08 лютого 2022 р.Справа № 638/13852/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бершова Г.Є. , Григорова А.М. ,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.09.2021 року по справі № 638/13852/21
за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області
до ОСОБА_1
про примусове видворення за межі України,
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.09.2021 року задоволено адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України.
22.12.2021 р. на зазначене рішення суду ОСОБА_1 направлено апеляційну скаргу, до якої додано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Перевіривши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява відповідача про поновлення строку не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.288 КАС України апеляційні скарги у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України можуть бути подані в десятиденний строк з дня їх проголошення.
Згідно з п.1 ч.2 ст.295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду-якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З матеріалів справи встановлено, що 07.09.2021 р. у відкритому судовому засіданні було винесено оскаржуване рішення.
Апеляційна скарга направлена до суду 22.12.2021, тобто після закінчення процесуального строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування заяви про поновлення строку та поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції представник заявника апеляційної скарги зазначає, що зі слів апелянта оскаржуване рішення ним отримано не було. Вказує, що відповідач був позбавлений можливості у визначений строк реалізувати право на апеляційне оскарження, оскільки не володів мовою судочинства та не мав необхідних для підготовки та подання скарги знань, і лише під час перебування у Миколаївському ПТПІ відповідач уклав договір про надання правової допомоги, однак на той час строк на апеляційне оскарження вже було пропущено.
Колегія суддів зауважує, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Колегія суддів зауважує, що апелянтом не надано належних доказів вжиття заходів, направлених на своєчасну подачу апеляційної скарги, які свідчили б про сумлінне та добросовісне ставлення відповідача до виконання процесуального обов'язку.
Щодо посилання в заяві на неоторимання оскаржуваного рішення апелянтом, то колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься розписка про отримання оскаржуваного рішення (а.с. 39), в якому відповідач підтверджує, що судове рішення було ним отримано 07.09.2021, та перекладено перекладачем.
Враховуючи пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутність належних доказів на підтвердження поданої заяви, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви про поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги з підстав, наведених апелянтом.
За таких обставин, в задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись ст. ст. 118, 121, ч.3 ст.243, ч.6 ст.250, 288, 295, 298, 299, ч.2 ст.321, ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис)Бершов Г.Є. Григоров А.М.