року, 4226,09 грн. за серпень 2018 року, 2648,29 грн. за вересень 2018 року, 6356,89 грн. за жовтень 2018 року, 12267,34 грн. за квітень 2019 року, 5283,27 за травень 2019 року). Сумарний заробіток з червня 2018 року по травень 2019 року складає 236461,54 грн., без урахування винагороди державного виконавця. Отже, 236461,54 грн. (сумарний заробіток без врахування винагороди державного виконавця) + 33299,56 грн. (винагорода державного виконавця в розрахунковий період) сума виплати становить 269761,10 грн. Середньоденна зарплата: 269761,10 грн.: 355 календарних днів = 759,89 грн., у зв'язку з чим сума оплати основної щорічної відпустки за 11 календарних днів: 759,89 грн. * 11 календарних днів становить 8358,79 грн.
Нарахування суми частини щорічної основної відпустки за період роботи з 02.04.2018 р. по 01.04.2019 р., тривалістю 25 календарних днів з 01 по 26 серпня 2019 року проводились шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Розрахунковий період для розрахунку компенсації за використані дні щорічної відпустки з серпня 2018 року по липень 2019 року складає 364 днів за винятком 10 календарних днів (10 календарних днів святкові та неробочі дні), а відтак: 364-10 = 354 днів. У вказаний період позивачці виплачено - 42031,59 грн. винагороди державного виконавця (4226,09 грн. за серпень 2018року, 2648,29 грн. за вересень 2018 року, 6356,89 грн. за жовтень 2018, 12267,34 грн. за квітень 2019 року, 5283,27 грн. за травень 2019 року, 915,56 грн. за червень 2019 року, 10334,15 грн. за липень 2019 року). Тобто, сумарний заробіток з серпня 2018 р. по липень 2019 р. складає 229170,49 грн. без урахування винагороди державного виконавця. 229170,49 грн. (сумарний заробіток без врахування винагороди державного виконавця) + 42031,59 грн. (винагорода державного виконавця в розрахунковий період) = 271202,08 грн., середньоденна зарплата: і' 271202,08 грн.: 354 к. дні = 766,11 грн., у зв'язку з чим сума оплати основної щорічної відпустки за 25 календарних днів: 766,11 грн. * 25 календарних днів = 19152,75 грн.
Нарахування суми частини щорічної основної відпустки за період роботи з 02.04.2018 р. по 01.04.2019 р., тривалістю 5 календарних днів з 15 по 19 жовтня 2019 року проводились шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду, одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
Розрахунковий період для розрахунку компенсації за використані дні щорічної відпустки з жовтня 2018 року по вересень 2019 року складає 364 днів за винятком 10 календарних днів (10 календарних днів святкові та неробочі дні), а відтак: 364 - 10 становить 354 днів.
В розрахунковий період позивачці виплачено - 38159,18 грн. винагороди державного виконавця (6356,89 грн. за жовтень 2018, 12267,34 грн. за квітень 2019 року, 5283,27 грн. за травень 2019, 915,56 грн. за червень 2019 року, 10334,15 грн. за липень 2019 року, 825,85 грн. за серпень 2019 року, 2176,12 грн. за вересень 2019 року). Сумарний заробіток з серпня 2018 року по липень 2019 року складає 223432,30 грн. грн. без урахування винагороди державного виконавця. Тобто, 223432,30 грн. (сумарний заробіток без врахування винагороди державного виконавця) + 38159,18 грн. (винагорода державного виконавця в розрахунковий період) = 261591,48 грн. Середньоденна зарплата: 261591,48 грн.: 354 календарних дні = 738,96 грн., у зв'язку з чим сума оплати основної щорічної відпустки за 5 календарних днів: 738,96 грн. * 5 календарних днів = 3694,80 грн.
Нарахування грошової допомоги до відпустки в липні 2019 року за період з червня 2019 року по липень 2019 року проводилось з розрахунку 32 робочих днів, а саме: у червні 2019 року 9 робочих днів; у липні 2019 року 23 робочих днів. Сумарний заробіток з червня 2019 року по липень 2019 року складає 21349,48 грн. , без урахування винагороди державного виконавця. В розрахунковий період ОСОБА_2 виплачено - 11249,71 грн. винагороди державного виконавця (915,56 грн. за червень 2019, 10334,15 грн. за липень 2019). Тобто, 21349,48 грн. (сумарний заробіток без врахування винагороди державного виконавця) + 11249,71 грн. (винагорода державного виконавця в розрахунковий період) = 32599,19 грн. Середньоденна зарплата: 32599,19 грн. : 32 робочих дні = 1018,72 грн. Середньомісячна кількість робочих днів: 18 + 23 : 2 = 20,5 робочих днів. Таким чином сума грошової допомоги у розмірі середньомісячного заробітку становить 20883,76 грн. (1018,72 грн. х 20,50 робочих днів).
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідачем протиправно не включено винагороду державного виконався при розрахунку середньої заробітної плати при розрахунку компенсації за не використані дні відпустки, при нарахуванні грошової допомоги до відпустки, використані дні відпустки, то на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути заборгованість зі сплати вищевказаних компенсації у розмірі 68836, 66 грн.
Таким чином, суд, переглянувши у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись ст. ст. 229, 243, 271, 287, 308, 313, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 по справі № 520/15864/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. .
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Я.В. П'янова О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 08.02.2022 року