18 січня 2022 року Справа № 160/20367/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
28.10.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 050650005431 від 23.09.2021 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 за її заявою від 02 вересня 2021 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 вересня 2021 року про призначення пенсії за віком та зарахувати до трудового (страхового) стажу період роботи з 25.03.1983 року по 23.05.1999 року технічкою у колгоспі ім. Леніна, реорганізованого у колективне сільськогосподарське підприємство ім. Леніна відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 10.05.1984р. з врахуванням даних по заробітній платі згідно “Архівної виписки архівного відділу Адміністрації Тельманівського району Донецької народної республіки № 451 от 09.08.2021 року.”.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 червня 2021 року позивач набула право на пенсію оскільки їй виповнилося 60 років, та має стаж роботи більше 30 років. Однак, рішенням від 23.09.2021 року відповідач відмовив в призначенні їй пенсії, не зарахував велику частини її трудового стажу, та зазначив, що страховий стаж становить 18 років. Зазначене рішення позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/20367/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
10 грудня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідачем зазначено, що позивач звернувся з заявою від 17.09.2021 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” про що було повідомлено рішенням від 23.09.2021 року № 050650005431. Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” становить 60 років, вік позивача складає 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” становить - не менше 28 років, однак страховий стаж позивача становить 18 років 06 місяців 25 днів. Так, за наданими позивачем документами до страхового стажу не зараховано період з 25.03.1983 по 23.05.1999 оскільки стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року зараховується на підставі записів про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму. Якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю. Враховуючи зазначене, в призначені пенсії за віком позивачу було відмовлено через відсутність необхідного страхового стажу (рішення про відмову у призначенні пенсії від 23.09.2021 року № 050650005431).
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на дату звернення з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії досягла 60 - річного віку.
17.09.2021 року позивач звернулася до відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 050650005431 від 23.09.2021 року відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 . В рішенні зазначено, що стаж особи становить 18 років 06 місяців 25 днів. За наданими позивачем документами до страхового стажу не зараховано період: з 25.03.1983 по 23.05.1999 оскільки стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року зараховується на підставі записів про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму. Якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначені пенсії неправомірними, позивач звернулася з адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України №1058-IV.
Відповідно до положень частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом 1 частини 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон 1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Таким чином уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу застосовуються виключно за відсутності відомості у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 683/977/17.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, єдиною підставою для відмови в призначенні позивачу пенсії є відсутність у неї визначеного законом стажу - 28 років.
При цьому, при обчисленні страхового стажу не було враховано період роботи позивача з 25.03.1983 року по 23.05.1999 року, з тих підстав, що стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року зараховується на підставі записів про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму. Якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової часті в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю. Зазначено, що для зарахування спірного періоду позивач повинен надати архівну довідку із зазначенням відпрацьованих трудоднів та інформацію про реорганізацію.
Як слідує з матеріалів справи, згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 , відносно позивача наявні наступні записи, зокрема, що 25.03.1983 року була прийнята в члени колгоспу “ім. Леніна” Тельманівського району та направлена на комплекс технічкою (Наказ № 2 від 18.04.1983); з 20.03.1989 року перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною до 3 років; 24.05.1999 року КСП ім. Леніна правонаступник колгоспу ім. Леніна (Наказ № 5 від 24.05.1999); 19.12.2001 року звільнена за п. 1 ст. 36 ЗУ "КЗОТ" (Наказ № 12 від 19.12.2001).
При цьому, позивачем надано архівні довідки від 09.08.2021 року № 451, № 452, № 453, які додатково підтверджують факт роботи позивача в спірні періоди на посаді "технічка".
З даного приводу, суд зазначає, що згідно статті 62 Закону № 1788-XII та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача чи інші обставини, що мають значення для призначення пенсії.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не було належним чином досліджено трудову книжку позивача в частині наявної інформації про трудову участь в громадському господарстві, в якій, зокрема зазначено про прийнятий колгоспом трудовий мінімум трудової участі в громадському господарстві та виконання позивачем трудового мінімуму в громадському господарстві в розрізі років її праці.
Щодо врахування довідок при вирішенні питання зарахування до страхового стажу спірного періоду, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Так, позивачем до суду було надано довідки, видані на непідконтрольній території, а саме Донецькій народній республіці та зазначено про неприйняття таких довідок відповідачем при розгляді її заяви від 17.09.2021 року.
Відповідач, у відзиві зазначає про необхідність надання архівних довідок для підтвердження спірного періоду роботи позивача.
Питання можливості врахування архівних довідок, виданих на непідконтрольних територіях, було об'єктом неодноразового дослідження Верховним Судом.
Верховний Суд у постановах від 22.10.2018 у справі № 235/2357/17, від 8 квітня 2020 року у справі №242/1568/17, надаючи оцінку доводам органу Пенсійного фонду щодо того, що довідки, видані на тимчасово окупованій території, не можуть бути взяті до уваги, зазначив, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Разом з цим, слід зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії” зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але “у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів”.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці.
Наприклад, у справах “Лоізіду проти Туречиини” (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), “Кіпр проти Туреччини” (Cyprus V. Turkey, 10.05.2001) та “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” (Mozer V. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). “Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать”.
В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що позивачем вчинено всі необхідні дії та подано наявні у нього документи, необхідні для призначення пенсії за віком.
Враховуючи ту обставину, що відповідачем було поверхнево розглянуто надані документи, не зараховано певні періоди до страхового стажу позивача, суд приходить до висновку про передчасність відмови відповідача у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу позивача та у призначенні позивачу пенсії за віком і вважає за необхідне оскаржуване рішення скасувати.
В даному випадку, належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 17.09.2021 року про призначення пенсії за віком, враховуючи висновки суду.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В даному випадку відповідачем, в даній адміністративній справі не доведено правомірність прийнятого рішення про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 454 грн.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 050650005431 від 23.09.2021 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 за її заявою від 17 вересня 2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 вересня 2021 р. про призначення пенсії за віком, з врахуванням висновків суду по даній справі.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 454, 00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська