09 лютого 2022 р.Справа № 638/11815/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.11.2021, головуючий суддя І інстанції: Семіряд І.В., м. Харків, по справі № 638/11815/21
за позовом ОСОБА_1
до Рабцуна Дмитра Володимировича Поліцейського СРПП ВП № 3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області , ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області
про скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом до поліцейського СРПП ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківської області Рабцун Дмитра Володимировича (далі по тексту- Відповідач 1) та ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області (далі по тексту- Відповідач 2), в якому просив суд:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАВ № 406867 від 20 липня 2021 року, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП України про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити; стягнути з ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.11.2021 у справі № 638/11815/21 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.11.2021 у справі № 638/11815/21 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції не враховано вимоги ДСТУ 4278:2019, вказано невідповідну кваліфікацію адміністративного правопорушення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАВ №406867 від 20.07.2021 водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення.
Зазначена постанова мотивована тим, що 20.07.2021 ОСОБА_1 керував належним йому автомобілем марки TESLA модель Х, державний номер НОМЕР_1 без встановленого на автомобілі переднього державного номерного знаку, чим порушив п 30.2 ПДР України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, а законом чітко визначена відповідальність за відсутність номерного знаку на транспортному засобі.
Предметом оскарження в даній справі є постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 850 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 121 КУпАП, а саме керування ОСОБА_1 автомобілем без переднього номерного знаку.
Відповідно до ч. 6 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знаку або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, -тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність за ч. 6 ст. 121 КУпАП настає у разі керування водієм транспортним засобом, у якого номерний знак відсутній або не відповідає вимогам стандартів.
Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП відбулося через порушення, на думку відповідача, позивачем п. 30.2 ПДР України, оскільки позивач керував транспортним засобом TESLA MODEL X, н.з. НОМЕР_1 , у якого був відсутній державний передній номерний знак.
Пунктом 30 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (далі ПДР) встановлені вимоги до номерних, розпізнавальних знаків, написів і позначень.
Приписами п.п. 30.2 п. 30 ПДР передбачено, що на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка, а в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю, закріплюється самоклейна мітка радіочастотної ідентифікації про проходження обов'язкового технічного контролю транспортним засобом (крім причепів і напівпричепів).
Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знаку на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.
Відповідно до п.п. 31.3 «в» Правил дорожнього руху України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів.
Згідно з ч. 4 ДСТУ 4278:2019 «Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні вимоги. Правила застосування»: кількість знаків на автотранспорті повинна становити два знаки; знаки на легкових автомобілях треба встановлювати лише по осі симетрії автомобіля.
У відповідності до п. 2.9.«в» Правил дорожнього руху України водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знаку або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
З аналізу даних норм слідує, що на автомобілі повинно бути встановлено два номерних знаки встановленого зразка, а водієві забороняється керувати транспортним засобом без номерного знаку.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За правилами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому позивач факт відсутності переднього номерного знаку не оспорює, а в обґрунтування доводів апеляційної скарги пояснює це тим, що після придбання автомобіля він звертався до сервісного центру з питання закріплення номерного знаку на передньому бампері автомобіля, однак працівники сервісу попередили його щодо можливості пошкодження електронного обладнання автомобіля, у зв'язку з чим він відмовився від встановлення номерного знаку.
Колегія суддів зазначає, що приписами ч.1 ст. 37 Закону України «Про дорожній рух» забороняється експлуатація транспортних засобів без номерного знаку або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 метрів.
Також у підпункті «в» пункту 31.3 ПДР зазначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів.
Крім того, умовами ДСТУ 4278:2019 «Знаки номерні транспортних засобів» та ДСТУ 4278:2019 «Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні вимоги. Правила застосування» передбачено, що кількість знаків на ДТЗ повинна становити на автотранспорті - два знаки.
Отже приписи діючого законодавства містять заборону експлуатації автомобіля без номерних знаків, які повинні бути встановлені в кількості 2 штук. За відсутності на автомобілі позивача переднього номерного знаку колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність постанови про притягнення позивача до відповідальності за ч. 6 ст.121 КУпАП.
Доводи позивача, що при складанні постанови поліцейським не правильно зазначено пункт правил ПДР України колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки п.п. 30.2 п. 30 ПДР передбачено вимогу встановлення номерних знаків відповідного зразка, а незазначення інших норм, які врегульовують дані правовідносини, не може бути підставою для звільнення від відповідальності.
Доводи апеляційної скарги, що автомобіль Tesla Model X, д.н.з. № НОМЕР_2 , яким керував позивач, виготовлений та привезений зі Сполучених Штатів Америки та встановлення номерних знаків типу 1.1.1 вказаного ДСТУ конструктивно не передбачено на даному типі автомобіля виробником, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки приписи діючого законодавства вимагають встановлення двох номерних знаків на автомобіль та без дотримання вказаних вимог експлуатація транспортного засобу забороняється.
Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності прийнятої Відповідачем-1 постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 6 ст. 121 КУпАП України.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову в задоволенні адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 16 листопада 2021 року № 638/11815/21 необхідно залишити без змін.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.11.2021 по справі № 638/11815/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський