10 лютого 2022 р.Справа № 552/6239/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Токар А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського районного суду м. Полтави від 13.12.2021, головуючий суддя І інстанції: Миронець О.К., м. Полтава, повний текст складено 14.12.21 року по справі № 552/6239/21
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі також - відповідач), в якому просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 20.10.2021 серії ВМ № 00000442 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 13.12.2021 позовні вимоги задоволено.
Скасовано постанову від 20.10.2021 серії ВМ № 00000442 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 та закрито справу про адміністративне правопорушення.
Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 454 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не дослідив належним чином обставини скоєного позивачем правопорушення. Зокрема, ту обставину, що належний позивачу транспортний засіб здійснював рух автомобільними дорогами загального користування та перевозив вантаж з перевищенням нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, без отримання на те спеціального дозволу, що формує в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Вказує, що надані позивачем докази не спростовують факт наявності події адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Просить урахувати, що твердження про те, що позивач не є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушення, передбачене ст. 132-1 КУпАП, не ґрунтується на доказах, які є в матеріалах справи, та приписах ст. 14-3 КУпАП.
Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з підстав, наведених у позовній заяві.
Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
07.02.2022 на електронну пошту та 10.02.2022 засобами поштового зв'язку до суду надійшло клопотання представника позивача про перенесення розгляду справи та надання можливості участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
З огляду на відсутність клопотання про розгляд справи за обов'язкової участі представника позивача, можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами та скорочені строки розгляду справ цієї категорії, визначені ч.5 ст. 286 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні клопотання представника позивача про перенесення розгляду справи слід відмовити.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Державною службою України з безпеки на транспорті винесено постанову серії ВМ № 00000442 від 20.10.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34000 грн, оскільки ОСОБА_1 12.10.2021 о 13 год. 00 хв. рухався за адресою: М-22, км.74+810 Полтавська область із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР, загальна маса транспортного засобу на 17,8 % (12,389 тон), навантаження на строєні осі транспортного засобу на 28 % (11.532 тон).
Скориставшись правом на оскарження постанови серії ВМ № 00000442 від 20.10.2021 у судовому порядку, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про її скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, зважаючи на той факт, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б у встановленому законом порядку підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, дійшов висновку, що постанова від 20.10.2021 серії ВМ № 00000442 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно позивача - закриттю, за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За частинами другою та третьою статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Крім того, згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів (п. 4 Правил).
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 ( із змінами та доповненнями, далі - ПДР).
Згідно з п. 22.5 ПДР України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Пунктами 25 - 28 ПДР визначено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб.
Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують правила дорожнього руху несуть відповідальність згідно із законодавством.
Стаття 132-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами. При цьому, приписами ч. 2 цієї статті визначено наступне порушення:
Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.
Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов'язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Суб'єкта відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, визначено ст. 14-3 КУпАП, в якій зазначено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Постановою КМУ від 14 листопада 2018 року № 1197 затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відповідно до якого підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є:
1. Визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування;
2. Визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем;
3. Оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом;
4. Користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички);
5. Користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу;
6. Оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року, № 1174 (далі - Порядок № 1174).
Відповідно до п.п. 16, 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником сідлового тягача DAF CF85.460, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та позивачем не заперечується (а.с. 13).
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності як власника транспортного засобу, вчиненого водієм якого порушення правил дорожнього руху зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу WIM7, CAM20001870 (а.с. 86).
Позивач заперечує правомірність складання відносно нього постанови, мотивуючи тим, що сідловий тягач DAF CF85.460, д.н.з. НОМЕР_1 , переданий ним у користування ФОП ОСОБА_2 на підставі договору оренди транспортного засобу № 2 від 01.09.2018 строком на 5 років (а. с. 59).
У свою чергу, ФОП ОСОБА_2 передав зазначений транспортний засіб ПП «Хорольська спілка перевізників», на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надано договір оренди (суборенди) транспортних засобів № 6-ХСП/08-2021 від 20.08.2021.
Дослідивши договір оренди транспортного засобу № 2 від 01.09.2018, колегія суддів зазначає таке.
Цивільним кодексом України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За приписами ст. 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Отже, за наведеного нормативно-правового регулювання, договір оренди транспортного засобу за участю позивача, як фізичної особи, мав укладатися у письмовій формі і посвідчуватися нотаріусом.
Проте, з наданої позивачем копії договору оренди транспортного засобу № 2 від 01.09.2018 убачається, що такий договір не посвідчений нотаріально.
Недодержання вимоги закону про нотаріальну форму правочину (договору) спричиняє його нікчемність.
Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, не породжує передбачених законом правових наслідків і, за загальним правилом, визнання його недійсним, у суді не вимагається окрім випадків, передбачених законом.
За встановлених обставин, відповідальною особою, за якою зареєстровано транспортний засіб DAF CF85.460, д.н.з. НОМЕР_1 , за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів є власник такого транспортного засобу - ОСОБА_1 .
До Єдиного державного реєстру транспортних засобів не внесені відомості щодо належного користувача або користувачів вищевказаного транспортного засобу, що позивачем під час розгляду справи не спростовано.
Посилання позивача на те, що відомості про належного користувача вказаного транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів мали вноситися перевізником, колегія суддів не бере до уваги, оскільки за встановлених обставин такі на спірні правовідносини не впливають.
Товарно-транспортні накладна (якість наданої копії якої не дозволяє встановити її зміст), за посиланням на яку позивач стверджує, що на момент складення оскаржуваної постанови транспортний засіб перебував під керуванням водія орендаря ФОП ОСОБА_2 , є первинним документом, що містить відомості про господарську операцію, та не може вважатися документом, який беззаперечно визначає масу вантажу.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на суперечливість твердження позивача про те, що на момент складення оскаржуваної постанови транспортний засіб перебував під керуванням водія орендаря ФОП ОСОБА_2 , оскільки за його ж твердженням зазначений транспортний засіб перебував у користуванні ПП «Хорольська спілка перевізників», що з урахуванням приписів ст. 759 ЦК України, у разі укладення договору оренди транспортного засобу з дотриманням ст. 799 ЦК України, виключало б можливість його використання ФОП ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, при оформленні оскаржуваної постанови в повному обсязі дотримано вимоги ст. 14-3 КУпАП щодо встановлення відповідальної особи, яка несе адміністративну відповідальність за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Оскільки зазначеними доказами, що містяться в матеріалах справи, в повній мірі підтверджено факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, відповідальність за яке несе належний користувач транспортного засобу - сідлового тягача DAF CF85.460, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 20.10.2021 серії ВМ № 00000442, є неправомірною та підлягає скасуванню.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, та приймаються колегією суддів у якості належних.
Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з невідповідністю висновків обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
З урахуванням приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 13.12.2021 по справі № 552/6239/21 скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк