06 січня 2022 року Справа № 160/20730/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання довідки про вартість неотриманого речового майна та не виплати компенсації за неотримане речове майно за період з 08.05.92 р. по 2017 рік включно;
- зобов'язати відповідача надати довідку про вартість неотриманого речового майна та виплати компенсацію за неотримане речове майно за період з 08.05.92 р. по 2017 рік включно.
В обґрунтування позову посилався на протиправну бездіяльність відповідача, який після звільнення з військової служби не надав довідку про вартість неотриманого речового майна та не виплатив компенсацію за неотримане речове майно за період проходження служби.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість зазначивши, що після звільнення зі служби позивачеві пропонувалося отримати відповідне речове майно на нараховану суму.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 92 по 2019 рік.
Відповідно до наказу відповідача від 10.05.2019 року № 103 позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
Не є спірним, що на момент звільнення позивачеві не виплачено компенсацію за неотримане речове майно.
У серпні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати довідку про вартість неотриманого речового майна та виплатити йому компенсацію за неотримане речове майно.
Відповідач листом від 20.08.2021 року № 6/36/27/3-964 повідомив позивача про відсутність на це законних підстав, мотивуючи це втратою чинності наказів, які визначали вартість речового майна у той чи інший період проходження ним служби.
Вирішуючи спір суд виходить із того, що постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16 березня 2016 року затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно (далі - Порядок № 178).
Абзацом першим п.2 Порядку №178 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Згідно з п.3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до п.4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Аналіз норм статті 9-1 Закону № 2011-XII, абзаців першого, третього пункту 242 Положення № 1153/2008, а також пунктів 2, 3 Порядку № 178, в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби, свідчить, що позивач має право на грошову компенсацію за не отримане речове майно.
Одночасно, застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу)
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить і те, що у пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 03.10.2018 року у справі №803/756/17, від 23.08.2019 року у справі №2040/7697/18 та від 11.09.2019 року у справі №825/1104/17.
Судом встановлено, що позивач після звільнення зі служби звертався до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, відповідно він вчинив дії, необхідні для вирішення цього питання. Проте, відповідачем не надано довідки чи інші документи, необхідні для підтвердження переліку та конкретної вартості майна, яке підлягало компенсації.
Доводи стосовно неможливості проведення компенсації, викладені відповідачем у відповіді на заяву позивача та відзиві, суд оцінює критично, оскільки вони не спростовують наявності відповідного права особи, яке вона набула за час проходження служби і яке є однією з гарантій статусу військовослужбовця.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Враховуючи те, що відповідач не довів правомірність відмови, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про вартість неотриманого речового майна та не виплати компенсації за неотримане речове майно за період з 08.05.92 р. по 2017 рік включно;
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України надати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна та виплати компенсацію за неотримане речове майно за період з 08.05.92 р. по 2017 рік включно.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім), за грн. рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна