Постанова від 08.02.2022 по справі 440/7402/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 р. Справа № 440/7402/21

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ПРЕМ'ЄР СОКС" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2021, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, м. Полтава, по справі № 440/7402/21

за позовом Приватного підприємства "ПРЕМ'ЄР СОКС"

до Київської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство "ПРЕМ'ЄР СОКС" (далі по тексту - ПП "ПРЕМ'ЄР СОКС", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці (далі по тексту - Київська митниця, відповідач, митний орган), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА100030/2021/000010/2 від 30.04.2021 Київської митниці Держмитслужби;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення про коригування митної вартості UА100030/2021/000010/2 від 30.04.2021, винесене відповідачем за результатами перевірки митної декларації № UA 100030/2021/444487, яким позивачу відмовлено у митному оформленні товарів є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки декларантом було надано митному органу повні та достатні відомості на підтвердження задекларованої митної вартості товарів та її складових (контракт, рахунок-фактура (інвойс), платіжні доручення, довідку про витрати по доставці товару, прайс-лист виробника товару, оборотно-сальдова відомість).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 по справі № 440/7402/21 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "ПРЕМ'ЄР СОКС" (вул. Чорновола Вячеслава (Куйбишева), буд. 18, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 40501737) до Київської митниці (б. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, Київська область, 03124, ідентифікаційний код ВП 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування дійсних обставин справи, невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 по справі № 440/7402/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що посилання суду першої інстанції на не підтвердження наданими до митного оформлення платіжними документами здійснення декларантом оплати за поставлений товар згідно умов договору у розмірі 30 % та 70 % є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки з наданих до суду першої інстанції документів вбачається, що позивач на виконання вимог контракту та відповідно до виставленої продавцем проформи-інвойсу № 2 від 04.03.2021 на загальну суму 31506,56 доларів США за товар вагою 20000 кг, платіжним дорученням від 05.03.2021 № 37 перерахував продавцю 9451,97 доларів США, що становить 30% від суми зазначеної у проформі-інвойсі № 2. Після чого, 16.04.2021 продавець виставив інвойс № 3 на суму 32 265,60 доларів США за товар вагою 20453,60 кг, а тому позивач, у зв'язку зі зміною ваги товару (кінцевої ваги вантажу) платіжним дорученням № 4 від 20.04.2021 оплатив вартість товару у розмірі 70 % від загальної вартості товару на суму 22 813, 63 доларів США, тобто здійснив оплату за товар з урахуванням різниці між попередньою оплатою та виставленим фактичним рахунком № 3, чим виконав умови контракту в частині оплати в повному обсязі. При цьому зауважує, що всі наведені документи у сукупності не містять жодних розбіжностей в ціні за одиницю товару, а зазначений в них перелік товарів збігається та відповідає переліку, вказаному, зокрема, в митній декларації. Також вважає помилковим твердження суду першої інстанції щодо зазначення у вказаних документах в графі призначення платежу іншого інвойсу, що призвело до хибного висновку, що оплата відповідно до наданих декларантом документів була здійснена за інший товар, оскільки по-перше, чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання в платіжному документі на інвойс чи проформу-інвойс, по-друге, як зазначив Верховний Суд в постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18 сама по собі відсутність у платіжних документах посилання на інвойс чи проформу-інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

З приводу посилання відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості на наявність розбіжностей в частині зазначених в інвойсі № 3 від 16.04.2021 та копії митної декларації країни відправлення від 20.04.2021 різних умов поставки: FCA та FCA Izmir відповідно, вказує, що в усіх інших, наданих до митного оформлення документах, зокрема, контракті № PS11 від 17.08.2020, прайс-листі від 25.07.2017, специфікації № 22 від 27.07.2017, довідці про витрати на доставку товару до кордону України від 22.04.2021 зазначено умови поставки FCA. Враховуючи, що відповідно до правового висновку Вищого адміністративного суду України, викладеного в постанові від 14.05.2015 у справі № 804/9934/13-а, від 03.03.2016 у справі № 810/6874/13-а, декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарі відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, посилання на дані копії митної декларації країни відправлення від 20.04.2021, як на підставу для коригування, вважає безпідставним.

Також апелянт не погоджується з неприйняттям судом першої інстанції в якості доказу оплати за транспортування товару наданої позивачем довідки про транспортні витрати, оскільки законом не передбачений єдиний вичерпний перелік документів, якими підтверджується розмір транспортних витрат імпортера.

Застосування відповідачем при коригуванні митної вартості товарів резервного методу, при недоведенні митним органом неможливості взяття основного методу та кожного наступного із другорядних, вважає таким, що суперечить приписам ст. ст. 57, 59, 60, 64 Митного кодексу України.

Враховуючи викладене, наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги в повному обсязі та стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Відповідач, в надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване, прийняте з урахуванням обставин ненадання позивачем до митного органу достатніх документів, які б підтверджували в повному обсязі здійснення оплати товару, зокрема платіжного документу на суму 9451, 97 доларів США на підтвердження сплати 30 % вартості товару, не взяття до уваги в якості доказу оплати транспортних витрат наданої декларантом довідки від 22.04.2021 з огляду на її неналежність та недопустимість як доказу у розумінні вимог статей 73, 74 КАС України.

Також, вважає правильною оцінку суду розбіжностям в наданих до митного оформлення документах (в інвойсі № 3 від 16.04.2021 та митній декларації країни відправлення вказано різні умови поставки - FCA Usak та FCA Izmir відповідно), що за відсутності доказів внесення змін до умов контракту від 17.08.2020 щодо умов поставки свідчить про наявність у митниці обґрунтованого сумніву у достовірності зазначених у наданих декларантом відомостях, а тому обрання відповідачем при коригуванні митної вартості товару резервного методу є правомірним.

18.01.2022 від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо відзиву на апеляційну скаргу, в яких він зауважив про некоректність посилання відповідача в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16.08.2021 у справі № 520/6439/19, оскільки правовідносини, які були предметом розгляд вказаної справи не є тотожними відносинам, які розглядаються в межах даної справи. При цьому зауважив, що Верховний Суд неодноразово наголошував про необов'язковість зазначення у платіжних дорученнях в графі призначення платежу реквізитів інвойсу чи проформи-інвойсу.

Звертає увагу, що у рішенні про коригування митної вартості, крім номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також був навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Наводячи правову позицію Верховного Суду, відображену у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, стверджує, що надана до митного оформлення позивачем довідка про транспортні виплати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "ПРЕМ'ЄР СОКС" (ідентифікаційний код 40501737) зареєстроване як юридична особа 23 травня 2016 року, основним видом економічної діяльності підприємства станом на 09 квітня 2021 року є: 14.31 «Виробництво панчішно-шкарпеткових виробів», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 75-81/.

17 серпня 2020 року Приватним підприємством "ПРЕМ'ЄР СОКС" (покупець) укладено із Dinc Tekstil Tarim Hayvancilik Sanayi Ve Ticaret Limited Єirketi (продавець) контракт № PS11 (далі Контракт) з урахуванням угоди щодо зміни контракту №1 від 01 березня 2021 року /а.с.146-150/, предметом якого є налагодження між сторонами постійної торгівельної та господарської співпраці в сфері продажу товарів, що пропонується продавцем. В силу положень і умов цього контракту покупець, зокрема, купуватиме, а продавець продаватиме покупцю предмет контракту (в подальшому товар) (пункт 1.1); походження товару повинно бути підтверджено сертифікатами походження (пункт 1.2); продавець зобов'язаний поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язаний відповідно до умов, викладених в цьому контракті, прийняти товар (пряжа регенерована хлопково/поліестерова) (пункт 2.1); асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару, що є предметом даного договору, визначається у інвойсах, що оформлюються на кожну поставку (пункт 2.2); валюта контракту долар США. Валюта платежів долар США (пункт 2.3); умови поставки за даним контрактом: FCA Usak (Org. San. Bol 115 Cad. No 475 Usak, Yurkey), Incotersm 2020 (пункт 3.1); покупець зобов'язується сплатити повну вартість товарів, на які поширюється дія даного контракту, на нижче вказаних умовах: 30 % передоплата згідно з проформою-інвойсом, виданого при розміщенні замовлення; 70 % передоплати згідно з фактичним інвойсом, виданим після завантаження контейнера (пункт 4.1); валюта платежу долари США (пункт 4.2); даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2021 року. У випадку, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору, жодна і сторін не заявить про його розірвання, то Договір вважається продовженим на один календарний рік (пункт 12.1).

Відповідно до інвойсу Dinз Tekstil Tarim Hayvancilik San.Ve Tic. LTD Єti №2 від 04 березня 2021 року /а.с.24/ покупцю ПП "ПРЕМ'ЄР СОКС" згідно контракту № PS11 від 17 серпня 2020 року поставляється товар: NE 18/1 регенерована пряжа (склад: 55% бавовна, 45 % - поліестр): 2001BLUE т. Синій 5915,60 кг, 1001чорний 1968,00 кг, 4003рожевий 1968,00 кг, 2005парламент 1968,00 кг, 6002фіолетовий 1968,00 кг, 6001 GRAPE т. фіолетовий 1968,00 кг, 5006бордовий 1968,00 кг, 6005 OPIK MELANGE опік меланж 1968,00 кг, загальна вага нетто 19691,60 кг; загальною вартістю 31506,56 USD. Умови поставки: FCA USAK. Оплата: 30 % - передоплата, 70 % - оплата після завантаження товару. Країна походження: Туреччина. Відповідно до інвойсу Dinз Tekstil Tarim Hayvancilik San.Ve Tic. LTD Єti №3 від 16 квітня 2021 року /а.с.139/ покупцю ПП "ПРЕМ'ЄР СОКС" згідно контракту № PS11 від 17 серпня 2020 року поставляється товар: NM 30/1 (NE 18/1) регенерована пряжа (склад: 55% бавовна, 45 % - поліестр): 5006бордовий 1703,35 кг, 6005MELANGE опік меланж 2245,85 кг, 2001BLUE т. синій 6048,80 кг, 6002фіолетовий 1665,65 кг, 6001т. фіолетовий 1734,20 кг, 4003 PINK рожевий 2284,10 кг, 2005парламент 2555,70 кг, 1001чорний 1928,35 кг; загальна вага нетnо 20166 кг; загальною вартістю 32265,60 USD. Умови поставки: FCA USAK. Оплата: 30 % - передоплата, 70 % - оплата після завантаження товару. Країна походження: Туреччина.

Згідно із платіжним дорученням в іноземній валюті № 37 від 05 березня 2021 року /а.с. 151/ ПП "ПРЕМ'ЄР СОКС" сплачено Tekstil Tarim Hayvancilik Sanayi Ve Ticaret Limited Єirketi передоплату згідно контракту № PS11 від 17 серпня 2020 року, інвойсу № 2 від 04 березня 2021 року у сумі 9451,97 USD, а згідно платіжного доручення в іноземній валюті №4 від 20 квітня 2021 року /а.с. 152/ ПП "ПРЕМ'ЄР СОКС" сплачено Tekstil Tarim Hayvancilik Sanayi Ve Ticaret Limited Єirketi передоплату згідно контракту № PS11 від 17 серпня 2020 року, інвойсу № 3 від 16 квітня 2021 року у сумі 22813,63 USD.

Відповідно до довідки ФОП ОСОБА_1 № 5/9 від 22 квітня 2021 року /а.с. 153/ транспортні витрати з доставки вантажу автомобілем МАН НОМЕР_1 / НОМЕР_2 згідно договору №5/9/2 від 23 лютого 2021 року по маршруту: М. Ушак (Туреччина) м. Полтава (Україна) складають 75541,00 грн.

26 квітня 2021 року ТОВ «ЕЛГ» (декларант) в інтересах ПП "ПРЕМ'ЄР СОКС" (одержувач) з метою митного оформлення товару «Регенерована пряжа 55% бавовна, 45 % - поліестр, не відноситься до гребечесаної, кардочесана, однониткова, не розфасована для роздрібної торгівлі. Номер метричний NM 30/1, номер емпіричний/1, лінейна щільність 328 dtex. Код кольору: 5006 BORDEAUX бордовий 1703,35 кг, 6005MELANGE опік меланж 2245,85 кг, 2001BLUE т. синій 6048,80 кг, 6002фіолетовий 1665,65 кг, 6001т. фіолетовий 1734,20 кг, 4003рожевий 2284,10 кг, 2005парламент 2555,70 кг, 1001чорний 1928,35 кг. Кількість 20166 кг. Виробник DINC TEKSTIL HAYVANCILIK SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI. Торгівельна марка DINC TEKSTIL. Країна виробництва Туреччина TR» подано до митного органу митну декларацію типу "ІМ 40 ДЕ" №UA100030/2021/444266 /а.с. 136-137/, в якій в графі 12 "Відомість про вартість" зазначено "951623,41"; у графі 20 "Умови поставки" зазначено "FCA TR Usak", у графі 22 "Валюта та загальна сума за рахунком" та у графі 42 "Ціна товару" зазначено "32265,60 USD", у лівому підрозділі графи 43 "Код МВВ" декларантом вказано метод визначення митної вартості товарів "1"; у графі 45 "Коригування" вказано вартість товару "951623,41"; у графі 47 "Нарахування платежів" митної декларації зазначено види надходжень бюджету, що контролюються митними органами, за кодами 020 та 028, а також спосіб здійснення таких розрахунків за кодом "01".

До митної декларації додано такі документи: пакувальний лист б/н від 16 квітня 2021 року /а.с.138/, рахунок-фактуру (інвойс) №3 від 16 квітня 2021 року /а.с.139/, автотранспортну накладну (міжнародну товарно-транспортну накладну) №000193 від 20 квітня 2021 року /а.с.140/, декларацію про походження товару №3 від 16 квітня 2021 року, книжку МДП №XQ.83276784 від 20 квітня 2021 року /а.с.141-142/, акт про проведення огляду (перегляду) товарів № UA408050/2021/001737 від 24 квітня 2021 року /а.с.143-145/, банківські платіжні документи, що стосуються товару, а саме: платіжне доручення в іноземній валюті № 37 від 05 березня 2021 року /а.с. 151/ та № 4 від 20 квітня 2021 року /а.с. 152/, документ, що підтверджує вартість перевезення, а саме: довідка ФОП ОСОБА_1 №5/9 від 22 квітня 2021 року /а.с. 153/, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаткова угода 1 від 01 березня 2021 року /а.с.150/, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №PS11 від 17 серпня 2020 року /а.с.146-149/, договір про надання послуг митного брокера № 1904/2021 від 19 квітня 2021 року /а.с. 47-56/, договір (контракт) про перевезення №5/9/2 від 23 лютого 2021 року /а.с. 28-30/, копію митної декларації країни відправлення №21352800ЕХ000283 від 20 квітня 2021 року /а.с. 154/.

28 квітня 2021 року митним органом надіслано декларанту повідомлення /а.с. 68-69/, в якому зазначено, що автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за електронною митною декларацією від № UA100030/2021/444266 від 26 квітня 2021 року згенеровано в тому числі наступні форми митного контролю: 105-2 «По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1) здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 МКУ. Товар(и) № 1: це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності класифікації товару. Перевірити задекларовані документи, що підтверджують походження товарів».

У відповідності до статті 337 МКУ при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне: 1) у рахунку-фактурі (інвойс) від 16 квітня 2021 року № 3, наданому до митного оформлення, зазначені частини платежів, якими повинна бути здійсненна оплата товару заявленого до митного оформлення: 30% - передоплата згідно з проформою-інвойсом, виданою при розміщенні замовлення, 70% - передплата згідно фактичним інвойсом, виданим після завантаження контейнера. Тобто відповідні суми складають 9451,97 USD та 22813,63 USD відповідно. Проформа-інвойс митному органу не надано. Відповідно до платіжного доручення від 05 березня 2021 року № 37 сплачена сума становить 9679,68 USD, платіжного доручення від 20 квітня 2021 року № 4 - 22585,92 USD, які не відповідають відсотковому значенню частин, передбачених умовами договору №PS11 від 17 серпня 2020 року та інвойса №3 від 16 квітня 2021 року; 2) умови поставки, що вказані в інвойсі №3 від 16 квітня 2021 року «FCA», не відповідають умовам поставки, зазначеним в копії митної декларації країни відправлення від 20 квітня 2021 року №21352800ЕХ000283, де зазначено FCA Izmir. Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/ або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Для підтвердження заявленої митної вартості товарів необхідно надати документи відповідно до частини другої статті 53 МК України та додаткові документи відповідно до частини третьої статті 53 МК України: 1) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 2) якщо здійснювалось страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, виробника товару. З метою дотримання права декларанта щодо можливості підтвердження заявленого рівня митної вартості протягом визначного частиною третьої статті 53 МК України терміну, висловлено прохання письмово повідомити митницю про бажання або відмову надавати у вищезазначений 10-денний строк будь - які інші додаткові документи.

ТОВ «ЕЛГ» подано до м/п «Вишневе» Київської митниці Держмитслужби заяву на повідомлення № 1 від 26 квітня 2021 року /а.с. 159/, в якій відповідно до пункту 2 статті 255 Митного кодексу України просило продовжити термін митного оформлення вантажу за ВМД від 26 квітня 2021 року у зв'язку з необхідністю надати додаткові документи.

ТОВ «ЕЛГ» подано до Київської митниці Держмитслужби лист №2904 від 29 квітня 2021 року /а.с. 158/, в якому повідомило, що згідно статті 53 МК України документи, що подаються декларантом на підтвердження заявленої митної вартості були надані до митної декларації та відправлені додатково та немає можливості надати додатково документи.

30 квітня 2021 року Киїською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100030/2021/000010/2 /а.с. 160-161/, згідно з яким митна вартість товару: «Регенерована пряжа 55% бавовна, 45 % - поліестр, не відноситься до гребечесаної, кардочесана, однониткова, не розфасована для роздрібної торгівлі. Номер метричний NM 30/1, номер емпіричний/1, лінейна щільність 328 dtex. Код кольору: 5006бордовий 1703,35 кг, 6005MELANGE опік меланж 2245,85 кг, 2001BLUE т. Синій 6048,80 кг, 6002 VIOLET фіолетовий 1665,65 кг, 6001т. фіолетовий 1734,20 кг, 4003рожевий 2284,10 кг, 2005парламент 2555,70 кг, 1001чорний 1928,35 кг. Кількість 20166 кг. Виробник DINC TEKSTIL HAYVANCILIK SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI. Торгівельна марка DINC TEKSTIL. Країна виробництва Туреччина TR», яка визначена декларантом в митній декларації № UA100030/2021/444266 від 26 квітня 2021 року, з урахуванням ціни товару: 32265,60 USD, курсу валюти: 27,9014 грн за 1 USD, а саме: розрахована декларантом митна вартість товару: у валюті 34106,65 USD, у гривні 951623,41 грн, яка визначена декларантом за кодом МВВ 1; відкоригована митним органом за кодом МВВ 6 (з урахуванням вартості за одиницю 3,80 USD при кількості ввезеного товару 20166) на загальну суму митної вартості товару 76630,80 USD.

У графі «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» вказаного рішення зазначено, що автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за електронною митною декларацією від №UA1000301/2021/444266 від 26 квітня 2021 року згенеровано в тому числі наступні форми митного контролю: 105-2 «По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1) (1) Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 МКУ. Товар(и) № 1: це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності класифікації товару. Перевірити задекларовані документи, що підтверджують походження товарів.». У відповідності до статті 337 МКУ при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне: 1) у рахунку-фактурі (інвойсі) від 16 квітня 2021 року №3, наданому до митного оформлення, зазначені частини платежів, якими повинна бути здійсненна оплата товару заявленого до митного оформлення: 30% - передоплата згідно з проформою-інвойсом, виданим при розміщенні замовлення, 70% - передплата згідно фактичним інвойсом, виданим після завантаження контейнера. Тобто відповідні суми складають 9451,97 USD та 22813,63 USD відповідно. Проформа-інвойс митному органу не наданий. Відповідно до платіжного доручення від 05 березня 2021 року № 37 сплачена сума становить 9679,68 USD, платіжного доручення від 20 квітня 2021 року №4 - 22585,92 USD, які не відповідають відсотковому значенню частин, передбачених умовами договору №PS11 від 17 серпня 2020 року та інвойса №3 від 16 квітня 2021 року; 2) умови поставки, що вказані в інвойсі №3 від 16 квітня 2021 року «FCA», не відповідають умовам поставки, зазначеним в копії митної декларації країни відправлення від 20 квітня 2021 року №21352800ЕХ000283, де зазначено FCA. З метою дотримання права декларанта щодо можливості підтвердження заявленого рівня митної вартості протягом визначеного частиною третьої статті 53 МК України терміну, висловлено прохання письмово повідомити митницю про бажання або відмову надавати у вищезазначений 10-денний строк будь - які інші додаткові документи. Декларантом 29 квітня 2021 року надіслано повідомлення про відмову у подачі на вимогу митного органу інших документів відповідно до частини 2 та 3 статті 53 МКУ. Таким чином, митний орган відповідно до пунктів 2, 3 частини 6 статті 54 МКУ по факту неподання документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та четвертій статті 53 МКУ та невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ відмовляє у оформленні товарів за визначеною основним методом та заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МКУ. У митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за методом визначення митної вартості 2а) та 26). Враховуючи положення ст. 61 МКУ при визначенні митної вартості товару неможливо було застосувати методи 2а) та 26) згідно статей 59 і 60 Кодексу. У зв'язку із неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості товарів посадовою особою послідовно розглядалася можливість застосування наступного методу визначення митної вартості. У разі, якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58 - 61 МКУ, їх митна вартість визначається згідно з положеннями ст.62 МКУ на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування ст.62 та ст.63 МКУ може бути зворотною. Методи на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність у митниці та у декларанта необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. У зв'язку з неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості послідовно розглядалася можливість застосування резервного методу визначення митної вартості. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58, 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість товару визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ та (ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару товару №1 за ЕМД № UА100070/2021/314687 від 02 березня 2021 року на рівні 3,8 USD/кг. У відповідності до ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої ст.55 МКУ (п.3.2 МКУ); оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 МКУ, рішення про коригування митної вартості (п.3.4 МКУ).

Також Київською митницею Держмитслужби складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100030/2021/00049 від 30 квітня 2021 року /а.с. 61-62/, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № ІМ40ДЕ №UA100030/2021/444266 від 26 квітня 2021 року з причини: відповідно до статті 54 Митного кодексу України неможливо здійснити митне оформлення митної декларації, оскільки невірно розраховано митну вартість та вибрано метод визначення митної вартості. Згідно з рішенням про коригування митної вартості товару № UA100030/2021/000010/2 від 30 квітня 2021 року митну вартість скориговано.

30 квітня 2021 року ТОВ «ЕЛГ» (декларант) в інтересах ПП "ПРЕМ'ЄР СОКС" (одержувач) з метою митного оформлення товару «Регенерована пряжа 55% бавовна, 45 % - поліестр» подано до митного органу нову митну декларацію типу "ІМ 40 ДЕ" №UA100030/2021/444487 /а.с. 134-135/, в якій в графі 12 "Відомість про вартість" зазначено "2126504,70"; у лівому підрозділі графи 43 "Код МВВ" декларантом вказано метод визначення митної вартості товарів "6"; у графі 45 "Коригування" вказано вартість товару "2126504,70"; у графі 47 "Нарахування платежів" митної декларації зазначено види надходжень бюджету, що контролюються митними органами, за кодами 020 та 028, а також спосіб здійснення таких розрахунків за кодом "01".

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості, оскільки позивачем не надано до митного органу для митного оформлення поставки товару згідно контракту № PS11 від 17 серпня 2020 року та інвойсу №3 від 16 квітня 2021 року, банківського платіжного документа на суму 9451,97 USD (32265,60 USD - 22813,63 USD), що стосується ввезеного товару, а надане для митного оформлення товару платіжне доручення №4 від 20 квітня 2021 року підтверджує оплату лише частини такого товару на суму 22813,63 USD, що не відповідає умовам вказаних контракту та інвойсу. Також зазначив, що відповідно до умов контракту № PS11 від 17 серпня 2020 року умовами поставки за даним контрактом визначено FCA Usak (Org. San. Bol 115 Cad. No 475 Usak, Yurkey), Incotersm 2020, а відповідно до митної декларації країни відправлення від 20 квітня 2021 року №21352800ЕХ000283- FCA Izmir. Довідка №5/9 від 22 квітня 2021 року, на яку посилається позивач, не є належним та допустимим доказом підтвердження умов поставки товару.

У зв'язку з чим суд погодився із наявністю у відповідача обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості та достовірності поданих декларантом відомостей з огляду на наявну у митного органу інформацію щодо числових значень складових митної вартості та дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості Київської митниці Держмитслужби №UA100030/2021/000010/2 від 30 квітня 2021 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012 р. (далі по тексту - МК України).

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні використовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 55 МК України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 30.04.2021 UA100030/2021/000010/2, підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування вказано невідповідність вартості товару, який надійшов на митну територію України, рівню вартості подібних та аналогічних товарів.

В обґрунтування причин невизнання заявленої декларантом митної вартості відповідач з посиланням на ст.ст. 52, 53, 57, 58 МК України зазначив про неможливість розмитнення товару за першим методом (за ціною договору) внаслідок виявлення розбіжностей у документах, які надані під час перевірки на підтвердження заявленої митної вартості товарів та ненадання проформи-інвойсу митному органу. Так, при порівнянні даних, які містилися у рахунку-фактурі (інвойс) від 16 квітня 2021 року № 3, з відомостями платіжного доручення від 05 березня 2021 року № 37 про сплату - 9679,68 USD та платіжного доручення від 20 квітня 2021 року № 4 про сплату 22585,92 USD встановлено невідповідність відсоткового значення частин, передбачених умовами договору № PS11 від 17 серпня 2020 року та вказаним інвойсом, оскільки відповідні суми повинні були складати 9451,97 USD (30%) та 22813,63 USD (70%).

Крім того, умови поставки за змістом інвойсу № 3 від 16 квітня 2021 року («FCA Usak») не відповідали умовам поставки, зазначеним в копії митної декларації країни відправлення від 20 квітня 2021 року №21352800ЕХ000283 (FCA).

Також, митний орган вказав про відсутність інформації щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено за методом визначення митної вартості 2а) та 2б). В рішенні вказано, що це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік.

Водночас, митна вартість товару з посиланням на ст. 64 МК України визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервним методом. При цьому взяті дані раніше визнаної (визначеної) митним органом митній вартості товару № 1 за ЕМД № UA100070/2021/314687 від 02.03.2021 на рівні 3,8 $/кг.

Отже, фактично підставою для коригування митної вартості слугувало те, що заявлена митна вартість ввезеного позивачем товару, є нижчою, ніж вартість товару, вказана в митній декларації (далі по тексту - МД) № UA100070/2021/314687 від 02.03.2021, що була взята відповідачем за основу при коригуванні митної вартості оцінюваного товару.

Колегія суддів зазначає, що порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості від 30.04.2021, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразивши при цьому пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що за змістом спірного рішення це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік, слід дійти висновку про суперечливість та необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості.

З приводу виявлених у наданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей щодо відсоткового значення частин оплати товару у рахунку-фактурі (інвойсі) від 16 квітня 2021 року № 3 та платіжних доручень від 05 березня 2021 року № 37 на 9679,68 USD та від 20 квітня 2021 року №4 на 22585,92 USD, що на думку митного органу не відповідає умовам договору №PS11 від 17 серпня 2020 року, колегією суддів встановлено наступне.

Так, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії контракту № PS11 від 17 серпня 2020 року, а саме п.4.1. покупець зобов'язується сплатити повну вартість товарів, на які поширюється дія даного контракту на нижче вказаних умовах: - 30% передоплата згідно з проформою-інвойсом, виданого при розміщенні замовлення, - 70% передоплата згідно з фактичним інвойсом виданим після завантаження контейнера. Валюта платежу долари США (п. 4.2. контракту) (а.с. 18).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов контракту № PS11 від 17.08.2020 продавцем було виписано інвойс № 2 від 04.03.2021 на загальну суму 31506,56 доларів США за товар (регенерована пряжа) вагою брутто 20000 кг, в якому зазначено, що оплата здійснюється шляхом здійснення передоплати - 30% та 70% - оплата після завантаження товару у контейнер (а.с. 24).

Після чого ПП «Прем'єр СОКС» платіжним дорученням № 37 від 05.03.2021 було перераховано на рахунок продавця грошові кошти в розмірі 9541,97 доларів США, що становить 30% від вказаної в інвойсі від 04.03.2021 суми (31506,56 доларів США). В графі призначення платежу міститься посилання на контракт № PS11 від 17 серпня 2020 та інвойс № 2 від 04.03.2021 (а.с. 25).

16.04.2021 продавцем було сформовано інвойс № 3 на загальну суму 32 265,60 доларів США за поставку ПП «Прем'єр СОКС» товару вагою брутто 20453,60 кг, в якому так само зазначено, що оплата здійснюється шляхом здійснення передоплати - 30% та 70% - оплата після завантаження товару у контейнер (а.с. 23).

З наведеного слідує, що продавцем було фактично збільшено вагу поставленого товару, що як зазначає в апеляційній скарзі позивач було пов'язано з його пакуванням для завантаження та транспортування, внаслідок чого збільшилася відповідно і його загальна вартість (специфіка товару - регенерована пряжа, передбачає визначення її вартості виходячи з ціни за 1 кг) та замість визначеної в інвойсі № 2 від 04.03.2021 на рівні 31506,56 доларів США за 20000 кг становила - 32 265,60 доларів США за 20453,60 кг товару.

У зв'язку з чим, на виконання умов контракту та вказаного інвойсу № 3 від 16.04.2021 позивач відповідно до платіжного доручення № 4 від 20.04.2021 (а.с.26) перерахував на рахунок продавця грошові кошти у розмірі 22813,63 доларів США на оплату 20.553,60 кг товару, що фактично становить 70,7% від вказаної в інвойсі № 3 від 16.04.2021 загальної вартості товару, скоригованої продавцем з урахуванням збільшення ваги товару (брутто), чим виконав передбачені контрактом № PS11 від 17.08.2020 умови в частині умов оплати (9541,97 доларів США (29,57% від загальної суми контракту) + 22813,63 доларів США (70,7% від загальної суми контракту), що дорівнює 32265,60 доларів США).

Також, слід взяти до уваги, що загальна сума коштів, які за твердженням митного органу мали бути сплачені у спірних відносинах у таких відсотках : 9451,97 доларів США та 22 813,63 доларів США також дорівнює 32265,60 доларів США.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, відображені показники у вказаних документах, які митним органом визнані, як «розбіжності в документах, які не дозволяють визначити митну вартість за ціною угоди», не можуть вважатися недостатніми та такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому слід зауважити, що як вбачається з наведеного вище цитування змісту оскаржуваного рішення в частині виявлення вказаних розбіжностей, митницею при розрахунку сум, що відповідають 30% та 70% від загальної вартості товару допущено помилки та невірно зазначено такі суми у розмірі 9451,97 USD та 22813,63 USD відповідно, в той час як, враховуючи загальну суму вказану в інвойсі № 3 від 16.04.2021, на який посилається сам відповідач (32 265,60 USD), такі суми мають становити 9679,68 USD та 22585,92 USD відповідно. Натомість, такі суми митницею помилково зазначено в якості сум, сплачених позивачем за товар відповідно до вказаних вище платіжних доручень.

Наведені помилки, допущені митним органом в рішенні про коригування митної вартості товару, зокрема, в частині, в якій наводиться обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару зазначеної декларантом, на думку колегії суддів свідчать про поверхневе дослідження відповідачем поданих до митного оформлення документів, що призвело до виявлення розбіжностей у вказаних документах, яких насправді не існує.

Посилання в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості на невідповідність умов поставки, вказаних в інвойсі № 3 від 16 квітня 2021 року «FCA Usak» умовам поставки, зазначеним в копії митної декларації країни відправлення від 20 квітня 2021 року №21352800ЕХ000283, де зазначено FCA Izmir, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки як вбачається з матеріалів справи вказана експортна митна декларація подавалася до митного оформлення турецькою мовою без перекладу (а.с. 31), а тому невідомо яким чином, без перекладу з турецької мови, відповідач визначив, що умови поставки, зазначені в ній відрізняються від умов поставки, вказаних в інвойсі № 3 від 16.04.2021, що в свою чергу свідчить про передчасність вказаного твердження митниці.

Крім того, відповідно до висновку, який викладено у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.05.2015 у справі № 804/9934/13-а, з урахуванням змісту ч.2 ст. 53 МК України, декларація країни відправлення не є документом, що підтверджує митну вартість товарів та числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару.

Тобто, відомості з експортної митної декларації митний орган може використовувати лише в якості додаткової довідкової інформації, а тому посилання на них, як на підставу для коригування, заявленої декларантом митної вартості, є хибним.

При цьому, колегія суддів зауважує, що при дослідженні судом матеріалів справи, а саме копій документів, які надавались декларантом до митного оформлення, встановлено, що відомості щодо умов поставки, наведені в них є тотожними - «FCA Usak».

З урахуванням вищевикладеного, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні про наявність підстав для коригування митної вартості товару позивача з огляду на невідповідність умов поставки, вказаних в інвойсі №3 від 16 квітня 2021 року «FCA Usak» умовам поставки, зазначеним в копії митної декларації країни відправлення від 20 квітня 2021 року №21352800ЕХ000283, де зазначено FCA, переклад якої відсутній, є передчасним та таким, що не може випливати на правильність визначення митної вартості.

Доводи відповідача, які викладені у відзиві на позов та на апеляційну скаргу, щодо правомірності неприйняття в якості доказу транспортних витрат наданої позивачем до митного оформлення довідки про транспортні виплати № 5/9 від 22.04.2021 з доставки вантажу автомобілем МАН СЕ 6533 ВК/ НОМЕР_2 по маршруту м. Ушак (Туреччина) - м. Полтава (Україна) у розмірі 75541,00 грн, з якими погодився суд першої інстанції, є такими, що підлягають відхиленню, оскільки по-перше, оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить жодної згадки про неналежність вказаного документу в якості доказу понесення витрат на транспортування, по-друге, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

Беручи до уваги, що МК України не визначено виключний перелік доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.

Посилання в оскаржуваному рішенні на відсутність у розпорядженні митного органу інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам ст. 53 МК України, якою визначено вичерпний перелік документів, які має подавати декларант для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки жодним пунктом вказаної норми не передбачено подання такого виду документу.

Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.

З приводу обраного відповідачем методу визначення митної вартості колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що митна вартість в оскаржуваному рішенні від 29.04.2021 відкоригована відповідачем за допомогою резервного методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на підставі наявної в митного органу інформації, яка міститься в МД № UA100070/2021/314687 від 02.03.2021.

Згідно з частинами 1-4 статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та вмотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Застосовуючи резервний метод визначення митної вартості (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), відповідач використовував митну декларацію № № UA100070/2021/314687 від 02.03.2021, при цьому, як зазначалось вище, обмежився лише посиланням на її номер, дату та ціну товару за 1 кг, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваного товару, не наводячи при цьому жодних пояснень щодо зроблених коригувань.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) згідно з оскаржуваним рішенням №UА100030/2021/000010/2 від 30.04.2021.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА100030/2021/000010/2 від 30.04.2021, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині.

З приводу викладених позивачем в апеляційній скарзі вимог щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями частин 3 та 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).

З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа № 815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа № 640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20).

На підтвердження понесених у суді першої інстанції витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи копії договору № 30/09-21 про надання правової допомоги від 30.09.2021, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Віталія Грибовода», додаткової угоди № 1 від 30.09.2021 до договору про надання правової допомоги № 30/09-21 від 30.09.2021, платіжного доручення № 1466 від 01.10.2021 на суму 15000 грн, акту приймання наданих послуг від 19.10.2021.

Так, відповідно до п. 2.1.1. вказаного договору № 30/09-21 Адвокатське бюро представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів.

Розрахунки за надану адвокатським бюро правову допомогу клієнту здійснюються згідно з додатковою угодою № 1 (розрахунок), яка є невід'ємною частиною договору (п. 6.1 Договору № 30/09-21).

Відповідно до вказаної додаткової угоди № 1 від 30.09.2021 адвокатське бюро бере на себе зобов'язання повного юридичного супроводження апеляційного перегляду справи № 440/7402/21.

Сторони погодили, що вартість послуг, передбачених пунктом 1 Угоди становить 15 000 грн (п.2 додаткової угоди № 1 від 30.09.2021).

Так, зі змісту акту приймання наданих послуг від 19.10.2021, вбачається, що на виконання договору правової допомоги від 30.09.2021 № 30/09-21, сторони погодили повне виконання наступних послуг адвоката:

1. Юридична консультація Приватному підприємству «Прем'єр Сокс» щодо можливості оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду, включаючи ознайомлення з матеріалами справи та підготовки правової позиції.

2. Складання апеляційної скарги на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 у справі № 440/7402/21.

3. Складання клопотання про стягнення витрат на правову допомогу та формування додатків.

Вартість наданих послуг у сумі 15 000 грн сторонами не заперечується.

Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст.134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

На виконання вимог частини 7 статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (вказаний висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

З огляду на це, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги отриманої при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, зобов'язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими вимогами, складністю справи та виконаних робіт (наданих послуг), часом витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг).

Разом з цим, відповідачем не надано до суду апеляційної інстанції жодних заперечень з приводу заявленого позивачем в апеляційній скарзі до відшкодування розміру судових витрат, не наведено жодного доводу, який би свідчив про неспівмірність заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу зі складністю справи, характером та обсягом виконаних адвокатом робіт або непідтвердження вимоги про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу належними та допустимими доказами.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було отримано копію апеляційної скарги позивача, в якій позивачем і було відображено вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що підтверджується направленням відповідачем до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, в якому відсутні будь-які заперечення щодо стягнення на користь позивача за рахунок Київської митниці витрат на правничу допомогу.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо заявленого представником позивача розміру витрат на правничу допомогу, що в силу наведеного вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, свідчить про відсутність підстав у суду для відмови у відшкодуванні чи перегляду заявленої суми, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача, понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пунктів 1 та 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення.

Згідно із пунктом 7 частини 3 статті 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що суд першої інстанції під час вирішення спірних правовідносин дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПП "ПРЕМ'ЄР СОКС", колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 по справі № 440/7402/21 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.6 ст.139 КС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.7 ст.139 КС України).

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень № 837 від 01.07.2021, № 1592 від 20.10.2021 та № 2119 від 17.12.2021, вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2270 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 5286,96 грн, що в загальному розмірі становить 7556,96 грн.

Враховуючи висновки суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог, відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 139 КАС України, слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 7556,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ПРЕМ'ЄР СОКС" - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 по справі № 440/7402/21 - скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ПРЕМ'ЄР СОКС" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА100030/2021/000010/2 від 30.04.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРЕМ'ЄР СОКС" (36039, м. Полтава, вул. Черновола Вячеслава, 18, код ЄДРПОУ 40501737) витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРЕМ'ЄР СОКС" (36039, м. Полтава, вул. Черновола Вячеслава, 18, код ЄДРПОУ 40501737) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. та за подання апеляційної скарги в сумі 5286,96 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 96 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій