31 січня 2022 р.Справа № 440/6051/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
представник відповідача Гірко О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2021, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 20.09.21 по справі № 440/6051/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Домінік"
до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Домінік", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Фонду соціального страхування України у Полтавській області про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду № 249 від 27 травня 2021 року в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів в розмірі 15074,48 грн. та застосування штрафу в розмірі 7537,24 грн.
Ухвалою від 01 вересня 2021 року суд допустив заміну первісного позивача Приватного акціонерного товариства "Домінік" (код ЄДРПОУ 00382208) на належного позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Домінік Ко" (код ЄДРПОУ 003822208).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінік Ко" задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що за результатами перевірки встановлено порушення пункту 1 частини 2 статті 15, абзацу другого частини 1 статті 34 Закону № 1105, абзацу другого пункту 6 Порядку 26 по л/н № 643701, а саме: внесення позивачем до заяви розрахунку недостовірної інформації (не відповідає документу, на підставі якого здійснено призначення матеріального забезпечення - в л/н причина непрацездатності позначена "5", в заяві - розрахунку "1"). Також встановлено порушення частини 3 статті 30, частини 1 статті 31 Закону № 1105 - по л/н серії НОМЕР_1 , серії АДЦ № 198571, серії АДЯ № 411530 позивачем здійснено нарахування та виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності на підставі листка непрацездатності, виданому не у встановленому порядку (відсутня печатка лікувального закладу "Для листків непрацездатності"). Крім того, встановлено порушення по л/н серії НОМЕР_2 , в якому не вказана причина непрацездатності та період перебування на стаціонарі ОСОБА_1 ; по л/н серії НОМЕР_3 , серії АДН № 668302 призначена допомога по тимчасовій непрацездатності у разі травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, без розслідування та з'ясування обставин, за яких стався нещасний випадок. Таким чином, вважає рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду № 249 від 27.05.2021, яким визначена неправомірно витрачена сума страхових коштів в розмірі 21681,12 грн. та застосовано штраф в розмірі 10840,56 грн., таким, що прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності представника позивача.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне акціонерне товариство "Домінік" (ідентифікаційний код 00382208) є юридичною особою, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15881200000002784 від 10.12.1991, 02.09.2005.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.08.2021 ПрАТ "Домінік" реорганізовано в ТОВ "Домінік Ко" шляхом перетворення. ТОВ "Домінік Ко" є правонаступником прав та обов'язків ПрАТ "Домінік", що підтверджується статутними документами.
З 11.05.2021 по 20.05.2021, на підставі наказу від 07.05.2021 №153-од та направлень від 07.05.2021 №27, №59, Управлінням виконавчої дирекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання порядку використання Приватним акціонерним товариством "Домінік" (ідентифікаційний код 00382208) страхових коштів Фонду соціального страхування України, про що складено акт перевірки від 20.05.2021 №39.
За наслідками документальної перевірки Приватним акціонерним товариством "Домінік" серед інших встановлені наступні порушення:
- до заяви - розрахунку внесено недостовірну інформацію (не відповідає документу, на підставі якого здійснено призначення матеріального забезпечення: в л/н № 643701 від 27.04.2018 - ОСОБА_2 причина непрацездатності позначена "5", в заяві - розрахунку "1" (пункт 1 частини 2 статті 15, абз. 2 ч. 1 статті 34 Закону № 1105, абз. 2 п. 4, абз. 3 пункт 7 Порядку № 12);
- нарахування та виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності на підставі листка непрацездатності, виданому не у встановленому порядку (відсутність печатки лікувального закладу "Для листків непрацездатності": л/н № 092491 від 27.04.2018 ОСОБА_3 ; л/н № НОМЕР_4 від 26.02.2019 ОСОБА_4 ; л/н № НОМЕР_5 від 23.10.2019 ОСОБА_5 (пункт 1 частини 2 статті 15, частина 3 статті 30, частина 1 статті 31 Закону № 1105);
- нарахування та виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності на підставі листка непрацездатності № 799975 від 27.06.2018, виданому ОСОБА_1 не у встановленому порядку (не вказана причина тимчасової непрацездатності; не вказаний період перебування в стаціонарі) (пункт 1 частини 2 статті 15, частина 3 статті 30 Закону № 1105);
- призначена допомога по тимчасовій непрацездатності у разі травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві без розслідування та з'ясування обставин, за яких стався нещасний випадок; л/н № 799948 від 06.08.2018, л/н № 668302 від 23.08.2018 ОСОБА_1 (пункт 1 частини 2 статті 15, частина 3 статті 30 Закону № 1105).
27 травня 2021 року Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області прийнято рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду № 249, яким визначена неправомірно витрачена сума страхових коштів в розмірі 21681,12 грн. та застосовано штраф в розмірі 10840,56 грн.
Позивач, вважаючи протиправним рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду № 249 від 27 травня 2021 року в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів в розмірі 15074,48 грн. та застосування штрафу в розмірі 7537,24 грн., звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду № 249 від 27 травня 2021 року в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів в розмірі 15074,48 грн. та застосування штрафу в розмірі 7537,24 грн. прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи № 16/98-ВР) відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.
Статтею 4 Основ № 16/98-ВР визначено залежно від страхового випадку види загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Положеннями статті 25 Основ № 16/98-ВР передбачено надання за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням видів соціальних послуг та матеріального забезпечення, зокрема, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а саме: допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV, у редакції на час спірних правовідносин).
Частиною першою статті 4 Закону № 1105-XIV визначено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
Згідно з частиною третьою статті 8 Закону № 1105-XIV робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи.
Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.
Пунктами 2 та 7 частини першої статті 9 Закону № 1105-XIV встановлено, що основними завданнями Фонду та його робочих органів є: надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону; здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду.
Пунктами 1, 2 та 6 частини другої вказаної статті визначено, що Фонд та його робочі органи відповідно до покладених на них завдань: здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах бюджету Фонду, затвердженого Кабінетом Міністрів України, управління майном; проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, страхових виплат; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.
Згідно з пунктами 3 та 5 частини першої статті 10 Закону № 1105-XIV Фонд має право: перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду; накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 15 Закону № 1105-XIV роботодавець зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.
Пунктом 1 частини п'ятої статті 15 Закону № 1105-XIV визначено, що роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення.
Частиною 6 статті 15 Закону № 1105-XIV встановлено, що у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.
Відповідно до статті 18 Закону № 1105-XIV страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 1105-XIV право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Частиною першою статті 30 Закону № 1105-XIV встановлено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності).
Відповідно до частини третьої вказаної статті рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.
Приписами пункту 2.2 Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України № 13 від 19 липня 2018 року /далі - Положення №13/, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов'язана, зокрема, приймати рішення про призначення матеріального забезпечення; приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення його виплати (повністю або частково), розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення.
Відповідно до пункту 3.1 Положення №13 комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, зокрема: приймає рішення про призначення або відмову в призначенні матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах, на поховання) і передає його роботодавцю для проведення виплат, здійснення розрахунків тощо; приймає рішення про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково); перевіряє правильність видачі та заповнення документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення; здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення застрахованим особам.
Згідно з частиною першою статті 31 Закону № 1105-XIV підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров'я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.
Отже, підставою для призначення комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
Згідно пункту 3.1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 03.11.2004 N 532/274/136-ос/1406 (далі Інструкція - № 532) підкреслюється слово "первинний" або "продовження" із зазначенням номера та серії попереднього ЛН у разі його продовження. Чітко вказуються: назва і місцезнаходження закладу охорони здоров'я (повністю), що підтверджуються штампом та печаткою закладу охорони здоров'я "Для листків непрацездатності"; дата видачі ЛН (цифрою вказується число, після чого літерами - назва місяця, цифрою вказується рік), прізвище, ім'я, по батькові непрацездатного (повністю); число повних років (цифрами); стать підкреслюється; місце роботи: назва і місцезнаходження підприємства, установи, організації (повністю).
Як вбачається з матеріалів справи, листок непрацездатності № 092491, виданий ОСОБА_3 , містить відбиток печатки Комунального підприємства "Полтавська обласна дитяча клінічна лікарня" "Для реєстрації листків непрацездатності"; листок непрацездатності № 411530, виданий ОСОБА_5 , містить відбиток печатки Комунального підприємства ''Полтавський обласний центр стоматології - стоматологічна клінічна поліклініка'' Полтавської обласної ради "Для листів непрацездатності"; листок непрацездатності № 198571, виданий ОСОБА_4 , містить відбиток печатки КНП "Котелевський центр первинної медико - санітарної допомоги" "Для листків непрацездатності".
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зміст листків непрацездатності № 092491, № 411530, № 198571 не перешкоджає можливості достовірно ідентифікувати заклади охорони здоров'я, які їх видавали, що підтверджується відповідними печатками.
Згідно пункту 4.5 Інструкції №532 у разі помилок у тексті здійснюється виправлення тексту, що підтверджується записом «Виправленому вірити», підписом лікуючого лікаря та печаткою закладу охорони здоров'я «Для листків непрацездатності».
Таким чином Інструкція № 532 передбачає обов'язок виправлення помилок у тексті листка, що не є тотожним виправленню відбитка печатки закладу охорони здоров'я.
При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що недослівне формулювання печатки "Для листків непрацездатності", в даному випадку: "Для листів непрацездатності" та "Для реєстрації листків непрацездатності" не можуть бути підставою для невизнання правомірності нарахування підприємством суми матеріального забезпечення за рахунок Фонду соціального страхування.
Відповідно до ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" №2240-III з метою удосконалення порядку видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, розроблено Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджену наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455 (далі - Інструкція № 455), яка визначає порядок і умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі.
За приписами п. 1.4.1. Інструкції № 455 право видачі листків непрацездатності надається лікуючим лікарям державних і комунальних закладів охорони здоров'я.
Згідно з п. 1 Інструкції № 532 листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.
Згідно пункту 1.8. Інструкції № 455 листок непрацездатності (довідка) видається і закривається в одному лікувально-профілактичному закладі, крім випадків доліковування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів. За наявності показань для подальшого лікування іншим лікувально-профілактичним закладом видається новий листок непрацездатності (довідка) як продовження попереднього.
В листках непрацездатності № 663304, № 663485, № 799975, № 799948 лікарем підкреслено, що ОСОБА_1 "продовжує хворіти".
Згідно пояснень ОСОБА_1 вона перебувала на амбулаторному лікуванні з 18.04.2018 року по 20.05.2018 року та 21.05.2018 року була направлена на стаціонарне лікування, про що був виданий листок непрацездатності серії АДН № 799975, як продовження листка непрацездатності серії АДН № 663485. З 18.04.2018 року ніяких травм не отримувала, діагноз був змінений лікарем в процесі лікування.
Таким чином, враховуючи, що повноважень при перевірці правильності заповнення листка непрацездатності щодо граф, які стосуються професійної діяльності лікаря, у Комісії із соціального страхування підприємства відсутні, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість доводів позивача щодо визначення за листками непрацездатності № 663304, № 663485, № 799975, № 799948, № 668302 одного випадку тимчасової непрацездатності.
Крім того, нормами п. 8.1. Інструкції № 455 передбачено, що контроль за виконанням цієї Інструкції закладами охорони здоров'я усіх відомств здійснюють у межах своєї компетенції Міністерство охорони здоров'я України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, профспілки та їх об'єднання.
При цьому, за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян не передбачено відповідальності пацієнтів, оскільки відповідальними особами за таке заповнення визначено саме лікарів (п. 8.3 Інструкції № 455).
За відсутності відповідальності пацієнта стосовно правильності заповнення листків непрацездатності, а також враховуючи, що сам факт настання страхового випадку по досліджуваним листкам непрацездатності № 663304, № 663485, № 799975, № 799948, № 668302 не ставиться під сумнів органом Фонду, підстав для повернення коштів Фонду, які були виплачені відповідно до вказаних листків непрацездатності не вбачається.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2020 року у справі № 802/2184/16-а.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 22.12.2010 N 26 (далі -Порядок № 26) підставою для фінансування страхувальників-роботодавців робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.
Згідно пункту 7 Порядку № 26 при опрацюванні заяви-розрахунку робочі органи Фонду перевіряють правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи, що листок непрацездатності № 643701 виданий ОСОБА_2 відповідно до вимог Закону та помилки у його заповненні відсутні, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що позивачем було правомірно витрачено суму страхових коштів на підставі вищевказаного документа.
Суд зазначає, що статтею 23 Закону № 1105-XIV визначений вичерпний перелік підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності. Зокрема допомога не надається: 1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину; 2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби; 3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи; 4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; 5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням; 6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.
Інших підстав для відмови застрахованій особі у наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, у тому числі у випадку помилки при перенесенні причини непрацездатності з листка непрацездатності до заяви - розрахунку - Закон не передбачає.
З огляду на частину 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а отже не доведено правомірності рішення в частині, що оскаржується.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду № 249 від 27 травня 2021 року в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів в розмірі 15074,48 грн. та застосування штрафу в розмірі 7537,24 грн. прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінік Ко" обґрунтований та підлягає задоволенню.
Колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 року по справі № 440/6051/21 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні ст.139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 по справі № 440/6051/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді Я.М. Макаренко О.М. Мінаєва
Повний текст постанови складено 08.02.2022 року