09 лютого 2022 р.Справа № 524/4613/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Предоляк О.С., м. Кременчук, по справі № 524/4613/21
за позовом ОСОБА_1
до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ.
ОСОБА_1 (далі по тексту-позивач) звернулась з позовною заявою до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (далі по тексту-відповідач), в якому просила суд:
- визнати незаконною та скасувати постанову управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області № 194 від 06.05.2021,
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05.08.2021 у справі № 524/4613/21 позовні вимоги задоволено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся із апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального і процесуального права та просить скасувати рішення від 05.08.2021 у справі № 524/4613/21 та ухвалити нове, яким залишити позовні вимоги без задоволення, а постанову № 194 від 06.05.2021 про накладення адміністративного стягнення без змін.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що оскаржувана постанова є неконкретизованою та такою, що суперечить засадам юридичної визначеності, адже, на думку відповідача, постанова відповідає вимогам, передбаченим КУпАП. Також відповідач зазначив, що порушення строків давності притягнення позивача до адміністративної відповідальності не відбулося, адже адміністративне стягнення може бути накладено при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.
Позивач надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05.08.2021 у справі № 524/4613/21 без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови № 194 від 06.05.2021 року, винесеної заступником начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165-5 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн.(а.с. 27).
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова суперечить нормам діючого законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками першої інстанції з огляду на наступне.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржувану постанову на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України погоджується з висновками суду першої інстанції, що прийнята воно незаконно, виходячи з наступного.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У ч. 1 ст. 165-5 КУпАП встановлено відповідальність за порушення посадовими особами підприємств, установ, організацій, фізичними особами, які використовують найману працю, порядку використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування, несвоєчасне або неповне їх повернення, несвоєчасне подання або неподання встановленої звітності, подання недостовірної звітності щодо використання страхових коштів.
Вчинення такого адміністративного правопорушення тягне за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно матеріалів справи в період з 12.04.2021 по 22.04.2021 року на підставі наказу №50-од від 09.04.2021 року Кременчуцьким відділенням управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області було проведено планову перевірку дотримання Публічним акціонерним товариством «Джей Ті Інтернешнл Україна» (далі - Товариство) порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду соціального страхування України.
За результатами перевірки було складено Акт документальної перевірки дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду соціального страхування України №50 від 22.04.2021 року.
На підставі вищевказаного акту на позивача, головного бухгалтера Товариства, було складено Протокол №32 у справі про адміністративне правопорушення від 22.04.2021 року (далі - Протокол).
Протоколом № 32 у справі про адміністративне правопорушення від 22.04.2021 визначено, що під час проведення перевірки було виявлено такі правопорушення: порушення порядку використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування з червня 2020 року по квітень 2021 року (05.06.2020; 28.08.2020; 04.09.2020; 20.10.2020; 05.11.2020; 18.12.2020; 18.12.2020; 30.12.2020; 29.01.2021; 22.02.2021; 05.04/2021; 13.04.2021) а саме, нарахування та виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності проведені по листку непрацездатності виданому не у встановленому порядку (відсутні печатки лікувального закладу, кутовий штамп, листок непрацездатності виданий не лікуючим лікарем закладу охорони здоров'я незалежно від форми власності та не лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики, як фізична особа-підприємець); середньоденна заробітна плата обчислена виходячи не з фактично нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок; нарахована та виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності у разі травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, без розслідування та з'ясування обставин, за яких стався нещасний випадок (відсутній акт за формою НТ, запит до органу досудового розслідування та його результати)
Постановою управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області від 06.05.2021 року № 194 позивача було притягнуто до відповідальності за ст. 165-5 Кодексу про адміністративні правопорушення та накладено штраф у сумі 255,00 грн.
Зі змісту оспорюваної постанови випливає, що позивач притягнутий до відповідальності за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності при наданні матеріального забезпечення, а саме порушення порядку використання коштів Фонду у зв'язку з нарахуванням та виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності по листку непрацездатності, виданому не у встановленому порядку (відсутні печатки лікувального закладу, кутовий штамп; листок непрацездатності виданий не лікуючим лікарем закладу охорони здоров'я незалежно від форми власності та не лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики, як фізична особа-підприємець), обчисленням середньоденної заробітної плати, виходячи не з фактично нарахованої за розрахунковий період заробітної плати , на яку нарахований єдиний внесок; нарахуванням та виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності у разі травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, без розслідування та з'ясування обставин, за яких стався нещасний випадок (відсутній акт за формою НТ, запит до органу досудового розслідування та його результати). Сума неправомірних витрат складає 83730,75 грн..
При цьому постанова № 194 від 06.05.2021 року, винесена заступником начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області не містить опис обставин, установлених під час розгляду справи, а саме дат вчинення нарахування виплати допомоги; конкретних осіб, на користь яких неправомірно виплачені кошти; номерів листків непрацездатності, виданому не у встановленому порядку.
Таким чином, зазначена постанова про накладення адміністративного стягнення № 194 від 06.05.2021 року суперечить засадам юридичної визначеності як складової верховенства права. При цьому протокол про адміністративне правопорушення чи акт перевірки не можуть замінити оскаржувану постанову в частині відповідної конкретизації та обґрунтування.
Доводи позивача, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що оскаржувана постанова є неконкретизованою та такою, що суперечить засадам юридичної визначеності, адже, на думку відповідача, постанова № 194 відповідає вимогам, передбаченим КУпАП, колегія суддів вважає безпідставними, адже згідно ст. 283 КУпАП постанова повинна містити перелік певних обставин, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Верховний суд у справі від 05.03.2020 р. № 640/467/19 постановив, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, чого в цій постанові відповідачем зроблено не було.
Доводи позивача, що суд перший інстанції у своєму рішенні посилався на частину зазначеної ст. 283 КУпАП, яка стосується справ про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, а саме зазначення назви, дати, номера, руху, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки помилка у номері частини статті 283 не призвела до неправильного вирішення справи.
Крім того колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недотримання відповідачем при винесенні постанови приписів ст. 38 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Отже визначення строку притягнення до адміністративної відповідальності залежить від виду правопорушення, а саме чи є воно триваючим.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Разом з тим, відповідно до висновків, викладених у листі Міністерства юстиції України від 01 грудня 2003 року № 22-34-1465, триваючим правопорушенням є такі, що пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.
Отже, у зв'язку з тим, що згідно з вимогами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності за листком непрацездатності носить одноразовий характер, воно не є триваючим правопорушенням.
Подібна правова позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17, від 21 листопада 2018 року у справі №227/3844/16-а.
Так згідно протоколу та доводів апеляційної скарги виплата допомоги відбувалася з червня 2020 року по квітень 2021 року (05.06.2020; 28.08.2020; 04.09.2020; 20.10.2020; 05.11.2020; 18.12.2020; 18.12.2020; 30.12.2020; 29.01.2021; 22.02.2021; 05.04/2021; 13.04.2021), а вчинене правопорушення виявлено 22 квітня 2021 року.
Оскільки більшість правопорушень вчинено у період з червня 2020 року по лютий 2021 року, притягнення до адміністративної відповідальності 06.05.2021 року відбулось поза межами строку, визначеного процесуальним законодавством.
З огляду на те, що правопорушення, вчинене позивачем, не носить характер триваючого, та на час винесення спірної постанови відповідача закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у ч. 1 ст. 38 КУпАП, відповідачем протиправно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.
Виходячи з вимог ч.2 ст.77 КАС України, у адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При вирішенні спору суд також виходить із загальних засад недопустимості притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь (ч.2 ст.62 Конституції України).
Позивач стверджує щодо дотримання вимог законодавства, заперечує вчинення правопорушення, натомість відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень не спростував наведені позивачем доводи, не довів правомірність прийнятого ним рішення.
Таким чином, зважаючи на те, що постанова № 194 від 06.05.2021 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення складена з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки незазначеними були обставини, які б свідчили про наявність в діях позивача ознак правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена статтею 165-5 цього Кодексу, а також відповідачем не було дотримано строків притягнення позивача до відповідальності за ч.1 ст. 38 КУпАП, то колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції про наявність правових підстав для її скасування та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.08.2021 по справі № 524/4613/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис)В.А. Калиновський О.М. Мінаєва